Рішення № 106821631, 29.09.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8185/21

Провадження № 2/201/484/2022

РІШЕННЯ

Іменем України

29 вересня 2022 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Наумова О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші ком», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитпромінвест» про визнання недійсним кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

12.08.2021р. ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ТОВ «ФК «Є гроші ком» про захист прав споживачів (а.с. 1 4).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 12.08.2021р. вказана позовна заява передана для розгляду судді Наумовій О.С. (а.с. 13 - 14).

Разом з позовною заявою позивачка подала до суду заяву, в якій просила витребувати від ТОВ «ФК «Є гроші ком» кредитний договір №2629207940-1350652 від 17.04.2021р., укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Є гроші ком».

Ухвалою судді від 17.08.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувано від ТОВ «ФК «Є гроші ком» належним чином завірену копію кредитного договору №2629207940-1350652 від 17.04.2021р., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Є гроші ком». (а.с. 15).

Ухвалою суду від 17.08.2022р. залучено до участі у справі в якості співвідповідача ТОВ «Кредитпромінвест», оскільки 14.06.2021р. між ТОВ «ФК «Є гроші ком» та ТОВ «Кредитпромінвест» укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 2021-06-4К, відповідно до якого персональні дані, первинні документи та право вимоги за раніше укладеним договором позики між позивачем та ТОВ «ФК «Є гроші ком» перейшли до фактора ТОВ «Кредитпромінвест» (а.с. 48 50, 56-57).

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона уклала з ТОВ «ФК «Є гроші ком» договір, відповідно до якого отримала позику. Даний договір вважає недійсним, оскільки вона його не підписувала, внаслідок чого відповідачем письмово не було її проінформовано про всю необхідну інформацію щодо вартості послуги та щодо істотних умов договору, не надано як споживачеві відомості, необхідні при укладанні договору про надання споживчого кредиту. Крім того, у договорі встановлено вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання зобов`язань за договором, що є несправедливими умовами. Таким чином відповідач ввів позивачку в оману стосовно істотних умов договору, зокрема, щодо відсоткової ставки за користування кредитом, оскільки не зазначено про велику відсоткову ставку у випадку порушення зобов`язання. При укладенні договору позивачеві повідомлено про значно меншу ціну кредиту (розмір відсотків), через що позивач погодилась на укладання договору. Насправді розмір нарахованих відсотків за кредитом значно перевищує розмір заборгованості за договором. Таким чином, оскільки цей правочин здійснений з використанням нечесної підприємницької діяльності, він є недійсним. Просила визнати недійсним кредитний договір № 2629207940-1350652 від 17.04.2021р., укладений між нею та ТОВ «ФК «Є гроші ком».

Позивачка в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи (а.с. 16, 19, 23). Разом з позовною заявою позивачка подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі та участі її представника, за наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 9). 29.09.2022р. позивачка також надала суду заяву, у якій просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримала (а.с. 65).

Відповідач ТОВ«ФК «Єгроші ком»позовні вимогине визнав. Правом на надання відзиву не скористався. Однак 22.04.2022р. представник ТОВ «ФК «Є гроші ком» - керівник Яновська І.С. (а.с. 37) 22.04.2022р. надала клопотанняпро долученнядоказів іпояснення посправі (а.с.34 36).

На виконання ухвали суду надала копію договору позики «Smile Credit» № 2629207940-1350652 від 17.04.2021р., укладеного з ОСОБА_1 (а.с. 42 47).

У поясненнях зазначила, що договір було укладено між сторонами у вигляді електронного правочину у порядку статей 10-12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою офіційного веб-сайту Компанії https://е-groshi,com/ шляхом його підпису одноразовим ідентифікатором (смс-кодом), текст якого наведений у розділі 9 Договору.

Сам одноразовий ідентифікатор (смс-код), який було використано позивачем з метою підписання договору, зазначено у реквізитах позичальника. Факт його надіслання на номер телефону позивача підтверджується даними реєстру відправлених позичальнику повідомлень, що підтверджується витягом з інформаційно-телекомунікаційкої системи та, крім цього, у разі необхідності може бути підтверджено оператором мобільного зв`язку.

Таким чином, договір став укладеним після введення позивачем у відповідне поле на сайті компанії всіх особистих даних (у тому числі паспортних даних) та введення отриманого позивачем на його телефон одноразового ідентифікатора у вигляді смс-повідомлення.

Пунктом 1.1. договору визначено, що позикодавець надає позичальникові на умовах, що передбачені даним договором, грошові кошти в позику в сумі 4 500 гривень. Позика надається за вирахуванням комісії вказаної в п. 1.4 договору з суми, що підлягає одержанню позичальником у користування, шляхом перерахування на банківську картку позичальника НОМЕР_1 .

17.04.2021р. грошові кошти були успішно зараховані за банківську картку позивача.

Таким чином, відповідач виконав свої зобов`язання щодо надання позики своєчасно та у повному обсязі.

Отже, оскільки позивачем було підписано договір позики за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», а компанією здійснено перерахування грошових коштів на банківську картку, що належить позивачу, на виконання умов зазначеного договору, договір позики є підставою для існування між його сторонами кредитних зобов`язань.

Враховуючи вищезазначене, форма укладеного договору позики відповідає вимогам діючого законодавства, відсутні підстави визнання договору недійсним та зобов`язує позивача виконати свої грошові зобов`язання за цим договором. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники відповідачів в судове засідання не заявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомляйся належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи (а.с. 16, 19, 20, 24 26, 54, 60-65).

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

У поданому до суду позові ОСОБА_1 зазначає, що 17.04.2021р. уклала з ТОВ «ФК «Є гроші ком» договір позики № 2629207940-1350652, відповідно до умов якого отримала позику.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, відповідачем ТОВ «ФК «Є гроші ком» надана копія договору позики «Smile Credit» № 2629207940-1350652 від 17.04.2021р., укладеного з ОСОБА_1 (а.с. 42 47).

Як видно із вказаного договору, він укладений у вигляді електронного правочину у порядку статей 10-12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою офіційного веб-сайту Компанії https://е-groshi,com/ шляхом його підпису одноразовим ідентифікатором (смс-кодом).

Як пояснив представник відповідача, сам одноразовий ідентифікатор (смс-код), який було використано позивачем з метою підписання договору, зазначено у реквізитах позичальника. Факт його надіслання на номер телефону позивача підтверджується даними реєстру відправлених позичальнику повідомлень, що видно із витягу з інформаційно-телекомунікаційкої системи (а.с. 38).

Позивачкою підписано договір позики за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором - СМС код 99КМ1n (а.с. 47), відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Пунктом 1.1. договору визначено, що позикодавець надає позичальникові на умовах, що передбачені даним договором, грошові кошти в позику в сумі 4 500 грн. Позика надається за вирахуванням комісії вказаної в п. 1.4 договору з суми, що підлягає одержанню позичальником у користування, шляхом перерахування на банківську картку позичальника НОМЕР_2 .

Грошові кошти були зараховані за банківську картку позивачки (а.с. 38).

Умови договору містять узгоджені сторонами умови: строк надання позики до 30.04.2021р., розмір комісії 0,10 % від суми позики, розмір відсоткової ставки - 426,35 річних, орієнтовну загальну вартість позики (розділ 1 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину.

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». До договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про: 1) основні характеристики продукції, такі як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) гарантійний строк та гарантійне обслуговування продукції; 3) будь-які застереження щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 4) спосіб продажу, ціну або спосіб розрахунку ціни, наявність знижок або інших цінових переваг; 5) умови оплати, доставки, виконання договору купівлі-продажу; 6) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 7) місце розташування і повну назву продавця, а в разі потреби - місце розташування і повну назву особи, від імені якої виступає продавець; 8) характер, атрибути та права продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 9) небезпеку, що загрожує споживачу у зв`язку з покупкою та/або використанням продукції; 10) права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

За змістом статті 230 ЦК України наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у статтях 3, 6, 203, 626, 627, 628 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину). При цьому вказано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Судом установлено, що позивачкою підписано договір позики за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором - СМС код 99КМ1n (а.с. 47), відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Таким чином, Законом України «Про електронну комерцію» визначено, що саме договором оферти визначається технологія (порядок) укладення договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору, спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту), технічні засоби ідентифікації сторони.

Саме у договорі оферти чітко визначено, що всі документи щодо надання кредиту підписуються клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Суд вважає, що під час реалізації позивачкою прав позичальника, як споживача фінансової послуги на отримання кредиту не могло бути порушено чи обмежено її права на свободу вибору та свободу волевиявлення. Позивачка мала можливість відмовитися від наданої відповідачем послуги та скористатися послугами інших банків (фінансових установ).

Крім того, звертаючись до суду із позовом, позивачка вказує, що уклала договір, а потім стверджує, що не підписувала його, що є суперечливими доводами. При цьому, посилається на умови договору, який вона не підписувала, детально описуючи умови: непропорційно велика сума компенсації у разі невиконання зобов`язань, велика відсоткова ставка за користування кредитом, заниження ціну кредиту при укладанні тощо. При цьому не представила жодних доказів, у т.ч. електронних, того, що нею укладений договір позики із відповідачем саме 17.04.2021р. під № 2629207940-1350652.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4, 8, 9, 10 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Беручи до уваги те, що предметом розгляду даної справи є договір позики № 2629207940-1350652 від 17.04.2021р., який суду як доказ не поданий, клопотання про його витребування відповідачем залишено без виконання, крім того, будь-яких інших дій позивача для повного розгляду справи, окрім направлення заяв поштовим зв`язком, не вчинялося, додаткових клопотань до суду не надходило, суд позбавлений можливості безпосередньо дослідити оскаржуваний договір позики та дати йому оцінку; жодних інших доказів на підтвердження обставин, що зазначені у позовній заяві позивачем також не подано, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, у зв`язку із недоведеністю позовних вимог.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог та звільненні позивача від сплати судового збору на підставі норм Закону України «Про захист прав споживачів», судові витрати відносяться за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші ком», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитпромінвест» про визнання недійсним кредитного договору №2629207940-1350652 від 17.04.2021р. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 07 жовтня 2022 року.

Суддя О.С. Наумова