Рішення № 106831057, 19.10.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2022 р. № 400/7720/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області, Соборно-Миколаївська площа, 10, смт. Березнегувате, Баштанський район, Миколаївська область, 56203, про:визнання протиправним та скасування рішення від 17.06.2021 № 20; зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області чотирнадцятої позачергової сесії VIII скликання від 17.06.2021 № 20 «Про відмову у наданні дозволу громадянину України ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства», яким було вирішено відмовити ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею до 2,00 га, в межах Березнегуватської селищної ради, Миколаївської області; зобов`язати Березнегуватську селищну раду Баштанського району Миколаївської області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: категорія земель землі сільськогосподарського призначення, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 4821184200:05:000:0062 (загальна площа 63.8208) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Новосевастопольської сільської ради (що входить до Березнегуватської сільської ОТГ) Баштанського (раніше Березнегуватського) району Миколаївської області (за межами населених пунктів).

Позивач також заявляє клопотання про зобов`язання відповідача надати звіт про виконання рішення суду у цій справі у строки, встановлені судом в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач протиправно, за відсутності передбачених законом правових підстав, відмовив їй у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Позивач вказує, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених в установленому законом порядку. Рішенням від 17.06.2021 відповідач відмовив у наданні дозволу з підстав того, що земельна ділянка відноситься до регіонального ландшафтного парку «Висунсько-Інгулецький». Проте, зазначає позивач, відповідно до інформації із публічної кадастрової карти, жодних відомостей, що бажана земельна ділянка відноситься до регіонального ландшафтного парку «Висунсько-Інгулецький», немає. Позивач повідомляє, що за інформацією, отриманою від відповідача, у останнього відсутні графічні матеріали парку «Висунсько-Інгулецький». За таких обставин, на переконання позивача, зазначене рішення не відповідає вимогам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, оскільки відповідач не обґрунтував належність земельної ділянки до ландшафтного парку.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Позивач подав до суду письмові пояснення, які за нормами Кодексу адміністративного судочинства України не вважаються заявою по суті справи, що може подаватися позивачем, та які суд не пропонував позивачу подавати. У зв`язку з цим суд не викладає змісту цих пояснень в описовій частині цього рішення.

У зв`язку з тим, що заяв про розгляд справи із повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Миколаївської обласної ради від 25.11.2011 № 9 створений Регіональний ландшафтний парк «Висунсько-Інгулецький». Матеріали справи не містять відомостей щодо оскарження рішення Миколаївської обласної ради від 25.11.2011 № 9 «Про створення регіонального ландшафтного парку «Висунсько-Інгулецький».

Відповідно до цього рішення, парк створюється з метою збереження цінних природних комплексів та об`єктів, охорону території регіонального ландшафтного парку «Висунсько-Інгулецький», створення умов для організованого туризму і відпочинку з додержанням режиму охорони розробки природних комплексів та об`єктів для проведення еколого-освітньої роботи і роботи з питань охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів.

Пунктом 6 зазначеного рішення доручено Головному управлінню Держкомзему у Миколаївській області забезпечити переведення земель регіонального ландшафтного парку «Висунсько-Інгулецький» до категорії земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Відповідно до інформації, яка міститься в листі Березнегуватської селищної ради від 29.06.2021 № 3538/25-05, розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 03.06.2015 №161-р «Про затвердження проекту землеустрою з організації та встановлення меж території природно-заповідного фонду регіонального ландшафтного парку «Висунсько-Інгулецький» на місцевості (в межах території Березнегуватського району Миколаївської області)» було затверджено вказаний проект землеустрою.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що сформованої станом на 30.08.2021 № НВ-4812023202021, 04.12.2013 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 4821184200:05:000:0062 площею 63,8208 га із зазначенням категорії земель, до якої така ділянка віднесена, та цільового призначення: А.01 «землі сільськогосподарського призначення».

У рядку «Вид обмеження у використанні земельної ділянки» зазначено:

- Прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах. Дата державної реєстрації обмеження - 06.06.1995;

- Санітарно-захисна зона навколо об`єкта. Дата державної реєстрації обмеження - 19.06.1996;

- Охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи. Дата державної реєстрації обмеження - 04.03.1997;

- Водоохоронна зона. Дата державної реєстрації обмеження - 16.11.2002.

У додатку до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.08.2021 № НВ-4812023202021 «Кадастровий план земельної ділянки» у рядку «Експлікація угідь» зазначено «Пасовища».

28.04.2021 позивач звернулася до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, кадастровий номер: 4821184200:05:000:0062 (загальна площа 63,8208 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Новосевастопольської сільської ради (що входить до Березнегуватської сільської ОТГ) Баштанського (раніше Березнегуватського) району Миколаївської області (за межами населених пунктів).

До заяви позивачем додано копії паспорту громадянина України, ідентифікаційного номеру та графічні матеріали на бажану земельну ділянку із позначенням місця її розташування.

Рішенням Березнегуватської селищної ради від 17.06.2021 № 20, серед іншого, було відмовлено у наданні позивачу дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, а саме: земельна ділянка відноситься до регіонального ландшафтного парку «Висунсько-Інгулецький».

Ухвалюючи рішення по суті спору, суд виходить з такого.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 18 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Стаття 81 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Згідно із статтею 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 Земельного кодексу України.

Зокрема, частина шоста статті 118 Земельного кодексу України визначає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, законодавець передбачив вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим, відповідно до частин першої п`ятої статті 791 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Суд установив, що позивач звернулася до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому земельна ділянка площею 2,00 га, яку позивач бажає отримати у власність, входить до складу земельної ділянки площею 63,8208 га, яка сформована та має єдиний кадастровий номер 4821184200:05:000:0062.

Частина шоста статті 791 Земельного кодексу України визначає, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до частини десятої статті 55 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій», технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом).

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №823/1179/17, від 03.10.2019 у справі № 823/1172/17, від 25.11.2019 у справі № 823/1178/17, від 26.11.2019 у справі № 823/1180/17, від 12.03.2020 у справі № 815/4257/16.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій», проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом. Технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Відповідно до статті 25 статті 1 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій», документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Отже, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Тобто, згідно із Земельним кодексом України, способами формування земельної ділянки є: у порядку відведення земельної ділянки із земель комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) та шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина друга статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Оскільки об`єктом звернення позивача до відповідача було саме клопотання про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач не мав правових підстав для задоволення такого клопотання позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 815/4257/16.

Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 802/1535/17-а.

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому місце розташування бажаної позивачем не відповідає вимогам Земельного кодексу України та Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій», які установлюють підстави для відведення земельної ділянки, оскільки відведення можливе для несформованої земельної ділянки. А у спірних правовідносинах позивач бажає фактично здійснити поділ вже сформованої земельної ділянки.

Отже, відмова у наданні позивачу дозволу саме на розроблення проєкту землеустрою є правомірною, у зв`язку з чим у задоволенні позову належить відмовити.

Крім того, наявні також інші підстави для відмови в позові.

Як зазначено вище, бажана позивачем земельна ділянка містить обмеження у використанні: прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах; санітарно-захисна зона навколо об`єкта; охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи; водоохоронна зона. Як вид угідь зазначено пасовища.

Положеннями статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України установлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Правовий режим прибережних смуг визначено положеннями статей 60 - 62 Земельного кодексу України та статтями 1, 88- 90 Водного кодексу України.

За змістом статті 61 Земельного кодексу України та статті 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо.

Статтею 88 Водного кодексу України передбачено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Згідно із приписами підпункту «б» частини першої статті 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами. Частиною другою статті 60 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період). Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Зі змісту вищезазначених норм випливає, що дотримання установлених заборон є необхідною умовою використання земельної ділянки, на яку поширюється режим прибережної захисної смуги, з тією метою, щоб навіть потенційне їх порушення не могло зашкодити охороні навколишнього природного середовища в цілому й конкретному водному об`єкту зокрема.

При цьому, згідно з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 10.07.2019 у справі № 806/3709/15, відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не може свідчити про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розмір і межі установлено законом, а тому такі земельні ділянки, що належали до земель водного фонду, не можуть бути передані у приватну власність (статті 83, 84 Земельного кодексу України).

Ураховуючи наявні обмеження щодо використання земельної ділянки, вона не може передаватися у приватну власність.

Суд також з`ясував, що органами місцевого самоврядування вчиняються дії щодо створення у визначеному законодавством порядку регіонального ландшафтного парку «Висунсько-Інгулецький», виготовлення та затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду. Однак процедура створення парку не завершена у встановленому законодавством порядку. Та обставина, що рішення Миколаївської обласної ради від 25.11.2011 № 9 не було виконано у повному обсязі щодо створення адміністрації парку, переведення земель парку до категорії земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, не впливає на правомірність рішення відповідача, оскільки відповідно до вимог статті 43 Земельного кодексу України, землі набувають статусу земель природно-заповідного фонду з моменту надання ним статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Судові витрати у справі становить судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, та витрати на професійну правничу допомогу. Судові витрати, у зв`язку з відмовою в позові, не належить стягувати за архунок бюджетних асигнувань відповідача.

Клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду не підлягає до задоволення через відмову в позові.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Березнегуватська селищної ради Баштанського району Миколаївської області (Соборно-Миколаївська площа, 10, смт. Березнегувате, Баштанський район, Миколаївська область, 56203, ідентифікцаійний код: 04375808) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна