Рішення № 106853356, 18.10.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 року Справа № 160/11984/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,-

ВСТАНОВИВ:

09.08.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним нарахування відповідачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018, 2019 рік та скасувати податкові повідомлення-рішення - №0077385-5850 від 20.08.2019 року на суму 92685,63 грн., та №0014226-5840-009 від 10.03.2020 на суму 103888,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що надані відповідачем розрахунки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки контролюючим органом під час розрахунку грошових зобов`язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не врахована податкова преференція передбачена п.п. є п.п. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України щодо будівель промисловості; контролюючим органом неправомірно при нарахуванні податку не враховано, рішення Покровської міської ради №2 від 13 січня 2017 року в якому визначено, що не є об`єктами оподаткування об`єкти, перелічені в ст.266.2.2 Податкового кодексу України. Об`єкт нерухомості, який належить позивачу віднесено до будівель промисловості, тому такий об`єкт не може виступати об`єктом оподаткування. На думку позивача, тлумачення контролюючим органом вказаної норми не на користь платника податків суперечить п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України. З огляду на наведене, позивач вказує, що нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відображене в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях є протиправним , а відтак підлягає скасуванню.

12.08.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишена без руху та запропоновано позивачу у десятиденний строк з моменту отримання ухвали від 12.08.2022 року надати до канцелярії суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши обставини для поновлення строку та докази на підтвердження таких обставин.

15.08.2022 року на виконання вимог вказаної ухвали суду від 12.08.2022 року представником позивача надано заяву про поновлення строку звернення до суду

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2022 року було поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 12.09.2022 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

06.09.2022 року представник відповідача звернувся до суду з заявою про продовження строку для надання відзиву по справі.

08.09.2022 року ухвалою суду було задоволено вищезазначену заяву та продовжено Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області строк для подачі відзиву на позов.

13.09.2022 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов. В обґрунтування позиції, зазначеної у відзиві на позов, представник відповідача зазначає, що відповідно до даних Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником 1/5 частини нежитлової будівлі, головного виробничого корпусу, загальною площею 13678,8 кв.м., розташованою в м. Покров. Вказана нежитлова будівля не визначена нормами Податкового кодексу України як об`єкт нерухомості, що не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, оскільки право власності належить фізичній особі, а не промисловому підприємству, що не суперечить практиці Верховного суду. Відповідачем на підставі рішень Покровської міської ради «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за спірний період було здійснено розрахунок вказаного податку за 2018 рік та 2019 рік та винесено відповідні податкові повідомлення-рішення, що були надіслані позивачу, проте повернулись на адресу податкового органу без вручення. Вказує, що жодних правових підстав для застосування до позивача податкової преференції за пп.«є» пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України за 2018, 2019 роки немає, а тому нарахування здійснено правомірно та обґрунтовано. На підставі вищенаведеного, представник відповідача просить відмовити у позові повністю.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Так, органом ДПС на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що позивачу на праві власності належать об`єкти нерухомого майна, зокрема:

- 1/5 частини нежитлової будівлі, головного виробничого корпусу, інв.№1, загальною площею 13678,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

20.08.2019 року Головним управління ДФС у Дніпропетровській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Дніпропетровській області) прийнято податкове повідомлення рішення №0077385-5850-0409, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 92685,63 грн. за 2018 рік.

10.03.2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення рішення №0014226-5840-0409, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 103888,57грн. за 2019 рік.

Відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік, органом ДПС нараховано позивачу податку:

- за нерухоме майно нежитлова будівля 1/5 частини загальної площі 13678,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 : площа 2735,76 кв.м. (1/5 частина загальної площі 13678,8 кв.м.) ставка податку за 1 кв.м. 33,88 грн. (0,91%*3723,00 грн. (мін. з/п станом на 01.01.2018): 2735,76 кв.м.*33,88 грн. =92685,63 грн.

Відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, органом ДПС нараховано позивачу податку:

- за нерухоме майно нежитлова будівля 1/5 частини загальної площі 13678,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 : площа 2735,76 кв.м. (1/5 частина загальної площі 13678,8 кв.м.) ставка податку за 1 кв.м. 37,97 грн. (0,91%*4173,00 грн. (мін. з/п станом на 01.01.2019): 2735,76 кв.м.*37,97 грн. = 103888,57 грн.

З матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення №0077385-5850 від 20.08.2019 року, №0014226-5840-009 від 10.03.2020 року направлені позивачу, однак повернуті органу ДПС з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання».

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від №0077385-5850 від 20.08.2019 року, №0014226-5840-009 від 10.03.2020 року.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та вирішуючи спір по суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідност.67 Конституції Україникожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Згідно з ст.10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно та в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цьогоКодексущодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 ПК.

Відповідно до пп.266.1.1 п. 266.1ст. 266 Податкового кодексу Україниплатниками податку є фізичні особи, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно пп.266.1.2 п. 266.1 ст. 266 ПК Українивизначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Згідно пп. 266.3.1п. 266.3ст.266 ПК Українибазою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп.266.3.2п.266.3ст.266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно пп.266.5.1п.266.5ст.266 ПК Україниставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним плавним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Рішеннями Покровської міської ради від 22.06.2018р. № 7 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», від 29.03.2019 року № 12 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», встановлено ставку податку у розмірі 0,91 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Дані рішення не скасовані в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов`язковими як для позивача, так і для відповідача у справі.

Суд зазначає, що встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов`язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Позивач вважає, що вказаний об`єкт нерухомості не оподатковується податком на нерухоме майно, у відповідності до підпункту "є" підпункту266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки позивач вважає вказані будівлі будівлями промисловості.

Положеннями підпункту266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, підпунктом "є" підпункту266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК Українивстановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту30.1 статті 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

У постанові від 22.09.2021 у справі №420/7771/20 Верховний Суд дійшов до такого висновку:

конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування - предмета "будівлі промисловості", оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.

При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до наступних висновків.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Оскільки "будівлі промислові", які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (підпункт "ґ" підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, "будівель промисловості", зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств ( підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій "будівлі промислові", законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга.

При цьому, оскільки саме законодавець приймає рішення про встановлення пільг, то він може в подальшому змінити норму, яка встановлює преференцію, не змінюючи загального критерію, про який йшлося вище.

Отже, підстав для застосування компенсаторних правозастосовних нормативних механізмів - презумпції правомірності рішень платника податку (у даному випадку відповідно підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункт 56.21 статті 56 ПК України) не виникає, оскільки немає колізії нормативно-правового регулювання.

Таке застосування вказаної правової норми відповідає принципам рівності усіх платників передзаконом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 ПК України), єдиного підходу до встановлення податків і зборів (підпункт 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 ПК України) і нейтральності оподаткування (підпункт 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 ПК України).

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається із наведеного висновку Верховного Суду, для застосування положень підпункту "є" підпункту266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, будівлі промисловості, що належать платнику податку, повинні використовуватись ним у виробничій (промисловій) діяльності.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, що свідчили б про використання позивачем будівель нежитлової нерухомості у виробничій діяльності.

При цьому, посилання представника позивача на рішення Покровської міської ради №2 від 13 січня 2017 року в якому зазначено, що не є об`єктами оподаткування об`єкти, перелічені в ст.266.2.2 Податкового кодексу України, як на одну із підстав для визнання протиправними спірних податкових повідомлень-рішень, є необґрунтованими, оскільки у даному рішенні міської ради відтворено положення Податкового кодексу України, що не є спірним у цій справі.

Отже, доводи представника позивача за наведених вище висновків суду є такими, що суперечать, встановленим в ході судового розгляду обставинам справи.

З урахуванням вищезазначеного, з огляду на всі фактичні обставини даної справи, а також дотримання відповідачем положеньПодаткового кодексу Українив частині його повноважень та функцій, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0077385-5850 від 20.08.2019 року, №0014226-5840-009 від 10.03.2020 року, прийняті відповідачем відповідно до чинного законодавства, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до положень частин 1 та 2ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положеньст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позову.

Розподіл судового збору у відповідності до вимогст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивачзвільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11 ,12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець