Ухвала суду № 106834633, 11.10.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/7759/20

Номер провадження 1-кп/201/220/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2022 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі колегії суддів:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі питання доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого в межах кримінального провадження, відомості про яке 21 січня 2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040000000095 за обвинуваченням:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 393, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпродзержинськ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 393, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 393, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України,

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України,

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_7 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, -

встановив:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке 21 січня 2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040000000095 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 393, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 393, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 393, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України.

В судовому засіданні відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України колегією суддів поставлено на обговорення питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою до спливу двомісячного терміну.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що ризики, які враховувалися при застосуванні та неодноразовому продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та не відпали.

Оцінюючи ризик того, що обвинувачений може ухилятися від правосуддя, суд повинен виходити з того, що у разі визнання ОСОБА_10 винуватим в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, останньому може бути призначено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років.

Тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, також зобов`язаний оцінювати при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу.

Так, за наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих злочинів, на переконання прокурора ОСОБА_5 , продовжують існувати враховані при застосуванні та подальшому продовженні останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачений може вчинити спроби переховуватися від суду, на підтвердження чого вказують такі обставини, як суворість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим у вчинення інкримінованих злочинів, незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_14 , адже обізнаний про анкетні данні, адреси роботи і місця проживання останньої, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, про що свідчить протиправна поведінка обвинуваченого ОСОБА_10 у судовому засіданні 18.01.2022 року, яка полягала у порушенні ним порядку судового засідання, який нецензурно виловлювалися на адресу колегії суддів, не підкорявся розпорядженням головуючого, у зв`язку із чим, на підставі ухвали суду були видалені з зали судового засідання.

Також, на переконання прокурора, додатковим підтвердженням того, що обвинувачений ОСОБА_10 може здійсняти дії направлені на переховування від правосуддя є й факт того, у 2018 році обвинувачений вже був засуджений за ч. 1 ст. 390 КК, за ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі, а саме за самовільне залишення місця обмеження волі виправного центру, а у цьому кримінальному провадженні, обвинувачується за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 393 КК України, в організації готування своєї втечі з під варти, як особою, яка перебувала в попередньому ув`язненні, вчиненому вже організованою групою.

Прокурор вважає, що спроби обвинуваченого ОСОБА_10 переховуватись від суду з метою уникнення взяття під варту, неодноразові судимості, наявність на даний час обвинувачень у вчиненні ним ще цілої низки кримінальних правопорушень, спроби ухилення в минулому від відбування покарання, організація спроби втечі з-під варти при перебуванні у попередньому ув`язненні, а також недотримання підозрюваним умов застосованого до нього в іншому кримінальному провадженні, судовий розгляд якого триває, запобіжного заходу у вигляді застави, свідчать про те, що ризики переховування від суду та вчинення подальших кримінальних правопорушень продовжують існувати і з плином часу не зменшилися.

Також прокурор ОСОБА_5 вважає неможливим застосування до ОСОБА_10 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки, по-перше останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, пов`язаних із погрозою застосування насильства, а по-друге, у іншому кримінальному провадженні до ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді застави, однак кошти так і не були внесені ані останнім, ані будь-якою іншою особою в інтересах ОСОБА_10 .

А тому, на переконання прокурора застосування інших більш м`яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_10 є недоцільним і не зможе забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, а тому просив продовжити раніше застосований запобіжний захід відносно останнього на 60 днів.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_6 заперечував проти продовження його підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання, посилаючись на те, що ризики прокурором не доведені та необґрунтовані.

Вказав, що посилання прокурора на те, що ОСОБА_10 не була внесена застава у іншому кримінальному провадженні є недоречними, оскільки у останнього не має грошових коштів для внесення застави у такому розмірі.

Також захисник ОСОБА_6 зазначив, що потерпіла ОСОБА_14 не зацікавлена в розгляді вказаного кримінального провадження, не з`являється до суду та взагалі є шахрайкою, докази щодо вчинення злочинів відносно останньої у прокурора відсутні, стверджував, що вірогідно потерпіла сама позичила у ОСОБА_10 грошові кошти та в подальшому не віддавала.

Разом з тим, захисник ОСОБА_6 стверджував, що ОСОБА_5 не може приймати участь у даному кримінальному провадженні як прокурор, оскільки останній не пройшов атестацію.

Вважав, що судової перспективи у даного кримінального провадження немає, оскільки в Україні недосконале законодавство та недосконалий Кримінальний процесуальний кодекс України.

Крім того, захисник ОСОБА_6 зауважив, що справа тривалий час не розглядається і малоймовірно, що взагалі буде розглянута із ухваленням остаточного рішення, водночас, на питання, чому він більш ніж півроку не з`являється у судові засідання для її розгляду, повідомив, що його підзахисний ОСОБА_10 просив не приходити до суду, що для нього є обов`язковим, адже останній його клієнт і платить йому гроші, додав, що у такий спосіб вони виражають незгоду з рішеннями суду.

При цьому, зазначив, що сьогодні у судове засідання він з`явився, оскільки йому стало цікаво, що відбувається по цій справі. Додав, що у судових засіданнях він вивчає людей, так як планує написати мемуари.

Просив змінити обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжний захід на домашній арешт або застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Інші доводи захисника ОСОБА_6 стосовно доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою були присвячені особистому життєвому досвіду захисника щодо його відносин із правоохоронною та судовою системами і жодним чином не стосувалися означеного питання.

Захисник ОСОБА_7 , обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_8 залишили вирішення питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою на розсуд суду.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2021 року ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20 січня 2022 року, який в подальшому був неодноразово продовжений судом. Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраний та в подальшому продовжений обвинуваченому, закінчується 15.10.2022 року.

Так, оцінюючи продовження існування наведених прокурором ризиків, колегія суддів приходить до висновку, що враховані при застосуванні та подальшому продовженні обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики не зменшилися і продовжують існувати, з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 393, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 189 КК України та у разі визнання ОСОБА_10 винуватим у вчиненні зазначених злочинів, останньому загрожує максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком 15 років.

При цьому, при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnovav.Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Отже, колегія суддів враховує особистість обвинуваченого ОСОБА_10 та його репутацію, зокрема, те, що останній у свої 24 роки є особою раніше (чотири рази) судимою за вчинення умисних корисливих злочинів, в тому числі, і за злочин, передбачений ч. 1 ст. 390 КК України ухилення від відбування покарання у вигляді обмеження волі.

При цьому, виходячи за наданих прокурором ще під час розгляду клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою документів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_10 звільнився з місць позбавлення волі в травні 2019 року і вже 6 жовтня 2019 року знову був затриманий та арештований. Вчинення першого злочину за наявними обвинуваченнями, ОСОБА_10 інкримінується 22 липня 2019 року, тобто через 2 місяці після звільнення, що дає суду об`єктивні та достатні підстави вважати, що останній схильний до вчинення злочинів, що безумовно створює обвинуваченому негативну репутацію.

Окрім того, зазначені обставини у сукупності із пред`явленим на даний час ОСОБА_10 обвинуваченням в організації втечі з-під варти, в той саме час, коли він перебував в попередньому ув`язненні, свідчать про схильність останнього до ухилення від явки до правоохоронних органів та суду з метою уникнення можливого покарання, що, у свою чергу, є об`єктивним підтвердженням наявності ризику можливих спроб обвинуваченого переховуватись від суду.

Поряд із цим, колегією суддів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_10 не одружений, офіційно не працевлаштований, та, з огляду на наведені вище факти стосовно наявності судимостей та відбуття покарання в кримінально-виконавчих установах, подальше після звільнення перебування під вартою у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках іншого кримінального провадження, не має міцних соціальних зв`язків.

Крім того, ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 травня 2022 року, в межах розгляду судової справи № 932/2545/20 під головуванням судді ОСОБА_15 , заставу в розмірі 237900 гривень, внесену 06.09.2021 року ОСОБА_16 за ОСОБА_10 , звернено у дохід держави, у зв`язку із порушенням ОСОБА_10 покладених судом обов`язків при застосуванні альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, та в подальшому збільшено її розмір.

Отже, наведені вище обставини, на переконання колегії суддів, безумовно підтверджують факт намагання обвинуваченого ОСОБА_10 переховуватись від суду та його небажання дотримуватися належної процесуальної поведінки, навіть після ухваленого рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також, колегія суддів погоджується із заявленим прокурором ризиком можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_10 вчинити інше кримінальне правопорушення, та вважає, що цей ризик не зменшився і продовжує існувати.

Так, як зазначено вище обвинувачений ОСОБА_10 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, у тому числі, і за вчинення злочину, пов`язаного із втечею з установи відбування покарання, що підтверджується відповідною довідкою по обліках АІС, яка долучена до матеріалів кримінального провадження.

Більш того, після звільнення з місць позбавлення волі обвинувачений ОСОБА_10 через нетривалий проміжок часу вже обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, пов`язаних з організацією вчинення організованою групою, за співучасті ще п`яти співучасників обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , нападу на ОСОБА_14 , з метою заволодіння її майном, поєднаного із погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров`я потерпілої (розбій), з організацією незаконного позбавлення волі та викрадення людини потерпілої ОСОБА_14 , з корисливих мотивів, з організацією незакінченого замаху на вимагання вимогу передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілою ОСОБА_14 , обмеженням її свобод, з погрозою вбивства потерпілої, а також з організацією готування до злочину втечі з-під варти, особою, яка перебуває в попередньому ув`язненні, вчиненому організованою групою.

При цьому, колегія суддів враховує, що вчинення наведених вище злочинів інкримінується ОСОБА_10 під час його перебування у попередньому ув`язненні, в камері ДУВП № 4 в Дніпропетровській області, тобто під час перебування під вартою відповідно до ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.10.2019 року про застосування до нього запобіжного заходу, строк дії якого в подальшому продовжено, за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 187 КК України, у кримінальному провадженні № 12019040030002329.

Отже, на переконання колегії суддів, вищенаведені обставини у сукупності із встановленими даними про особистість обвинуваченого ОСОБА_10 та його негативною репутацією, доведеного факту втечі з місць позбавлення волі, достатньою мірою підтверджують обґрунтованість та доведеність ризику того, що останній може вчинити інші кримінальні правопорушення.

Таким чином, наведені дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на продовження існування ризиків можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_10 переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, ступень яких є досить високим.

При цьому, у конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).

За таких обставин, колегія суддів погоджується із заявленими стороною обвинувачення передбаченими п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиками можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_10 переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, які на даний час не зменшилися.

При цьому, аналізуючи доводи захисника ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_5 не може приймати участь у даному кримінальному провадженні, як прокурор, оскільки нібито не пройшов атестацію, колегія суддів вважає надуманими та такими, що не підтверджені жодними доказами.

Окрім того, твердження захисника ОСОБА_6 про недоведеність заявлених прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та їх зменшення з плином часу, колегія суддів вважає необґрунтованими за викладених в цьому рішенні підстав.

Також посилання захисника ОСОБА_6 на те, що у даному кримінальному провадженні відсутні докази на підтвердження факту вчинення ОСОБА_10 відносно потерпілої ОСОБА_14 інкримінованих злочинів, як на підставу звільнення його підзахисного з-під варти, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, адже відповідно до вимог ст. 368 КПК України питання щодо винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину вирішується судом лише після дослідження всіх наданих сторонами обвинувачення та захисту доказів в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку. При цьому, оцінку наданим доказам стосовно їх належності та допустимості суд також має надати в нарадчій кімнаті.

Доводи захисника ОСОБА_6 про те, що саме потерпіла ОСОБА_17 є шахрайкою та вірогідно позичила у обвинуваченого ОСОБА_10 грошові кошти і в подальшому не віддавала, колегія суддів вважає такими, що не витримують ніякої критики і не підтверджені жодними доказами, тим більше, захисником ОСОБА_6 і раніше здійснювалися голослівні заяви стосовно потерпілої, зокрема, що остання є коллаборанткою та співпрацює із окупантами.

Також, непослідовною та суперечливою є правова позиція захисника ОСОБА_6 про необхідність застосування до ОСОБА_10 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки у судовому засіданні сторона захисту посилалася на відсутність у обвинуваченого грошових коштів для внесення застави.

Інші доводи захисника ОСОБА_6 , які були присвячені особистому життєвому досвіду захисника щодо його відносин із правоохоронною та судовою системами і жодним чином не стосувалися означеного питання, відповідній оцінці колегією суддів не підлягають.

Окремо, колегія суддів не може залишити поза увагою і посилання захисника ОСОБА_6 про те, що його неодноразова неявка у судові засідання з розгляду вказаного кримінального провадження є певною тактикою сторони захисту та побажанням безпосередньо обвинуваченого ОСОБА_10 , який за твердженням захисника, наполягав на тому, щоб останній до суду не приходив, у такий спосіб виражаючи свою незгоду з рішеннями суду.

Такі твердження захисника ОСОБА_6 вкотре вказують на те, що процесуальна поведінка сторони захисту, зокрема, їх неявка у судові засідання, спрямована виключно на затягування розгляду даного кримінального провадження, що позбавляє суд об`єктивної можливості перейти до початку судового розгляду.

Поряд із цим, в даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілої по даній справі, тому звільнення з-під варти ОСОБА_10 суперечитиме завданням визначеним кримінальним законодавством.

Крім того, судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, також зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

Тому, за наведених вище обставин, колегія суддів приходить до переконання, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_10 більш м`якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, та не забезпечить виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання під вартою закінчується 15 жовтня 2022 року, вважає за доцільне продовжити тримання обвинуваченого під вартою строком на 60 днів до 09 грудня 2022 року включно.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави і обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Отже, вирішуючи питання щодо можливості застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, колегія суддів, зважаючи на те, що ОСОБА_10 обвинувачується, в тому числі, і у вчиненні кримінальних правопорушень, пов`язаних із погрозою застосування насильства, з урахуванням обставин інкримінованих останньому злочинів, з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, вважає за неможливе, у даному випадку, визначати розмір застави обвинуваченому.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 331, 369-372 КПК України, -

постановив:

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 09 грудня 2022 року включно.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою, є 09 грудня 2022 року включно.

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 15 годині 30 хвилин 14 жовтня 2022 року.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Суддя: ОСОБА_2

Суддя: ОСОБА_3