Рішення № 106819109, 19.10.2022, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/394/22

Провадження № 2/317/619/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Сакояна Д.І.

за участі:

секретаря судового засідання Сидоренка І.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору виконавчий комітет Криворізької міської ради, виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_3 та просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов вмотивовано тим, що позивач та відповідач є батьками доньки ОСОБА_5 . 20.02.2018 вони зареєстрували шлюб. Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області у справі № 317/2280/19 шлюб між ними розірвано. Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області у справі № 317/2224/19 з ОСОБА_3 стягнуто аліменти. Відповідач протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання доньки та здобуття нею повної загальної середньої освіти. Позивач проживає з дитиною та своїм чоловіком. Позбавлення батьківських прав матиме наслідком захист цивільних прав та інтересів малолітньої дитини, надасть можливість для отримання дитиною передбачених законодавством пільг і переваг за певних обставин.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, просила задовольнити. Зазначила, що з ОСОБА_3 вони не проживають з липня 2019 року. Він забирав дитину з пологового будинку. Спочатку вони проживали у матері в смт Кушугум. Там вони прожили приблизно 3 місяці. Потім вони переїхали. Після липня 2019 року батько турботи до дитини не проявляв, аліменти він не платить. З липня 2019 року він не бачив дитину. Лише одного разу він бачив дитину, коли вона приїжджала до матері ОСОБА_3 . Вона не перешкоджала відповідачу бачитись із дитиною. Батьком дитина називає її чоловіка. Він бажає її усиновити. Виховують дитину вони з чоловіком. Утримує дитину чоловік, оскільки вона не працює. Житло належить чоловіку, дитина там зареєстрована. Наразі вони проживають втрьох. Умови проживання добрі, дитина усім забезпечена. Її чоловік оформив дитину до дитячого садка. Здоров`ям дитини займається вона.

Після вступного слова відповідача позивач зазначила, що телефонувала ОСОБА_3 , надсилала йому фото, але у нього немає часу. З березня по травень 2022 вони з дитиною були за кордоном. До вересня 2021 року у відповідача заборгованості зі сплати аліментів немає. Він платив аліменти на банківську картку. Також він приїжджав та давав кошти готівкою 9500,00 грн. та 10000,00 грн.

Представник позивача, адвокат Железняк А.В., у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав. Зазначив, що з часу введення в Україні воєнного стану він не має доходу для сплати аліментів. Вісімсот гривень зняли з його картки в рахунок сплати аліментів після накладення арешту. До вересня 2021 року у нього сплачені аліменти. Наразі він офіційно не працевлаштований, оскільки не може знайти роботу. Роботу він шукає з початку війни. Роботу через центр зайнятості він не шукає, але раніше стояв на обліку у центрі зайнятості. Наразі якісь кошти він заробляє, якісь кошти заробляє його співмешканка, але стабільного заробітку у нього немає. Він не приймає участь у вихованні доньки через складні відносини з ОСОБА_1 та у зв`язку з тим, що донька ще маленька. Крім того, вони дуже далеко проживають. Коли ще до війни він хотів забрати дитину до себе, то ОСОБА_1 відмовляла. Востаннє він бачив доньку у жовтні-листопаді 2021 року, коли ОСОБА_1 з дитиною приїжджала до його матері. Тоді він приїжджав та вони бачились годину-дві. До осені 2021 року він бачив дитину або на початку літа або у кінці весни 2021 року, коли ОСОБА_1 приїжджала до своєї матері. У кінці травня 2021 року він приїжджав до м.Кривий Ріг віддавав аліменти. Влітку 2019 року він бачився із донькою часто, приблизно раз на тиждень. Коли ОСОБА_1 переїхала до м. Кривий Ріг, то дитину він бачив лише тоді, коли позивач приїжджала до м. Запоріжжя. За 2021 рік він бачився із дитиною 5-6 разів. Лікарю дитини він не телефонував. Дитина називала його і батьком і дядею і по імені. Він бажає приймати участь у вихованні та утриманні дитини. Його не влаштовувало те, що ОСОБА_1 дозволяла гуляти з дитиною лише у її присутності. Коли ОСОБА_1 вже була за кордоном з дитиною, то вона написала про це.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи представники третіх осіб до суду не з`явились.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 зазначив, що з відповідачем він особисто не був знайомий. Позивачка ОСОБА_1 є його дружиною, у шлюбі вони приблизно рік. Із ОСОБА_1 вони проживають приблизно з жовтня з 2019 року. ОСОБА_4 донька його дружини. Вона проживає із ними. ОСОБА_3 участі у вихованні доньки не приймає, зараз аліментів не сплачує, не телефонує дитині. Наскільки йому відомо, то він з дитиною не зустрічався. Він має намір усиновити ОСОБА_5 , якщо ОСОБА_3 буде позбавлено батьківських прав. Вона називає його батьком. ОСОБА_5 відвідувала дитячий садок до війни. Він відвідує батьківські збори. Здоров`ям дитини займаються вони із дружиною. Очевидцем зустрічей ОСОБА_3 із ОСОБА_5 він не був. Приблизно півтора-два роки тому ОСОБА_3 приїжджав до м. Кривий Ріг та забирав ОСОБА_1 із ОСОБА_5 до м. Запоріжжя. Очевидцем цього він не був, йому говорила дружина. Софія не знає про існування біологічного батька, про його існування матір дитині не розповідає.

Вислухавши доводи позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 20.02.2018 Запорізьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 08.08.2019 у справі № 317/2280/19 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 розірвано.

Як видно із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 10.07.2021 Покровським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південено-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), 10.07.2021 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 21.10.2019 у справі 317/2224/19 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.07.2019 до досягнення дитиною повноліття.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 11.01.2020 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

За приписами ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

У відповідності до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до наданого до суду розрахунку заборгованості по аліментам № 26775/6 від 26.09.2022, ОСОБА_3 має заборгованість зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 станом на 26.09.2022 у розмірі 51197,20 грн. Із даного розрахунку видно, що до вересня 2021 року ОСОБА_3 не мав заборгованості зі сплати аліментів. У період з вересня 2021 року по серпень 2022 року ОСОБА_3 внесено три платежі 4532,17грн., 4600,00 грн. та 833,69 грн.

Згідно довідки № 4, виданої 24.01.2022 Комунальним закладом «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 145 комбінованого типу» Криворізької міської ради, ОСОБА_4 відвідує дану установу з 20.07.2020 по теперішній час. За час відвідування дитиною дошкільного закладу батько доньку в садок не приводив, батьківські збори не відвідував, з вихователями групи особисто та по телефону не спілкувався.

За змістом довідки Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Криворізької міської ради від 01.02.2022, ОСОБА_4 задекларована у даній установі у лікаря-педіатра. За станом здоров`я дитини завжди слідкує матір. Разом із дитиною своєчасно відвідують установу з метою профілактики та лікування захворювань. ОСОБА_3 самостійно або разом з дитиною з метою профілактики та лікування захворювань установу не відвідував, інформацією про стан здоров`я дитини не цікавився.

У висновку щодо розв`язання спору про доцільність позбавлення батьківських прав від 27.07.2022 виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради як орган опіки та піклування зазначив, що йому не вдалось встановити усі обставини, що стосуються справи, отже надати об`єктивний висновок про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав немає можливості. У даному висновку орган опіки та піклування зазначає, що у вирішенні даного питання покладається на розсуд суду.

Згідно акту обстеження умов проживання від 25.07.2022, складеного спеціалістами Служби у справах дітей виконавчого комітету районної у місті ради, обстежено умови проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Санітарно-гігієнічний стан помешкання відповідає нормам. Наявне електро-, газо-, водопостачання. Є гаряча вода, встановлена газова колонка. У дитини є окрема кімната, яка обладнана необхідною кількістю меблів. Є необхідна кількість одягу та взуття відповідно до сезону, іграшки, продукти харчування. За цією адресою проживають та мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . Стосунки у сім`ї дружні.

Статтею 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959 закріплено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і принаймні в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Як встановлено судом, відповідач особисто не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення, проте приймає участь у матеріальному утриманні дитини, має стійкі наміри приймати участь у вихованні дитини.

Суд враховує, що в силу віку дитини, її проживання з матір`ю в іншій області, наявності певного особистого конфлікту між позивачем та відповідачем, на теперішній час відповідач як з об`єктивних, так і з суб`єктивних причин не приймає участь у вихованні дитини у достатньому у загальному розумінні для повних сімей обсязі.

Суд не може не врахувати, що з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан. Території Дніпропетровської та Запорізької областей піддаються обстрілам, що значно ускладнює та робить небезпечним пересування у межах населених пунктів, де проживають сторони. Заслуговують на увагу й доводи відповідача про складність у пошуку роботи у період воєнного стану в Україні, що об`єктивно впливає на можливість сплати ним аліментів.

Водночас, суд вважає за необхідне наголосити на необхідності зміни ставлення до виховання дитини з боку відповідача, необхідності прийняття реальної участі саме у вихованні дитини, а не тільки її утриманні, оскільки формальне ставлення до виконання батьківських обов`язків є неприпустимим.

Системно проаналізувавши докази у справі, суд дійшов до висновку, що на теперішній час відсутні підстави для крайнього заходу у вигляді позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої доньки.

На переконання суду позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 може зашкодити інтересам дитини, її подальшому вихованню та утриманню.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору виконавчий комітет Криворізької міської ради (код у ЄДРПОУ04052169, 50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд.1), виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради (код у ЄДРПОУ 04052554, 50083, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Короленка, буд. 1-а) про позбавлення батьківських прав відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 19.10.2022.

Суддя Д.І. Сакоян