Рішення № 106840080, 19.10.2022, Оболонський районний суд міста Києва

19.10.2022 Справа № 756/14720/21

Номер справи 756/14720/21

Номер провадження 2/756/1490/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2022 року суддя Оболонського районного суду міста Києва Майбоженко А.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокінвестгруп» про визнання зобов`язання припиненим та зняття заборони,

В С Т А Н О В И В :

Позивач через свого представника звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання зобов`язання припиненим та зняття заборони, в якому просить визнати припиненим зобов`язання за кредитним договором № В-2002 від 02.08.2002 року та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про державну реєстрацію заборони №1572709 внесеного на підставі Договору застави №1434 від 02.08.2002 року.

У обґрунтуванні своїх вимог зазначив, що між ним як позичальником та ВАТ БАНК "БІГ ЕНЕРГІЯ" 02.08.2002 укладено кредитний договір № В-2002 на підставі якого він отримав кредитні кошти у розмірі 10 530 грн.

В якості забезпечення виконання зобов?язання за кредитним договором позивачем передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору застави №1434 від 02.08.2002 року.

Боржник у визначені договором строки виконав свої зобов`язання та отримав від банку згоду на зняття заборони квартиру яку подав до нотаріальної контори.

В 2021 році позивач виявив, що квартира перебуває під забороною, хоча він як позичальник виконав свої кредитні зобов`язання щодо повернення боргу.

Позивачем було направлено запит до НБУ України, на що отримано відповідь про те, що кредитна справа ОСОБА_1 в описах архівних справ банку не зазначена та на архівне зберігання до НБУ не передавалась. Інформація щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором відсутня.

Також у листі НБУ повідомлено, що кредитор ВАТ БАНК "БІГ ЕНЕРГІЯ" ліквідовано, а активи банку передано ТОВ "БРОКІНВЕСТГРУП".

Позивач звернувся до відповідача ТОВ "БРОКІНВЕСТГРУП", як Управителя активами ВАТ БАНК "БІГ ЕНЕРГІЯ" з заявою про зняття заборони, на що відповіді не отримав.

У зв`язку з вищезазначеним просить визнати припиненим зобов`язання за кредитним договором № В-2002 від 02.08.2002 року укладеним між ВАТ банк «БІГ Нергія», правонаступником якого є ТОВ «Брокінвестгруп», посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановим П.Ю., предметом якого є квартира АДРЕСА_1 та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про державну реєстрацію заборони №1572709 внесеного на підставі Договору застави №1434 від 02.08.2002 року вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановим П.Ю. на квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є позивач.

Ухвалою суду 08.10.2021 року за вказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Судом в ухвалі зазначено, що відповідач протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі має право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи його заперечень, який повинен відповідати положенням ст. 178 ЦПК України.

Вказану ухвалу відповідачем отримано 13 грудня 2021 року, що підтверджується відповідною реєстраційною відміткою вхідної кореспонденції. Проте станом на 06 жовтня 2022 року відповідачем письмовий відзив не подано.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

02.08.2002 між позивачем, як позичальником та ВАТ БАНК "БІГ ЕНЕРГІЯ" укладено кредитний договір №11/02-08-2002 на підставі якого, позичальник отримав кредитні кошти в розмірі 11 700 (одинадцять тисяч сімсот) грн. строком повернення до 01.08.2003 для задоволення споживчих цілей та платою за користування 28 % річних ( п.1.1., 1.2. та 1.3. договору)(а.с.82).

02.08.2002 між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як заставодавцями та ВАТ "БАНК "БІГ ЕНЕРГІЯ" укладено договір застави (іпотеки) за умовами якого визначено, що згідно з договором кредиту №11/02-08-2002 укладеним між ВАТ БАНК "БІГ ЕНЕРГІЯ" та ОСОБА_1 , останній отримав кредит в розмірі 11 700 (одинадцять тисяч сімсот) грн.

Як вбачається з Договору застави (іпотеки ) на забезпечення зобов?язань позивача за зазначеним Договором кредиту (суми кредиту, процентів по ньому та неустойку) Заставодавці заставляють належну їм на праві спільної часткової власності в рівних долях квартиру АДРЕСА_1 (п.1.1. договору застави (іпотеки)(а.с.77).

02.08.2002 на підставі видаткового касового ордеру № 732 ОСОБА_1 отримав кредитні кошти згідно кредитного договору №11/02-08-2002 в розмірі 11 700 грн.

На виконання умов договору кредиту №11/02-08-2002 від 02.08.2002 позивач погасив кредитну заборгованість, що підтверджується квитанціями (а.с. 18-54).

З наведених квитанцій слідує, що за період з 09.09.2002 по 10.02.2005 позивачем було сплачено кошти на погашення основної заборгованості по кредитному договору та відсотків за користування кредитом в повному обсязі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За положеннями частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності з частиною 2 статті 1050 ЦК якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_1 скористався наданим кредитом, та зобов`язання виконав належним чином, що підтверджується квитанціями про сплату цієї заборгованості.

Відповідно до інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №2755688480 від 20.09.2021 вбачається, що квартира АДРЕСА_1 перебуває під обтяженням, тип обтяження: заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження № 1572709 зареєстровано 26.12.2004 08:56:14 за № 1572709 реєстратором Приватний нотаріус Іванов П.Ю., на підставі договору застави 1434, 02.08.2002(а.с.10).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб- підприємців та громадських формувань вбачається, що юридичну особу ВАТ БАНК "БІГ ЕНЕРГІЯ" припинено 30.03.2021, номер запису: 1 000 741 1100 23006465.

14.06.2021 Національним банком України надано відповідь № 63-0005/53061 про те, що кредитна справа ОСОБА_1 в описах архівних справ ВАТ БАНК "БІГ ЕНЕРГІЯ" не зазначена та на архівне зберігання до Національного банку не передавалась. Інформація щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у архівних справах банку відсутня. Зважаючи на зазначене, надати інформацію щодо наявності/відсутності не виконаних зобов`язань громадянина ОСОБА_1 за кредитним договором не вбачається можливим. Також повідомляємо, що згідно з вимогами статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у редакції, яка діяла до 22.09.2012, непродані активи Банку, у зв`язку із завершенням процедури його ліквідації, були передані в управління ТОВ "БРОКІНВЕСТГРУП" на підставі відповідного договору. Разом з тим, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором відсутня у переліку непроданих активів Банку, переданих в управління Управителеві

Відповідно до приписів ст.ст. 572, 575 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення ст. 17 цього Закону містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у ст. 593 ЦК України.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша ст. 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Отже, відповідно до ст. 593 ЦК України, ст.ст. 3, 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека як забезпечувальне зобов`язання, що має похідний характер від основного зобов`язання, зокрема, припиняється у разі припинення виконанням зобов`язання, виконання якого забезпечене іпотекою. Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Згідно системного аналізу вищезазначених норм права іпотека припиняється в разі припинення основного зобов`язання, зокрема, на підставі виконання. При цьому, законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов`язання.

Вирішуючи спір, суд на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені судом, дійшов висновку про те, що основне зобов`язання за кредитним договором виконано у повному обсязі у зв`язку з сплатою всієї суми заборгованості за цим договором, отже, таке зобов`язання припинилось на підставі статті 593 ЦК України, внаслідок чого припинилось право застави (іпотеки).

Виходячи з викладеного, суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором, оскільки наданими позивачем доказами підтверджено виконання позивачем зобов`язання за кредитним договором, укладеним між ВАТ БАНК "БІГ ЕНЕРГІЯ" та ОСОБА_1 .

Також судом встановлено, що починаючи з дати погашення заборгованості та припинення дії договору іпотеки і до теперішнього часу відповідачем не здійснено дій щодо припинення чинності обтяжень, які накладені та зареєстровані у зв`язку з укладанням договору іпотеки.

Частиною 3 статті 17 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Тимчасове застереження є видом обтяження речових прав на нерухоме майно, запис про яке вноситься реєстратором у відповідності та на підставі Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про нотаріат», та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обтяження - це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору. Припиняються обтяження на підставі відповідних документів, які свідчать про припинення причини/обставини/підстави існування обтяження. Припиненим вважається обтяження, записи про обтяження якого вилучені або погашені внесенням відповідних реєстраційних змін у реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно п. 2 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 р. № 830, державний реєстр обтяжень рухомого майна (далі - Реєстр) - єдина комп`ютерна база даних про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження; держатель Реєстру - Мін`юст, що забезпечує ведення Реєстру; адміністратор Реєстру - державне підприємство, що належить до сфери управління Мін`юсту, що відповідає за технічне, технологічне та програмне забезпечення Реєстру, збереження та захист даних, що містяться у Реєстрі; реєстратори - суб`єкти, уповноважені держателем Реєстру надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження, приймати заяви, видавати завірені витяги з Реєстру та виконувати інші функції, передбачені цим Порядком.

Підставою для внесення запису про припинення обтяження до Реєстру відповідно до ст.ст. 43 та 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, є заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більш як на п`ять років. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру. Відомості про припинення публічного обтяження підлягають державній реєстрації протягом п`яти днів після його припинення. Проведення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган чи на уповноважену ним особу. Записи про обтяження, які втратили чинність, підлягають виключенню з Реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Відповідно до п. 16 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 №830, зміни і додаткові відомості до запису в Реєстрі вносяться реєстратором на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Заяву про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження підписує обтяжувач. Якщо обтяжувачем є юридична особа, підпис її уповноваженої особи скріплюється печаткою. У разі коли заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача.

Згідно з п. 24 Порядку відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.

З наведеного вбачається, що право на подання заяви про припинення обтяження до реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна належить лише обтяжувачу тобто ТОВ «Брокінвестгруп», яке є правонаступником кредитодавця ВАТ БАНК "БІГ ЕНЕРГІЯ".

Право на захист власності викладено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статею 328 ЦК України передбачені підстави набуття права власності, так право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Обтяження належного позивачу на праві власності нерухомого майна (квартири), без законних підстав, обмежує здійснення власником своїх повноважень на розпорядження зазначеним майном, а тому відомості про таке обтяження підлягають вилученню з Державному реєстрі обтяжень рухомого майна з метою судового захисту порушеного права позивача.

Як зазначено у правовій позиції Верховного суду України у постанові від 12.06.2013 по справі №6-32цс/13, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Отже, вимоги позивача про визнання договору іпотеки припиненим, зняття заборони відчуження майна та вилучення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є взаємопов`язаними та такими, що випливають одна з одної, а тому підлягають задоволенню.

Тому суд вважає правильним позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокінвестгруп» про визнання зобов`язання припиненим та зняття заборони - задовольнити.

Визнати припиненим зобов`язання за кредитним договором, укладеним 02.08.2002 року між Відкритим акціонерним товариством Банк «БІГ Енергія» та ОСОБА_1 та договором застави посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановим П.Ю. того ж дня за реєстровим № 1434, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження нерухомого майна № 1572709 вчинений 26.12.2004 за договором застави (іпотеки) від 02 серпня 2002 року, що укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством Банк "БІГ ЕНЕРГІЯ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановим П.Ю. та зареєстрований в реєстрі за №1434.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокінвестгруп» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: А.М. Майбоженко