Рішення № 106823804, 04.10.2022, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

Справа № 695/3708/19

номер провадження 2/695/145/22

04 жовтня 2022 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

головуючого судді Степченка М.Ю.

за участю секретаря с/з Варданян Л.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Золотоноша в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що між позивачем і відповідачем укладено договір №СSA0GA00000053 від 11.07.2007 р., на підставі якого банк зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 22450,00 доларів США на термін до 11.07.2017 р. Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки у строки та в порядку, встановленому договором.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаним договором в останнього утворилася заборгованість перед позивачем, розрахунок якої додано до позову. Станом на 22.10.2019 року заборгованість становить 9049,60 доларів США та складається з наступного:

- 8609,13 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором;

- штрафи: 10,01 доларів США (фіксована частина), 430,46 доларів США (процентна складова).

Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати.

Ухвалою суду відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву з обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Від відповідача на адресу суду відзив на позовну заяву не надходив.

У судове засідання представник позивача не прибув, але скерував до суду заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але в судове засідання не з`явився без поважних причин, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до кредитного договору №СSA0GA00000053 від 11.07.2007 р. банк зобов`язався надати відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 22450,00 доларів США на термін до 11.07.2017 р. під 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Період сплати з 15 до 20 числа кожного місяця (п.7.1 Договору).

Даний договір підписаний відповідачем та доказів на спростування факту щодо підписання ним не надано.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що при порушенні будь-якого зобов`язання, банк має право нарахувати, а Позичальник зобов`язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не меншу 1 грн. за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит надається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Порядок нарахування штрафів передбачений п. 5.4 Договору.

23.07.2012 р. між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладена додаткова угода до вищевказаного кредитного договору.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 22.10.2019 року заборгованість становить 9049,60 доларів США та складається з наступного:

- 8609,13 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором;

- штрафи: 10,01 доларів США (фіксована частина); 430,46 доларів США (процентна складова).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

У статті 192 ЦК України закріплено, що гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частиною другою статті 533 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Суд враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постанові від 15 травня 2017 року у справі № 6-211цс17, згідно з якою оскільки виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, умовами договору про надання кредиту в іноземній валюті передбачено сплату пені в установленому розмірі від суми простроченого платежу, то суд має право стягнути пеню в іноземній валюті.

Вказану правову позицію неодноразово застосовував Верховний Суд, зокрема у постановах від 09.12.2020 (справа №199/4020/16-ц), від 23.01.2020 (справа №2-4679/11), від 06.11.2019 (справа №333/3118/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18) зазначила, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте не виключає здійснення платежів в іноземній валюті (пункт 47).

Оскільки виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України, умови кредитного договору передбачали сплату пені в установленому розмірі від суми простроченого платежу, а сторони ці умови не оспорювали, то суд має право стягнути й пеню в іноземній валюті.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду України, наведеному в постанові від 15 травня 2017 року в справі № 6-211цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 757/6367/13-ц (провадження № 14-422цс18).

Сторони визначили грошовий еквівалент зобов`язання по кредитному договору №СSA0GA00000053 від 11.07.2007 р. в іноземній валюті.

З копії банківської ліцензії №22 та 22-2 ЗАТ КБ «ПриватБанк» та з додатку до дозволу№22-2 від 29.07.2003 р. вбачається, що банк мав право здійснювати операції в іноземній валюті.

Отже, судом встановлено, що відповідач порушив взяті на себе кредитні зобов`язання в іноземній валюті, не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, комісії, тому відповідно до п.4.1 Договору банком правомірно нараховано пеню за порушення договірних зобов`язань. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за пенею в розмірі 8609,13 доларів США підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у разі стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, від 21 серпня 2018 року у справі № 61-18780св18.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення штрафу, оскільки п. 4.1. Кредитного договору чітко передбачений розмір пені. В іншому випадку це призведе до застосування подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те саме порушення договірного зобов`язання, що суперечить вимогам ст.61 Конституції України.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді позивачем понесені витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 3389,53 грн., оскільки вимоги позивача задоволено частково на (95%), тому з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню судовий збір в сумі 3220,00 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №СSA0GA00000053 від 11.07.2007 р. станом на 22.10.2019 р. у розмірі 8609,13 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в сумі 3220,00 грн.

У решті вимог відмовити.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.Ю. Степченко