Рішення № 106831098, 17.10.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11245/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Олешківської міської ради про стягнення грошової суми за час вимушеного прогулу

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 15 серпня 2022 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до виконавчого комітету Олешківської міської ради у якій позивач просить суд стягнути з виконавчого комітету Олешківської міської ради на користь ОСОБА_1 грошову суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період часу з 25 жовтня 2018 року по день винесення судового рішення у справі.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 24.10.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 по справі № 2140/1587/18 його було поновлено на посаді секретаря Олешківської міської ради з 07.07.2018. Станом на сьогоднішній день рішення суду у справі №2140/1587/18 про поновлення на посаді позивача не виконано відповідачем, тому вимушений прогул триває дотепер. Вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов`язання та порушив законне право позивача щодо отримання заробітної плати з 24.10.2018, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації.

Згідно з розпорядженням Верховного Суду №11/0/9-22 від 18.03.2022, відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду та визначено її Одеському окружному адміністративному суду.

Ухвалою судді від 16.08.2022 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст.262 КАС України). Витребувано від виконавчого комітету Олешківської міської ради довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи, що передували місяцю у якому його було звільнено, визначеної відповідно до приписів Порядку №100, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року із зазначенням розрахунку визначення середньоденної (годинної) заробітної плати позивача.

Суд зазначає, що копія ухвали від 16.08.2022 була надіслана на електронну адресу Олешківської міської ради.

Однак, ні у визначений судом строк, ні станом на дату вирішення даної адміністративної справи відзиву на позовну заяву чи обґрунтованого клопотання про продовження строку для його подання до суду не надано.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, судом встановлено наступне.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 року по справі № 2140/1587/18 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме ухвалено:

- визнати протиправним та скасувати рішення тридцять восьмої чергової сесії Олешківської міської ради VII скликання №603 від 06.07.2018 року «Про дострокове припинення повноважень секретаря Олешківської міської ради VII скликання ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді секретаря Олешківської міської ради з 07.07.2018 року;

- стягнути з Виконавчого комітету Олешківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 89376,00 грн;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Олешківської міської ради з 07.07.2018 року;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Виконавчого комітету Олешківської міської ради на користь ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати у сумі 24108,00 грн.

24.10.2018 головуючий суддя по справі №2140/1587/18 Морська Г.М. видала виконавчий лист № 730 про «Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на посаді секретаря Олешківської міської ради з 07.07.2018 року. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на посаді секретаря Олешківської міської ради з 07.07.2018 року».

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 року апеляційну скаргу Олешківської міської ради залишено без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року без змін.

Судове рішення в частині стягнення з виконавчого комітету Олешківської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього робітку за час вимушеного прогулу в розмірі 89376,00 грн було виконано відповідачем.

Разом з тим, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаду секретаря Олешківської міської ради не було виконано, що вбачається з судових рішень ухвалених по справі № 2140/1587/18, які містяться в Єдиному державний реєстрі судових рішень. Зокрема, після ухвалення постанови судом апеляційної інстанції, відповідач оскаржив її до Верховного Суду, який відмовив у відкритті касаційного провадження, а в подальшому відповідач звертався до Херсонського окружного адміністративного суду з заявами про роз`яснення рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаду та про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

19.02.2021 року від Олешківського міського голови Євгена Рищука до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла заява про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист №730 виданий Херсонським окружним адміністративним судом 24.10.2018 по справі №2140/1587/18 про поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Олешківської міської ради з 07.07.2018.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року (№2140/1587/18) в задоволенні заяви виконавчого комітету Олешківської міської ради про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

Проте, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року апеляційну скаргу Олешківської міської ради задоволено частково, ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року скасовано, заяву Олешківського міського голови ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист №730 2018 року, виданий Херсонським окружним адміністративним судом 24.10.2018 року по справі №2140/1587/18 про поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Олешківської міської ради з 20.11.2020.

При цьому, під час апеляційного розгляду колегією суддів було встановлено, що рішенням №1 від 20.11.2020 року першої сесії Олешківської міської ради VIII «Про набуття повноважень обраних депутатів Олешківської міської ради» визначено початок повноважень обраних депутатів Олешківської міської ради нового скликання з 20.11.2020 року. Зазначеним рішенням, а саме п.4 встановлено, що повноваження депутатів VII скликання закінчилися в день першої сесії ради нового скликання 20 листопада 2020 року, в тому числі і ОСОБА_1 . Отже, будь-які рішення міської ради прийняті після 20.11.2020 року щодо поновлення ОСОБА_1 , будуть порушувати Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», та жодним чином не відновлять порушеного права стягувача, тому що протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків. Вказаний виконавчий лист визнано таким, що не підлягає виконанню саме з 20.11.2020 року, тобто з першого дня повноважень новобраних депутатів Олешківської міської ради VІІІ скликання та одночасно закінчення повноважень депутатів VII скликання 20 листопада 2020 року, в тому числі і ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 , вважаючи, що має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.10.2018 року по день ухвалення рішення, звернувся до суду з позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством: премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону № 108/95-ВР Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано в законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

За висновком Конституційного Суду України, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин, а саме відплатності праці, який отримав відображення у пункті 4 частини І Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо. Такі зобов`язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленим статтею 12 Закону № 108/95-ВР, зокрема щодо оплати часу простою, який мав місце не з вини працівника.

Зазначене, на переконання Конституційного Суду України, дає підстави для висновку, що обсяг заробітної плати найманого працівника становлять винагорода за виконану роботу, про що йдеться у статті 94 КЗпП України і статті 1 Закону № 108/95-ВР, та гарантовані державою виплати, передбачені у статті 12 Закону № 108/95-ВР.

Згідно з статтею 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 08.02.2022 року у справі № 755/12623/19 дійшла наступного висновку щодо середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Середній заробіток за частиною другою стані 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану робочу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення цього середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України та не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного частиною другою статті 235 КЗпП України.

Згідно з ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

На думку Великої Палати Верховного Суду, середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону № 108/95-ВР Конституційний Суд України вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій стані 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Конституційний Суд України зробив висновок, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто всіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Тобто Конституційний Суд України фактично зробив висновок, що навіть у разі невиконання трудової функції не з власної вини, він вважається таким, що працює і отримує за це заробітну плату, а не компенсацію, бо саме заробітна плата є тією грошовою виплатою, яка забезпечує можливість самого існування як працівника, так і, можливо, членів його сім`ї, а також наповнення державного бюджету, бо із цієї виплати вираховуються податки і збори, у тому числі внески до Пенсійного фонду України у розмірах, який передбачений саме для заробітної плати, а період вимушеного прогулу зараховується до страхового стажу.

Такий період невиконання трудової функції можна порівняти з простоєм.

При цьому під простоєм розуміється зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (частина перша статті 34 КЗпП України).

Тобто простій можливий як з вини роботодавця, так і за відсутності його вини. Законодавство у будь-якому випадку простою гарантує працівникам отримання частини заробітної плати.

У свою чергу, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.

Вказане також узгоджується з пунктом 1.3 розділу 1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі Інструкція № 114/8713) яким передбачено, що для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до підпункту 2.2.12 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції № 114/8713 до фонду додаткової заробітної плати включається оплата за невідпрацьований час, зокрема, оплата простоїв не з вини працівника.

У розділі 3 Інструкції № 114/8713 закріплено вичерпний перелік виплат, що не належать до фонду оплати праці. Згідно з пунктом 3.9 розділу 3 вказаної Інструкції до фонду оплати праці не належать суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

В Інструкції № 114/8713 середній заробіток за час вимушеного прогулу не віднесено до вичерпного переліку виплат, що не належать до фонду оплати праці.

Повертаючись до обставин даної справи, як вище було зазначено, 24 жовтня 2018 року рішенням Херсонського окружного адміністративного суду, зокрема, поновлено ОСОБА_1 на посаді секретаря Олешківської міської ради з 07 липня 2018 року. Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 допущено до негайного виконання.

Як вище було зазначено, судове рішення в частині стягнення з виконавчого комітету Олешківської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього робітку за час вимушеного прогулу з 07.07.2018 по 24.10.2018 в розмірі 89376,00 грн було виконано відповідачем.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 року по справі № 540/1961/19 було частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Олешківської міської ради, Виконавчого комітету Олешківської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення. Стягнуто з Виконавчого комітету Олешківської міської ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року по справі № 2140/1587/18 в частині поновлення його на роботі, за період з 25 жовтня 2018 року по 18 грудня 2019 року включно у сумі 380349,52 грн, яка визначена без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Постановою апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020 було залишено без змін рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18.12.2019.

Також, в подальшому, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 року по справі № 540/282/21було частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду. Присуджено до стягнення з Виконавчого комітету Олешківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Херсонського окружного адмiнiстративного суду від 24.10.2018 року у справі № 2140/1587/18 в частині поновлення його на роботi за період з 11.11.2020 року по 20.11.2020 року у сумі 14783 грн 52 коп., з вiдрахуванням належних до сплати податкiв та iнших обов`язкових платежів.

Постановою апеляційного адміністративного суду від 24.12.2021 року було скасоване рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у справі №540/282/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог. В указаній частині прийняте нове судове рішення, яким стягнуто з Виконавчого комітету Олешківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 11.11.2020 року по 28.07.2021 року у розмірі 327085,38 грн, без урахування обов`язкових відрахувань.

Статтею 27 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку № 100 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів / годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 у справі № 2140/1587/18, судом встановлено, що згідно довідки, виданої Виконавчим комітетом Олешківської міської ради 18.10.2018 № 61, середньоденна заробітна плата позивача складає 1176,00 грн, що відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України не підлягає додатковому доказуванню.

Разом з тим, відповідно до п. 10 Порядку № 100 (у редакції на момент спірних правовідносин) у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Додатком 50 «Схема посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату міських (крім мм. Києва та Севастополя) рад та їх виконавчих комітетів, сільських, селищних рад, що представляють інтереси об`єднаних територіальних громад, та їх виконавчих комітетів» до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 р. № 363, яка діяла на момент звільнення позивача) встановлено місячний посадовий оклад секретаря ради у містах, населених пунктах об`єднаних територіальних громад із чисельністю населення понад 15 тис. осіб, у розмірі 7000,00 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 525 «Про внесення змін у додатки до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268», яка набрала чинності з 25.06.2019 року, внесено зміни у додаток 50 до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 та затверджено місячний посадовий оклад секретаря ради у містах, населених пунктах об`єднаних територіальних громад із чисельністю населення понад 15 тис. осіб, у розмірі 9000,00 грн.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 року по справі № 540/1961/19 було встановлено, що період з 25.10.2018 по 18.12.2019 становить 288 робочих днів та загальна сума середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення , яка розраховується так само як середній заробіток за час вимушеного прогулу, складає 380349,52 грн.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача за період з 25.10.2018 по 18.12.2019 становить 380349,52 грн.

З 19.12.2019 по 11.06.2020 до суми середнього заробітку позивача має бути застосований коефіцієнт підвищення - 1,2857 (9000 грн /7000 грн), що становить 1511,98 грн.

У вказаний період, тобто з 19.12.2019 по 11.06.2020 кількість робочих оплачуваних днів складає 119.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.12.2019 по 11.06.2020, який підлягає стягненню на користь позивача, складає 179925,62 грн (1511,98 грн х 119 робочі дні).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №441 «Про внесення змін у додатки до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268», яка набрала чинності з 12.06.2020 року, внесено зміни у додаток 50 до постанови Кабінет Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 та затверджено місячний посадовий оклад секретаря ради у містах, населених пунктах об`єднаних територіальних громад із чисельністю населення понад 15 тис. осіб, у розмірі 11000,00 грн.

З 12.06.2020 по 19.11.2020 до суми середнього заробітку позивача має бути застосований коефіцієнт підвищення - 1,2222 (11000 грн /9000 грн), що становить 1847,97 грн (1,2222 х 1511,98).

Період вимушеного прогулу з 12.06.2020 по 19.11.2020 становить 112 робочих днів, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача, складає 206973,26 грн (1847,97 грн х 112 робочі дні).

Оскільки рішенням №1 від 20.11.2020 року першої сесії Олешківської міської ради VIII «Про набуття повноважень обраних депутатів Олешківської міської ради» визначено початок повноважень обраних депутатів Олешківської міської ради нового скликання з 20.11.2020 року. Зазначеним рішенням, а саме п.4 встановлено, що повноваження депутатів VII скликання закінчилися в день першої сесії ради нового скликання 20 листопада 2020 року, в тому числі і ОСОБА_1 , суд дійшов висновку щодо наявності у ОСОБА_1 права на виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.10.2018 по 19.11.2020 включно в сумі 767 248,40 (380 349,52 + 179525,62 + 206972,64) грн, які підлягають стягненню з виконавчого комітету Олешківської міської ради.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.10.2018 по 19.11.2020.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в своїй постанові від 09.09.2020 року по справі № 540/1961/19, колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду дійшли висновку, що середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в частині негайного поновлення позивача на роботі (посаді) підлягає стягненню саме з виконавчого комітету Олешківської міської ради, оскільки виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду покладається на установу, в якій особа працювала перед звільненням, а нарахування заробітної плати у даному випадку здійснюється юридичною особою, до штатного розпису якої віднесено посаду, на яку рішенням суду поновлено працівника.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби, а відтак суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Виконавчого комітету Олешківської міської на користь позивача суми стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 25872,00 (1176,00 грн х 22 дні) грн.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з даним позовом до суду, позивачем судовий збір не сплачувався на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а відтак підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 9, 10, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Олешківської міської ради про стягнення грошової суми за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Стягнути з виконавчого комітету Олешківської міської ради на користь ОСОБА_1 грошову суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період часу з 25 жовтня 2018 року по 19 листопада 2020 року включно у сумі 767248 (сімсот шістдесят сім тисяч двісті сорок вісім) грн 40 коп., яка визначена без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з виконавчого комітету Олешківської міської ради на користь ОСОБА_1 суми стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 25872,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Виконавчий комітет Олешківської міської ради (75100, Херсонська область, Херсонський район,м. Олешки, вул. Гвардійська, 30, код ЄДРПОУ 37929985).

СуддяОлена СКУПІНСЬКА