Рішення № 106848536, 20.10.2022, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/4489/20

2/705/482/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2022 року м. Умань

Уманський міськрайонний судЧеркаської області в складі:

головуючої - суддіГодік Л.С.

при секретарі судового засідання Остропольській О.В.

за участю:позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника Черкаської обласної прокуратури Бурлаки В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Черкаської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства та прокуратури, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувсядо судуз позовом,в подальшомууточненим,до прокуратуриЧеркаської області,Державної казначейськоїслужби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства та прокуратури.

В обгрунтування вимог позову позивач вказав, що 01 жовтня 2008 року за фактом одержання хабара шляхом вимагання відносно нього та ОСОБА_3 , слідчим в ОВС слідчого відділу прокуратури Черкаської області порушена кримінальна справа № 2510800103 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.

15 квітня 2009 року за фактом одержання хабара шляхом вимагання в сумі 5000 доларів США відносно нього та ОСОБА_4 старшим слідчим в ОВС слідчого відділу прокуратури Черкаської області порушено кримінальну справу №2510800103 ДП2, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.

15 квітня 2009 року кримінальні справи № 2510800103 та №2510800103 ДП2 об`єднані в одне провадження з присвоєнням єдиного реєстраційного номеру - 2510800103.

24 квітня 2009 року йому пред`явлено остаточне обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України - одержання хабара, тобто одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище в будь - якому вигляді хабара у великому розмірі за виконання в інтересах того, хто дає хабара будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно та поєднане з вимаганням хабара.

Вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 21.04.2010 року його визнано винним в скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, та призначено покарання п`ять років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади в органах внутрішніх справ строком на три роки. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробовуванням три роки. Міру запобіжного заходу, до вступу вироку в законну силу, обрано підписку про невиїзд, звільнивши з-під варти із залу суду.

Вироком апеляційного суду Черкаської області від 07.09.2010 року скасовано вирок Звенигородського районного суду Черкаської області та постановлено новий вирок, яким йому призначено за ч.2 ст.368 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займати посади в органах внутрішніх справ строком на 3 роки з конфіскацією 1/16 частини належного йому майна.

Ухвалою Верховного Суду України від 25.01.2011 року вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 21.04.2010 року та вирок апеляційного суду Черкаської області від 07.09.2010 року щодо нього скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.

Вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 31.07.2012 року визнано його винним в скоєні злочину, передбаченого ст. 368 ч.2 КК України, та призначено покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ строком на 3 роки. Відповідно до ст. 54 КК України, його позбавлено спеціального звання - підполковника міліції. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком в 3 роки.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 25.12.2012 року, вирок Звенигородського районного суду Черкаської області скасовано, кримінальну справу направлено на новий розгляд.

Вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 04.03.2014 року визнано його винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 368 ч.2 КК України, та призначено покарання 5 років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади в органах внутрішніх справ строком на 3 роки. Відповідно до ст. 54 КК України, його позбавлено спеціального звання - підполковника міліції. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком в 3 роки.

В апеляційному порядку даний вирок не переглядався.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 23.10.2014 року вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 04.03.2014 року скасовано, а справа направлена на новий судовий розгляд.

Вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 31.03.2017 року його у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України визнано невинним і по суду виправданим через недоведеність його участі у вчиненні даного злочину. Міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд скасовано. Арешт на транспортний засіб Деу Сенс 2004 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 , накладений постановою старшого слідчого відділу прокуратури Черкаської області від 24.02.2009 року, скасовано.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 03.04.2019 року, вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області залишено без змін.

Ухвалою Верховного суду від 13.05.2020 року, вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області та ухвалу апеляційного суду Черкаської області залишено без змін.

Відповідно до повідомлення в.о. голови Монастирищенського районного суду Черкаської області Мазай Н.В. від 02.06.2020 року йому роз`яснено, що він має право протягом шести місяців звернутися з вимогою про відшкодування втраченого заробітку, сплачених штрафів, судових витрат, сум з надання юридичної допомоги та інш. в Монастирищенський районний суд Черкаської області, який розглядав справу по першій інстанції.

Посилаючись наст.ст.3,56Конституції України,ст.1176ЦК України,ЗУ «Пропорядок відшкодуванняшкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду»,зазначає,що має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Починаючи з 01.10.2008 року до 03.04.2019 року він перебував під слідством та судом, що становить 126 місяців.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" від 14.11.2019 р. № 294-ІХ та Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 25.08.2020 р. № 822-ІХ мінімальна заробітна плата станом на 01.09.2020 року становить 5000 грн. Тому, розмір відшкодування становить 126 міс. х 5000 грн. = 630 000 грн. як компенсація за втрачений заробіток.

Крім, того протягом строку досудового розслідування та судового розгляду справи, відносно нього постійно був обраний запобіжний захід підписка про невиїзд, а 562 дні він утримувався під вартою, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя, він був ізольований від суспільства, в зв`язку з чим йому було заподіяно значних моральних страждань.

23.12 2008 року наказом начальника УМВС України в Черкаській області № 268 о/с його звільнено з ОВС в запас ЗС України за п.62,66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. На день звільнення, вислуга років становила: календарна - 16 років, 02 місяці, 22 дні; пільгова - 16 років, 07 місяців, 22 дні. Незаконне звільнення з ОВС, позбавило його в установленому законом порядку вийти на пенсію за вислугою років та отримувати відповідне пенсійне забезпечення.

Маючи тяжке захворювання, він був позбавлений можливості належним чином отримувати медичну допомогу, що потягнуло за собою лише погіршення стану здоров`я. Відповідно до клопотання від 11.11.2008 року, поданого ним до слідчого, повідомляв про отримання ушкодження нирки, під час затримання працівниками правоохоронних органів, та за результатами проведеної судово-медичної експертизи №60-к від 12.11.2008 року, у нього дійсно було виявлено травму правої нирки з субкапсулярною гематомою і наступним розвитком вторинного пієлонефриту, симптоматичної артеріальної гіпертензії, спазму судин головного мозку з лівобічним пірамідно-рефлекторним синдромом. Вказані захворювання потребують лікування в спеціалізованому стаціонарі. Надання медичної допомоги і лікуванні в умовах медчастини СІЗО не можливо. Враховуючи, що не було можливості отримувати медичну допомогу на належному рівні, вказане захворювання перейшло в хронічний характер і спостерігається до даного часу.

Під час досудового розслідування, у нього ще й розпалася сім`я, так як його колишня дружина ОСОБА_5 вважала, що при обставинах, які мали місце стосовно нього, пов`язані з кримінальним переслідуванням та неодноразовим триманням під вартою, збереження шлюбу є неможливим та суперечило її інтересам, за рішенням суду шлюб було розірвано.

Тому, внаслідок вказаних обставин, він пережив глибокі душевні страждання, втратив авторитет серед своїх колег та близького оточення, зазнав надзвичайного впливу, що призвів до глобальної зміни життєвого укладу, який завдав йому значних страждань і які він поніс через неможливість тривалого відновлення своїх прав, моральну шкоду оцінює в сумі 5 000 000 гривень. Вказаний розмір відшкодування за перебування його під вартою протягом тривалого часу, розпаду сім`ї, погіршення стану здоров`я, звільнення з ОВС, відвідування ДУ «Центр пробації», в сукупності є обгрунтованим та відповідає принципу розумності та справедливості.

Просить: стягнути з Державного казначейства України за рахунок державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на його - ОСОБА_1 користь відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства в сумі 5 630 000 гривень.

Згідно відзивупредставника Державноїказначейської службиУкраїни,останній вважає,що позовне підлягаєдо задоволення.Так увідзиві,посилаючись наст.ст.11,22,1176ЦК України,ЗУ «Про порядок відшкодуванняшкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» зазначено,що втрачений заробітоквизначається зурахуванням заробітку,не одержаногогромадянином зачас відстороненнявід роботи(посади),за часвідбування кримінальногопокарання,а невиходячи змінімальної заробітноїплати встановленоїна часзвернення досуду.Тим паче,мінімальна заробітнаплата заперіод з2008року по2020рік небула сталоюі постійнозбільшувалась,так,станом на01.10.2008(датипорушення кримінальноїсправи протипозивача)становила 545,00грн.,або близько10%від мінімальноїзаробітної платив сумі5000,00грн.встановленої станомна 01.09.2020.Тому,вважають,що відшкодування позивачуза рахуноккоштів Державногобюджету Українизаробітку врозмірі 630000,00грн.виходячи зрозміру мінімальноїзаробітної платив сумі5000,00грн.суперечить нормам Порядку обчисленнясередньої заробітноїплати,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від08.02.1995№ 100,оскільки,зазначений заробітокповинен бутирозрахований зурахуванням заробітку,не одержаногогромадянином зачас відстороненнявід роботи(посади).Щодо стягненняз державногобюджету моральноїшкоди,зазначає,що згідноч.5ст.4Закону Українивід 01.12.1994№ 266/94-ВР«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» відшкодуванняморальної шкодипровадиться уразі,коли незаконнідії органів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,досудове розслідування,прокуратури ісуду завдалиморальної втратигромадянинові,призвели допорушення йогонормальних життєвихзв`язків,вимагають віднього додатковихзусиль дляорганізації свогожиття.Частиною 6статті 4Закону України№ 266/94-ВРвстановлено,що моральноюшкодою визнаютьсястраждання,заподіяні громадяниновівнаслідок фізичногочи психічноговпливу,що призвелодо погіршенняабо позбавленняможливостей реалізаціїним своїхзвичок ібажань,погіршення відносинз оточуючимилюдьми,інших негативнихнаслідків моральногохарактеру.Після застосуванняграматичного тлумаченнядо наведенихнорм стаєочевидно,що незаконнідії органів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,досудове розслідування,прокуратури ісуду необов`язково маютьзавдати особіморальну шкоду.Згадана шкодане презюмуєтьсяі маєбути доведенавідповідно довимог чинногозаконодавства. Відповідно доп.3Постанови ПленумуВерховного судуУкраїни від31.03.1995№ 4«Про судовупрактику всправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди» підморальною шкодоюслід розумітивтрати немайновогохарактеру внаслідокморальних чифізичних страждань,або іншихнегативних явищ,заподіяних фізичнійабо юридичнійособі незаконнимидіями абобездіяльністю іншихосіб.Моральна шкодаможе полягати,зокрема:у приниженнічесті,гідності,престижу абоділової репутації,моральних переживанняху зв`язкуз ушкодженнямздоров`я,порушенні прававласності,в томучислі інтелектуальної,прав,наданих споживачам,інших цивільнихправ,у зв`язкуз незаконнимперебуванням підслідством ісудом,порушенні нормальнихжиттєвих зв`язківчерез неможливістьпродовження активногогромадського життя,порушенні стосунківз оточуючимилюдьми,при настанніінших негативнихявищ.Згідно п.4ППВСУ №4у позовнійзаяві провідшкодування моральної(немайнової)шкоди маєбути зазначено,в чомуполягає цяшкода,якими неправомірнимидіями чибездіяльністю їїзаподіяно позивачеві,з якихміркувань виходив,визначаючи розміршкоди,та якимидоказами цепідтверджується.Казначейство вважає,що позивачемне наданопідтверджуючих документів,щодо «глибокихдушевних страждань,втрату авторитетусеред своїхколег таблизького оточення,змін життєвогоукладу,тощо»,а також,докази,що самепритягнення позивачадо відповідальностіспричинило вищезазначенінаслідки.Факт розірванняшлюбу позивачемне можевважатися доказомзаподіяння моральноїшкоди. Відповідно допункту 3статті 13Закону України№ 266/94-ВР,відшкодування моральноїшкоди зачас перебуванняпід слідствомчи судомпровадиться виходячиз розміруне меншеодного мінімальногорозміру заробітноїплати закожен місяцьперебування підслідством чисудом.Позивач перебувавпід слідствомта судомз 01.10.2008по 03.04.2019або 10років та6місяців,загалом 126місяців. Аналіз вищевказаноїнорми законусвідчить проте,що межівідшкодування моральноїшкоди підслідством чисудом визначаютьсясудом урозмірі співмірномуз мінімальнимрозміром заробітноїплати,визначеної законодавствомза коженмісяць перебуванняпід слідствомі судом,виходячи змінімальної заробітноїплати,встановленої надень відшкодування. Розміри мінімальноїзаробітної платина 2020рік установленоЗаконом України«Про Державнийбюджет Українина 2020рік» умісячному розмірі:з 1вересня -5000,00гривень.Отже,сума моральноїшкоди становить630000,00грн.(5000,00*126).З оглядуна вищезазначене,сума моральноїшкоди врозмірі 5000000,00грн.належними чиномне підтвердженаі маєхарактер удаваної. З огляду на вищезазначене, Державна казначейська служба України в повному обсязі заперечує проти задоволення позовної заяви ОСОБА_1 .

Згідно відзивуЧеркаської обласноїпрокуратури,остання вважає,що позовпідлягає дочасткового задоволення.Так увідзиві зазначено,що відповіднодо ст.1Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів дізнання,досудового слідства,прокуратури ісуду» (уредакції,яка діялана моментзатримання ОСОБА_1 )підлягає відшкодуваннюшкода,завдана громадяниновівнаслідок:незаконного засудження,незаконного притягненняяк обвинуваченого,незаконного взяттяі триманняпід вартою,незаконного проведенняв ходірозслідування чисудового розглядукримінальної справиобшуку,виїмки,незаконного накладенняарешту намайно,незаконного відстороненнявід роботи(посади)та іншихпроцесуальних дій,що обмежуютьправа громадян.Таким чином,термін перебуванняпід слідствомі судомрозраховується змоменту затримання ОСОБА_1 -02.10.2008і донабрання законноїсили виправдувальнимвироком суду-03.04.2019,тобто становить126місяців та2дні.При цьому,ст.13Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» застосовуєтьсядля розрахункусуми моральноїшкоди,а несуми втраченогозаробітку,як розрахованопозивачем.Так,згідно зуказаною нормою,розмір моральноїшкоди визначаєтьсяз урахуваннямобставин справив межах,встановлених цивільнимзаконодавством.Відшкодування моральноїшкоди зачас перебуванняпід слідствомчи судомпровадиться виходячиз розміруне меншеодного мінімальногорозміру заробітноїплати закожен місяцьперебування підслідством чисудом.Натомість,позивачем необґрунтовано тане підтвердженоналежними ідопустимими доказамизаявлену сумузаробітку урозмірі 630тис.грн.,яку вінпросить стягнути.Крім того,позивачем непідтверджено фактуйого звільненняу зв`язкуз притягненнямдо кримінальноївідповідальності.Так,відповідно довитягу зНаказу начальникауправління МВСУкраїни вЧеркаській областіза 2008рік від23.12.2008№ 268о/с ОСОБА_1 звільнено зОВС взапас ЗбройнихСил Україниза п.62,66(задискредитацію)Положення пропроходження службирядовим іначальницьким складоморганів внутрішніхсправ,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від29.07.1991№ 114.Таким чином,вказаний наказне єдоказом,який підтверджуєпричинно-наслідковийзв`язок міжзвільненням ОСОБА_1 з місцяроботи таперебуванням підслідством ісудом. Разом зцим,не підтвердженоі сумуморальної шкодиу розмірі5млн.грн. Зокрема,доказів,що узгоджуютьдоводи позивачащодо пережитихдушевних страждань,втрати авторитету,зміни життєвогоукладу,суду ненадано.Доказів,що пов`язуютьперебування ОСОБА_1 під слідствомі судомта розірванняшлюбу міжпозивачем і ОСОБА_5 ,також недолучено.Водночас,докази,що містятьпричинно-наслідковийзв`язок міжперебуванням ОСОБА_1 під слідствомі судомта погіршеннямстану йогоздоров`я,у матеріалахдоданих допозову немає.Відповідно довимог ст.1Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» (Закон№ 266/94-ВР)підлягає відшкодуваннюшкода,завдана громадянинувнаслідок незаконногозасудження,незаконного повідомленняпро підозруу вчиненнікримінального правопорушення,незаконного взяттяі триманняпід вартою,незаконного проведенняв ходікримінального провадженняобшуку,виїмки,незаконного накладенняарешту намайно,незаконного відстороненнявід роботи(посади)та іншихпроцесуальних дій,що обмежуютьправа громадян.За вимогамист.ст.2,4Закону №266/94-ВРправо навідшкодування шкодиу порядкута урозмірах,визначених цимЗаконом,виникає увипадку постановленнявиправдувального вирокусуду;відшкодування моральноїшкоди проводитьсяу разі,коли незаконнідії органівдізнання,досудового слідства,прокуратури ісуду завдалиморальної втратигромадянинові,призвели допорушення йогонормальних життєвихзв`язків,вимагають віднього додатковихзусиль дляорганізації свогожиття.Моральною шкодоювизначаються страждання,заподіяні громадяниновівнаслідок фізичногочи психічноговпливу,що призвелодо погіршенняабо позбавленняможливостей реалізаціїним своїхзвичок ібажань,погіршення відносинз оточуючимилюдьми,інших негативнихнаслідків моральногохарактеру.При цьомупозивач маєдовести нелише фактреабілітації,а йнаявність узв`язку зцим моральноїшкоди таїї розмір.До данихправовідносин незастосовується презумпціяморальної шкоди.Це правореалізується шляхомпроцесуального доведеннянаявності шкоди,її розміру. У данійсправі позивачне надавдо судубудь-якихдоказів,у частинівжиття додатковихзусиль длянормалізації життєвихзв`язків,відновлення стосунківз оточуючимилюдьми,тощо.Також зазначає,що правона відшкодуванняшкоди занормами чинногозаконодавства неє матеріальноюгарантією,оскільки жодензакон невстановлює імперативнийобов`язок компенсації.Зазначене правона відшкодування-це процесуальнавимога надатиможливість довестинаявність шкоди,визначити їїрозмір таотримати черезсудовий розглядцього питаннявідповідну компенсацію. За нормамич.3ст.13Закону №266/94-ВРвідшкодування моральноїшкоди зачас перебуванняпід слідствомчи судомпровадиться,виходячи зрозміру неменше одногомінімального розмірузаробітної платиза коженмісяць перебуванняпід слідствомчи судом.Відповідно дост.8Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2020рік» розмірмінімальної заробітноїплати станомна 01.09.2020становить 5тис.грн.Однак,згідно зп.3Прикінцевих положеньЗакону України«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів» від06.12.2016№ 1774-УІПвстановлено,що мінімальназаробітна платапісля набраннячинності цимЗаконом незастосовується,як розрахунковавеличина длявизначення посадовихокладів тазаробітної платипрацівників таінших виплат.До внесеннязмін дозаконів Українищодо незастосуваннямінімальної шробітноїплати,як розрахунковоївеличини,вона застосовуєтьсяу розміріпрожиткового мінімумудля працездатнихосіб,тобто 2102грн.У даномувипадку,зміни доЗакону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» нацей часзаконодавцем невнесено,тому привизначенні розміруморальної шкоди,слід керуватисяЗаконом України«Про внесеннязмін подеяких законодавчихактів» від06.12.2016,який набравчинності 01.01.2017.Отже,ураховуючи наведеневважає,що мінімальнийрозмір моральноїшкоди зачас перебування ОСОБА_1 під слідствомта судомстановить 253641,2грн.(2102грн.*120міс.20дн.),що відповідаєзасадам розумності,виваженості тасправедливості. В частині компенсації втраченого заробітку вважають, що позов не підлягає до задоволення так як у даній справі позивач не надав до суду будь-яких доказів, у частині компенсації втраченого заробітку, право на відшкодування шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов`язок компенсації. Зазначене право на відшкодування - це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та уточнив, що суму в розмірі 5630000 грн. просить стягнути з відповідачів в якості моральної шкоди.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Вказав, що сума яку позивач просить стягнути з відповідачів в якості моральної шкоди частково покриє ті моральні страждання яких зазнав позивач.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, попередньо подав на адресу суду заяву в якій просить провести судове засідання без його участі.

Прокурор Уманської окружної прокуратури Бурлака В.П. в судовому засіданні визнала позов частково - в сумі 253 641,2 грн., з підстав, що зазначені у відзиві. Крім того, зазначила що висновок експерта від 24.11.2021 не може бути прийнятим судом як належний доказ, оскільки він є необґрунтований.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зіст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Приписамистатті 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Відповідно до п.2 ч.2статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

У частинах першій та другійст. 1176 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Згідно п. 2 ч.1ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

01 жовтня 2008 року за фактом одержання хабара шляхом вимагання відносно ОСОБА_1 , слідчим в ОВС слідчого відділу прокуратури Черкаської області порушена кримінальна справа № 2510800103 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України (а.с.11,т.1).

15 квітня 2009 року за фактом одержання хабара шляхом вимагання в сумі 5000 доларів США відносно ОСОБА_1 старшим слідчим в ОВС слідчого відділу прокуратури Черкаської області порушено кримінальну справу №2510800103 ДП2, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України (а.с.12,т.1).

15 квітня 2009 року кримінальні справи № 2510800103 та №2510800103 ДП2 об`єднані в одне провадження з присвоєнням єдиного реєстраційного номеру 2510800103 (а.с.13,т.1).

24 квітня 2009 року ОСОБА_1 пред`явлено остаточне обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України - одержання хабара, тобто одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище в будь - якому вигляді хабара у великому розмірі за виконання в інтересах того, хто дає хабара будь - якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно та поєднане з вимаганням хабара (а.с.14-16,т.1).

Вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 21.04.2010 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, та призначено покарання п`ять років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади в органах внутрішніх справ строком на три роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного основного покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі з випробовуванням три роки. Покладено на ОСОБА_1 обв`язки, передбачені п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України. Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу, обрано підписку про невиїзд, звільнивши ОСОБА_1 з-під варти із залу судового засідання (а.с.17-48,т.1).

Вироком апеляційного суду Черкаської області від 07.09.2010 року скасовано вирок Звенигородського районного суду Черкаської області та постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено за ч.2 ст.368 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займати посади в органах внутрішніх справ строком на 3 роки з конфіскацією 1/6 частини належного йому майна (а.с.49-53,т.1).

Ухвалою Верховного Суду України від 25.01.2011 року вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 21.04.2010 року та вирок апеляційного суду Черкаської області від 07.09.2010 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду (а.с.54-62,т.1).

Вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 31.07.2012 року визнано ОСОБА_1 винним в скоєні злочину, передбаченого ст. 368 ч.2 КК України, та призначено покарання 5 років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади в органах внутрішніх справ строком на 3 роки. Відповідно до ст. 54 КК України, позбавлено ОСОБА_1 спеціального звання - підполковника міліції. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком в 3 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України (а.с.63-98,т.1).

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 25.12.2012 року, вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 31.07.2012 р. скасовано, кримінальну справу направлено на новий розгляд (а.с.99-105,т.1).

Вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 04.03.2014 року визнано ОСОБА_1 винним в скоєні злочину, передбаченого ст. 368 ч.2 КК України, та призначено покарання 5 років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади в органах внутрішніх справ строком на 3 роки. Відповідно до ст. 54 КК України, позбавлено ОСОБА_1 спеціального звання - підполковника міліції. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком в 3 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України (а.с.106-117,т.1).

В апеляційному порядку даний вирок не переглядався.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 23.10.2014 року вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 04.03.2014 року скасовано, а справа направлена на новий судовий розгляд (а.с.118-124,т.1).

Вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 31.03.2017 року ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України визнано невинним і по суду виправданим через недоведеність його участі у вчиненні даного злочину. Міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд скасовано. Арешт на транспортний засіб Деу Сенс 2004 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 , накладений постановою старшого слідчого відділу прокуратури Черкаської області від 24.02.2009 року, скасовано (а.с.125-195,т.1).

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 03.04.2019 року, вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 31.03.2017 р. залишено без змін (а.с.196-215,т.1).

Ухвалою Верховного суду від 13.05.2020 року, вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 31.03.2017 р. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 03.04.2019 р., залишено без змін (а.с.216-229,т.1).

Відповідно до повідомлення в.о. голови Монастирищенського районного суду Черкаської області Мазай Н.В. від 02.06.2020 року ОСОБА_1 роз`яснено, що він має право протягом шести місяців звернутися з вимогою про відшкодування втраченого заробітку, сплачених штрафів, судових витрат, сум з надання юридичної допомоги та інш. в Монастирищенський районний суд Черкаської області, який розглядав справу по першій інстанції (а.с.230-231,т.1).

Таким чином, вбачається, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом в період з 01.10.2008 р. (дата порушення кримінальної справи) по 03.04.2019 р. (дата вступу в законну силу виправдувального вироку), що разом складає126 місяців 02 дні, з них 562 дні ОСОБА_1 утримувався під вартою (а.с.232-240,т.1).

За клопотанням від 11.11.2008 р., ОСОБА_1 було проведено комісійну судово-медичну експертизу за підсумками якої встановлено, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Уманській міській і Тальнівській ЦРЛ з приводу травми правої нирки, симптоматичної артеріальної гіпертензії, спазму судин головного мозку. Вказані захворювання потребували лікування в спеціалізованому стаціонарі (а.с.241-246,т.1).

23.12 2008 року наказом начальника УМВС України в Черкаській області № 268 о/с ОСОБА_1 звільнено з ОВС в запас ЗС України за п.62,66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. На день звільнення вислуга років становила: календарна - 16 років, 02 місяці, 22 дні; пільгова - 16 років, 07 місяців, 22 дні (а.с.249,т.1).

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області № 2-2045-2010 від 04.10.2010 р., між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано шлюб (а.с.248,т.1).

Згідно Висновку експерта від 24.11.2021 р. № СЕ-19/124-21/10122-ПС Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, - 1) ситуація, що досліджується за справою є психотравмувальною для ОСОБА_1 , ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода); 2) ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода) за умов ситуації, що досліджується за справою, грошова компенсація за завдані страждання (моральна шкода) може становити 583,2 МЗП, розмір якої встановлюється рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, чинному на момент винесення рішення суду (а.с.168-197,т.2).

22.07.2021 р. Європейський суд з прав людини за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 (справа Літвіни та інших проти України) про захист прав людини у зв`язку із тривалим розглядом кримінальної справи відносно ОСОБА_1 судами України постановив рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 грошових коштів (а.с.211-222,т.2).

Відповідно до п.5ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених встатті 1 цього Законувипадках.

Частинами п`ятою та шостоюст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з ч.ч. 2, 3ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може визнати обґрунтованим і достатнім й більший розмір відшкодування.

Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 27.03.2019р. по справі № 405/7623/16-ц, від 08.11.2018р. №296/2443/16-ц.

Відповідно доЗакону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 жовтня - 6700 гривень.

Отже, відповідно до ч.3ст.13Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» мінімальний розмір моральної шкоди,що гарантований державою, становить 845540 грн.(126 місяців 2 дні х 6700грн.)

Відповідно до Висновку експерта від 24.11.2021 р. № СЕ-19/124-21/10122-ПС Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, розмір моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 за час незаконного перебування під слідством та судом може становити 3907440,00 грн.

Визначення розміру відшкодування залежить також від таких чинників, як характер і обсяг страждань яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому слід зазначити, що розрахунки грошової компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду викладені у висновку експерта є лише науково-практичною рекомендацією для визначення характеру і ступеня моральних страждань.

Так, суд приймає доводи позивача, щодо наявності моральної шкоди з огляду на те, щовідносно нього діяв запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та підписки про не виїзд внаслідок чого він не міг вільно пересуватися, був позбавлений можливості покращити свій стан здоров`я, шляхом звернення до лікувальних закладів, за наявності кримінальної справи був звільнений з ОВС, що позбавило його, в установленому законом порядку, вийти на пенсію за вислугою років та отримувати відповідне пенсійне забезпечення, втратив авторитет серед колег та знайомих, втратив належне матеріальне забезпечення, внаслідок чого не мав змоги забезпечити нормальне життя своїй родині, зазнавав душевних страждань, погіршився стан здоров`я, з ним розлучилась дружина. Томупозовні вимогипро відшкодування моральної шкодиє мотивованими, доведеними і такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Визначаючи розмір грошової компенсації суд враховує вказані обставини, які свідчать про заподіяння позивачу душевних страждань,та вважає, що сума в 900 000 грн. буде сприяти відновленню емоційного стану позивача, в тому числі відповідатиме засадам розумності і справедливості.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст.4,12,13,76 - 91,141,258,259,265,268,273,354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позовзадовольнити частково.

Стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду в сумі 900000 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Леся Сергіївна Годік