Ухвала суду № 106822458, 18.10.2022, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №344/16510/18

Провадження № 1-кп/345/19/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.10.2022 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12017090000000089 про обвинувачення:

ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 28, ст. 198, ст. 257, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 358 КК України;

ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, п.п. 6, 12 ч. 2 ст.115, ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України;

ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст.187, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185, ст. 257 КК України;

ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185, ст. 257, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185, ст. 257, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_11

прокурора ОСОБА_12

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15

в с т а н о в и в:

На розгляді в Калуському міськрайонному суді Івано-Франківської області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

Прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав, оскільки раніше встановлені ризики залишилися незмінними.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та їхні захисники заперечили щодо задоволення клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вважають, що обвинувачення є необґрунтованим, а наведені прокурором ризики є лише припущеннями. Тому просять обрати їм запобіжні заходи, не пов`язані з позбавленням волі.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.08.2022 р. обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Відповідно до ч. 1 ст.331КПКУкраїни під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За приписом частини 3 цієї статті до спливу продовженого строку, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до практики ЄСПЛ допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 у справі «Воляник проти України»). Крім цього, у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України» зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приймає до уваги, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, що обумовлює наявність певних особливостей. Зокрема, на стадії судового розгляду кримінального провадження, такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Однак, цей критерій може бути застосований тільки під час ухвалення остаточного судового рішення, яким буде розглянуто по суті та вирішено питання про визнання особи винною у вчиненні злочину та призначення їй покарання. Намагання надати оцінку доказам, які були досліджені в результаті судового розгляду кримінального провадження до ухвалення остаточного судового рішення, може бути визнано сторонами як ознака упередженості суду та визнана правовою підставою для відводу складу суду.

Саме із зазначених вище підстав суд не приймає до уваги та не вправі надавати оцінку доводам сторони захисту щодо обґрунтованості пред`явленого обвинувачення. Суд вважає, що системний аналіз кримінального-процесуального законодавства свідчить про те, що на цій стадії судового розгляду суд не вправі вирішувати питання пов`язані із необхідністю оцінки наявних у кримінальному провадженні доказів, а повинен виходити із сутності пред`явленого обвинувачення та наявності ризиків, які передбачені ч. 1ст. 177 КПК України. Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною. Таким чином, на даний час підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у Рішенні від 15 грудня 2016 року у справі «Ігнатов проти України» вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).

Під час обрання та продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у судових засіданнях було установлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Враховуючитяжкістьінкримінованих обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 злочинів, атакож те,щообставини,заякихсудом обвинуваченим було обрано тапродовжено запобіжний ахід у виді тримання під вартою, невідпали,судприходить довисновку,що ризики,передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечитьКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте при вирішенні питання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначенихст.177 КПК України.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ходорковський проти Росії» при оцінці позбавлення свободи будь-кого суд не обмежується проголошеними видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними.Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний західнеобхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».

Суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленого обвинувачення, а також суспільної небезпеки злочинних дій, у скоєнні яких обвинувачуються ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

На думку суду, при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обставинами, що підтверджують наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, є те, що інкриміновані обвинуваченим злочини вчинено за попередньою змовою групою осіб, організованою групою, а головне - посягання на суспільні відносини, що охороняють життя та здоров`я особи, які відповідно дост.3 Конституції Україниє найвищою соціальною цінністю.

Суд вважає, що обраний відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особам обвинувачених, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що їм інкримінуються, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Зокрема, з наявних в матеріалах справи даних щодо обвинуваченого ОСОБА_4 вбачається, що він неодноразово судимий за вчинення корисливих та насильницьких злочинів, схильний до асоціальної поведінки, особистого збагачення за рахунок чужого майна, на час затримання не був працевлаштований, не одружений, що вказує на відсутність міцних соціальних зв`язків, на даний час обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, що свідчить про його стійку протиправну поведінку. У зв`язку з чим суд приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які у своєму клопотанні наводить прокурор та які станом на день розгляду клопотання не зменшилися.

Це ж стосується і обвинуваченого ОСОБА_5 , який також неодноразово судимий, в тому числі за вчинення умисних корисливих злочинів, маючи не зняту та непогашену судимість, на шлях перевиховання та виправлення не став, знову обґрунтовано обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, за один з яких законом передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, що також свідчить про його стійку протиправну поведінку, а також і про ризики, передбачені п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що він, перебуваючи на волі, або під дією іншого, більш м`якого, запобіжного заходу зможе продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

ОСОБА_6 також обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів і, усвідомлюючи можливість застосування відносно нього покарання у виді позбавлення волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів, чинити на них психологічний та фізичний тиск, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. При цьому судом враховано, що ОСОБА_6 не одружений, не працевлаштований, оскільки відомостей про офіційне працевлаштування суду не надано, не має постійного законного джерела доходу, а отже не має міцних соціальних зв`язків.

Суд також вважає, що обрання обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 іншого (альтернативного) запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, усунути ризики та закінчити розгляд кримінального провадження у розумні строки. У разі прийняття рішення про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший більш м`який запобіжний захід, зокрема домашній арешт, існує значна ймовірність того, що обвинувачені порушуватимуть покладені на них процесуальні обов`язки.

Відтак, суд, керуючись ст.ст. 179, 194 КПК України, вважає за необхідне відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без змін запобіжні заходи у виді тримання під вартою, продовживши їхній строк.

Крім цього, оскільки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні злочинів, пов`язаних із застосуванням насильства, на підставі п.1 ч. 4 ст.183 КПК України, суд вважає, що підстави для визначення розміру застави, як умови звільнення обвинувачених з-під варти, відсутні.

Керуючись ст.ст.34,314,318 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора задоволити.

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60днівз 18.10.2022 року по 16.12.2022 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали проголошено 19.10.2022 року.

Головуючий - суддя

Судді