Рішення № 106830466, 19.10.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2022 року м. Київ справа №320/11183/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ПФУ у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення №103230000965 від 25 серпня 2021 р. про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням періоду роботи з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (рік за півтора) до страхового стажу на пільгових умовах, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 18 травня 2010 по 25 серпня 2015 року, з 9 лютого 2016 року по 31 грудня 2018 року, з 7 лютого 2019 року по 31 травня 2019 року в Компанії «Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Компанії Буйг Траво Пюблік» на посадах арматурника, бригадира, виконавця робіт;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (рік за півтора) до страхового стажу, на пільгових умовах, що дає право на зменшення пенсійного віку, період роботи у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 18 травня 2010 по 25 серпня 2015 року, з 9 лютого 2016 року по 31 грудня 2018 року, з 7 лютого 2019 року по 31 травня 2019 року в Компанії «Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Компанії Буйг Траво Пюблік» на посадах арматурника, бригадира, виконавця робіт, призначити та виплачувати пенсію з урахуванням зазначеного страхового стажу на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 20 липня 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком №1, оскільки на час звернення з відповідною заявою ним було надано усі необхідні документи та він мав необхідний стаж. Позивач вважає, що такими діями суб`єкт владних повноважень протиправно порушив його конституційне право на соціальний захист.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

18 жовтня 2021 р. до суду надійшов відзив від відповідача, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що періоди роботи в Компанії «Вінсі Конструксьон Гран Проже/Буйг траво Пюблік» з 18 травня 2010 р. по 25 серпня 2015 р., з 9 лютого 2016 р. по 31 грудня 2018 р., та з 7 лютого 2019 р. по 31 травня 2019 р. він не може зарахувати позивачу у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (рік за півтора) до страхового стажу, на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю уточнюючої довідки підприємства, передбаченої пунктом 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 за формою згідно з додатком № 5 до зазначеної постанови та результатів атестацій робочих місць. Зазначає, що перелік підприємств, установ і організацій зони відчуження, працівники яких зайняті повний робочий день, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, що затверджений наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 13 березня 2012 р. № 576. Проте, Компанія «Вінсі Конструксьон Гран Проже/Буйг траво Пюблік» відсутня у переліку. Стверджує, що ні пенсійна справа, ні додані до звернення позивача документи не містять інформації про те, що атестація робочих місць Компанії «Вінсі Конструксьон Гран Проже/Буйг траво Пюблік» була проведена, як того вимагає Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442. Звертає увагу, що якщо особа працювала в шкідливих умовах починаючи з 21 серпня 1992 р. й атестація робочих місць не проводилася, то працівники втрачають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Тобто, особа втрачає своє право на даний вид пенсії за відсутності необхідного стажу на зазначеній роботі, а також не подача документів, що підтверджують атестацію робочих місць.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що згідно із наказом №50-і від 19 травня 2010 р. позивач був прийнятий на роботу в Компанію «Вінсі Конструксьон Гран Проже/Буйг траво Пюблік» на виконання проекту «Грантова угода (Чорнобильський фонд «Укриття» Новий безпечний конфаймент» (Франція) в Україні на посаду арматурника.

Відповідно до вимог наказу № 51і від 3 травня 2012 р. позивач з 1 травня 2012 р. був переведений на посаду бригадира в Компанії «Вінсі Конструксьон Гран Проже/Буйг траво Пюблік».

Відповідно до наказу № 98і від 3 серпня 2015 р. позивач з 1 серпня 2015 був переведений на посаду виконавця робіт в Компанії «Вінсі Конструксьон Гран Проже/Буйг траво Пюблік». Із цієї посади позивача було звільнено 25 серпня 2015 р. за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням з ініціативи працівника) відповідно до наказу № 113і від 25 серпня 2015 р.

Відповідно до наказу №26і від 9 лютого 2016 р. позивач з 9 лютого 2016 р. був прийнятий на роботу в Компанію «Вінсі Конструксьон Гран Проже/Буйг траво Пюблік» на виконання проекту «Грантова угода (Чорнобильський фонд «Укриття» Новий безпечний конфаймент» (Франція) в Україні на посаду виконавця робіт, з якої був звільнений з роботи 31 травня 2019 р. за п.2 ст.36 КЗпП України (через закінчення трудового договору) відповідно до наказу № 75 від 29 травня 2019 р.

Відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці №6524023 від 14 липня 1997 р. у період з 18 травня 2010 р. по 25 серпня 2015 р., з 9 лютого 2016 р. по 31 грудня 2018 р. та з 7 лютого 2019 р. по 31 травня 2019 р. позивач був працевлаштований в Компанію «Вінсі Конструксьон Гран Проже/Буйг траво Пюблік» на вказаних вище посадах.

20 липня 2021 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням відповідача № 103230000965 від 25 серпня 2021 р. позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Указаним рішенням позивача повідомлено, що необхідний страховий стаж згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 25 років. Проте, страховий стаж заявника становить 19 років 5 місяців 6 днів. Необхідний пільговий стаж на підземних роботах, на роботах з особливими шкідливими і особливо важливими умовами праці за Списком № 1, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 10 років. Працівникам, які не мають стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першого цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим ч. 1 ст. 26 цього Закону: чоловікам на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідач у рішенні зазначив, що пільговий стаж особи не підтверджено, та зазначено, що до пільгового періоду роботи не зараховано: період роботи у зоні відчуження Чорнобильської АЕС в особливо шкідливих умовах праці під час роботи в Компанії «Вінсі Конструксьон Гран Проже/Буйг траво Пюблік» з 18 травня 2010 р. по 25 серпня 2015 р., з 9 лютого 2016 р. по 31 грудня 2018 р. та з 7 лютого 2019 р. по 31 травня 2019 р. не враховано до пільгового стажу роботи за Списками № 1 у зв`язку з відсутністю уточнюючої довідки підприємства, передбаченої п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 за формою згідно з додатком № 5 до визначеної постанови та результатів атестації робочих місць.

Позивач вважає рішення відповідача протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до вимог ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до вимог п.1.6. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 р. № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно з вимогами п. 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до вимог п.п. 1 та 2 п.2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 1 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Згідно з вимогами п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п.20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Наказом Міністерства праці України за № 58 від 29 липня 1993 р. затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до вимог пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з вимогами ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 затверджено Порядок підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до п. 1 даного Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Абзацом 1 п. 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ та організацій або їх правонаступників, в яких має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, первинні документи за час виконання роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 р. у справі № 439/1148/17.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем підставою для відмови позивачу в призначені пільгової пенсії зазначено про те, що період роботи у зоні відчуження Чорнобильської АЕС в особливо шкідливих умовах праці під час роботи в Компанії «Вінсі Конструксьон Гран Проже/Буйг траво Пюблік» з 18 травня 2010 р. по 25 серпня 2015 р., з 9 лютого 2016 р. по 31 грудня 2018 р. та з 7 лютого 2019 р. по 31 травня 2019 р. не враховано до пільгового стажу роботи за Списками № 1 у зв`язку з відсутністю уточнюючої довідки підприємства, передбаченої п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 за формою згідно з додатком № 5 до визначеної постанови та результатів атестації робочих місць. Щодо цих підстав для відмови суд зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації, робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №442 від 1 серпня 1992 р. та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) № 41 від 1 вересня 1992 р. (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з вимогами пункту 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації. Аналогічна правова норма зазначена також в пункті 4 Порядку №383.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Відповідно до вимог пункту 3 Порядку при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 р.

За змістом пункту 8 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються «Список №1 производств, цехов, профессий и должностей на подземных работах, на работах с вредными условиями труда и в горячих цехах, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах» і «Список №2 производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах», затверджені постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22 серпня 1956 р..

Атестація робочих місць робіт за Списком №1 передбачена пунктом «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому, до набраннями ним чинності, вимоги атестації робочих місць за Списком №1 були відсутні.

Відповідно до вимог підпункту 4.2 Порядку №383 проведення атестації робочих місць за умовами праці результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінилися докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з підпунктом 4.3 Порядку №383 передбачено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 р. (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Комплексний аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Так, статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до вимог частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 р. № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Таким чином, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до вимог частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 р. у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1, відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Враховуючи наведене, суд вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Крім цього, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Суд при розгляді справи враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 19 лютого 2020 р. у справі № 520/15025/16-а.

Суд також бере до уваги, що посади, які обіймав позивач на вказаному підприємстві, відповідали чинній на час роботи позивача постанові Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах".

Що стосується доводів та аргументів відповідача про те, що вказане позивачем підприємство не зазначено у наказі Міністерства надзвичайних ситуацій України від 13 березня 2012 р. № 576, то суд бере до уваги таке. Основною підставою для зарахування пільгового стажу є виконання працівником роботи за посадою, яка віднесена до Списку №1. Цей факт судом у справі встановлено і відповідачем не спростовано. Як встановлено судом, позивач почав працювати на зазначеному підприємстві з 2010 р., тобто ще до видання зазначеного відповідачем наказу у 2012 р. За наведених обставин підстави для неврахування цього періоду роботи позивача відсутні, а вказані відповідачем доводи та аргументи судом відхиляються з наведених вище мотивів і підстав.

З огляду на викладені висновки, суд вважає, що відсутність наказів про проведення атестації робочих місць не може бути підставою для незарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 18 травня 2010 р. по 25 серпня 2015 р., з 9 лютого 2016 р. по 31 грудня 2018 р. та з 7 лютого 2019 р. по 31 травня 2019 р. в Компанію «Вінсі Конструксьон Гран Проже/Буйг траво Пюблік. Таким чином, вищенаведені обставини, на переконання суду, свідчать про наявність у позивача необхідного стажу, що дає право на призначення пенсії згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З урахуванням наведеного суд визнає, що рішення відповідача №103230000965 від 25 серпня 2021 р. про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ґрунтується на помилкових висновках пенсійного органу, є протиправним. Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві. Вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням обставин даної адміністративної справи, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача слід вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення №103230000965 від 25 серпня 2021 р. щодо відмови позивачу у призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати позивачу у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (рік за півтора) до страхового стажу, на пільгових умовах, що дає право на зменшення пенсійного віку, період роботи у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 18 травня 2010 по 25 серпня 2015 року, з 9 лютого 2016 року по 31 грудня 2018 року, з 7 лютого 2019 року по 31 травня 2019 року в Компанії «Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Компанії Буйг Траво Пюблік» на посадах арматурника, бригадира, виконавця робіт, призначити та виплачувати пенсію з урахуванням зазначеного страхового стажу на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 20 липня 2021 року, суд зазначає про таке.

Як встановлено судом, станом на день звернення із заявою до відповідача позивач набув право на пенсію відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За таких обставин відповідач не міг прийняти іншого рішення, ніж призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення із заявою відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Отже, суд зазначає, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням пільгового стажу 24 роки, починаючи з дня звернення 20 липня 2021 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, отже порушено права позивача на призначення пенсії та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що дії відповідача були протиправними. Право позивача на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що за звернення до суду з цією позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією № 11 від 3 вересня 2021 р. Суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 139 КАС України, і беручи до уваги результат вирішення спору щодо повного задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 908 грн. 00 коп. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №103230000965 від 25 серпня 2021 р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням періоду його роботи з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (рік за півтора) до страхового стажу на пільгових умовах, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 18 травня 2010 по 25 серпня 2015 року, з 9 лютого 2016 року по 31 грудня 2018 року, з 7 лютого 2019 року по 31 травня 2019 року в Компанії «Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Компанії Буйг Траво Пюблік» на посадах арматурника, бригадира, виконавця робіт.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (рік за півтора) до страхового стажу, на пільгових умовах, що дає право на зменшення пенсійного віку, період роботи у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 18 травня 2010 по 25 серпня 2015 року, з 9 лютого 2016 року по 31 грудня 2018 року, з 7 лютого 2019 року по 31 травня 2019 року в Компанії «Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Компанії Буйг Траво Пюблік» на посадах арматурника, бригадира, виконавця робіт, призначити та виплачувати пенсію з урахуванням зазначеного страхового стажу на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 20 липня 2021 року.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, адреса: вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548.

Суддя Журавель В.О.