Рішення № 1068195, 18.09.2007, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"18" вересня 2007 р. Справа № 19/343-07

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмженою відповідальністю “Новомосковське”, м. Новомосковськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІРФ-Дистрибуція”, м. Вишневе

про стягнення 7393,75 грн.

суддя Т.П. Карпечкін

від позивача –Літінська Я.Г. (дов. б/н від 29.08.2007 року);

від відповідача – не з’явився;

обставини справи:

Товариство з обмженою відповідальністю “Новомосковське” звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІРФ-Дистрибуція” про стягнення 7393,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язань за договором дистриб’юції № 612В укладеного між сторонами 25.12.2006 року, а саме не оплату в повному обсязі коштів за переданий товар в результаті чого за ним утворилась заборгованість на загальну суму 7393,75 грн.

Сторони належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи ухвалами суду від 20.08.2007 року та від 04.09.2007 року. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Судом оглянуті оригінали документів залучених до матеріалів справи. Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, вимоги вказані в ухвалах суду від 20.08.2007 року та від 04.09.2007 року не виконав, у зв’язку із зазначеним, суд вважає за можливе, відповідно до ст. 75 ГПК України, розглянути справу без його участі за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку щодо правомірності задоволення заявлених позовних вимог з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Новомосковське” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІРФ-Дистрибуція” 25.12.2006 року було укладено дистриб’юторський договір № 612В. За умовами п. 2.2. договору, позивач на умовах, передбачених даним договором, поставляє продукцію відповідачу в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у накладних, які свідчать про прийом-передачу продукції і є його невід’ємною частиною, а відповідач здійснює продаж продукції та оплату отриманої продукції на умовах, визначених у даному договорі. У відповідності з п. п. 4.2., 5.2. вищезазначеного договору, відповідач зобов’язаний сплатити за товар в строки згідно умов договору; ціна товару встановлюється у національній валюті України з урахуванням податку на додану вартість та зазначається у накладній на кожну поставку. Розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі в гривнях з відстрочкою платежу 30 календарних днів з моменту отримання продукції.

На виконання умов дистриб’юторського договору № 612В від 25.12.2006 року позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 64867,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № КП-0004617 від 25.12.2006 року на суму 12190,00 грн.; № КП-0000193 від 12.01.2007 року на суму 6947,50 грн.; № КП-0000607 від 30.01.2007 року на суму 14530,00 грн.; № КП-0001148 від 16.02.2007 року на суму 5217,50 грн.; № КП-0001451 від 26.02.2007 року на суму 8995,00 грн.; № КП-0001679 від 05.03.2007 року на суму 9025,00 грн.; № КП-0002358 від 26.03.2007 року на суму 7962,50 грн.

Відповідач свої зобов’язання за вказаним договором виконував неналежно, вартість поставленого товару оплатив частково в наслідок чого утворилась заборгованість в розмирі 7393,75 грн.

Факт проведення відповідачем часткової оплати та повернення частини продукції підтверджується платіжними вимогами-дорученнями: № 141 від 05.02.2007 року на суму 12190,00 грн.; № 220 від 12.02.2007 року на суму 6947,50 грн.; № 304 від 01.03.2007 року на суму 14530,00 грн.; № 441 від 21.03.2007 року на суму 5217,50 грн.; № 494 від 30.03.2007 року на суму 8995,00 грн.; № 567 від 05.04.2007 року на суму 9025,00 грн.; та поворотною накладною № 32 від 28.03.2007 року на суму 568,75 грн.

При вирішенні спору враховано, що відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статі 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

04.05.2007 року відповідач отримав від позивача лист-вимогу про сплату грошових коштів в сумі 7393,75 грн. на який дав відповідь 11.05.2007 року, де зазначив, що 19.04.2006 року позивачу були надіслані поворотні накладні на суму 7607,01 грн., оскільки у товару закінчився термін реалізації, також відповідач просив замінити товар за рахунок позивача у десятиденний строк та попередив про утилізацію товару у випадку його не заміни. 31.05.2007 року позивач отримав від відповідача телеграму в якій було зазначено про утилізацію товару 01.06.2007 року.

У п. п. 6.1., 8.4. дистриб’юторського договору № 612В від 25.12.2006 року, сторони передбачили, що у випадку, коли позивач доставляє відповідачу продукцію своїми силами і засобами, момент переходу права власності на продукцію наступає після передачі продукції на склад відповідача, про що ставиться відмітка в накладній на продукцію; претензії по якості продукції пред’являються у відповідності до чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 675 ЦК України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Твердження відповідача в листи № 56 від 11.05.2007 р. та телеграмі з повідомлення про те, що поставлений йому товар був не належної якості, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суд не приймає до уваги, як необґрунтоване та безпідставне.

Відповідач не надав суду складений відповідно до чинного законодавства України, а саме, відповідно “Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7 від 25.05.1966 року, документ, що підтверджує неналежну якість переданого йому товару.

Згідно ст. 679 ЦК України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не доведено, що товар не відповідав вимогам щодо його якості в момент переходу до відповідача права власності на нього, а отже, суд не приймає до уваги обґрунтування заперечення відповідача щодо оплати за поставлений товар, вважає доводи відповідача необґрунтованими та безпідставними.

У відповідності до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, всебічно розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 7393,75 грн. підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, відповідачем не спростовані, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 44, ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІРФ-Дистрибуція” (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 8, код 33415498, п/р 260007001306548 в ЗАТ “ОТП Банк” в м. Києві, МФО 300528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Новомосковське” (51200, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, вул. Головко, 7, код 00377489, п/р 2600830196153 в Промінвестбанку України, м. Новомосковськ, МФО 305545) –7393 (сім тисяч триста дев’яносто три) грн. 75 коп. основного боргу та судові витрати: 102 (сто дві) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Карпечкін Т.П.

Рішення підписано

24.09.2007 року