Рішення № 106834831, 19.10.2022, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/6482/22

№ 2-о/183/208/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2022 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Моісєєва К.А., розглянувши в порядку окремого провадження в приміщені Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про:

- встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Половинкине Старобільського району Луганської області, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Половинкине Старобільського району Луганської області, -

в с т а н о в и в:

заявник звернулася до суду з зазначеною заявою, отриманою головуючим суддею 07 жовтня 2022 року.

Ухвалою судді від 07 жовтня 2022 року заяву залишено без руху. 18 жовтня 2022 року на виконання ухвали суду заявником усунуто недоліки позовної заяви та заяву передано головуючому судді 19 жовтня 2022 року.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 82 років померла її бабуся - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Половинкине Старобільського району Луганської області, яка була зареєстрована АДРЕСА_1 на тимчасово окупованій території України. Для отримання свідоцтва про смерть заявник звернулась до Новомосковського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровської області, але їй було відмовлено у державній реєстрації смерті ОСОБА_2 , оскільки для підтвердження факту смерті бабусі надано документи, видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, та які не є підставою для державної реєстрації смерті. Заявник вказує, що встановлення факту смерті їй необхідно для отримання допомоги на поховання та прийняття спадщини.

Ухвалою судді від 19 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку окремого провадження.

У судове засідання заявник не з`явилася, в заяві просила розглядати справу у її відсутність.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши надані заявником докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до копії паспорту громадянина України заявника, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Михайлюки Новоайдарського району Луганської області.

Згідно з належним чином засвідченими копіями свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 04 грудня 1989 року, свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 24 жовтня 2009 року, батьками заявника є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Також, відповідно до належним чином засвідченої копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 23 березня 1967 року, батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , внаслідок чого суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 є рідною бабусею заявника - ОСОБА_1 , місце проживання якої згідно з паспортом с. Половинкине Старобільського району Луганської області та місце перебування якої, згідно з довідкою від 08 серпня 2022 року № 1226-7001425417 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, АДРЕСА_2 .

Також суду надано засвідчену копію заповіту, посвідченого Ганшиним В.О., приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської області 06 вересня 2016 року та зареєстрованого в реєстрі за № 915, відповідно до якого ОСОБА_2 , окрім іншого - все своє майно, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заявником на підтвердження смерті ОСОБА_2 надано копію документу під назвою «свідоцтво про смерть» серії НОМЕР_4 від 07 травня 2022 року, видане органом під назвою «відділ запису актів цивільного стану Старобільського районного управління юстиції Міністерства юстиції ЛНР», в якому вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Половинкине Старобільського району померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відповідності до довідки про причину смерті до форми № 106/о № 130 від ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла у віці 82 роки 04 травня 2022 року внаслідок: генералізованого атеросклерозу.

Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

На підставі статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, крім іншого: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

Згідно з Постановою Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнані тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

На підставі статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Таким чином, у відповідності до вищенаведеного Закону України, документ під назвою «свідоцтво про смерть» ОСОБА_2 є недійсним та не створює юридичних наслідків.

У відповідності до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 3 статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 8 частини 1статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. А згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

У абзаці першому п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказано, що заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

В той же час, Верховний Суд України у своєму листі № 985/0/208-21 від 22 квітня 2021 року надав такі роз`яснення, а саме, що від осіб, які звертаються до суду про встановлення відповідного факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, подання письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів не вимагається. Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Разом з тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

На підставі статті 317 ЦПК України,з про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду. У рішенні про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання. Копія судового рішення видається учасникам справи негайно після його ухвалення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.

Розглядаючи дану справу, суд також бере до уваги Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року № 990-VІІІ «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України», в якому містяться роз`яснення стосовно того, що документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 257-1 ЦПК України.

Проведення державної реєстрації смерті матері заявниці не вбачається за можливе навіть в будь-якому органі РАЦС на території України, оскільки відсутній належний документ, який, відповідно до законодавства, підтверджує факт смерті ОСОБА_2 .

Отже, встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для реєстрації смерті в єдиному державному реєстрі актів цивільного стану громадян України, отримання допомоги на поховання та оформлення спадкових прав. Наявні у заявника документи не створюють правових наслідків та не дозволяють безпосередньо вчинити державну реєстрацію смерті органом РАЦС.

За наведених вище обставин, враховуючи надані заявником докази, суд приходить до висновку, що у судовому засіданні знайшли підтвердження факти, на які посилається заявник, в зв`язку з чим, вимоги про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 6-10, 12, 76-81, 89, 258-259, 263-268, 272, 273, 293, 294, 315-319, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Половинкине Старобільського району Луганської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан - в с. Половинкине Старобільського району Луганської області, Україна (причина смерті: генералізований атеросклероз).

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 19 жовтня 2022 року.

Учасники справи:

заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

заінтересована особа Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), код ЄДРПОУ 40340814; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Українська, буд. 7-а.

Суддя Д.О. Парфьонов