Рішення № 106850389, 18.10.2022, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/18508/20

н/п 2/953/2650/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 року Київський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді Колесник С.А.,

за участю секретаря судового засідання Яхновського В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 953/18508/20 за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача КП «Харківські теплові мережі» Вірютіна О.В. звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , відповідно до якого просить: стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за опалення та гарячу воду у сумі 166 024 грн. 33 коп., судовий збір у сумі 2 607 грн. 75 коп., 3% річних у сумі 4 406 грн. 75 коп., інфляційні витрати у сумі 5 976 грн. 86 коп.

В обґрунтуванняпозовних вимог, представник позивача посилається на те, що відповідачі зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідноЗакону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-ІV від 24.06.2004 рокута "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води", затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630. Проте, обов`язку щодо повної та своєчасної сплати за надані послуги відповідачі не здійснюють, що призвело до утворення заборгованості за період з 01.08.2013 по 30.09.2020 в розмірі 166 024,33 грн. У зв`язку з простроченням виконання зобов`язань позивачем було нараховано 3% річних у сумі 4 406,75 грн. та інфляційні витрати у сумі 5 976,86 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2020 справу передано для розгляду судді Колесник С.А.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом направлено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи відповідача у справі та отримано відповідну довідку.

Згідно з правилами ч. 6ст. 19 ЦПК Українизазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимогст. 274 ЦПК Українисправа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 16.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22.01.2021 позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - задоволені. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користьКомунального підприємства«Харківські тепловімережі» заборгованістьза опаленнята гарячуводу заперіод з01.08.2013по 30.09.2020у розмірі166024 грн.33коп.,3%річних усумі 4406грн.75коп.та інфляційнівитрати усумі 5976грн.86коп.;витрати посплаті судовогозбору врозмірі 2607грн.75коп.в рівнихчастках (а.с. 29-31).

14.02.2022 засобами поштового зв`язку до суду надійшла заява ОСОБА_3 , у якій заявник просив: переглянути заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 22.01.2021 р. по справі № 953/18508/20, яке ухвалене по справі за позовом про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду; скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 22.01.2021 по справі № 953/18508/20, яке ухвалене по справі за позовом про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду, та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 22.01.2021 р. по справі № 953/ 18508/20, яке ухвалене по справі про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20.06.2022 заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 22.01.2021 скасовано та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 63-64).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

При відкритті провадження у справі судом було встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз`яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогамст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.9).

30.08.2022 від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшла заява, у якій ОСОБА_3 просив застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 01.08.2013 по 30.09.2017 і в цій частині відмовити в задоволенні позовних вимог, а також наслідки спливу спеціальної позовної давності до інфляційних нарахувань та нарахувань 3% річних на суму заборгованості за період з 01.08.2013 по 30.09.2019 і також відмовити в цій частині позовних вимог, оскільки такі вимоги заявлені поза межами строку позовної давності як за основним боргом, так і за штрафними нарахуваннями (а.с.73-74).

Крім того, 30.08.2022 відповідач ОСОБА_3 подав до суду Відзив на позовну заяву (а.с.77-79), у якому просив при винесенні рішення врахувати викладені ним у відзиві заперечення та вказав, що ним подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності за період з 01.08.2013 по 30.09.2017.

В період з 01.10.2017 по 30.09.2020 взаємовідносини з постачання комунальних послуг врегульовано Законом України № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» від 2004, та ЗакономУкраїни 2189-VIII«Про житлово-комунальніпослуги»,який набравз 10.12.2017р.У позовній заявіпозивач посилаєтьсясаме наЗакон України№1875-IV«Про житлово-комунальніпослуги» від30.07.2004.Ст.20 цього Закону унормовано права споживача у сфері комунальних послуг. Пунктом 6) частини 1 ст. 20 Закону України № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» від 30.07.2004 передбачено право споживача на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки з 2005 року він в кв. АДРЕСА_2 не проживає, що підтверджується залученими до справи копіями акту депутата Солоницівської селищної ради від 13.01.2022 та довідки про місце проживання йогодружини ОСОБА_8 № 52 від 13.01.2022, постійно проживає у будинку дружини - ОСОБА_8 , тому послугами з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання у кв. АДРЕСА_2 також з 2005 року не користується.

Зазначив, що позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу, що ним фактично отримувались послуги з опалення та постачання гарячої води, і існують правові підстави для безспірного стягнення.

Але, виходячи із вищезазначеної норми, він має право не сплачувати ці послуги за період його відсутності у цьому житловому приміщенні. Тому і сума стягнення заборгованості за період з 01.10.2017 р. (початок нарахування боргу з урахування строків позовної давності) по 10.12.2017 набрання чинності Закону України № 2189-VIII) має бути перераховано з урахуванням його відсутності і не проживання у квартирі на іншу кількість осіб.

З 10.12.2017 з дати набрання чинності Законом України № 2189-VIII, права споживачів у сфері комунальних послуг було унормовано в ст.7. Виходячи з п. 6) ч. 1 ст. 7 Закону України № 2189-VIII споживач також має право на неоплату вартості комунальних послуг (у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорі впро надання комунальних послуг, але за виключенням послуг з постачання теплової енергії. Зазначив,, що послуги з підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання до цього виключення не входять. Тобто і за цей період (10.12.2017-30.09.2020) сума стягненя, зокрема за послуги гарячого водопостачання також має бути перерахована з урахуванням кількості фактичних споживачів.

У судове засідання представник позивача не з`явився, 26.09.2022 через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с. 107-108).

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про час та місце судового засідання повідомлялися судом своєчасно та належним чином (а.с. 90-101, 103-104, 109-113), проте в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, відзиву на позовну заяву не подано, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Частиною 1 ст. 131 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3 ст. 131 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , не використали наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з`явились у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у їх відсутності до суду не надходило. Відповідачами не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.1 ст.287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, подальше відкладення розгляду даної справи буде порушувати права позивача на своєчасний судовий розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Частиною 3статті 129 Конституції Українивизначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6Конвенціїпрозахистправлюдиниіосновоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Частиною 1ст. 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Суд, вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступних висновків.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстровані в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з централізованою системою теплопостачання, яке здійснює КП "Харківські теплові мережі" (а.с. 8).

Відповідачі є споживачами послуг теплової енергії шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .

В матеріалах справи міститься Відомість нарахуваньта сплатиза тепловуенергіюз урахуванням періоду платежу, з якої вбачається, що за особовим рахунком № НОМЕР_1 , мається заборгованість, що виникла за період з 01.08.2013 по 30.09.2020 в розмірі 166 024,33 грн. (а.с.2). Також підприємством нараховано 3% річних у сумі 4 406,75 грн. та інфляційні витрати 5 976,86 грн. (а.с.3).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначеніЗаконом України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно зіст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»(далі - Закон) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно матеріалів справи, КП «ХТМ» надаються послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, а відповідачі, в свою чергу, споживають зазначені послуги, що свідчить про наявність між ними взаємних зобов`язань.

У частині першійстатті 19Закону №1875-ІVпередбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, разом з тим відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 20 цього Законуспоживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьоїстатті 20Закону № 1875-ІVобов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Наведеними положеннями закону передбачено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 частини третьоїстатті 20Закону №1875-ІVспоживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно з пунктом 3 частини другоїстатті 21Закону №1875-ІVвиконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18).

Приписами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України«Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, серед іншого, зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.68 ЖК України, плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться, крім квартирної плати, за затвердженими у встановленому порядку тарифами, у строки, визначені угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Згідно з пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, постачання холодної та гарячої води, плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води або до затверджених нормативів (норм) споживання.

Порядок формування та затвердження цін і тарифів на житлово-комунальні послуги встановлені ст.31Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

До повноважень позивача не входить зменшення або збільшення тарифів, встановлених для оплати наданих послуг.

Згідно з п. 8 «Правил надання населенню послуг по водо-теплопостачанню і водовідводу», послуги надаються відповідно до умов договору. Але це не означає, що під час відсутності такого договору, відповідачі мають право користуватися послугами, що фактично надаються і не оплачувати їх.

Частиною 6статті 19 Закону України «Про теплопостачання»передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до вимогстатті 25 Закону України «Про теплопостачання»у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Це випливає з положенняст. 11 ЦК Українивідповідно до якої, цивільні права і зобов`язання виникають не тільки з основ передбачених законодавством, а також з дії громадян.

Такими діями відповідачів є фактичне користування послугами, що надаються позивачем.

Згідност. 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідност. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписамист. 64 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Оскільки відповідачі офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовились від послуг, які надавало їм КП «Харківські теплові мережі», то в них виник обов`язок сплатити ці послуги.

Відповідачі належним чином свої зобов`язання щодо оплати послуг з централізованого водопостачання та водовідведення не виконували, плату за спожиті послуги у повному обсязі не вносили.

Як вбачається з Відомості нарахувань та сплати за теплову енергію, відповідачі є споживачами послуг теплової енергії шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 . За період з 01.08.2013 по 30.09.2020 відповідачі мають заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в розмірі 166 024,33 грн. (а.с. 2).

Доказів того, що послуги відповідачам не надавались, що вони не користувались наданими послугами і потреби в таких послугах не мали, належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.

Відповідач ОСОБА_3 стверджує, що за адресою АДРЕСА_1 він не мешкає з 2005 року, а мешкає разом з дружиною та донькою в АДРЕСА_3 .

Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2013 року із змінами місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів* України порядку.

Згідно зі статтею 6 цього Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Відповідно до статті 11-2 зазначеного Закону орган реєстрації для потреб реєстрації місця проживання відповідно до цього Закону формує та веде реєстр територіальної громади. Орган реєстрації є розпорядником відповідного реєстру територіальної громади.

Органи реєстрації здійснюють обмін відомостями між реєстрами різних територіальних громад для реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання особи у разі її вибуття з однієї адміністративно-територіальної одиниці та прибуття до іншої адміністративно-територіальної одиниці в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вказаною статтею передбачено перелік відомостей, які вносяться до реєстру територіальної громади, зокрема місце проживання та інформація про попереднє місце проживання.

У разі відсутності споживача або членів його сім`ї оплата вартості послуг здійснюється відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, споживач має право на несплату вартості житлово- комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному підтвердженні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок передбачений п. 29 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 де вказано, що споживач має право на зменшення розміру плати в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

Слід звернути увагу на те, що звернень з питання здійснення перерахунку в зв`язку з не проживанням за адресою: АДРЕСА_1 від відповідачів до КП «Харківські теплові мережі» не надходило.

Також слід зазначити, що на момент відкриття провадження у цивільній справі відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (довідка про склад сім`ї) від 04.11.2020 (а.с.4), яка була додана до позовної заяви та Інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 13.11.2020 (а.с.8).

Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, та надані позивачем розрахунки, суд приходить до висновку, що зроблені позивачем розрахунки заборгованості є обгрунтованими, та підстав їм не довіряти у суду не має.

Розрахунок боргу, наданий позивачем, сумніву не викликає та приймається судом.

Досліджуючи вимоги позивача в частині періоду виниклої заборгованості, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання і тлумачення і застосуванняКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо втратили свою достовірність і повноту зі плином часу (пункт 51 рішення від 21 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Суд задовольняє клопотання відповідача ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності до даного позову, оскільки визначений законодавством трирічний строк позивачем було пропущено, клопотання про поновлення строків позовної давності представником позивача заявлено не було.

Правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані відповідачам послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.08.2013 по 30.09.2020 - є обґрунтованими та доведеними.

Проте наявні підстави для відмови позивачу у позові в частині стягнення заборгованості за період з 01.08.2013 по 30.11.2017 у зв`язку із пропуском позовної давності, а тому стягненню підлягає заборгованість, станом на 30.09.2020, як просить позивач, яка утворилась за період з 01.12.2017 по 30.09.2020.

Згідно Відомості нарахувань та сплати за теплову енергію по особовому рахунку № НОМЕР_2 , заборгованість за надані послуги за спожиту послугу щодо централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що виникла за адресою: АДРЕСА_4 , за період з 01.12.2017 по 30.09.2020 становить 93 957 грн. 91 коп.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за надані послуги за опалення та гарячу воду за період з 01.12.2017 по 30.09.2020 у розмірі 93 957 грн. 91 коп.

У разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатитипенюв розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. (ст. 26 ЗУ Про житлово-комунальні послуги). Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. За умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином пеня не нараховується.

Пунктом 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено, що споживач зобов`язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Така ж відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за надання послуг з теплопостачання встановлена уп. 30 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

У відповідності до ч. 2ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

В даному випадку правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов`язанням і на ці правовідносини поширюється дія ч. 2ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в п. 10 ч. 3ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати житлово-комунальних послуг у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч. 2ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність передбачена ч. 2ст. 625 ЦК України.

Відповідно дост. 258 ЦК Українипозовна давність до вимог про стягнення пені застосовуєтьсяв один рік.

Для стягнення індексу інфляції та 3% річних застосовується загальна позовна давність в3 роки(ст. 257 ЦК України).

Разом з тим спеціальна позовна давність застосовується за умови подання стороною у спорі відповідної заяви, зробленої до винесення судом рішення.

У зв`язку із простроченням відповідачами сплати комунальних послуг, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів 5 031,25 грн. - індексу інфляції за час прострочення та 3 948,16 грн. - 3 % річних від простроченої суми за період з 01.10.2019 по 30.09.2020.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно доЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заперечення відповідача в ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження.

Згідно ст. 12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст.76, ч. 1,2ст.77, ч. 1 ст.95 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до вимогст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з опалення та постачання гарячої води в розмірі 93 957,91 грн., 5 031,25 грн. - індексу інфляції за час прострочення та 3 948,16 грн. - 3 % річних від простроченої суми, а у задоволенні решти заявлених позовних вимог слід відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідачів на користь КП «ХТМ» підлягає стягненню в частковому порядку судовий збір в розмірі 1 499.50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст..2, 13, 15, 16, 76-78, 81, 141, 223, 263, 265, 280, 282 ЦПК України, ст.526, 625 ЦК України, ст..68 ЖК України, Законом України«Про житлово-комунальні послуги», суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимогиКомінального підприємства «Харківські теплові мережі» - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (місцезнаходження м. Харків, вул. Мефодіївська буд.11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р НОМЕР_8 в ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України») заборгованість за опалення та гарячу воду за період з 01.12.2017 по 30.09.2020 у розмірі 93 957 (дев`яносто три тисячі дев`ятсот п`ятдесят сім) грн. 91 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (місцезнаходження м.Харків, вул..Мефодіївська буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р НОМЕР_9 в ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України») 3 % річних у сумі 3 948,16 (три тисячі дев`ятсот сорок вісім) грн. 16 копійок та інфляційні витрати у сумі 5 031.25 (п`ять тисяч тридцять одну) грн. 25 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (місцезнаходження м.Харків, вул. Мефодіївська буд.11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р НОМЕР_9 в ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України») витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 499.50 (одна тисяча чотириста дев`яносто дев`ять) грн. 50 коп.

У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2022.

Позивач: Комунальне підприємство «Харківводоканал», місцезнаходження: 61013 м. Харків, вул. Шевченко, буд.2, код ЄДРПОУ 03361715.

Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_7 .

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Повне судове рішення складено та підписано 18.10.2022.

Суддя Колесник С.А.