Рішення № 106856082, 19.10.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2022 р. справа № 300/3650/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє Шевченко Наталія Павлівна до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Шевченко Наталія Павлівна звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (Відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про те, що рішенням від 07.04.2022 за №092850013899, Відповідач-2 протиправно відмовив в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з підстав відсутності необхідного стажу, не врахувавши при цьому період роботи позивача з 03.01.1996 по 31.12.2003 у зв`язку з некоректним заповненням трудової книжки (початок трудової діяльності у 1996 році, а рік заповнення 2007) та періоди роботи у російській федерації з 01.01.2004 по 18.05.2007, з 25.03.2009 по 25.11.2009 та з 23.06.2010 по 29.01.2012 у зв`язку з відсутністю підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць СНД на території яких проводилась трудова діяльність. Позивач вважає, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а тому дана відмова Відповідача-2 є необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам законодавства.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

05.10.2022 від Відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та вказує, що при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу прав позивача не порушено та правомірно не враховано спірні періоди до страхового стажу. Просив в задоволенні позову відмовити.

10.10.2022 на адресу суду надійшов відзив на позов від Відповідача-1, згідно з яким проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з підстав правомірності прийнятого рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив таке.

22.02.2022 ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності з 01.02.2022 (а.с.9).

28.03.2022 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.14).

В зв`язку з впровадженням екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, вказана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 07.04.2022 за №092850013899 (а.с.15).

Згідно вказаного рішення, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з підстав відсутності необхідного страхового стажу: за наданими документами Відповідачем-2 встановлено наявність страхового стажу позивача 10 років 03 місяці 25 днів при необхідних 14 років; не враховано періоди роботи позивача з 03.01.1996 по 31.12.2003 у зв`язку з некоректним заповненням трудової книжки (початок трудової діяльності у 1996 році, а рік заповнення 2007) та періоди роботи у російській федерації з 01.01.2004 по 18.05.2007, з 25.03.2009 по 25.11.2009 та з 23.06.2010 по 29.01.2012 у зв`язку з відсутністю підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць СНД на території яких проводилась трудова діяльність.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення (надалі, також - Закон №1788) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі, також - Закон №1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Частиною 1 зазначеної статті передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Відповідно до приписів частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (надалі - Порядок № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

При цьому суд звертає увагу на те, що положеннями Закону 1058-IV підставою для призначення пенсії визначено виключно наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд враховує також те, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є, на переконання суду, виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.

Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18).

Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а відтак неналежне чи недотримання правил ведення трудової книжки не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Отже, некоректне заповнення трудової книжки (початок трудової діяльності у 1996 році, а рік заповнення 2007) не може породжувати негативних наслідків для позивача.

Щодо обґрунтування відповідачами правомірності незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи у російській федерації з 01.01.2004 по 18.05.2007, з 25.03.2009 по 25.11.2009 та з 23.06.2010 по 29.01.2012 у зв`язку з відсутністю підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць СНД на території яких проводилась трудова діяльність, то суд зазначає таке.

Статтею 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, яка підписана та набрала чинності 14.01.1993 року передбачено, що працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов`язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Статтею 7 даної Угоди встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13.03.1992 року, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Статтею 11 цієї ж Угоди встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Відповідно до частини 3 статті 6 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994 ратифікованої Законом № 290/95-ВР від 11.07.1995, працівники користуються правами і виконують обов`язки, встановлені трудовим законодавством сторони працевлаштування.

Страховий стаж, в тому числі й за періоди з 01.01.2004 по 18.05.2007, з 25.03.2009 по 25.11.2009 та з 23.06.2010 по 29.01.2012, позивач набув працюючи на території російської федерації, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача, підтверджено відповідними строковими договорами та довідками про доходи роботодавця (а.с.10-13, 22-36).

Суд зазначає, що щодо усіх періодів роботи позивача здійснені записи в трудовій книжці, жодних виправлень, закреслень тощо, не містять. Водночас, відповідач не ставить під сумнів достовірність та точність внесених до трудової книжки записів про роботу позивача за вказані періоди.

На переконання суду записи в трудовій книжці щодо роботи позивача самі по собі дають вичерпну інформацію про стаж його роботи.

Водночас, суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Так, сплата страхових внесків, як єдина підстава у відмові призначення пенсії є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду: від 27 березня 2018 року, справа № 208/6680/16-а; від 24 травня 2018 року, справа № 490/12392/16-а; від 20 березня 2019 року, справа № 688/947/17; від 9 вересня 2019 року, справа №242/5448/16-а; від 31 жовтня 2019 року, справа № 235/7373/16.

Таким чином, на переконання суду відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи на території російської федерації з 01.01.2004 по 18.05.2007, з 25.03.2009 по 25.11.2009 та з 23.06.2010 по 29.01.2012.

Враховуючи все вищевикладене, а також те, що у трудовій книжці позивача наявні записи щодо періодів його роботи з 03.01.1996 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 18.05.2007, з 25.03.2009 по 25.11.2009 та з 23.06.2010 по 29.01.2012, зокрема, записи про прийом на роботу, записи про звільнення, при цьому, Відповідачем-2, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність дій щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу вказаних періодів роботи, а також того, що позивач у спірні періоди роботи не працював в зазначених підприємствах, суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача вказаних періодів роботи є протиправною.

Як наслідок, слід визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача-2 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 07.04.2022 за №092850013899.

Як зазначалось судом вище, ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності з 01.02.2022 на строк до 01.03.2023.

Відповідно до вимог частини 1 статті 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Суд зазначає, що за загальним правилом, встановленим ст.34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

Враховуючи висновки суду про протиправність рішення Відповідача-2 щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 03.01.1996 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 18.05.2007, з 25.03.2009 по 25.11.2009 та з 23.06.2010 по 29.01.2012, суд доходить висновку про необхідність зобов`язання Відповідача-1 зарахувати зазначені періоди до страхового стажу позивача та призначити пенсію по інвалідності з 01.02.2022 - з дати встановлення позивачу групи інвалідності.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн. згідно квитанції від 14.04.2022 (а.с.1).

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суду надано право покласти судові витрати у справі повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, то слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 992,40 грн., як зі сторони, внаслідок неправильного рішення якої виник спір.

України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в інтересах якого діє Шевченко Наталія Павлівна (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07.04.2022 за №092850013899 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) періоди роботи з 03.01.1996 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 18.05.2007, з 25.03.2009 по 25.11.2009 та з 23.06.2010 по 29.01.2012.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) призначити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсію по інвалідності відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01.02.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.