Ухвала суду № 106856076, 19.10.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"19" жовтня 2022 р. Справа № 300/4146/22

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Тимощук О.Л., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 14.10.2022 звернувся в суд з позовною заявою до Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ТУ ССО у Івано-Франківській області), у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність ТУ ССО у Івано-Франківській області щодо невинесення наказу про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (надалі, також - Постанова №168), в розмірі 30000 гривень щомісячно, починаючи з 21.06.2022 до дати ухвалення судом рішення по справі.

-зобов`язати уповноважену особу ТУ ССО у Івано-Франківській області винести наказ про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до Постанови №168 від 28.02.2022 №168, в розмірі 30000 гривень щомісячно, починаючи з 21.06.2022 до дати ухвалення судом рішення по справі.

Пунктами 3 та 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує: чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 122 КАС України визначено, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відтак, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 161 Закону України " Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (надалі, також Закон №1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.

Частинами 1-3 статті 162-1 Закону №1402-VIII встановлено, що до працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони.

Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.

На державних службовців Служби судової охорони поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Служби судової охорони відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Отже, проходження служби співробітниками Служби судової охорони є публічною службою.

Позивач, обґрунтовуючи дотримання ним строку на звернення до суду з цим позовом, зазначає про рівнозначність понять «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога про звільнення», «оплата праці» і «заробітна плата» та необхідність застосування у спірних правовідносинах положень Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (надалі, також - КЗпП України), зокрема, частини 2 статті 233 КЗпП України. Таким чином вважає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. З цього приводу суд зазначає таке.

Так, механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначено відповідним Порядком, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 за № 384, розробленим на виконання статті 165 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 за № 289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони".

Так, відповідно до пунктів 4-7 Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України 26.08.2020 за № 384 (надалі, також - Порядок №384), грошове забезпечення включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) надбавка за стаж служби. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) підвищення посадового окладу; 2) надбавки; 3) доплати; 4) премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) винагороди; 2) допомоги.

Згідно з пунктом 9 Порядку № 384 підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат.

Зі змісту пункту 7 Порядку №384 вбачається, що такий вид виплат як винагороди відноситься до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, тому додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, входить до структури грошового забезпечення (заробітної плати) співробітників Служби судової охорони.

Водночас, суд звертає увагу, що способи судового захисту визначені в статті 5 КАС України. Так, згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

У спірному випадку для захисту прав ОСОБА_1 обрано спосіб, визначений пунктом 4 частини 1 статті 5 КАС України, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, вимога про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання винести наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди за правовою природою не є вимого про стягнення належної заробітної плати, право на звернення до суду з якою, на переконання представника позивача, не обмежується строком.

Окрім цього, суд звертає увагу, що відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (надалі, також - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022 передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Однак пунктом 18 частини 1 розділу І Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 №2352-IX (надалі, також - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення,а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.

Тобто, після внесення Законом №2352-IX коментованих змін, частиною 2 статті 233 КЗпП України не врегульовано питання щодо строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, а лише встановлено строк звернення до суду виключно у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).

Оскільки спірні правовідносини стосуються нарахування та виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 під час проходження ним служби, а не виплати сум, належних позивачу при звільненні, аналізовані положення статті 233 КЗпП України не підлягають застосуванню при оцінці судом обставини щодо дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом.

Натомість, єдиною чинною нормою, яка визначає строк звернення до суду з позовом осіб, які проходять публічну службу в Службі судової охорони, та яка підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, є частина 5 статті 122 КАС України, яка встановлює місячний строк для звернення до суду.

Цей строк є спеціальним у спірних правовідносинах та починає обчислюватися з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, предметом спору у цій справі є бездіяльність відповідача щодо невинесення наказу про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови №168, в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, починаючи з 21.06.2022 до дати ухвалення судом рішення по справі та зобов`язання винести такий наказ.

Тобто підставою звернення до суду з цим позовом стала невиплата ОСОБА_1 додаткової винагороди, яка, на переконання останнього, підлягала виплаті щомісячно, починаючи з 21.06.2022 та до дати ухвалення судом рішення по справі.

При цьому, встановлюючи момент, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, суд зазначає, що оскільки зазначена винагорода підлягала виплаті щомісячно, то про порушення свого права щодо неотримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, позивач повинен був дізнатися при отриманні грошового забезпечення не пізніше останнього числа кожного місяця, в якому така винагорода мала бути виплачена.

Тобто відлік місячного строку на звернення позивача до суду з вимогою щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за червень 2022 року розпочався з 01.07.2022 (та з першого числа наступного місяця щодо виплати додаткової винагороди за наступні місяці) і закінчився 31.07.2022 (та 30 числа кожного наступного місяця, у якому ОСОБА_1 не отримував спірну винагороду).

Відтак позивач звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невинесення наказу про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 щомісячно та зобов`язання винести такий наказ, визначивши період виплати з 21.06.2022 по 31.08.2022 порушив визначений частиною 5 статті 122 КАС України місячний строк на звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби.

Відповідно до приписів частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

При цьому, всупереч вимогам частини 6 статті 161 КАС України, позивачем не додано до позову обґрунтованої заяви про поновлення строку на звернення до суду та докази поважності причин його пропуску в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невинесення наказу про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за період з 21.06.2022 по 31.08.2022 та зобов`язання винести такий наказ за період з 21.06.2022 по 31.08.2022.

За наявності вказаного недоліку позовна заява не відповідає вимогам частини 6 статті 161 КАС України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі наведеного, керуючись статями 49, 122, 160, 161, 169, 171 та 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом:

- подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невинесення наказу про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 щомісячно за період з 21.06.2022 по 31.08.2022 та зобов`язання винести такий наказ за період з 21.06.2022 по 31.08.2022.

У разі неможливості долучення певних доказів, повідомити про причини неможливості подання таких доказів.

Роз`яснити, що в разі бездіяльності щодо усунення недоліків у вище зазначений строк, позовна заява буде повернена позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя /підпис/Тимощук О.Л.