Рішення № 106835650, 18.10.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2022 року м. Київ № 640/36164/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) провизнання протиправною та скасування постанови № 67533504

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» виведення з ринку якого здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб із позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.11.2021 ВП №67533504 про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2021 залишено позовну заяву без руху та надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2022 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

25.08.2022 суд відповідно до вимог ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.11.2021 відкрито виконавче провадження № 67533504 зі стягнення з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» штраф в розмірі 5 100,00 грн. та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 195,30 грн. на користь Шевченківського ВДВС у м. Києві. Так, при відкритті виконавчого провадження № 67533504 державний виконавець помилково визначив боржником уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» з кодом ЄДРПОУ 19017842, в той час, як боржником у виконавчому провадженні повинен бути сам банк, який виводиться з ринку/ліквідується, що є порушенням вимог п.4, 11 ч.4 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, проте на виконання вимог суду надав належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №667533504.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Донецького окружного адміністративного суду в справі № 805/13/16-а від 29.02.2016 відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» про зобов`язання вчинити дії.

07.06.2021 постановою Першого апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.02.2016 у справі № 805/13/16-а та зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як вкладників, яким необхідно здійснити виплату відшкодування вкладу у ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК».

16.06.2021 Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №805/13/16-а, яким зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як вкладників, яким необхідно здійснити виплату відшкодування вкладу у ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК».

13.07.2021 старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 66074143.

17.11.2021 за результатами розгляду заяви про примусове виконання постанови №66074143, виданої 27.10.2021 старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67533504 про примусове стягнення штрафу з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» на користь Шевченківського РВ ДВС у м. Києві у сумі 5100, 00 грн.

Так, у вказаній постанові в якості боржника державним виконавцем визначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (код ЄДРПОУ 19017842, адреса: м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т).

Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що не відповідає вимогам п.4, 11 ч.4 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», позивач звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Приписами ч. 4 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

При цьому, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Так, за твердженням представника позивача, оскільки Національним банком України прийнято постанову від 19.03.2015 №188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 №63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», виконавчий документ у межах виконавчого провадження ВП №67533504 підлягав поверненню.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у силу п.п. 4 та 11 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника та/або Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Натомість, у межах спірного виконавчого провадження боржником виступає не банк, а Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», оскільки саме позивач здійснює діяльність із забезпечення виведення банку з ринку під час його ліквідації.

Крім того, судом встановлено, що поданий відповідачу до примусового виконання виконавчий документ за формою та змістом відповідає вимогам частині першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а вказані державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження відомості про боржника повністю узгоджуються з відомостями, які зазначені у виконавчому листі.

Також судом не приймається до уваги посилання позивача, що на той факт, що Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», оскільки дані обставини не носять правового значення у даній ситуації, а тому, відкриваючи виконавче провадження у справі, відповідач діяв правомірно.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підставі для повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.п. 4 та 11 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», що у свою чергу свідчить про правомірність оскаржуваної постанови та необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення

Суддя А.С. Мазур