Рішення № 106835778, 19.10.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

19 жовтня 2022 року справа №640/30206/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )до1. Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач 1, ГУ ДФС) 2. Головного управління ДПС у м. Києві(далі по тексту - відповідач 2, ГУ ДПС)про1) визнання протиправними дій ГУ ДФС, які полягають у звільненні ОСОБА_1 з посади та податкової міліції в запас за пункту 64 підпункту «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ 27 вересня 2021 року; 2) визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у місті Києві від 23 вересня 2021 року №857-о «По особовому складу податкової міліції», в частині звільнення старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС майора податкової міліції ОСОБА_1 з посади та податкової міліції в запас за пункту 64 підпункту «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ 27 вересня 2021 року; 3) поновлення майора податкової міліції ОСОБА_1 на службі в податковій міліції на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у місті Києві з 27 вересня 2021 року; 4) зобов`язання ГУ ДФС нарахувати та виплатити старшому слідчому з особливо важливих справ слідчого відділу розслідування особливо важливих кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС майору податкової міліції ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 27 вересня 2021 року; 5) у разі неможливості поновлення майора податкової міліції ОСОБА_1 на службі в податковій міліції на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС, зобов`язати ліквідаційну комісію ГУ ДФС або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованої організації, правонаступника), виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 27 вересня 2021 року, а також внести зміни до оскаржуваного наказу ГУ ДФС від 23 вересня 2021 року під №857-о «По особовому складу податкової міліції», в частині дати мого звільнення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом, зазначаючи про протиправність оскаржуваного наказу, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідач звільнив його із займаної посади не врахувавши його переважне право на залишення на посаді, не запропонував іншої посади, що свідчить про невиконання обов`язку з працевлаштування, а також порушив порядок доведення інформації про його звільнення.

Ухвалою від 27 жовтня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі №640/30206/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Ухвалою від 31 січня 2022 року Окружний адміністративний суд міста Києва залучив до участі у справі Головне управлінні ДПС у м. Києві як співвідповідача.

Ухвалою від 03 серпня 2022 року Окружний адміністративний суд міста Києва відмовив ОСОБА_1 у прийнятті заяви про зміну предмета позову.

Відповідач 1 подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що оскаржуваний наказ прийнято правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, посилаючись, зокрема, на те, що у зв`язку з проведенням реорганізації ГУ ДФС всіх працівників попереджено про наступне вивільнення та звільнено, крім тих, які стали членами комісії з реорганізації.

Відповідач 2 у письмових поясненнях зазначив, що фактична ліквідація ГУ ДФС не відбулась, майно, права та обов`язки до ГУ ДПС не перейшли; підрозділи податкової міліції у складі ГУ ДПС відсутні.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Згідно з витягом з наказу ГУ ДФС від 23 вересня 2021 року №857-о «По особовому складу податкової міліції» старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС майора податкової міліції ОСОБА_1 звільнено з посади та податкової міліції в запас за пункту 64 підпункту «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, 27 вересня 2021 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Позивач на момент звільнення проходив службу в підрозділах податкової міліції, що входили до складу органів Державної фіскальної служби України.

Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначає Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі по тексту - Положення №114).

Пункт 8 Положення №114 передбачає виключні підстави для дострокового звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, у тому числі, у зв`язку із скороченням штатів у разі відсутності можливості використання на службі.

Як вбачається зі змісту спірного наказу, позивача звільнено з посади та податкової міліції в запас на підставі підпункту «г» пункту 64 Положення №114, згідно якого, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Так, в обґрунтування правомірності звільнення позивача, відповідач посилається на проведення в органах державної фіскальної служби реорганізаційних заходів, в тому числі, ліквідації структурного підрозділу, в якому проходив службу позивач.

Розглядаючи трудовий спір, пов`язаний зі звільненням, зокрема у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, суду необхідно з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема: ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін в організації виробництва і праці; про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 визначено: пунктом 1 утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

В подальшому пункт 2 Постанови №1200 доповнений новим абзацом (постанова Кабінету Міністрів України №846 від 25 вересня 2019 року), де визначено, що підрозділи податкової міліції у складі Державної фіскальної служби продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Постановою Кабінету Міністрів України №537 від 19 червня 2019 року «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби та реорганізовано територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби. Зокрема, згідно з додатками 1 та 2 даної Постанови утворено Головне управління ДПС у м. Києві, до якого приєднано Головне управління ДФС у м. Києві. Пунктом 4 даної постанови утворені територіальні органи Державної податкової служби визначено правонаступниками відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби.

Разом з тим, у Єдиному державному реєстрі, юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про припинення ГУ ДФС відсутній.

При розгляді даної справи Суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка міститься у постанові від 31 січня 2019 року у справі №820/4077/17, відповідно до якої в разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами в їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації. Зміна найменування бюджетної установи, її структури та штатного розпису є її реорганізацією. В юридичній практиці така форма реорганізації називається перетворенням. При цьому переведення працівників з однієї посади на іншу чи з одного структурного підрозділу до іншого здійснюється в разі, якщо діяльність бюджетної установи не припиняється, але змінюються її повноваження, структура чи штатний розпис, тобто проводяться організаційно-штатні заходи, реорганізація.

Відповідач 1 зазначає, що проведені реорганізаційні заходи полягали у ліквідації структурного підрозділу та скороченні штату.

Суд звертає увагу, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що під час проведення заходів з реорганізації, мало місце фактичне скорочення штатної чисельності відділу структурного підрозділу, в якому працював позивач, як необхідна підстава для дострокового звільнення зі служби на підставі підпункту «г» пункту 64 Положення №114.

Законодавчими нормами, що регламентують порядок проходження служби в органах податкової міліції, не врегульовано порядок проведення звільнення у разі скорочення штатів.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Таким чином, у даному випадку застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми трудового законодавства.

Частиною четвертою статті 36 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (стаття 40 частина 1 пункт 1 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Порядок вивільнення працівників у випадках змін в організації виробництва і праці врегульовані нормами статті 492 Кодексу законів про працю України, якою, зокрема, передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, однією із гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства, установи, організації щодо працевлаштування працівника.

Відповідач зазначає, що у зв`язку з проведенням реорганізації ГУ ДФС всіх працівників попереджено про наступне вивільнення 26 липня 2021 року.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що будь-яких доказів на підтвердження зазначеного відповідач до суду не надав, а тому суд не має можливості встановити, що ОСОБА_1 персонально попереджено про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.

В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач пропонував позивачу іншу роботу, а саме всі наявні вакантні посади відповідно до кваліфікації позивача, докази відмови позивача від запропонованих посад, чи докази відсутності вакантної посади, рівноцінної тій, що займав позивач на момент виникнення спірних відносин.

Суд зазначає, що працевлаштування попередженого про звільнення у зв`язку із скороченням штату працівника є обов`язком роботодавця.

Статтею 42 Кодексу законів про працю України, зокрема, передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, учасникам бойових дій.

Правову норму аналогічного змісту містить також Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» а саме пунктом 13 частини першої статті 12 передбачено, що учасникам бойових дій, надається така пільга, як переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що під час вивільнення більше ніж одного працівника є необхідним здійснення аналізу усіх працівників, за підсумками якого може бути скорочено лише осіб, у яких відсутнє переважне право.

Суд встановив, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 23 січня 2020 року.

Водночас, відповідач не врахував переважне право позивача на залишення на роботі, не надав до суду доказів здійснення порівняльного аналізу продуктивності праці та кваліфікації тих працівників, які залишились працювати в ГУ ДФС та тих, які підлягали звільненню, а також доказів, що особи фактично призначені (переведені) на вакантні посади в ГУ ДПС мали більше переваг порівняно з позивачем, у тому числі, в частині фахової підготовки, досвіду та напряму роботи, результатів попередньої діяльності, та інших переваг, визначених статтею 42 Кодексу законів про працю України.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що відповідач порушив норми трудового законодавства при реалізації своїх повноважень, як роботодавця, що покликані забезпечити захист трудових прав працівників під час проведення реорганізаційних заходів, пов`язаних зі скороченням штату та змінами в організації праці.

Таким чином, дії ГУ ДФС, які полягають у звільненні ОСОБА_1 з посади та податкової міліції в запас за пунктом 64 підпункту «г» (через скорочення штатів) Положення №114 є протиправними, а оскаржуваний наказ підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи, що суд встановив факт незаконного звільнення ОСОБА_1 , з метою відновлення порушеного права позивача на працю, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині поновлення на службі в податковій міліції на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у місті Києві з 27 вересня 2021 року, підлягають задоволенню.

При цьому, враховуючи вимоги частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України, суд повинен поновити працівника на посаді, яку він займав до звільнення, а після поновлення роботодавець зобов`язаний вжити заходів для призначення (переведення) працівника на відповідну посаду.

Правову позицію аналогічного змісту викладено у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №820/4077/17.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі по тексту - Порядок).

Із пункту 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку).

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року №21-395а13.

Суд встановив, що позивача звільнено 27 вересня 2021 року, відповідно, сума виплат за два календарні місяці роботи, для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинна обчислюватись виходячи з виплат за липень, серпень 2021 року.

Так, відповідно до довідки про обчислення середньої заробітної плати, виданої ГУ ДФС, середньоденна заробітна плата позивача складає 549,99 грн.

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, в цьому випадку з 28 вересня 2021 року по 19 жовтня 2022 року.

На підставі листів Міністерства праці та соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу» суд встановив, що кількість робочих днів за період з 28 вересня 2021 року по 19 жовтня 2022 року становить 271 робочий день, а саме: вересень 2021 року - 2 робочих дні; жовтень 2021 року - 20 робочих днів; листопад 2021 року - 22 робочих дні; грудень 2021 року - 22 робочих дні; січень 2022 року - 19 робочих днів; лютий 2022 року - 20 робочих днів; березень 2022 року - 22 робочих дні; квітень 2022 року - 21 робочий день; травень 2022 року - 22 робочих дні; червень 2022 року - 22 робочих дні; липень 2022 року - 21 робочий день; серпень 2022 року - 23 робочі дні; вересень 2022 року - 22 робочих дні; жовтень 2022 року - 13 робочих днів.

За таких підстав на користь ОСОБА_1 належить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 149 047,29 грн. (549,99 грн. (середньоденна заробітна плата) х 271 (робочих днів).

У свою чергу, позовні вимоги стосовно того, що у разі неможливості поновлення позивача на службі, зобов`язати ліквідаційну комісію ГУ ДФС або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованої організації, правонаступника), виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 27 вересня 2021 року задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині внесення змін до оскаржуваного наказу ГУ ДФС від 23 вересня 2021 року №857-о «По особовому складу податкової міліції» в частині дати звільнення, оскільки невідповідність дати вручення наказу, даті звільнення, не є підставою для внесення таких змін.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача на затримку видачі трудової книжки та несвоєчасний розрахунок при звільненні, як на підставу для виплати середнього заробітку за час затримки, оскільки такі обставини не є предметом цього спору.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачі не довели правомірність прийняття спірного наказу з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби, - виконуються негайно.

Беручи до уваги наведену процесуальну норму суд вважає, що рішення в частині поновлення позивача на посаді та стягнення суми заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Середньомісячна заробітна плата позивача становить 11 824,79 грн., що підтверджується довідкою про обчислення середньої заробітної плати, виданою ГУ ДФС.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві, які полягають у звільненні ОСОБА_1 з посади та податкової міліції у запас за пункту 64 підпункту «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ 27 вересня 2021 року.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 23 вересня 2021 року №857-о «По особовому складу податкової міліції», в частині звільнення старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС майора податкової міліції ОСОБА_1 з посади та податкової міліції в запас на підставі підпункту «г» пункту 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

4. Поновити ОСОБА_1 на службі в податковій міліції на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві, з 27 вересня 2021 року.

5. Стягнути із Головного управління ДФС у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 149 047,29 грн. (сто сорок дев`ять тисяч сорок сім гривень двадцять дев`ять копійок).

6. Відмовити у іншій частині адміністративного позову.

7. Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць у розмірі 11 824,79 грн. (одинадцять тисяч вісімсот двадцять чотири гривні сімдесят дев`ять копійок).

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980);

Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 44116011).

Суддя В.А. Кузьменко