Рішення № 106833825, 19.10.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2022 року Справа № 480/6058/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Глазька С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/6058/22 за позовом ОСОБА_1 до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (м. Суми), в якій просив зобов`язати Ковпаківський відділ державної виконавчої служби у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) закінчити виконавче провадження ВП № 65358849 зі стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 34467,07 грн., скасувавши накладені у цьому провадженні арешти на майно та кошти.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 вказану позовну заяву було залишено без руху, з наданням строку позивачу для усунення недоліків позовної заяви.

23.09.2022 на виконання ухвали суду від 19.09.2022 від представника позивача судом отримано заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій уточнено позовні вимоги.

Так, за остаточними вимогами позивач просить:

- зобов`язати Ковпаківський відділ державної виконавчої служби у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) закінчити виконавче провадження ВП № 65358849 зі стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 34467,07 грн.;

- зняти арешт з всього нерухомого та рухомого майна ОСОБА_1 , накладений постановою Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 07.05.2021 у виконавчому провадженні ВП № 65358849;

- зняти арешт з грошових коштів на банківських рахунках ОСОБА_1 , накладений постановами Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 07.05.2021 та від 12.05.2021 у виконавчому провадженні ВП № 65358849.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що виконавче провадження ВП № 65358849 підлягає закінченню, оскільки в його межах стягується виконавчий збір, який був нарахований відповідачем без фактичного виконання рішення. Окрім того, виконавчий збір/винагорода приватного виконавця (збір за виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.12.2010) на даний час стягується і приватним виконавцем.

Позивач зазначає, що стягнення з нього Ковпаківським відділом державної виконавчої служби виконавчого збору в сумі 34467,07 грн. та винагороди приватного виконавця в сумі 39152,99 грн. за виконання одного і того ж виконавчого документа є безпідставним, оскільки призводить до подвійного стягнення з нього коштів за виконання одного й того ж судового рішення.

Ухвалою суду від 27.09.2022 відкрито спрощене провадження у справі, з урахуванням вимог ст. 287 КАС України та встановлено строк відповідачу для подання до суду відзиву на адміністративний позов, призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, надіслав на адресу суду відзив, в якому зазначає, що на момент прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, редакція статті 27 Закону № 1404-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року передбачала, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина друга статті 27 Закону зі змінами, внесеними Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII). З вказаних правових норм слідує, що виконавчий збір є обов`язковим до сплати за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Розмір якого становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом, а не з фактично стягнутої суми, як вважає позивач. Відтак, визначення державним виконавцем виконавчого збору з суми, що підлягала до примусового стягнення, є законним, таким, що узгоджується з положеннями норм Закону № 1404-VIII.

У судове засідання позивач та представники сторін не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно вимог ст. 229 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 21.12.2012 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 36415685. Вказане виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого листа № 2-1312/10, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми 10.12.2010. Як вбачається з вказаного виконавчого листа, стягувачем є ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», боржником є ОСОБА_1 , сума стягнення відповідно до постанови про відкриття вказаного виконавчого провадження 344670,70 грн.

06.05.2021 державним виконавцем Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі заяви стягувача ТОВ "ФК "ІНВЕСТ ХАУС" від 30.04.2021 про повернення без подальшого виконання виконавчого документа, а саме виконавчого листа № 2-1312/10 від 10.12.2010, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 344670,70 грн. на користь первісного стягувача ПАТ "Всеукраїнський акціонерний Банк", та з урахуванням ухвали Зарічного районного суду м. Суми у справі №2-1312/10 від 27.01.2020 про заміну сторони стягувача, змінено первісного стягувача - ПАТ "Всеукраїнський акціонерний Банк" на стягувача - ТОВ "ФК "ІНВЕСТ ХАУС".

Відповідно до матеріалів справи, у тому числі і копії виконавчого листа № 2-1312/10 від 10.12.2010, у межах вищевказаного виконавчого провадження станом на 06.05.2021, стягнення коштів не відбувалося.

Разом з тим, 06.05.2021 державним виконавцем Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) у виконавчому провадженні № 36415685 винесено постанову про стягнення виконавчого збору. Відповідно до змісту вказаної постанови стягнуто з ОСОБА_1 на користь Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) виконавчий збір у розмірі 34467,07 грн.

07.05.2021 старшим державним виконавцем Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 65358849. Вказане виконавче провадження було відкрито на підставі вищезазначеної постанови № 36415685 від 06.05.2021 Ковпаківського ВДВС про стягнення з позивача на користь відповідача виконавчого збору у розмірі 34467,07 грн. (а.с.11).

07.05.2021 постановою відповідача про арешт майна боржника у вказаному виконавчому провадженні було накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно боржника у межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження та штрафів у розмірі 34536,07 грн. (а.с.12).

Також, 07.05.2021 постановою відповідача про арешт майна боржника у вказаному виконавчому провадженні було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом у межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження та штрафів у розмірі 34536,07 грн. (а.с.13).

12.05.2021 постановою відповідача про арешт майна боржника у вказаному виконавчому провадженні було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом у межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження та штрафів у розмірі 34536,07 грн. (а.с.14).

Однак, у подальшому стягувач за вищевказаним виконавчим листом №2-1312/10, який виданий Ковпаківським районним судом м. Суми, звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза О.М. із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1312/10, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми 10.12.2010 (а.с.15).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза О.М. від 08.09.2021 було відкрито виконавче провадження ВП № 66754780 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-1312/10, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми 10.12.2010 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» заборгованості за кредитним договором в розмірі 390619,86 грн., та в дольовому порядку судового збору у сумі 1700,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн., тобто по 910 грн. з кожного на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" (правонаступник ТОВ "ФК "Інвест Хаус" на підставі ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.01.2020 по справі № 2-1312/10). Також п.3 вказаної постанови визначено: стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 39152,99 грн. (а.с.16).

08.09.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза О.М. про стягнення з боржника основної винагороди було стягнуто з ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 39152,99 грн. на користь приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза О.М. (а.с.17).

Відповідно до листа приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза О.М. №1826 від 15.09.2022, наданого позивачу, приватний виконавець зазначив, що станом на 05.09.2022 у межах виконавчого провадження № 66754780 стягнуто кошти:

30000,00 грн. перераховано боргу на користь стягувача ТОВ "ФК "Інвест Хаус" згідно виконавчого листа № 2-1312/10, виданого 10.12.2010 Ковпаківським районним судом м. Суми;

3000,00 грн. стягнуто основної винагороди приватного виконавця згідно з постановою про стягнення основної винагороди приватного виконавця від 08.09.2021 № 66754780;

188,53 грн. стягнуто витрат виконавчого провадження згідно з постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.09.2021 № 66754780 (а.с.18).

Позивач, звертаючись з позовною заявою у даній справі, зазначає, що стягнення з нього Ковпаківським відділом державної виконавчої служби виконавчого збору у сумі 34467,07 грн. та винагороди приватного виконавця в сумі 39152,99 грн. за виконання одного і того ж виконавчого документа є несправедливим, оскільки призводить до подвійного стягнення з його коштів за виконання одного й того ж судового рішення.

У зв`язку з викладеним, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, Верховним Судом (постанова ВС у складі Касаційного адміністративного суду від 21 липня 2022 року) у справі №320/6215/19 була сформульована наступна правова позиція:

«59.Стосовно розв`язанняпитання подвійного стягненняплати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа,Верховний Суд звертає увагу на таке.

60.Системний аналіз Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що цей закон не містить юридичної норми, яка необхідна для регламентації правовідносин, які виникли у справі ОСОБА_1 .

61.Цей Закон містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржників виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа.

62.Так, з одного боку, Закон не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржників у випадку подальшого пред`явлення стягувачами виконавчого документа до виконання приватним виконавцям.

63.Натомість з іншого боку, норми законодавства, що стосуються умов і підстав стягнення винагороди приватними виконавцями, не містять приписів, які б обмежували їхні права на отримання винагороди за вчинення виконавчих дій у разі, коли виконавчий лист попередньо перебував на виконанні в державного виконавця.

64.Вирішення цієї проблеми зачіпає конвенційні та конституційні права особи, її інтереси, а також стосується забезпечення верховенства права під час здійснення виконавчого провадження.

65.Так, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду і завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження, серед іншого, здійснюється з дотриманням такої засади як справедливість.

66.Стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення тягне за собою додаткові витрати. Ця обставина може розглядатися як накладання непропорційного і надмірного тягара на боржника, що зачіпає його право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України і статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод.

67.Своєю чергою, ця ситуація здатна підважити засади виконавчого провадження й атакувати такі стрижневі елементи верховенства права як правова визначеність і поважання людських прав.

68.Іншим аспектом цієї проблеми є балансування прав та інтересів учасників виконавчого провадження.

69.Так, указана проблема за колом осіб, головним чином, стосується прав та інтересів державних виконавців, приватних виконавців і боржників. Однак з-поміж інших учасників виконавчого провадження саме боржники перебувають у найбільш уразливому становищі, позаяк у зв`язку з неповнотою законодавчого регулювання зобов`язані платити двічі за виконання одного й того ж виконавчого документа.

70.Зрештою проблематика, яка зумовлена неповнотою законодавства, стосується й аспекту дієвого юридичного захисту індивідуальних людських прав від їх порушення суб`єктами владних повноважень та питання ефективного способу захисту, який повинен забезпечити поновлення порушеного права й бути адекватним наявним обставинам.

71.Така невизначеність законодавчого регулювання окреслених правовідносин має наслідком потребу застосування аналогії закону (права).

72.У цьому контексті насамперед Суд зауважує, що означене питання [про справедливість подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа] полягає у тому, що несправедливим є не стягнення виконавчого збору чи основної винагороди як таких, а саме їхнє стягнення одночасно. Тобто у ракурсі поставленого питання справедливим є стягнення лише однієї з указаних сум.

73.Розв`язуючи це питання, Суд повторно зазначає, що виконавче законодавство не ставить право приватного виконавця на отримання основної винагороди у залежність від тієї обставини, що на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Зрештою, як уже зазначалося, це право залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.

74.На противагу цьому, виконавче законодавство містить норму, у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється стягуватися у зв`язку із участю приватного виконавця у процедурі виконання того ж самого виконавчого документа.

75.Так, частиною восьмою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що «під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає».

76.Поняття й процедура, що згадані у цій нормі, стосується інших правовідносин, ніж ті, що маємо у справі ОСОБА_1 , позаяк у його випадку не було передачі виконавчого документа.

77.Однак, на відміну від решти положень виконавчого законодавства, тільки ця норма Закону України «Про виконавче провадження» регулює подібні суспільні правовідносини.

78.Так, вона містить правило стосовно неможливості подальшого стягнення виконавчого збору, якщо надалі виконавчий документ буде виконувати не державний, а приватний виконавець.

79.Логічний і цільовий способи уяснення частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» свідчать, що у вказаному випадку її приписи мають імперативний характер і встановлюють пряму заборону стягувати (перший абзац) або продовжувати стягнення виконавчого збору (другий абзац).

80.Указана норма спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагород. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів. Тож її застосування дозволяє розв`язати спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.

81.За правилами частини шостої статті 7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

82.На основі цього, Верховний Суд вважає, що для розв`язання означеної проблеми та з метою ефективного захисту прав й інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, до подібних правовідносин слід застосувати за аналогією закону частину восьму статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

83.Застосування частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» до спірних правовідносин дає Верховному Суду підстави зробити такий висновок:у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред`явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалівиконавчий збір не стягується.

84.У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається.

85.Застосування аналогії закону дозволяє Суду також зробити висновок, що у такому випадку належний та ефективний спосіб захисту, здатний відновити й захистити права боржника, полягає у закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.

86.Правовою основою для закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору у подібному випадку слід розглядати як загальні підстави, перелік яких наведений у частині першій статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», так і частину восьму статті 27 цього Закону, яка у таких обставинах має характер спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження.

87.Зважаючи на вжиті у частині восьмій статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» часові маркери для її застосування: <… під час передачі виконавчого документа… >, <… на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю…>, то застосування аналогії закону до правовідносин дозволяє виснувати, що право на захист виникає з дня відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з виконання того самого документа, який раніше був на виконанні у державного виконавця.

88.Водночас строк на оскарження у такому випадку пов`язується не з винесенням постанови про стягнення виконавчого збору, а з діями державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору, вчиненими після відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з виконання того ж самого виконавчого листа.

89.Зрештою, враховуючи положення частини восьмої статті 27, частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», до способів судового захисту у подібних ситуаціях можна віднести, серед іншого, визнання дій, бездіяльності протиправними; зобов`язання закінчити виконавче провадження зі стягнення виконавчого збору. Способи такого роду не суперечать закону, є адекватними обставинам і здатні забезпечити ефективний захист права боржника на припинення стягнення з нього виконавчого збору.

90.Указаний підхід до правозастосування дає змогу подолати невизначеність законодавчого регулювання, не атакувавши конвенційні й конституційні права особи та знайшовши справедливий баланс прав й інтересів учасників виконавчого провадження на основі волі законодавця, закладеної у нормі, що регулює подібні суспільні правовідносини.

91.Застосовуючи ці висновки до справи ОСОБА_1 , Верховний Суд вважає необхідним зауважити таке.

92.Статтею 13 Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод. (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

93.Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

94.Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

95.Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

96.Окрім цього, адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин і задоволеними в адміністративному судочинстві можуть бути лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище і захистити порушене, на його думку, право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет і підстави позову), характер порушеного права позивача і можливість його захисту в обраний ним спосіб, зокрема, встановити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

97.Своєю чергою, відсутність порушеного права або неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позову.

98.Характер і зміст спірних правовідносин свідчать про те, що звернувшись до суду з позовною вимогою про визнання протиправною і скасування постанови від 15 жовтня 2019 року №60313285 про стягнення основної винагороди, ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту порушеного, на його думку, права. Оскаржувана постанова є правомірною і не може бути скасована, тож захистити відповідне право в обраний позивачем спосіб не можливо.

99.З урахуванням висновків Суду щодо застосування аналогії закону, належним та ефективним способом захисту такого права є закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.».

Так, судом встановлено, що у межах вищевказаного виконавчого провадження ВП № 36415685 не були стягнуті жодні кошти, що стало підставою для подальшого звернення стягувача до приватного виконавця з метою примусового виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми.

Також судом встановлено, що на час розгляду даної справи наявні два виконавчі провадження предметом яких, окрім іншого, є стягнення з позивача виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у зв`язку з примусовим виконанням виконавчого листа, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми 10.12.2010, що за своєю суттю є стягненням подвійної суми, що не передбачено чинним законодавством.

Враховуючи фактичні обставин справи та вищевикладений висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21 липня 2022 року у справі №320/6215/19, суд, на підставі ч.6 ст.7 КАС України, вважає за потрібне застосувати у спірних правовідносинах аналогію закону, описану у вищезазначеній постанові Верховного Суду.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 2977,20 грн, який був сплачений позивачем при подачі позову (а.с. 7, 32).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов`язати Ковпаківський відділ державної виконавчої служби у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (пр. Курський, 6, м. Суми, Сумська область, 40020, код ЄДРПОУ 40211121) закінчити виконавче провадження ВП № 65358849 зі стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) виконавчого збору у сумі 34467,07 грн.

Зобов`язати Ковпаківський відділ державної виконавчої служби у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (пр. Курський, 6, м. Суми, Сумська область, 40020, код ЄДРПОУ 40211121) зняти арешт з майна та грошових коштів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), який накладений постановами Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 07.05.2021, від 07.05.2021 та від 12.05.2021 у виконавчому провадженні ВП № 65358849.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 2977,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Глазько