Рішення № 106813273, 07.09.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 249-79-26, факс:249-79-28;

вул. Полковника Шутова, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 456-51-65; факс: 456-93-08

e-mail:inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

Код ЄДРПОУ: 02896762

_________________

Провадження 2/760/1443/22

В справі 760/18994/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

І . Вступна частина

07 вересня 2022 року в місті Києві

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Семененко А.Д.

розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

ІІ. Описова частина

У вересні 2020 року Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся в Солом`янський районний суд м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 07.10.2020 відкрито провадження у справі.

Позивач посилається на те, що 14 червня 2010 року між КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості.

Позивач зазначає, що в порушення умов кредитного Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконував та станом на 20 травня 2020 року мав заборгованість за договором на загальну суму в розмірі 27975,74 гривень, яка включала в себе:

- 19739,28 гривень - заборгованість за тілом кредиту;

- 8236,46 гривень - заборгованість за процентами.

З огляду на таке Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Відповідач відзиву на позов не подав, у судове засідання не з`явився.

За наявної згоди Позивача суд вирішив розглянути справу на підставі наявних матеріалів із постановленням заочного рішення.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступне.

14 червня 2010 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір (у формі приєднання до Умов і правил надання банківських послуг) про відкриття кредитної лінії на платіжну картку.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис Відповідача у заяві.

Крім того, Відповідач засвідчив своїм підписом той факт, що він ознайомлений з умовами кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду», зокрема, щодо базової процентної ставки на рівні 2,5% щомісяця (30% річних), процентної ставки на суму перевищення ліміту на рівні 3,75% щомісяця, а також з умовами щодо пені (1% від заборгованості, але не менше 30грн щомісяця за наявності прострочення за кредитом та процентах 5 та більше днів в сумі, що перевищує 50 грн), та щодо штрафних санкції при порушення строків платежів за будь-яким з грошових зобов`язань більше ніж на 30 днів - 500 гривень + 5% від заборгованості.

З розрахунку заборгованості вбачається, що Позивачем нараховано 19739,28 гривень заборгованості за тілом кредиту, 8236,46 гривень відсотків за користуванням кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У частині 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1-3 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

З розрахунку заборгованості Позивача вбачається, що починаючи з 01.09.2014 банком встановлена процентна ставка за користування кредитом в розмірі 34,8% річних, і така ж ставка (34,8% річних) - на прострочену заборгованість. З 06.02.2015 процентна ставка зменшена до 32,4% річних, а з 01.04.2015 - збільшена до 42% на поточну заборгованість і так само - на прострочену заборгованість. З 01.09.2015, як вбачається з розрахунку Позивача, для розрахунку розміру процентів ним використовувалися одночасно дві місячні процентні ставки - 2,7% (32,4% річних) та 3,5% (42% річних).

Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про те, що Відповідач погодився на зміну умов кредитування (процентної ставки). Враховуючи, що в справі немає також копії Умов та правила надання банківських послуг в Приватбанку в тій редакції, з якою Позивач був ознайомлений станом на день укладення кредитного договору, суд позбавлений можливості пересвідчитися у тому, шо Відповідач надавав згоду Банку односторонньо змінювати процентну ставку за кредитом.

При цьому, з наданого Позивачем розрахунку (а.с.11-29) вбачається, що збільшення заборгованості Відповідача за тілом кредиту здійснювалося не лише за рахунок фактично використаних ним коштів (стовпчик 3), а і за рахунок збільшення (договірного списання коштів) кредиту з метою погашення нарахованої заборгованості за процентами (стовпчик 4).

Натомість, надані Позивачем матеріали не містять доказів погодження Позичальником умов договору про договірне списання коштів для погашення нарахованих процентів за рахунок збільшення тіла кредиту.

Судом підраховано, що за період з 01.09.2015 по 20.05.2019 Позивач збільшив розмір заборгованості Відповідача за тілом кредиту за рахунок погашення нарахованих процентів на суму в розмірі 30152,11 гривень. Тобто сума необгрунтовано збільшеної Позивачем заборгованості за тілом кредиту за вказаний період перевищує розмір заборгованості за тілом, розрахований Позивачем, станом на 20.05.2020.

Зазначене свідчить про те, що сума, яка була внесена Відповідачем в порядку погашення заборгованості за тілом кредиту, перевищувала суму кредиту, яка була ним фактично використана. Такі обставини дають відстави для висновку про те, що станом на 20.05.2020 у ОСОБА_1 була відсутня заборгованість за тілом кредиту.

Крім того, враховуючи, що проценти нараховувалися Позивачем за різними, в тому числі - непогодженими Позичальником, ставками протягом дії договору, при цьому - нараховувалися на тіло кредиту, розмір якого щомісяця безпідставно збільшувався за рахунок договірного списання заборгованості за такими процентами, це повсякчас спотворювало правильність розрахунків на кожну наступну дату розрахунку. А тому суд не може брати до уваги складений Позивачем розрахунок заборгованості і за процентами, і за штрафними санкціями.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач не спромігся надати суду обгрунтований, зрозумілий розрахунок заборгованості Відповідача в частині нарахованого тіла кредиту, процентів за користування кредитними коштами, штрафними санкціями, а тому в цій частині слід виходити з наступного.

Правова позиція Верховного Суду для даному випадку вказує на обов`язок суду самостійно визначити заборгованість позичальника за кредитним договором за наявними матеріалами.

Разом з тим, враховуючи відсутність у справі копії погоджених Позичальником Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку та їх складність, особливості ведення бухгалтерського обліку, кількість операцій, здійснених з використанням банківської карти (використання кредитних коштів, внесення власних коштів на картковий рахунок), в даному випадку суд позбавлений засобів (спеціальних знань), необхідних для здійснення власного розрахунку заборгованості Відповідача за тілом кредиту, процентами (виходячи з обумовленої у договорі процентної ставки на рівні 30% річних) та неустойкою. Наведений же розрахунок Позивачем, очевидно, не відображає умов договору, а тому неможливо покласти його в основу судового рішення.

Відтак, враховуючи викладене а також те, що жодна з сторін не подавала суду клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи, вимоги про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню з огляду на їх необгрунтованість.

IV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 207, 526, 530, 549, 610, 633, 634, 638, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

2.Судові витрати покласти на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

3.Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

4.Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ: 14360570;

Відповідач: ОСОБА_1 ,місце проживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя: