Рішення № 106850395, 20.10.2022, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/3009/22

н/п 2/953/2558/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року Київський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого - судді Колесник С.А.,

за участю секретаря - Яхновського В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 953/3009/22 за позовною заявою Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради (місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 55, код ЄДРПОУ 35857909) до ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2022 до Київського районного суду м. Харкова звернувся директор Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Малько О.П. з позовною заявою до відповідача, відповідно до якої просить: постановити рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менш 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно до досягнення ним повноліття; звільнити Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради від сплати державного мита по даній цивільній справі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що на обліку Служби у справах дітей по Київському району з 04.10.2021 перебуває малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дитина, яка опинилась у складних життєвих обставинах. Мати дитини - ОСОБА_1 . Відомості про батька дитини внесені до актового запису про народження відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

Відповідно до акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 13.09.2021 дитина була доставлена до КНП «Харківська міська клінічна лікарня № 24» Харківської обласної ради. Як повідомив начальник Сектору ювенальної полції Відділу поліції Харківського РУП № 2 ГУ НП в Харківській області 22.09.2021 від оператора «102» надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_2 працівниками швидкої допомоги № 404 госпіталізовано дитину, віком приблизно три місяці. Дитина знаходилась з батьком, який перебував в стані сильного алкогольного сп`яніння. Поліцію та швидку допомогу викликали перехожі.

Мати дитини, ОСОБА_1 , не працює, матеріально дитину не утримує, зловживає алкоголем. З моменту народження не приділяє дитині уваги, не цікавиться її фізичним чи розумовим розвитком. Крім того, ОСОБА_1 неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності Київським, Комінтернівським, Фрунзенським районними судами м. Харкова. В період з 2003 по 2021 притягувалась до кримінальної відповідальності, за скоєння крадіжок, перебувала у місцях позбавлення волі з 02.04.2015 по 24.11.2016 в Качанівській виправній колонії № 54. Звільнена на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково.

За інформацією КНП «Міська дитяча клінічна лікарня № 24» від 06.10.2021 за час перебування малолітнього ОСОБА_2 в закладі, мати дитину не ввідвідувала жодного разу. КНП «Обласний будинок дитини № 3» (далі - ОБД № 3) також повідомив, що за період знаходження малолітнього в ОБД № 3, мати до закладу не зверталась, станом здоров`я дитини не цікавилась, будь-якої допомоги не надавала. На виклики до Служби у справах дітей по Київському району з метою з`ясування подальшої долі сина ОСОБА_1 не з`являється.

На теперішній час малолітній ОСОБА_3 перебуває в ОБД № 3.

Вказані обставини вимусили позивача звернутися до суду з даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022 справу розподілено для розгляду судді Колесник С.А. та 01.06.2022 передано судді.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06.06.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд.

Представник позивача Оганова В.В., яка діє на підставі Довіреності від 12.01.2022 № 45, в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач по справі в судове засідання не з`явилась, про день та час слухання справи повідомлялась своєчасно та належним чином (а.с. 43-48, 51-52), про причину неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не надавала, у зв`язку з чим, на підставі вимог ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у її відсутність та ухвалити заочне рішення, проти чого не заперечувала і представник позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради скориставшись своїм правом звернувся до суду з позовом для захисту прав малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила хлопчика, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 25.05.2021 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) (а.с. 5).

Відомості про батька дитини внесені до актового запису про народження відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. (а.с. 9)

Згідно листа № 443/0/590-21 від 06.10.2021 за підписом головного лікаря КНП «Міська дитяча клінічна лікарня № 24» Харківської міської ради, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був доставлений згідно Акту органу внутрішнії справ України про підкинуту чи знайдену дитину з адреси: АДРЕСА_2 , з 13.09.2021 знаходиться в стаціонарному відділенні (а.с. 10).

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 23.02.2022, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , разом з ним за вказаною адресою також зареєстровані: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 (а.с. 13).

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22.05.2017 позбавлено батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 14-15).

Згідно довідки про звільнення серії ХАР № 01730 від 24.11.2016, ОСОБА_1 неодноразово судима за вчинення корисливих злочинів проти власності, останній раз 02.04.2015 Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі. Звільнена 24.11.2016 з Качанівської ВК № 54 на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на 11 місяців (а.с. 17).

Листом № 33 від 07.02.2022 в.о. директора ОБД № 3 Землянський К. повідомив, що за час знаходження малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинку дитини, його мати ОСОБА_1 до закладу не зверталась, станом здоров`я дитини не цікавилась, будь-якої допомоги не надавала (а.с. 18).

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 19 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Частиною 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 5 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачає, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

Відповідно до пунктів 1-3 статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з пунктом 1 статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Як Суд зазначив у рішенні у справі «Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії» (Neulinger and Shuruk v. Switzerland), ([ВП], заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року): «136. Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю [рішення у справі «Гнахоре проти Франції» (Gnahore v. France), заява № 40031/98, п. 59, ЄСПЛ 2000-ІХ]. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany), [ВП], заява № 25735/94, п. 50, ЄСПЛ 2000-VIII, та у справі «Марсалек проти Чехії» (Marsalek v. the Czech Republic), заява № 8153/04, п. 71, від 4 квітня 2006 року)».

У цьому контексті недостатньо встановити, що дитину може бути поміщено у краще середовище для її виховання (див. рішення у справі К. і Т., зазначене вище, п. 173). Не може також бути виправданим захід, що роз`єднує сімейні зв`язки, самим лише посиланням на ненадійний стан батьків, що може бути вирішено за допомогою менш радикальних засобів, такими як цільова матеріальна допомога та соціальна підтримка, а не шляхом розлучення сім`ї (див., наприклад, рішення у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, п. 50, від 18 грудня 2008 року).

У рішенні по справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90)0, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року Суд повторює, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі "МакМайкл проти Сполученого Королівства" (McMichael v. the United Kingdom) від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві" (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87).

Визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи "Кутцнер проти Німеччини" (Kutzner v. Germany), N 46544/99 п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та "Зоммерфельд проти Німеччини" (Sommerfeld v. Germany), [GC],N 31871/96, п. 66, ЄСПЛ 2003-VIII).

Згідно із частиною 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до частини 2 статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).

Дане поняття є «оціночним» і підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку з урахуванням цілої сукупності чинників і факторів.

В пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова № 3) роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (абзац 2 пункту 16 Постанови № 3).

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Вирішення питання про позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (Рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», § 54, § 58).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позбавлення батьківських прав є виключним і надзвичайним засобом впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Отже, враховуючи те, що позивачем було в повній мірі доведено факт відмови ОСОБА_1 забрати з ОБД № 3 малолітню дитину, а також ухилення відповідача від виконання нею своїх батьківських обов`язків по вихованню та забезпеченню малолітньої дитини, суд приходить до висновку, щодо необхідності позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Що стосується вимог позивача про стягнення аліментів, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 181 Сімейного кодексу України визначено способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 183 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Судом було встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на теперішній час знаходиться у КНП «Обласний будинок № 3», відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що батьки повинні брати участь у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини, суд приходить до висновку, щодо необхідності стягнення з відповідача аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно.

Отже, позовна заява Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн. за позовні вимоги про позбавлення батьківських прав та на користь держави у розмірі 992,40 грн. за позовні вимоги про стягнення аліментів.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, 265, 280, 280- 282 ЦПК України, ст. ст. 7, 19, 150, 164, 165, 166, 167, 180, 181, 183, 184, 292 СК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини- задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менш 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 23.02.2022 і до досягнення дитиною повнолітнього віку.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави судовий збір у сумі 1 984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Рішення у межах суми рахунку за місяць підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, код ЄДРПОУ: 35857909, місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 55.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 20.10.2022.

Суддя С.А. Колесник