Рішення № 106820841, 18.10.2022, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. № 243/2782/22

Провадження № 2-а/243/38/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2022 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Дюміної Н.О.

при секретарі Добробум Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Тарасова Тараса Валерійовича, Департаменту патрульної поліції у м. Київ, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи.

30 вересня 2022 року позивач звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до інспектора 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Тарасова Тараса Валерійовича, Департаменту патрульної поліції у м. Київ, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі інспектора 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Тарасова Тараса Валерійовича серія ЕАР № 5949425 від 27.09.2022 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що 27.09.2022 року о 22.25 в м. Дніпро по вул. Калинова, 22А керувала транспортним засобом ВАЗ 2115 державний номерний знак НОМЕР_1 без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби та не користувалась засобами пасивної безпеки під час руху чим порушила п. 19.1.а Правил Дорожнього руху - а саме порушення водіями транспортних засобів використання освітлювальних приладів в темну пору, в умовах недостатньої видимості , в тунелях. З вищезазначеною постановою позивач не згодна, вважає її безпідставною та такою, що не ґрунтується на законі.

В мотивувальній частині постанови відповідач вбачає, що позивач не користувалась засобами пасивної безпеки під час руху але посилання на норму Правил дорожнього руху відсутнє та це порушення не входить в обсяг диспозиції ч. 2 ст. 122 КУпАП та не передбачає відповідальності за нього.

Таким чином, вважає, що відповідачем не доведено в установленому порядку факт скоєння нею правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, що свідчить про необґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення через відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Приймаючи до уваги викладене, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 27 вересня 2022 року серії ЕАР № 5949425.

14 жовтня 2022 року на адресу суду представником відповідача скеровано письмовий відзив Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на позовну заяву, у якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 27.09.2022 року поліцейським Управління винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., в якій зазначено про те, що останній, керував транспортним засобом ЗАЗ ВАЗ 2115, днз НОМЕР_1 , в м. Дніпро, по вул. Калинова, в районі будинку22А, без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору та не користувався засобами пасивної безпеки під час руху, чим п. 19.1. «а» Правил дорожнього руху України.

Отже, виявивши транспортний засіб, в діях водія якого містяться ознаки порушення вимог чинного законодавства в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме порушення п. 19.1. «а» Правил дорожнього руху України, за вчинення якого ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу, враховуючи той факт, що така дія була скоєна водієм в присутності поліцейського і останній бачив її вчинення на власні очі, останнім було прийнято рішення про зупинку такого транспортного засобу на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», та в подальшому розпочато розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, щодо водія такого транспортного засобу, яким виявився позивач.

Поліцейський розглянув справу про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Після виявлення факту порушення вимог Правил дорожнього руху України та зупинки транспортного засобу поліцейським було встановлено особу правопорушника, ступінь його вини; позивачу були роз`яснені його права, якими користується особа, що притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи. Жодних переконливих доводів своєї невинуватості позивачем на місці розгляду справи не надано. Тож, пояснення позивача, викладені ним в позовній заяві, щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення є лише спробою уникнути встановленої законом відповідальності, що є неприпустимим.

Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, підтверджується показаннями поліцейських, які безпосередньо бачили факт порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України і є особами, незацікавленими в результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення, віднесеному до їх компетенції, та у встановлений законодавством спосіб відреагували на виявлене правопорушення.

Крім того, слід врахувати, що в основу прийнятого відповідачем рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та складення відносно нього оскаржуваної постанови були покладені фактичні дані у вигляді відеозапису із фіксацією вчиненого позивачем порушення вимог Правил дорожнього руху України. Як вже зазначалось, такі фактичні дані прямо визначені статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як докази у справі про адміністративне правопорушення. При цьому, відповідно до положень статті 252 цього Кодексу, за своїм внутрішнім переконанням докази оцінює орган (посадова особа) уповноважена на розгляд справи про адміністративне правопорушення. У даному випадку такою особою є саме відповідач.

З урахуванням викладеного, оскаржувана постанова не може бути визнана протиправною, оскільки була прийнята у відповідності до норм чинного законодавства.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про час та дату судового розгляду, надав до суду заяву з проханням розглянути справу без його участі. Позовні вимоги підтримав.

У судове засідання представник відповідача - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідно до вимог ст. 268 КАС України, у відзиві на позовну заяву просив суд розгляд справи проводити у його відсутності з урахуванням поданого відзиву.

Відповідач інспектор 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Тарасов Т.В. у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідно до вимог ст. 268 КАС України.

Представник відповідача Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідно до вимог ст. 268 КАС України.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Тарасова Тараса Валерійовича, Департаменту патрульної поліції у м. Київ, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення було залишено без руху, як така, що подана без додержання вимог 1ст. 161 КАС України, та позивачу наданий строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.

03 жовтня 2022 року на виконання вимог ухвали Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2022 року позивачем надіслано на адресу суду документи про усунення недоліків.

Ухвалою судді від 03 жовтня 2022 року відкрито провадження, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що 27 вересня 2022 року інспектором 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Тарасовим Т.В. було винесено постанову серія ЕАР № 5949425 відносно ОСОБА_1 згідно якої: 27.09.2022 року о 22 год. 25 хв. у м. Дніпро по вул. Калинова 22А водій керував т/з без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби та не користувався засобами пасивної безпеки під час руху, чим порушив п.19 а ПДР Порушення водіями т/з використання освітлених приладів в темну пору в умовах недостатньої видимості, в тунелях. Тим самим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення штраф в сумі 510,00 грн.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст.122 КУпАПта на спростування доводів позивача представником відповідача Департаменту патрульної поліції у м. Київ поданий відеозапис з місця події.

Мотиви з яких виходить суд та застосованінорми права.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Адміністративним правопорушенням на підставі ч. 2 ст. 122 КУпАП є порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного проїзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Нормами п. 19.1 а ПДР України передбачено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.

В якості доказів на підтвердження вказаних у спірних постановах обставин відповідачами надано до суду першої інстанції відеозапис подій.

Вирішуючи питання про відповідність зазначеного відеозапису процесуальним вимогам щодо належності та допустимості, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від від 24 січня 2019 р. у справі № 428/2769/17. Верховний Суд зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, наданий відповідачем відеофайл не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративних правопорушень.

Дослідивши спірну постанову від 27.09.2022 року серія ЕАР № 5949425 суд встановив, що остання не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення. Так, відповідно до п. 7 «до постанови додаються …» інспектором зазначено лише «471986». Тобто із зазначеного запису не вбачається, що було проведено фіксацію правопорушення та не зазначено технічний засіб, яким здійснено відеозапис, незважаючи на те, що частиною третьоюстатті 283 КУпАПпрямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

З урахуванням вищенаведеного, оскільки оскаржувана постанова не містить посилань на проведення фіксації правопорушення та технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, поданий відповідачем до відзиву на підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху відеозапис не відповідає критеріям належності та допустимості, а відтак не може бути прийнятий судом.

Крім того суд зазначає, що у постанові від 27.09.2022 року серія ЕАР № 5949425 відносно ОСОБА_1 зазначено: «27.09.2022 року о 22 год. 25 хв. у м. Дніпро по вул. Калинова 22А водій керував т/з без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби та не користувався засобами пасивної безпеки під час руху, чим порушив п.19 а ПДР Порушення водіями т/з використання освітлених приладів в темну пору в умовах недостатньої видимості, в тунелях», тобто інспектором зазначено, що позивачем було порушено декілька пунктів ПДР України, а саме: 1. водій керував т/з без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби 2. не користувався засобами пасивної безпеки під час руху. Разом із тим у постанові зазначено, що ОСОБА_1 було порушено лише п. 19 а ПДР, та не зазначено який пункт ПДР було порушено щодо не користування засобами пасивної безпеки. Також не зазначено, ст. КУпАП яка передбачає відповідальність за не користування засобами пасивної безпеки. А також не зазначено, що при розгляді постанови інспектором було застосовано ст. 36 КУпАП України про накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень

Тому постанова від 27.09.2022 року серія ЕАР № 5949425 не відповідає вимогам ст.283 КУпАП.

Отже, вказана постанова не може вважатись законною.

Суду не було надано жодних належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст. 122 КУпАП.

Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказуванняправомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

Згідно ст.280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.Згідно ч. 2 ст.77КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Частиною 1 ст.251КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 62 Конституції Українивстановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно дост. 247 п. 1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що в ході розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов`язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача рішення, не надано належних доказів в справі про адміністративне правопорушення, і всі сумніви доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122КУпАП слід тлумачити на її користь, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування із закриттям провадження в справі про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складуадміністративного правопорушення.

Крім того, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 4ст. 46 КАС Українивідповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно ч. 2ст. 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Зазначені норми права вказують на те, що суб`єктом владних повноважень, на якого покладені функції з розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема ч. 2ст. 122 КУпАП, є саме органи Національної поліції. У свою чергу поліцейський, приймаючи постанову про накладення адміністративного стягнення, діє від імені органів Національної поліції, а не як самостійний суб`єкт владних повноважень.

Питання щодо визначення належного відповідача у спорах, передбаченихст. 286 КАС Українидосліджувалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 17 вересня 2020 року у справі № 398/1310/17, від 17 вересня 2020 року у справі № 401/3635/16-а, від 02 вересня 2020 року у справі № 162/445/16-а, від 17 вересня 2020 року у справі № 300/1006/16-а.

Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої використання формулювань «від імені … органу ….», «розгляд яких віднесено до відання органів» вказує на те, що відповідачем у справах, які розглядаються судом в порядку, визначеномуКАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від імені якого здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Частиною третьоюстатті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеномуКодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбаченихстаттею 122 КУпАП, посадові особи відповідного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органу Національної поліції.

Отже, інспектори УПП не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннямистатті 222 КУпАП, покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбаченістаттею 122 КУпАП.

Відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеномуКАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Відповідно до п. 2 розділу III Положення про Департамент патрульної поліції затвердженого наказом Національної поліції 06 листопада 2015 р. №73 (у редакції наказу Національної поліції 18 листопада 2015 р. № 96) Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, і йому підпорядковується.

Відповідно до п. 1 розділу V Положення про Департамент патрульної поліції затвердженого наказом Національної поліції 06 листопада 2015 р. № 73 (у редакції наказу Національної поліції 18 листопада 2015 р. № 96) Департамент патрульної поліції є юридичною особою, має самостійний баланс і згідно зі ст. 80 ЦК України може виступати від власного імені в суді, (витяг з наказу Національної поліції від 06 листопада 2015 р. №73 - додається)

Встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі 724/716/16-а та від 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17 суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Враховуючи викладене, скасовуючи оскаржувану постанову інспектора УПП, суд задовольняє позовні вимоги до Департаменту патрульної поліції, а позовні вимоги до інспектора УПП в Дніпропетровській області Тарасова Т.В. та Управління патрульної поліції в Дніпропетровській областізалишає без задоволення, оскільки останні є неналежними відповідачами по справі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції від 30.09.2022 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 496, 20 грн.

З огляду на положення ст. ст.132,139 КАС України, з урахуванням сплати позивачем судового збору за подання даного позову до суду та задоволення позовних вимог, на користь останнього підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 496,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,5,8,9,77,90,139,159,229,241-246,255,268,269,286,288,293,294,297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції у м. Київ, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАР № 5949425 від 27 вересня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2ст. 122 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 судовий збір у сумі 496,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції (код ЄРДПОУ 40108646, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Наталія ДЮМІНА