Рішення № 106855902, 13.10.2022, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2022 рокум. Ужгород№ 260/3246/22

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Гавій Л.В.

за участі представників

відповідача: Зоркін Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 жовтня 2022 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 19 жовтня 2022 року.

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Закарпатській області), яким просить визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 25.07.2022 року № 057150011603 ГУ ПФУ в Закарпатській області, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 та зобов`язати ГУ ПФУ в Закарпатській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.02.1983 року з 25.02.1983-30.08.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25.07.2022 року звернувся через портал УПФУ, http://portal.pfu.gov.ua із заявою про призначення йому пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням заступника начальника відділу призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 25.07.2022 pоку позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років. Так, як зазначено у рішенні, заявник має загальний стаж роботи 27 років 11 місяців 19 днів. При цьому, до страхового стажу не зараховано такі періоди трудової діяльності позивача: 25.02.1983 року по 30.08.2002 року період трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.02.1983 року, оскільки на титульній сторінці відсутня печатка організації що відкрила трудову книжку, що суперечить нормам Інструкції ведення трудових книжок. Для підтвердження даного періоду страхового стажу необхідні уточнюючі довідки відповідно до постанови КМУ № 637 «Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».

Позивач вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії - є протиправним, а тому підлягає скасуванню, з огляду на те, що трудова книжка позивача містить відомості, що визначають право на пенсію, а відсутність відтиску печатки на титульній сторінці трудової книжки, не є тим недоліком трудової книжки чи записів у ній, який впливає на трудовий стаж працівника, а тому позивач має право на зарахування йому трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.02.1983 року з 25.02.1983 року по 30.08.2002 року, що дорівнює 19 років.

Ухвалою судді від 09.09.2022 року вказана позовна заява залишена без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам ст. 161 КАС України та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з наступного дня після отримання копії ухвали. Недоліки позовної заяви усунуті в строк, встановлений судом.

Ухвалою судді від 19.09.2022 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву у разі її заперечення.

04.10.2022 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, зі змісту якого, останній заперечує проти заявлених позовних вимог та зазначає, що на підставі повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви позивача та доданих до неї документів, ГУ ПФУ в Закарпатській області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) відмовлено у призначенні пенсії за віком, про що винесено спірне рішення, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років. ГУ ПФУ в Закарпатській області до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності з 25.02.1983 року по 30.08.2002 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.02.1983 року, оскільки на титульній сторінці відсутня печатка організації, що відкрила трудову книжку, що суперечить нормам Інструкції ведення трудових книжок. Одночасно позивача повідомлено, що для підтвердження даного періоду страхового стажу необхідні уточнюючі довідки відповідно до постанови КМУ № 637 «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши думку представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, 25.07.2022 року позивач звернувся через портал УПФУ, http://portal.pfu.gov.ua із заявою про призначення йому пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Разом із заявою було подано наступні документи: заяву про перерахунок пенсії; копія паспорта; копія РНОКПП; копія Довідки ВПО № № 3003-5002012841 від 16.08.2022 року; копія трудової книжки № НОМЕР_2 ; копія Довідки Форми ОК-5 від 23.05.2022 року; копія Довідки Форми ОК-7 від 23.05.2022 року; копія військового квитка НОМЕР_3 ; копія диплому про освіту НОМЕР_4 ; копія свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 від 25.05.1984 року.

Заяву позивача, за принципом екстериторіальності, розглянуто ГУ ПФУ в Закарпатській області та рішенням від 25.07.2022 року за № 057150011603 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Зі змісту вказаного рішення, страховий стаж позивача становить 27 років 11 місяців 19 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано такі періоди трудової діяльності позивача: 25.02.1983 року по 30.08.2002 року період трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.02.1983 року, оскільки на титульній сторінці відсутня печатка організації що відкрила трудову книжку, що суперечить нормам Інструкції ведення трудових книжок. Для підтвердження даного періоду страхового стажу необхідні уточнюючі довідки відповідно до постанови КМУ № 637 «Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України № 1058-VI "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг (далі - Закон № 1058).

Статтею 26 Закону № 1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Згідно пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.

На момент заведення трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 та внесення відповідних записів, починаючи з 25.02.1983 року, була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20.06.1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).

Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.

Відповідно до пп. 2.10. - 2.11 Інструкції № 162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.

Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома).

Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіту також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т.п.).

Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підставі документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Подібні правові приписи містить і діюча Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 року № 58, пунктом 4.1 якої передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Як слідує зі змісту спірного рішення № 057150011603 від 25.07.2022 року, обчислення страхового стажу проведено без врахування періоду роботи з 25.02.1983 року по 30.08.2002 року на підставі даних трудової книжки НОМЕР_1 від 25.02.1983 року, оскільки на титульному аркуші трудової книжки відсутня печатка підприємства, яке вперше заповнювало трудову книжку.

Проте, на переконання суду, такі висновки відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Так, з досліджених матеріалів справи, зокрема копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 25.02.1983 року, судом встановлено, що у ній містяться записи про прийняття на роботу та звільнення з неї з різних підприємств, починаючи з 25.02.1983 року й по вересень 2014 року. З дослідження копії трудової книжки суд вбачає, що трудова книжка позивача в частині записів, починаючи з 25.02.1983 року по 30.08.2002 року, які охоплюють спірний період трудової діяльності позивача, заповнена відповідно до Інструкції № 162, записи в трудовій книжці про роботу позивача у зазначений період відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому, чітку дату звільнення з роботи за власним бажанням позивача, номери наказів та їх дати, посаду на якій працював позивач та відбиток печатки підприємства при прийнятті та звільненні з роботи.

Відсутність відтиску печатки на титульній сторінці трудової книжки не є тим недоліком трудової книжки чи записів у них, за наявності якого трудовий стаж позивача не може вважатися підтвердженим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 275/615/17 (К/9901/768/17).

Разом із тим суд додатково зазначає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальні недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.

Крім того, Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 року в справі № 687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Європейський суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання ГУ ПФУ в Закарпатській області зарахувати позивачу страховий стаж згідно його трудової книжки, починаючи з 25.02.1983 року по 30.08.2002 року, то в цій частині позову слід відмовити, оскільки судом розглядалось правомірність рішення саме щодо обчислення страхового стажу без врахування даних трудової книжки НОМЕР_1 від 25.02.1983 року, з підстав відсутності на титульному аркуші трудової книжки печатки підприємства, яке вперше заповнювало трудову книжку.

Тому, на переконання суду, належним способом захисту прав позивача в даному випадку буде саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 25.07.2022 року, з врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відтак, рішення від 25.07.2022 року № 057150011603слід скасувати та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 25.07.2022 року, з врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Як визначено ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судовими витратами в даній справі є судовий збір, доказів понесення інших судових витрат, сторони суду не подавали.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 992,40 грн., що підтверджено квитанцією від 30.08.2022 року.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.06.2020 року у справі № 620/1116/20: "... Оскільки позов ОСОБА_1 містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат колегія суддів визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог".

Отже, судові витрати у виді судового збору присуджуються позивачу в розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 25.07.2022 року № 057150011603, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

6. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяС.І. Рейті