Рішення № 106833780, 19.10.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2022 р. Справа № 480/5755/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Запорізької обласної прокуратури (далі - відповідач, Запорізька обласна прокуратура) про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 10.03.2021 по 14.02.2022 в сумі 411817 грн. 09 коп. з урахуванням податків та зборів.

Свої вимоги мотивував тим, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 у справі №480/3308/20, наказом керівником Запорізької обласної прокуратури від 14.02.2022 №92к позивача поновлено на посаді начальника управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби прокуратури Запорізької області з 01.05.2020. Також, Запорізькою обласною прокуратурою позивачу було, при цьому, виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.05.2020 по 10.03.2021 у розмірі 383505грн. 12коп. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. Однак, залишається порушеним право позивача на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 10.03.2021 по 14.02.2022, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 15.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.21).

Ухвалою суду від 26.09.2022 було залишено без задоволення заяву представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі (а.с.34-35).

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, подав до суду відзив на позов (а.с.39-49), в якому з позовними вимогами не погодився та просив відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що остаточне рішення у справі № 480/3308/20 не прийнято, оскільки рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2021 оскаржені Запорізькою обласною прокуратурою, що підтверджуються ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2021 у справі № 480/3308/20 про відкриття касаційного провадження за скаргою Запорізької обласної прокуратури.

Крім того, з боку Запорізької обласної прокуратури відсутня відмова виконувати рішення суду та умисел, спрямований на такі дії чи бездіяльність й вжито заходів до виконання рішення суду щодо поновлення позивача на посаді. Зокрема, Запорізькою обласною прокуратурою вживалися заходи до виконання рішення суду щодо поновлення позивача на посаді: відповідачем 04.11.2021 на адресу ОСОБА_1 направлено лист № 07-1335вих-21 з роз`ясненням умов поновлення на посаді з 01.05.2020 та одночасно запрошено останнього до відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури для внесення відповідних відомостей до трудової книжки. Більш того, ОСОБА_1 до обласної прокуратури із заявою про поновлення на посаді, не звертався.

Разом з цим, керівником обласної прокуратури 14.02.2022 винесено наказ № 92к про поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді.

Відтак, вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду вважає необґрунтованими.

Окремо відмітив, що ця справа згідно з п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України не належить до категорії справ незначної складності, тому підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Також, з посиланням на висновки Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.08.2019 у справі №120/861/19-а, вказав, що у цій справі наявні підстави для зупинення провадження, оскільки остаточне рішення у справі №480/3308/20 ще не прийнято, а ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №480/3308/20 задоволено заяву ОСОБА_1 та зупинено провадження у справі до припинення його перебування у складі Збройних Сил України. На теперішній час обставини, які стали підставою для зупинення провадження, не усунуті.

Також відмітив окремо щодо строку звернення з цим позовом д суду. Зокрема, оскільки середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, тому строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується місячним строком з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з часу видачі наказу про поновлення на роботі (ч. 5 ст. 122 КАС України). Аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного адміністративного суду від 14.07.2021 у справі №1340/4393/18 та від 28.05.2021 у справі № 380/2355/20.

Позивач, в свою чергу, подав заперечення на відповідь на відзив (а.с.62-64), в якому вказав, що доводи відповідача, викладені у відзиві, є необґрунтовані. Поряд з цим, відмітив щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду. Вказане відповідач обґрунтовує тим, що наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді видано 14.02.2022 та направлено позивачу в цей день рекомендованим листом, а тому місячний строк звернення до суду має обчислюватися з дня отримання вказаного листа. Так, дійсно рекомендований лист з наказом від 14.02.2022 про поновлення позивача на посаді ОСОБА_1 отримав у поштовому відділенні с. Сад за адресою вул. Войти,5 с. Сад 22.02.2022. Вже 24.02.2022 почалася збройна агресія РФ на територію України. З 25.02.2022 по 01.06.2022 згідно Закону України Про основи національного спротиву перебував у складі добровольчого формування №1 Садівської сільської територіальної громади, а у подальшому 01.06.2022 мобілізований до лав Збройних сил України та з 02.06.2022 є військовослужбовцем Сумського зонального відділу Військової служби правопорядку ЗСУ.

Також заперечив проти доводів відповідача про наявність підстав для зупинення провадження у справі, оскільки справа №480/3308/20 розглядається в касаційному порядку в судовому засіданні та позивач має бажання висловити свою позицію щодо законності дій відповідача, однак перебування у складі Збройних сил України не дає такої можливості. Розгляд же цієї справи, що здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а тому вважає за доцільне продовжити саме за такими правилами розгляд справи.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що наказом прокурора Запорізької області від 29.04.2020 №726к ОСОБА_1 звільнено з 30.04.2020 з посади начальника управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби прокуратури Запорізької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру.

Позивач, не погоджуючись з таким наказом, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 10.03.2021 у справі №480/3308/20 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, допомоги по тимчасовій непрацездатності та моральної шкоди позовні вимоги було задоволено частково, зокрема:

- скасовано наказ прокурора Запорізької області від 29.04.2020 №726к про звільнення з 30.04.2020 ОСОБА_1 із посади начальника управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби прокуратури Запорізької області з 01.05.2020;

- стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.05.2020 по 10.03.2021 у розмірі 383505грн. 12коп. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

При цьому, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби прокуратури Запорізької області та стягнення з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 36737грн. 64коп. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів підлягає негайному виконанню.

У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Так, на виконання вказаного рішення суду у справі №480/3308/20 керівником Запорізької обласної прокуратури було видано 14.02.2022 наказ №92к (а.с.10), яким ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби прокуратури Запорізької області з 01.05.2020.

Також, на виконання рішення суду у справі №480/3308/20 відповідачем було виплачено позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.05.2020 по 10.03.2021 у розмірі 383505грн. 12 коп. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. Вказане сторонами не заперечується.

Позивач, вважаючи що має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у справі №480/3308/20 за період з 10.03.2021 по 14.02.2022, звернувся до суду за захистом своїх прав з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду, зокрема, про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до ч. 7 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), в редакції чинній на час прийняття судового рішення про поновлення позивач на посаді, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Аналізуючи положення п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України та ч. 7 ст. 235 КЗпП України, суд дійшов висновку, що судові рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно, тому законодавство передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення і цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

З наведеного вбачається, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави (правова позиція Верховного Суду, яка викладена в постанові від 05 березня 2020 року у справі № 280/360/19).

Отже, обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Вирішуючи питання щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, суд зазначає наступне.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена ст. 236 КЗпП України, згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Відповідна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26 листопада 2020 року в справі № 500/2501/19, від 19 квітня 2021 року в справі № 826/11861/17, від 11 червня 2020 року у справі № 816/1895/18, від 24 червня 2021 року в справі № 640/15058/19 та від 20 липня 2021 року в справі № 826/3465/18, від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/19103/19, від 21 січня 2022 року у справі №640/22054/18.

Так, судом з`ясовано, що рішення Сумського окружного адміністративного суду, рішенням від 10.03.2021 у справі №480/3308/20 в частині поновлення ОСОБА_1 виконано шляхом видачі керівником Запорізької обласної прокуратури 14.02.2022 наказу №92к (а.с.10), яким ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби прокуратури Запорізької області з 01.05.2020.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді відповідно до ст. 236 КЗпП України з 11.03.2021 (з наступного дня після проголошення судового рішення у справі №4803308/20) по 13.02.2022 (день, що передує прийняттю наказу про поновлення на посаді).

При цьому, обчислення середнього заробітку здійснюється згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі по тексту - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 у справі №480/3308/20 встановлено, що відповідно до довідки від 19.11.2020 №21-644 вих-20, наданої відповідачем-1, середньоденна заробітна плата позивача на посаді начальника управління прокуратури Запорізької області перед звільненням становила 1792,08грн., середньомісячна - 36737,64 грн.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Період вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення, з урахуванням листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік» від 12.08.2020 № 3501-06/219, а також повідомлення Міністерства економіки України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2022рік», що знаходиться за посиланням (https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=00e9e1b4-5537-42f3-8fe3-9d6b600e956e&title=ProRozrakhunokNormiTrivalostiRobochogoChasuNa2022-Rik за період з 11.03.2021 по 13.02.2022 складає 232 робочих днів.

При цьому день прийняття судом рішення у справі 10.03.2021 не береться судом до розрахунку, оскільки за цей день судовим рішенням у справі №480/3308/20 стягнуто середній заробіток. Також не береться до розрахунку 14.02.2022, так як це день поновлення позивача на посаді, за який відповідач мав нарахувати заробітну плату, і тому ці суми не можуть входити до предмета позову.

Таким чином сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, який необхідно стягнути з відповідача складає 415762грн.56коп. (155 дні х 1792,08грн.). У зв`язку з чим, суд з урахуванням вимог ст.. 9 КАС України вважає необхідним вийти за межі позовних вимог з метою повного та ефективного захисту прав позивача та стягнути з відповідача 415762грн.56коп. середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, з урахуванням сум обов`язкових до сплати податків та внесків.

Відповідач обґрунтовуючи свою позицію стверджує, що у Запорізької обласної прокуратури були наявні поважні причини невиконання судового рішення, оскільки позивач не звертався з відповідною заявою про поновлення на роботі, а остаточного рішення у справі №480/3308/20.

Ці доводи є необґрунтованими, оскільки, як вже зазначалось вище у силу частини другої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

У пункті 34 постанови від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Отже, чинне законодавство України передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі шляхом видання про це наказу. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивості обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно - з дати його ухвалення, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав працівника, гарантованих Конституцією України. В разі невиконання рішення суду в добровільному порядку воно підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою.

Усталеною є позиція Верховного Суду про покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 236 КЗпП України, незалежно від дій чи ініціативи працівника щодо поновлення на роботі, а також незалежно від причин зволікання із виконанням судового рішення, оскільки диспозиція цієї норми трудового законодавства пов`язує виплату середнього заробітку виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню роботодавцем (зокрема, постанови Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 807/2434/15, від 19 квітня 2021 року у справі №826/11861/17, від 24 червня 2021 року у справі №640/15058/19, від 20 липня 2021 року у справі №826/3465/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №640/19103/19).

Негайне виконання рішення суду про поновлення особи на посаді у відносинах публічної служби не ставиться у залежність від будь-яких обставин, у тому числі від подання особи відповідної заяви. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладених у постановах 21 жовтня 2021 року у справі № 280/5260/19, від 05 травня 2022 року у справі № 280/4402/21.

Доводи представника відповідача, викладені у відзиві, про необхідність у відповідності до ст.12 КАС України розглядати справу за правилами загального позовного провадження судом не приймаються до уваги, оскільки незважаючи на те, що ця справа не належить до справ незначної складності у значенні частини шостоїстатті 12 КАС України, однак відсутні заборони для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 серпня 2022 року у справі №380/6129/20

У постанові від 28.10.2021 у справі №580/3388/19 Верховний Суд зробив висновок, що за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України). При цьому в переліку справ, передбачених частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України, такої категорії справ, яка розглядається, не значиться.

Окремо суд зауважує, що ухвалою суду від 26.09.2022 було залишено без задоволення клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Щодо посилання представника відповідача на необхідність зупинення провадження у справі суд наголошує, що ухвалою суду від 26.09.2022 було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Окремо суд відмічає, що відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

В силу положень статті 13 розділу І Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення .

У справі Bellet у. France ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Судом враховано, що ця справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, перебування позивача у Збройних Силах України не перешкоджає розгляду цієї справи, на відміну від справи №480/3308 (на ухвалу в якій посилається відповідач), яка переглядається в касаційному порядку, що розглядається за правилами загального позовного провадження та в якій позивач бажає брати участь. Натомість у цій справі, позивач заперечує проти зупинення провадження у справі та наполягає на її розгляді.

Відтак з метою дотримання гарантії справедливого судочинства у розумні строки, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі.

При цьому посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 02.08.2019 №120/861/19-а суд не приймає до уваги, оскільки в зазначеній справі Судом надавалась оцінка про можливість поновлення позивачу строку на звернення з позовом до суду. Тобто, правовідносини, що були предметом розгляду Верховним Судом у справі №120/861/19-а не є подібними до правовідносин, що є предметом розгляду цієї справи.

Доводи представника відповідача про пропущення позивачем строку на звернення з цим позовом до суду є також необґрунтованими, приймаючи до уваги таке.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у справі № 560/7496/20 зроблено висновок, що до вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України).

Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас положення КАС України не містять норми, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту.

Є необґрунтованими доводи відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі№522/13736/15. Враховуючи, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року (справа №755/12623/19) відступила від правового висновку стосовно того, що середній заробіток за час вимушеного прогулу не є складовою заробітної плати, вказавши, що, по суті, це є неотримана заробітна плата за невиконання трудової функції не з вини працівника, відсутні підстави для застосування значених скаржником правових висновків.

Такий висновок узгоджуються також з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 серпня 2022 року у справі №380/6129/20.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 4118,17грн., сплаченого ним за подання позовної заяви згідно квитанції (а.с.20).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (вул. Матросова, 29а,м. Запоріжжя,Запорізька область,69057, код ЄДРПОУ 02909973) про стягнення середнього заробітку задовольнити.

Стягнути з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 415762грн.56коп. середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, з урахуванням сум обов`язкових до сплати податків та внесків

Стягнути з Запорізької обласної прокуратури за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 4118,17грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 19.10.2022.

Суддя І.Г. Шевченко