Рішення № 106829585, 19.10.2022, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2022 року м. Житомир

справа № 240/3968/22

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо невключення в розрахунок пенсії довідки №209 від 16.05.2007 Управління державної служби охорони при ГУМВС України в АР Крим МВС України, довідки №359 від 08.08.2019 Кирівського районного споживчого товариства РФ Республіки Крим;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії, включивши до розрахунку пенсії довідку №209 від 16.05.2007 Управління державної служби охорони при ГУМВС України в АР Крим МВС України, довідки №359 від 08.08.2019 Кирівського районного споживчого товариства РФ Республіки Крим та здійснити відповідні виплати з урахуванням фактично виплачених коштів з 22.10.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою про призначення пенсії за віком. Однак, відповідач листом від 31.07.2020 повідомив про відмову у призначенні пенсії у зв"язку з відсутністю необхідного страхового стажу, внаслідок відмови зарахувати періоди роботи позивача з 19.08.1981 по 07.01.1983, з 12.10.1976 по 03.11.1978, з 30.12.1980 по 14.08.1981 та з 03.01.1983 по 18.09.1984.

Підставою відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи відповідач зазначає, що вказаний страховий стаж підтверджуються довідками, які видані органами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, які у свою чергу вважаються незаконними.

Вважаючи, що має право на зарахування вказаного стажу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем.

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№21016/22).

Зазначає, що позивачу було правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком, адже згідно з поданими документами страховий стаж позивача є недостатнім для призначення пенсії за віком 12 років 3 місяці 24 дні.

Вказує, що згідно з поданими документами до страхового стажу не враховано період роботи позивача з 19.08.1981 по 07.01.1983, оскільки довідка №209 від 16.05.2007 не відповідає вимогам п.23 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Окрім того, страховий стаж за період з 12.10.1976 по 03.11.1978, з 30.12.1980 по 14.08.1981 та з 03.01.1983 по 18.09.1984 на Госпрозрахунковому комбінаті хлібопечення Кіровського районного споживчого товариства також не враховано, оскільки дане підприємство знаходиться на тимчасово окупованій території, а згідно з частиною 2статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Також зазначено, що із заявою про призначення пенсії в 2021 році (після досягнення віку 63 років) не звертався.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Судом встановлено, що 18 червня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування», що не заперечується сторонами.

Листом від 31.07.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 про відмову у призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" у зв"язку з відсутністю необхідного стажу, оскільки поданими документами підтверджено лише 12 років 3 місяці 24 дні.

Вказано, що до страхового стажу позивача не враховано період роботи з 19.08.1981 по 07.01.1983, оскільки довідка №209 від 16.05.2007 не відповідає вимогам п.23 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Також зазначено, що період роботи з 12.10.1976 по 03.11.1978, з 30.12.1980 по 14.08.1981 та з 03.01.1983 по 18.09.1984 на Госпрозрахунковому комбінаті хлібопечення Кіровського районного споживчого товариства не враховано до страхового стажу, оскільки дане підприємство знаходиться на тимчасово окупованій території, а згідно з частиною 2статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованої території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом" (а.с. 10-11).

Листом від 08.10.2021 відповідач повторно повідомив позивача про порядок зарахування до страхового стажу та додатково вказав, що для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілки (а.с. 12-13).

Окрім того, листом від 13.12.2021 Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області повідомило позивача, що в наданому членському квитку профспілки не зазначено прізвище, ім"я та по батькові голови комітету, який вносив запис та документ не засвідчений печаткою, як це передбачено п.23 Порядку (а.с. 14).

Вважаючи протиправною відмову відповідача у зарахуванні вище вказаного стажу роботи на підставі поданих довідок, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частиною першоюстатті 46 Конституції Українирегламентовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістомстатті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страхові внески-це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цьогоЗакону.

Пунктом1 частини 1статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"передбачено, що страховий стаж-це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Законуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку-на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другоїстатті 24 Закону №1058-ІV).

Згідно положеньстатті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення"основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637(далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За правилами пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

У пункті 20 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно з п.23 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду у Житомирській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв"язку з відсутністю необхідного страхового стажу, внаслідок відмови зарахувати період роботи позивача з 19.08.1981 по 07.01.1983, з 12.10.1976 по 03.11.1978, з 30.12.1980 по 14.08.1981 та з 03.01.1983 по 18.09.1984.

Поряд з цим, судом встановлено, що підставою відмови у зарахуванні трудового стажу за період з 19.08.1981 по 07.01.1983 стало не врахування органом Пенсійного фонду України довідка №209 від 16.05.2007 з тих підстав, що вона не відповідає вимогам п.23 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Проте, суд вважає зазначені доводи не обґрунтованими, з наступних підстав.

На підтвердження наявності трудового стажу в спірний період, позивач надав відповідачу та до суду копію довідки №209 від 16.05.2007, видану Управлінням державної служби охорони при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, за наявності в ній підпису уповноваженої особи та печатки органу. У вказаній довідці зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював електромонтером 4 розряду відділу позавідомчої охорони при Кіровському РВ ВС з 19.08.1981 по 07.01.1983 (а.с. 6).

При цьому, довідкою №210 від 16.05.2007 Управління державної служби охорони при ГУМВС України в АР Крим підтверджується реорганізація відділу позавідомчої охорони при Кіровському РВ ВС та підпорядкування Управлінню державної служби охорони при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим (а.с.7).

З огляду на зазначене, подані позивачем довідки не суперечать вимогам пункту 23 Порядку №637 та є належними доказами, що підтверджують період трудової діяльності ОСОБА_1 , та як наслідок є підставою для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 19.08.1981 по 07.01.1983.

Щодо, періоду роботи з 12.10.1976 по 03.11.1978, з 30.12.1980 по 14.08.1981, з 03.01.1983 по 18.09.1984 на Госпрозрахунковому комбінаті хлібопечення Кіровського районного споживчого товариства, який не врахованого органом Пенсійного фонду України до страхового стажу з тих підстав, що підприємство на якому працював позивач та яким видано довідку №359 від 08.08.2019, знаходиться на території непідконтрольній українській владі, суд зазначає наступне.

Відповідно до довідки Госпрозрахункового комбінату хлібопечення Кіровського районного споживчого товариства №359 від 08.08.2019, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював на Госпрозрахунковому комбінаті хлібопечення Кіровського районного споживчого товариства в період з 12.10.1976 по 03.11.1978, з 30.12.1980 по 14.08.1981, з 03.01.1983 по 18.09.1984 (а.с. 8).

Окрім того суд зауважує, що зазначені періоди роботи позивача підтверджуються довідкою Кіровського районного споживчого товариства №82, яка у свою чергу видана ще 31.01.2007, тобто до моменту окупації території Автономної Республіки Крим (а.с. 8).

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частинами 1, 2статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"передбачено, що на тимчасово окупованій території на строк дії цьогоЗаконупоширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Зі змісту частини 1статті 17 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"слідує, що у разі порушення положень цьогоЗаконудержавні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Встатті 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"зазначено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбаченихКонституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, також визначено, вказаним вище Законом.

Частинами 1, 2, 3статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"унормовано, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно доКонституціїта законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з цим суд, вважає за необхідне вказати на те, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини розвинув цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді Європейського суду з прав людини, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на не підконтрольній українській владі території не може слугувати підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року (справа № 583/392/17), від 02 жовтня 2018 (справа №569/14531/16-а), від 30 жовтня 2018 року (справа № 234/3038/17), від 11 грудня 2018 року (справа № 360/1628/17), від 18 квітня 2019 року (справа №580/816/17), від 17 липня 2019 року (справа №302/757/17-а) та від 17 липня 2019 року (справа №654/1278/17), від 23 грудня 2019 (справа №235/2773/17) та від 04 березня 2020 року (справа №235/2008/17).

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позивач надав докази, які не спростовані відповідачем, про те, що період його роботи в Кіровському РВ ВС з 19.08.1981 по 07.01.1983 та в Кіровському районному споживчому товаристві з 12.10.1976 по 03.11.1978, з 30.12.1980 по 14.08.1981, з 03.01.1983 по 18.09.1984 підлягають зарахуванню до страхового стажу.

В свою чергу, позивач просить суд здійснити перерахунок пенсії з урахуванням оспорюваного страхового стажу з 22.10.2021, проте суд вказує, що матеріали справи свідчать та відповідачем підтверджено, що позивач не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Житомирській області, оскільки рішення про призначення йому пенсії не приймалось.

Окрім того, суд зауважує, що загальний страховий стаж врахований відповідачем становить 12 років 3 місяці 24 дні, однак з урахуванням предмету позову у даній справі, за своєї сукупності не є достатнім для признання пенсії за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування».

Задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, оскільки відповідно до частини 1статті 5 КАС України, судовому захисту підлягає порушене, а не ілюзорне право, отже, зазначена позовна вимога є передчасною.

Відповідно до ч.2ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи в Кіровському РВ ВС з 19.08.1981 по 07.01.1983 та в Кіровському районному споживчому товаристві з 12.10.1976 по 03.11.1978, з 30.12.1980 по 14.08.1981, з 03.01.1983 по 18.09.1984.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи те що, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності своєї відмови, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

У силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи в Кіровському РВ ВС з 19.08.1981 по 07.01.1983 та в Кіровському районному споживчому товаристві з 12.10.1976 по 03.11.1978, з 30.12.1980 по 14.08.1981 та з 03.01.1983 по 18.09.1984.

Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу період його роботи в Кіровському РВ ВС з 19.08.1981 по 07.01.1983 та в Кіровському районному споживчому товаристві з 12.10.1976 по 03.11.1978, з 30.12.1980 по 14.08.1981 та з 03.01.1983 по 18.09.1984.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 992 (дев"ятсот дев"яносто дві) грн 40 (сорок) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 19 жовтня 2022 року.

Суддя А.В. Горовенко