Ухвала суду № 106832484, 18.10.2022, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/2172/22

Провадження № 4-с/362/11/22

У Х В А Л А

Іменем України

18.10.2022 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Ковбеля М.М.,

за участі секретаря судового засідання - Сілецької М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І., стягувач: ОСОБА_2 на дії державного виконавця та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І., в якій просить визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко 1.1, в межах виконавчого провадження №64762232; зобов`язати головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І. усунути порушення прав боржника шляхом скасування постанови від 10.03.2021 року про відкриття провадження; зобов`язати головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І. усунути порушення прав боржника шляхом скасування постанови від 22.09.2021 року про визначення місця побачення стягувача з дитиною; зобов`язати головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко 1.1. усунути порушення прав боржника шляхом скасування постанови від 27.09.2021 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

Скаргу мотивує тим, що постановою головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко 1.1, від 10.03.2021 року відкрите виконавче провадження №64762232 з виконання виконавчого листа № 755/7000/19 виданого 23.02.2021 року Київським апеляційним судом, про зобов`язання ОСОБА_3 передавати ОСОБА_2 малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щосуботи та щонеділі з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. в присутності батька. Також державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10 березня 2021 року, постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 10 березня 2021 року.

Постановою від 22.09.2021 року про визначення місця побачення стягувача з дитиною було визначено місце побачення стягувача ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . згідно графіку встановленого виконавчим документом, а саме: щосуботи та щонеділі з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. в присутності батька ОСОБА_3

27.09.2021 року державним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

В обгрунтуванняскарги,скаржник зазначивпро те,що оскаржуваніпостанови єпротиправними зогляду нате,що відповідальністьза невиконаннярішення судунастає заумови,що вононе виконанобез поважнихпричин ів строк,встановлений державнимвиконавцем.Однак,державним виконавцемпід часвчинення виконавчихдій небуло дослідженообставин щодопричин невиконаннясудового рішення.Поряд зцим,позивач зауважив,що вінне отримувавпостанову провідкриття виконавчогопровадження,а отжене мігзнати пропочаток виконавчогопровадження.Зокрема,державний виконавецьвсупереч вимогамстатті 64-1Закону України"Провиконавче провадження"не проводивперевірку виконаннярішення суду,що підлягаєвиконанню вмежах виконавчогопровадження №64762232. Під час відкриття провадження 10.03.2021 року державний виконавець протиправно та на думку скаржника умисно відкрив виконавче провадження за категорією «зобов`язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення», оскільки така категорія виконання дозволяє здійснити виконавцю нарахування виконавчого збору одночасно із відкриттям виконавчого провадження. Тому, вчиняючи у вищевказаний незаконний спосіб, тим самим державний виконавець незаконно створив передумови для нарахування виконавчого збору у розмірі 12 000,00 грн.

Постановою про визначення місця побачення стягувача з дитиною від 22.09.2021 року було визначено місце побачення стягувача ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , згідно графіку встановленого виконавчим документом, а саме: щосуботи та щонеділі з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. в присутності батька ОСОБА_3 лише з урахуванням позиції стягувача. При цьому, не було з`ясовано позицію боржника, та не були враховані інтереси дитини та вказана постанова про визначення місця побачення стягувача з дитиною не була направлена боржникові.

Відповідно доп.5розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом №512/5 від 02.04.20212 р. визначено, що якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з`явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною.

Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.

Якщо сторона виконавчого провадження не з`явилася у визначений у виклику час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.

Вважає, що державним виконавцем порушено норми вказаної інструкції,

В зв`язку з чим він звернувся до суду з даною скаргою.

Згідно з вимогами ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Наказом № 32 від 17.10.2022 року Голови Васильківського міськрайонного суду Київської області «Про встановлення режиму роботи Васильківського міськрайонного суду Київської області в умовах воєнного стану» призупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу в період з 17 по 21 жовтня 2022 року у приміщенні Васильківського міськрайонного суду Київської області до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду.

Сторони скористалися своїми процесуальними правами та надали суду письмові пояснення у справі.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко 1.1, від 10.03.2021 року відкрите виконавче провадження №64762232 з виконання виконавчого листа № 755/7000/19 виданого 23.02.2021 року Київським апеляційним судом, про зобов`язання ОСОБА_3 передавати ОСОБА_2 малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щосуботи та щонеділі з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. в присутності батька.

13 квітня 2021 року головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Фещенко І.І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Постановою № 36 від 11.08.2021 року з метою контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання вимог виконавчого документа виконавче провадження № 64762232 витребувано до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Постановою про результати перевірки законності виконавчого провадження №36 від

20.08.2021 року Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) дії головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І. при проведенні перевірки законності виконавчого провадження № 64762232 з примусового виконання виконавчого №755/7000/19 від 23 лютого 2021 року, визнано такими, що вчинені з порушенням вимог пункту 11 частини першої статті 39, пункту четвертого статті 64-1 Закону України Про виконавче провадження та пункту п`ятого розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 та зобов`язано начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрющенко І.В. привести виконавче провадження №64762232 з примусового виконання виконавчого листа № 755/7000/19 від 23 лютого 2021 року у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

27.08.2021року постановою начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Андрющенко Ірини Василівни у зв`язку із тим, що постановою про результати перевірки законності виконавчого провадження №64762.232 від 26.08.2021 року скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 13.04.2021 року, було відновлене виконавче провадження №64762232. Водночас начальник Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрющенко І.В. скасувала акт від 17.03.2021р., постанови від 26.03.2021,13.04.2021, 13.04.2021, 14.04.2021 років.

15.09.2021року державним виконавцем винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних якою змінено категорію виконання рішень з зобов`язання вчинити певні дії на усунення перешкод у побаченні з дитиною, встановлення побачення з дитиною.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.

Повне виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, про що звертає увагу Конституційний Суд України (абзац другий п. 3 мотивувальної частини рішення КС України № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Статтею ст. 447 ЦПК України передбачено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Така ж можливість оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця передбачена Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, у ст. 74 вказаного Закону, де зазначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладається на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст.129-1Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Наведене свідчить, що рішення суду, що набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Тобто, особа, якій належить виконати судове рішення, повинна вчинити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст.8Конституції України принципу верховенства права.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення від 26.04.2005 у справі «Сокур проти України» і від 19.02.2009 у справі «Крищук проти України»).

Як встановлено в судовому засіданні та підтвердили самі сторони по справі, Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2022 року у справі № 640/22119/21 розглянуто питання про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.03.2021 року.

Згідно з вимогами п.4 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Таким чином, питання правомірності дій державного виконавця під час винесення оскаржуваної боржником постанови про відкриття виконавчого провадження досліджено та надано правову оцінку судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2022 року.

Відповідно до ч.1,2,ст.64-1Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку,визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

Порядок виконання судових рішень крім Закону України "Про виконавче провадження", визначений ще й в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі Інструкція).

Згідно з п.5 розділу IX Інструкції якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.

У частині першій статті 3Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 (далі Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (ч. 8 ст. 7 СК України, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч.2 ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини, практика якого відповідно до ст.17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і ч.4 ст.10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 у справі «М.С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07.12.2006, заява N 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема,стаття 8Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачиться на шкоду інтересам дитини.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі ст.141СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Аналіз наведених норм права та практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин справи, а вже тільки потім права батьків.

Отже, при визначенні місця побачення батька з малолітньою дитиною виконавець насамперед має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, знайому для дитини обстановку, де вона зазвичай проводить час, психологічний стан дитини тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в інтересах дитини.

Найкращі інтереси дитини можуть бути ототожнені з поняттям благополуччя, яке охоплює матеріальну, духовну, емоційну, психічну та інші складові частини.

За відомостями АСВП 15.09.2021 року був складений виклик (вимога) державного виконавця, якою боржника та стягувача зобов`язано з`явитись на прийом до державного виконавця 22.09.2021 року о 10:00 год. за адресою АДРЕСА_2 , 3 пов., 7 каб. з метою визначення місця побачення стягувана з дитиною.

22.09.2021 року головний державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко 1.1, склала акт, згідно з яким: «встановлено, що на виклик (вимогу) державного виконавця від 15.09.2021 боржник ОСОБА_6 не з`явився, про причини неявки не повідомив. Враховуючи позицію стягувача ОСОБА_2 місце побачення з дитиною, згідно графіку встановленому виконавчим документом, визначити адресу місця реєстрації боржника: АДРЕСА_1 ».

Постановою від 22.09.2021 року про визначення місця побачення стягувача з дитиною було визначено місце побачення стягувача ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . згідно графіку встановленого виконавчим документом, а саме: щосуботи та щонеділі з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. в присутності батька ОСОБА_7 .

Як вбачаєтьсяз Витягуз протоколу№ 23засідання комісіїз питаньзахисту правдитини Дніпровськоїрайонної вмісті Києвідержавної адміністрації,під часрозгляду ухвалиВасильківського міськрайонногосуду Київськоїобласті від06.09.2021року,було встановлено,що малолітня ОСОБА_8 ,з 04.03.2020року проживаєз батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджено Актом обстеження служби у справах дітей та сімї Глевахівської селищної ради від 14.09.2021 року.

Згідно з Актами обстеження житлово-побутових умов Глевахівської селищної ради Фастівського району Київської області від 15.09.2021р., 01.12.2021р., 20.01.2022 року ОСОБА_1 разом зі своєю донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 .

Крім того, матеріали виконавчого провадження № 64762232, не містять доказів належного повідомлення боржника ОСОБА_1 про виклик на прийом до державного виконавця 22.09.2021 року о 10:00 год. за адресою м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 15, 3 пов., 7 каб. з метою визначення місця побачення стягувача з дитиною.

Отже, не виконавши вимоги п.5 розділу IX Інструкції щодо виклику сторін виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення, не з`ясувавши належним чином їхні позиції та не врахувавши у повій мірі вищезазначені вимоги законодавства, інтереси дитини її місце фактичного проживання, державний виконавець прийняла передчасні, не обґрунтовані та суперечливі рішення, що не відповідає вимогам закону.

З огляду на вище викладене винесена 27.09.2021 року державним виконавцем постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, є також передчасною, оскільки державним виконавцем не з`ясовано об`єктивних причин невиконання боржником ОСОБА_1 рішення суду про визначення місця побачення стягувача з дитиною.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 76-89, 447-451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Скаргу - задовольнити частково.

Зобов`язати головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І. усунути порушення прав боржника шляхом скасування постанови від 22.09.2021 року про визначення місця побачення стягувача з дитиною.

Зобов`язати головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко 1.1. усунути порушення прав боржника шляхом скасування постанови від 27.09.2021 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

У іншій частині скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Киїського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя М.М.Ковбель