Ухвала суду № 106832741, 14.10.2022, Ржищевський міський суд Київської області

Головуючий суддя в суді І інстанції

Юрченко С.О.

Єдиний унікальний № 368/669/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2022 року суддя Ржищівського міського суду Київської області Юрченко С.О., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2022 року до Ржищівського міського суду Київської області надійшла вказана вище позовна заява на підставі розпорядження Кагарлицького районного суду Київської області від 30 вересня 2022 року. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 жовтня 2022 року, - визначено головуючого суддю Юрченка С.О.

Перевіривши позовну заяву, суддею встановлено, що вона не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, згідно такого.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України).

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно п. п. 4, 6, 8, 9, 10 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Проте вищевказані вимоги ст. 175 ЦПК України при зверненні до суду позивачкою не виконані.

Крім того, з урахуванням положень ч. 1 ст. 3 ЦПК України, частин 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, у разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування певного (конкретного) способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у межах захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань). Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Ці способи за своїм змістом є видами матеріально-правових вимог, які може заявити особа в суді.

Процесуальним засобом порушення судової діяльності по захисту прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, державних та суспільних інтересів у позовному провадженні є позов, у якому заінтересована особа (позивач) викладає свої вимоги до передбачуваного порушника суб`єктивного права (відповідача). Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також віднесена законом до юрисдикції загальних судів. Правильне визначення предмета позову має вирішальне значення для визначення меж розгляду справи, оскільки предмет позову визначає суть вимоги, на яку суд повинен дати відповідь у рішенні. Матеріально-правова вимога позивача повинна спиратися на підставу позову. Підставою позову визнають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Тому до підстави позову не можуть входити обставини, що виступають доказами у справі. З ними закон не пов`язує виникнення, зміну або припинення прав чи обов`язків. Вони лише підтверджують наявність чи відсутність юридичних фактів, які входять у підставу позову. Підстава позову має важливе практичне значення. Правильне її встановлення визначає межі доказування, а також є гарантією прав відповідача на захист проти позову. Позивач на власний розсуд визначає підстави та предмет позову.

Проте, з позовної заяви неможливо визначити підстави та предмет позову.

Крім того, серед переліку способів захисту цивільних прав, що передбачений ч. 2 ст. 16 ЦК України, немає вимог про визнання протиправними чи протизаконними дій фізичної особи.

Отже, позивачці необхідно чітко визначити та вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, а також обрати певний (конкретний) спосіб захисту свого порушеного права, який відповідатиме закону та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачами.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За приписами ч. 4 ст. 175 ЦПК України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

У позовній заяві позивачка ОСОБА_1 на підтвердження підстав звільнення від сплати судового збору посилається на п. 13 ч. 2 ст. 3 Закон України «Про судовий збір», згідно якого судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб під час здійснення повноважень.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Необхідність сплати судових витрат не визнається обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі"), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим суд повинен вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами, у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Враховуючи зазначене доводи позивача про те, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", є безпідставними, виходячи з такого.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Порядок відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень передбачено ст. 1174 ЦК України.

Однак у поданій позовній заяві ОСОБА_1 не заявлено позовних вимог до посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, про відшкодування шкоди на підставі ст. 1174 ЦК України, що виключає можливість застосування до цих правовідносин положення п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір".

Таким чином, посилання в позові на звільнення від сплати судового збору відповідно до положень закону є помилковими та не ґрунтуються на вимогах закону, тому позивачка має сплатити судовий збір за подання позовної заяви, однак, в порушення вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України позивачем не надано документ, що підтверджує сплату судового збору та не доведено наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Оскільки позовна заява в прохальній частині містить дві позовних вимоги не майнового характеру то загальна сума судового збору складає 1984 грн 80 коп., а тому позивачці слід сплатити судовий збір за реквізитами (код ЄДРПОУ 26255795, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, отримувач ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106), або надати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Слід зазначити, що позивачкою не зазначено в позовній заяві про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Переселенської територіальної громади Обухівського району про відшкодування шкоди, завданої протиправними діями та про зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без руху.

Повідомити ОСОБА_1 про необхідність усунення недоліків позовної заяви, а саме:

- визначити та вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, а також обрати спосіб захисту свого порушеного права, який відповідатиме вимогам закону та характеру правовідносин між сторонами у справі;

- вказати відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися,

- надати документи в обґрунтування наявності права власності чи права користування суміжною земельною ділянкою поряд із земельною ділянкою відповідача, що за адресою по АДРЕСА_1 ;

- зазначити про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- сплатити судовий збір за дві позовних вимоги не майнового характеру по 992, 40 грн. за кожну позовну вимогу за реквізитами (код ЄДРПОУ 26255795, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, отримувач ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106), або надати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Вказані недоліки позовної заяви усунути не пізніше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Роз`яснити, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя