Рішення № 106853403, 18.10.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 року Справа № 160/11016/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

22.07.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

1) визнати протиправним та скасувати Рішення від 13.01.2022 року №04605007125, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за Списком №1 згідно п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії №22 від 05.01.2022 року.

2) визнати протиправними дії відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо:

- відмови призначити позивачу ОСОБА_1 пенсію за віком за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року;

- відмови зарахувати до пільгового стажу позивача ОСОБА_1 як шахтаря за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (25 років), Списку №202 від 31.03.1994 року періодів роботи в Шахті «Кочегарка» ДП «Артемвугілля» з 14.01.1988 року по 23.05.1988 року та з 20.08.1990 року по 12.09.1992 року машиністом електровоза підземним;

- відмови зарахувати до пільгового стажу позивача ОСОБА_1 як шахтаря за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (20 років провідні професії), періодів роботи в СП «Шахта ім. В. І. Леніна» ДІЇ «Артемвугілля» з 22.09.1992 року по 20.11.1993 року, з 01.08.1994 року по 08.02.2002 року, з 22.07.2002 року по 05.08.2002 року, з 23.05.2014 року по 02.12.2014 року машиністом гірничовиймальних машин підземним;

- відмови у зарахуванні періоду навчання з 01.09.1984 року по 04.01.1988 року та періоду проходження строкової військової служби з 29.05.1988 року по 25.05.1990 року до пільгового стажу шахтаря за Списком №1, що дає право на пенсію відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (25 років), Списку №202 від 31.03.1994 року;

- відмови зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи у ТОВ HYDTOMEL в м. Семяновиці-Шльонскі в Республіці Польща з 16.04.2019 року до 11.07.2019 року, з 08.10.2019 року до 25.05.2020 року, з 24.08.2020 року до 24.02.2021 року;

- відмови врахувати для обчислення пенсії заробітки за 60 календарних місяців страхового стажу по 30.06.2000 року згідно довідок про заробітну плату для обчислення пенсії №3006/04 від 30.05.2020 року, №3006/05 від 30.06.2020 року, №3006/06 від 30.05.2020 року, виданих ДП «Артемвугілля»;

- відмови врахувати для обчислення пенсії заробітки, отримані позивачем ОСОБА_1 у ТОВ HYDTOMEL в м. Семяновиці-Шльонскі в Республіці Польща за період з 16.04.2019 року до 11.07.2019 року, з 08.10.2019 року до 25.05.2020 року, з 24.08.2020 року до 24.02.2021 року згідно роздруківок заробітку працівника від 22.10.2021 року;

3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:

- зарахувати до пільгового стажу позивача ОСОБА_1 як шахтаря за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (25 років), Списку №202 від 31.03.1994 року періодів роботи в Шахті «Кочегарка» ДП «Артемвугілля» з 14.01.1988 року по 23.05.1988 року та з 20.08.1990 року по 12.09.1992 року машиністом електровоза підземним;

- зарахувати до пільгового стажу позивача ОСОБА_1 як шахтаря за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (20 років провідні професії), періодів роботи в СП «Шахта ім. В. І. Леніна» ДП «Артемвугілля» з 22.09.1992 року по 20.11.1993 року, з 01.08.1994 року по 08.02.2002 року, з 22.07.2002 року по 05.08.2002 року, з 23.05.2014 року по 02.12.2014 року машиністом гірничовиймальних машин підземним;

- зарахувати до пільгового стажу позивача ОСОБА_1 як шахтаря за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного. забезпечення»; з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (25 років), Списку №202 від 31.03.1994 року, періоду навчання з 01.09.1984 по 04.01.1988 та періоду проходження строкової військової служби з 29.05.1988 року по 25.05.1990 року;

- зарахувати до загального страхового стажу позивача ОСОБА_1 періоди роботи у ТОВ HYDTOMEL в м. Семяновиці-Шльонскі в Республіці Польща з 16.04.2019 року до 11.07.2019 року, з 08.10.2019 року до 25.05.2020 року, з 24.08.2020 року до 24.02.2021 року, врахувати для обчислення пенсії заробітки за 60 календарних місяців страхового стажу по 30.06.2000 року згідно довідок про заробітну плату для обчислення пенсії №3006/04 від 30.05.2020 року, №3006/05 від 30.06.2020 року, №3006/06 від 30.05.2020 року, виданих ДП «Артемвугілля»;

- врахувати для обчислення пенсії заробітки, отримані позивачем ОСОБА_1 у ТОВ HYDTOMEL в м. Семяновиці-Шльонскі в Республіці Польща за період з 16.04.2019 року до 11.07.2019 року, з 08.10.2019 року до 25.05.2020 року, з 24.08.2020 року до 24.02.2021 року згідно роздруківок заробітку працівника від 22.10.2021 року;

- з 05.01.2022 року призначити, нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 пенсію за віком за Списком 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року у розмірі 80% його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пенсійним органом протиправно не зараховано до пільгового стажу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України періоди роботи позивача з 14.01.1988 року по 23.05.1988 року та з 20.08.1990 року по 12.09.1992 року машиністом електровоза підземним, з 22.09.1992 року по 20.11.1993 року, з 01.08.1994 року по 08.02.2002 року, з 22.07.2002 року по 05.08.2002 року, з 23.05.2014 року по 02.12.2014 року машиністом гірничовиймальних машин підземним, а також не враховано до пільгового стажу шахтаря період навчання з 01.09.1984 року по 04.01.1988 року та період проходження строкової військової служби з 29.05.1988 року по 25.05.1990 року в Шахті «Кочегарка» ДП «Артемвугілля» та СП «Шахта ім. В.І. Леніна» ДП «Артемвугілля» відповідно. Крім цього, відповідачем протиправно не враховано позивачу до загального страхового стажу періоду роботи в ТОВ HYDTOMEL в м. Семяновиці-Шльонскі в Республіці Польща з 16.04.2019 року до 11.07.2019 року, з 08.10.2019 року до 25.05.2020 року, з 24.08.2020 року до 24.02.2021 року. Враховуючи вищенаведене позивачу протиправно не призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

26.07.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

16.08.2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач-1 зазначив, що оскільки ДП «Артемвугілля» знаходиться на території, яка непідконтрольна українській владі, тому врахувати періоди роботи позивача з 14.01.1988 року по 23.05.1988 року та з 20.08.1990 року по 12.09.1992 року машиністом електровоза підземним, з 22.09.1992 року по 20.11.1993 року, з 01.08.1994 року по 08.02.2002 року, з 22.07.2002 року по 05.08.2002 року, з 23.05.2014 року по 02.12.2014 року машиністом гірничовиймальних машин підземним не вбачається за можливе. Крім цього відповідач-1 зауважив, що оскільки стаж роботи позивача з 14.01.1988 року по 23.05.1988 року не підлягає зарахування до пільгового стажу, тому відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу періодів військової служби та навчання позивача, які передували цьому періоду роботи.

19.08.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залучено співвідповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в адміністративній справі №160/11016/22.

23.08.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відповіддю на відзив, в якій підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві.

21.09.2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач-2 зазначив, що оскільки ДП «Артемвугілля» знаходиться на території, яка непідконтрольна українській владі, тому врахувати періоди роботи позивача з 14.01.1988 року по 23.05.1988 року та з 20.08.1990 року по 12.09.1992 року машиністом електровоза підземним, з 22.09.1992 року по 20.11.1993 року, з 01.08.1994 року по 08.02.2002 року, з 22.07.2002 року по 05.08.2002 року, з 23.05.2014 року по 02.12.2014 року машиністом гірничовиймальних машин підземним не вбачається за можливе.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, відзивів на позовну заяву та відповіді на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

05.01.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

13.01.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області розглянуло заяву ОСОБА_1 від 05.01.2022 року та прийняло рішення №046050007125, яким відмовлено йому в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Дане рішення обґрунтоване тим, що первинні документи організації «Артемвугілля» знаходиться на території, яка тимчасово непідконтрольна українській влад, тому врахувати періоди роботи до пільгового стажу чи провести зустрічну перевірку первинних документів не має можливості.

Також в даному рішенні зазначено, що загальний стаж ОСОБА_1 становить 18 років 8 місяців 12 днів.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідача-2, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюєЗакон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, прийнятий 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) зокрема, гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Щодо підстав відмови позивачу в зарахуванні до пільгового стажу роботи за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, періодів роботи з 14.01.1988 року по 23.05.1988 року та з 20.08.1990 року по 12.09.1992 року машиністом електровоза підземним, з 22.09.1992 року по 20.11.1993 року, з 01.08.1994 року по 08.02.2002 року, з 22.07.2002 року по 05.08.2002 року, з 23.05.2014 року по 02.12.2014 року машиністом гірничовиймальних машин підземним, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Як встановлено судом з довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №3006/01 від 30.06.2020 року ОСОБА_1 в період:

1) з 14.01.1988 року по 23.05.1988 року працював в Шахті «Кочегарка» ДП «Артемвугілля» на посаді машиніста електровоза підземний, яка відповідає Списку №1;

2) з 20.08.1990 року по 12.09.1992 року працював в Шахті «Кочегарка» ДП «Артемвугілля» на посаді машиніста електровоза підземний, яка відповідає Списку №1.

З довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №3006/02 від 30.06.2020 року ОСОБА_1 в період:

1) з 22.09.1992 року по 20.11.1993 року працював в СП «Шахта ім. В.І. Леніна» ДП «Атермвугілля» на посаді машиніста гірничовиймальних машин підземний, яка відповідає Списку №1;

2) з 01.08.1994 року по 08.02.2002 року працював в СП «Шахта ім. В.І. Леніна» ДП «Атермвугілля» на посаді машиніста гірничовиймальних машин підземний, яка відповідає Списку №1;

3) з 22.07.2002 року по 05.08.2002 року працював в СП «Шахта ім. В.І. Леніна» ДП «Атермвугілля» на посаді машиніста гірничовиймальних машин підземний, яка відповідає Списку №1;

4) з 23.05.2014 року по 02.12.2014 року працював в СП «Шахта ім. В.І. Леніна» ДП «Атермвугілля» на посаді машиніста гірничовиймальних машин підземний, яка відповідає Списку №1.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженогонаказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року № 1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (далі - Порядок № 637).

Згідно п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 або №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 або №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 або №2.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місцьвласником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Суд звертає увагу, що вказані посади позивача, які він займав в період з 14.01.1988 року по 23.05.1988 року та з 20.08.1990 року по 12.09.1992 року машиністом електровоза підземним, з 22.09.1992 року по 20.11.1993 року, з 01.08.1994 року по 08.02.2002 року, з 22.07.2002 року по 05.08.2002 року, з 23.05.2014 року по 02.12.2014 року були атестовані, що підтверджується довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №3006/01 від 30.06.2020 року та №3006/02 від 30.06.2020 року.

Також, суд вважає, що непроведення, несвоєчасне або неналежне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення, несвоєчасне або неналежне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Вищезазначені висновки також кореспондуються позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 19.02.2020 року по справі 520/15025/16-а.

Крім цього, щодо посилання відповідачів на неможливість врахування даних періодів роботи до пільгового стажу через перебування організації «Артемвугілля» на тимчасово непідконтрольній українській владі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областяхз цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України

Згідно статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно доКонституціїта законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

При вирішенні даного питання суд виходить з того, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН.

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Вищенаведеної позиції також дотримується Верховний Суд в постанові від 22.10.2018 року по справі №235/2357/17.

Отже, з урахування вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області протиправно не враховано періоди роботи позивача з 14.01.1988 року по 23.05.1988 року та з 20.08.1990 року по 12.09.1992 року машиністом електровоза підземним, з 22.09.1992 року по 20.11.1993 року, з 01.08.1994 року по 08.02.2002 року, з 22.07.2002 року по 05.08.2002 року, з 23.05.2014 року по 02.12.2014 року машиністом гірничовиймальних машин підземним до пільгового стажу позивача за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників.

Вирішуючи позовні вимоги щодо зарахування періоду навчання з 01.09.1984 року по 04.01.1988 року та періоду проходження строкової військової служби з 29.05.1988 року по 25.05.1990 року до пільгового стажу, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, відповідачами враховано до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1984 року по 04.01.1988 року та період проходження строкової військової служби з 29.05.1988 року по 25.05.1990 року.

В свою чергу, вказані періоди не враховано до пільгового стажу позивача.

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Як встановлено судом з трудової книжки № НОМЕР_1 позивач в період з 01.09.1984 року по 04.01.1988 року навчався В СПТУ №109 за спеціальністю машиніст електровоза підземний. Означене також підтверджується диплом серії НОМЕР_2 .

В свою чергу, як зазначає відповідач-1 у своєму відзиві період навчання позивача не зарахований до пільгового стажу через відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 14.01.1988 року по 23.05.1988 року.

Оскільки період роботи позивача з 14.01.1988 року по 23.05.1988 року підлягає врахування до пільгового стажу за Списком №1, а перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу становить менше трьох місяців, суд доходить висновку, що відповідачем-2 протиправно не враховано до пільгового стажу позивача період його навчання з 01.09.1984 року по 04.01.1988 року навчався В СПТУ №109 за спеціальністю машиніст електровоза підземний.

Також суд зазначає наступне.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно доЗакону України"Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом з трудової книжки № НОМЕР_1 позивач в період з 29.05.1988 року по 25.05.1990 року проходив строкову військову службу. Означене також підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 .

Суд звертає увагу, що відповідачем-1 у своєму відзиві зазначено, що період військової служби позивача з 29.05.1988 року по 25.05.1990 року не зарахований до пільгового стажу через відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 20.08.1990 року по 12.09.1992 року.

Оскільки періоди роботи позивача, які передували та слідували періоду проходження військової служби позивача підлягають врахування до пільгового стажу за Списком №1, суд доходить висновку, що відповідачем-2 протиправно не враховано до пільгового стажу позивача період військової служби 29.05.1988 року по 25.05.1990 року.

Щодо вимог позивача стосовно врахування до страхового стажу позивача періодів роботи у ТОВ HYDTOMEL в м. Семяновиці-Шльонскі в Республіці Польща з 16.04.2019 року до 11.07.2019 року, з 08.10.2019 року до 25.05.2020 року, з 24.08.2020 року до 24.02.2021 року, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом з матеріалів пенсійної справи позивача, вказані періоди його роботи не було враховано до страхового стажу позивача. Проте, рішенням №04605007125 від 13.01.2022 року не відмовлялось позивачу в зарахуванні вказаних періодів його роботи, а також не надавалась відповідачем-2 жодної оцінки необхідності або відсутності підстав для зарахування вказаних періодів роботи позивача до його страхового стажу.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог пов`язаних із зобов`язанням відповідача-1 зарахувати до страхового стажу позивача періодів роботи у ТОВ HYDTOMEL в м. Семяновиці-Шльонскі в Республіці Польща з 16.04.2019 року до 11.07.2019 року, з 08.10.2019 року до 25.05.2020 року, з 24.08.2020 року до 24.02.2021 року.

Однак, суд вбачає з вказаних правовідносин бездіяльність відповідача-2 щодо не розгляду питання врахування до страхового стажу позивача періодів роботи у ТОВ HYDTOMEL в м. Семяновиці-Шльонскі в Республіці Польща з 16.04.2019 року до 11.07.2019 року, з 08.10.2019 року до 25.05.2020 року, з 24.08.2020 року до 24.02.2021 року.

Стосовно позовних щодо визнання дій відповідачів щодо відмови врахувати для обчислення пенсії заробітки за 60 календарних місяців страхового стажу по 30.06.2000 року згідно довідок про заробітну плату для обчислення пенсії №3006/04 від 30.05.2020 року, №3006/05 від 30.06.2020 року, №3006/06 від 30.05.2020 року, виданих ДП «Артемвугілля» та відмови врахувати для обчислення пенсії заробітки, отримані позивачем у ТОВ HYDTOMEL в м. Семяновиці-Шльонскі в Республіці Польща за період з 16.04.2019 року до 11.07.2019 року, з 08.10.2019 року до 25.05.2020 року, з 24.08.2020 року до 24.02.2021 року згідно роздруківок заробітку працівника від 22.10.2021 року, суд зазначає наступне.

Оскаржуваним рішенням не відмовлялось позивачуівфйфйц у врахуванні для обчислення пенсії заробітки за 60 календарних місяців страхового стажу по 30.06.2000 року згідно довідок про заробітну плату для обчислення пенсії №3006/04 від 30.05.2020 року, №3006/05 від 30.06.2020 року, №3006/06 від 30.05.2020 року, виданих ДП «Артемвугілля» та не відмовлялось у врахуванні для обчислення пенсії заробітки, отримані позивачем у ТОВ HYDTOMEL в м. Семяновиці-Шльонскі в Республіці Польща за період з 16.04.2019 року до 11.07.2019 року, з 08.10.2019 року до 25.05.2020 року, з 24.08.2020 року до 24.02.2021 року згідно роздруківок заробітку працівника від 22.10.2021 року

Оскільки відповідачем-2 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та не розглядалось питання можливості врахування до страхового стажу певних періодів його роботи, суд доходить висновку, що вказані вимоги заявлені на майбутнє та не підлягають задоволенню, оскільки права позивача в цій частині не порушені оскаржуваним рішенням відповідача-2.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити йому пенсію за віком за Списком 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року у розмірі 80% його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

В той же час, згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 року за №40/26485, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань організовує роботу управлінь Фонду щодо, зокрема, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.

З аналізу наведеного вбачається, що на даний час Головні управління Пенсійного фонду України відповідно до покладених на них завдань, зокрема, призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Так питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин

Аналіз нормКодексу адміністративного судочинства Українисвідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, означена позовна вимога задоволенню не підлягає, так як призначення та виплата пенсіє є дискреційними повноваженнями головних управлінь Пенсійного фонду України.

Крім цього, дана позовна вимога не підлягає задоволенню з огляду на той факт, що відповідачем-2 не надавалась оцінка наявності підстав для врахування певних періодів роботи позивача до його страхового стажу.

В свою чергу, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 496,20 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №046050007125 від 13.01.2022 року.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не розгляду питання врахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи у ТОВ «HYDTOMEL» в м. Семяновиці-Шльонскі в Республіці Польща з 16.04.2019 року до 11.07.2019 року, з 08.10.2019 року до 25.05.2020 року, з 24.08.2020 року до 24.02.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи в Шахті «Кочегарка» ДП «Артемвугілля» з 14.01.1988 року по 23.05.1988 року та з 20.08.1990 року по 12.09.1992 року машиністом електровоза підземним.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи в СП «Шахта ім. В. І. Леніна» ДП «Артемвугілля» з 22.09.1992 року по 20.11.1993 року, з 01.08.1994 року по 08.02.2002 року, з 22.07.2002 року по 05.08.2002 року, з 23.05.2014 року по 02.12.2014 року машиністом гірничовиймальних машин підземним.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період навчання з 01.09.1984 року по 04.01.1988 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 проходження строкової військової служби з 29.05.1988 року по 25.05.1990 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський