Рішення № 106835431, 19.10.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2022 року м. Київ № 320/12138/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській областіпровизнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії щодо виплати заборгованості по пенсії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 справу передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно не виплачується заборгованість з виплати пенсії, що порушує його конституційні права на належне соціальне забезпечення..

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог, оскільки заборгованість по виплаті пенсії буде виплачена в порядку черговості згідно вимог чинного законодавства.

Об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , а також внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області від 27.06.2017 № 3251006865.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 по справі № 320/5551/18 зобов`язано Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за списком № 1 періоди роботи на відособленому підрозділі «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля», «Шахта імені С.М. Кірова» ДП «Макіїввугілля», ПАТ «Шахтоуправління Донбас».

Зобов`язано Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.07.2017 про призначення пенсії на пільгових умовах за віком, з урахуванням висновків суду.

Листом від 10.08.2020 № 4985-8686/С-02/8-1000/20 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило про те, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 по справі № 320/5551/18 розпорядженням від 14.07.2020 ОСОБА_1 з 27.07.2017 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Кошти за серпень 2020 року нараховані та виплачені через банківську установу у сумі 11968,30 гривень.

Кошти за період з 27.07.2017 по 31.07.2020 в загальній сумі 465751,98 гривень нараховані, але до визначення окремого порядку такі кошти обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та будуть виплачені на умовах окремого Порядку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637.

Позивач, вважаючи, що бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за минулий період є протиправною, звернувся з цим позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Згідно частини першої статті 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, та обов`язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов`язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.

Пунктом 9 частини першої статті 16 Закону № 1058-IV встановлено, що застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Отже, порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом № 1058-IV.

При цьому, право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Відповідно до статті 13 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках передбачених законом.

Відповідач не навів жодної норми Закону № 1058-IV, що передбачають законність невиплати нарахованої та не виплаченої заборгованості, тому є безпідставними доводи відповідача стосовно відсутності окремого порядку як підставу для невиплати нарахованої пенсії.

Також слід зазначити, що постанови Кабінету міністрів України є підзаконними нормативно-правовими актами, які не можуть обмежувати встановлені законодавством права на отримання пенсії позивачем.

За таких обставин, відсутність відповідного порядку щодо виплати соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, як і не розроблення Кабінетом Міністрів України відповідних механізмів проведення таких виплат, не є поважною причиною для невиплати пенсії.

Вже у відзиві на позовну заяву відповідач згадує положення постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, яким затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.

Зазначеним порядком визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Відповідно до пункту 5 вказаного Порядку, для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Згідно пункту 6 Порядку, перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).

Пунктом 8 Порядку передбачено, що комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.

У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п`ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови.

У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.

Слід зауважити, що станом на час виникнення спірних правовідносин відповідач не керувався Порядком № 649 про що свідчить те, що під час листування з позивачем відповідач посилався виключно на Постанову № 637, якою відтерміновано виплату нарахованої пенсії за минулий період до прийняття окремого Порядку.

Крім того, важливим є той факт, що відповідачем не надано до суду будь-яких доказів вчинення відповідачем відповідних дій на виконання процедури, визначеної Порядком № 649, зокрема рішення про виплату суми або відмову у виплаті суми, що передбачено пунктом 8 Порядку № 649, як не надано і доказів повідомлення позивача про здійснення таких дій.

Варто також зазначити, що Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, був скасований рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 по справі № 640/5248/19, залишеним в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020.

З урахуванням викладеного, бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу заборгованості по пенсії є протиправною, суперечить Конституції України та Закону № 1058-IV, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплатити пенсію за відповідний період.

Водночас, суд вважає недоцільним зазначення у резолютивній частині рішення суду банківських реквізитів, оскільки за час розгляду справи розрахункові рахунку могли змінитись, що призведе до ускладнення виконання рішення суду та звернення сторін до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду. При цьому, актуальні реквізити для сплати заборгованості позивач може повідомити виконавцю під час процедури примусового виконання або безпосередньо відповідачу у разі добровільного виконання рішення суду.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з виплати пенсії за період з 27.07.2017 по 31.07.2020 у сумі 465751,98 гривень.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії з 27.07.2017 по 31.07.2020 у сумі 465751 (чотириста шістдесят п`ять тисяч сімсот п`ятдесят одна) гривня 98 копійок.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов