Вирок № 106819201, 11.10.2022, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа №336/830/22

Провадження 1кп/336/666/2022

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2022 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі судді ОСОБА_1 , розглянувши в спрощеному провадженні обвинувальний акт, затверджений 01.02.2022 у кримінальному провадженні, внесеного 05.12.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021087080001384, щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, у відношенні:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Урзуф Донецької області, громадянки України, з вищою освітою, працюючої директором КЗ «Урзуфський сільський будинок культури» селищної ради, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2021 року о 12 годині 15 хвилин ОСОБА_2 , знаходячись у приміщенні КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Блакитна, 4, маючи умисел на використання завідомо підроблених документів при проходженні паспортного контролю в якості пасажира авіарейсу № НОМЕР_1 сполученням «Шарм-Ель-Шейх (Єгипет) - Запоріжжя», достовірно знаючи про те, що надані нею міжнародні свідоцтва про вакцинацію або ревакцинацію проти СОVID - 19 №8053, видані ДУ «Київський обласний лабораторний центр» МОЗ України на її ім`я є підробленим, маючи на меті перетнути Державний кордон України уникнувши зобов`язань, перелічених у п.п.22 п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої корона вірусом SARs-СоV-2», пред`явила співробітнику прикордонної служби України вказані завідомо підроблені документи з внесеними неправдивими відомостями, так як ОСОБА_2 не проходила вакцинацію (ревакцинацію) від СОVID-19 у ДУ «Київський обласний лабораторний центр» МОЗ України і їй не видавалося міжнародне свідоцтво (сертифікат) про вакцинацію або ревакцинацію від СОVID-19. Таким чином ОСОБА_2 використала завідомо підроблений документ.

Умисні дії ОСОБА_2 кваліфікуються як кримінальне правопорушення (проступок) передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, використання завідомо підробленого документа.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України встановлена судом поза розумним сумнівом з наступних підстав.

07 жовтня 2022 року до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України у якому міститься клопотанням прокурора ОСОБА_3 про розгляд обвинувального акту в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту додані:

- письмова заява ОСОБА_4 , складена в присутності захисника ОСОБА_5 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні; розписка підозрюваної ОСОБА_4 про отримання копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, розписка захисника ОСОБА_5 про отримання копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування; реєстр матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню, матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню.

Як видно з наданих матеріалів, відносно ОСОБА_2 запобіжний захід не обирався.

Враховуючи зазначене, суд вважав можливим розглянути обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами частини 2 статті 381 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 2, ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з ч. 3 ст. 381 КПК України спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

05 грудня 2021 року о 12 годині 15 хвилин ОСОБА_2 , знаходячись у приміщенні КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Блакитна, 4, маючи умисел на використання завідомо підроблених документів при проходженні паспортного контролю в якості пасажира авіарейсу №6782 сполученням «Шарм-Ель-Шейх (Єгипет) - Запоріжжя», достовірно знаючи про те, що надані нею міжнародні свідоцтва про вакцинацію або ревакцинацію проти СОVID - 19 №8053, видані ДУ «Київський обласний лабораторний центр» МОЗ України на її ім`я є підробленим, маючи на меті перетнути Державний кордон України уникнувши зобов`язань, перелічених у п.п.22 п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої корона вірусом SARs-СоV-2», пред`явила співробітнику прикордонної служби України вказані завідомо підроблені документи з внесеними неправдивими відомостями, так як ОСОБА_2 не проходила вакцинацію (ревакцинацію) від СОVID-19 у ДУ «Київський обласний лабораторний центр» МОЗ України і їй не видавалося міжнародне свідоцтво (сертифікат) про вакцинацію або ревакцинацію від СОVID-19. Таким чином ОСОБА_2 використала завідомо підроблений документ.

Отже, своїми діями ОСОБА_2 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 4 ст. 358 КК, а саме, використання завідомо підробленого документа.

ОСОБА_2 беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна з розглядом обвинувального акта за її відсутності.

Окрім того, обвинувачена ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Отже саме з підстав викладеного суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, а саме використання завідомо підробленого документа.

Вивченням обставин справи, оцінкою особистості ОСОБА_2 встановлено, що обставини, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання є щире каяття, обставини, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання - відсуті.

Суд вважає, що підстави застосування ст. 69, 69-1 КК України при призначенні покарання відсутні.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_2 покарання суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Згідно з приписами ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, особистості обвинуваченої, тяжкості вчиненого кримінального проступку, відсутності завданої шкоди, покарання, яке передбачено за вчинений кримінальний проступок, суд призначає ОСОБА_2 покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченої, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого - не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати у провадженні, а саме витрати на проведення судово-технічної експертизи № СЕ-19/108-21/14889-ДД від 30.12.2021 у сумі 3432,40 грн., відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь держави.

Питання речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 7, 17, 100, 124, 301, 302, 368-371, 374, 381, 382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Процесуальні витрати на проведення судово-технічної експертизи судово-технічної експертизи № СЕ-19/108-21/14889-ДД від 30.12.2021 у сумі 3432,40 грн. стягнути з ОСОБА_2 на користь держави.

Речові докази: міжнародне свідоцтво про вакцинацію на ім`я ОСОБА_2 залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя: ОСОБА_1