Постанова № 1068129, 28.09.2007, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16

тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"28" вересня 2007 р. Справа № А4/396-07

Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В. розглянувши справу

За позовом Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції

до Відкритого акціонерного товариства „Кагарлицький цукровий завод”

та Товариства з обмеженою відповідальністю „Газтрейд ЛТД”

про визнання недійсним договору

секретар судового засідання: Свириденко І.А.

за участю представників:

від позивача

Норець В.М. дов від 10.04.2006р. № 1453\А\10, Березовий Є.П. дов. від 24.09.2007р. № 6596\Б\10

від відповідачів

Федоряк В.І. –гол. правління, Лозаренко А.В. дов. від 17.08.2007р. № 1-08\07, Задвернюк М.І. дов. від 14.09.2007р. № 3-09\07. –від відповідача 1

від ТОВ „Газтрейд ЛТД” –не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 28.09.2007р. об 11 год. 05 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 4.10.2007р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Кагарлицька об’єднана державна податкова інспекція Київської області (далі –Позивач) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Кагарлицький цукровий завод” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Газтрейд ЛТД” (далі - Відповідачі), про визнання недійсним договору № 20-09-05 від 9.08.2005р. на постачання природного газу з урахуванням угод від 26.09.2005р. та від 10.11.2005р., який був укладений між відповідачами на підставі статей 207, 208 Господарського кодексу України. При цьому, ОДПІ просить суд зобов’язати ТОВ „Газтрейд ЛТД” повернути ВАТ „Кагарлицький цукровий завод” 3220693,17 грн., та стягнути з ВАТ „Кагарлицький цукровий завод” в доход держави 3220693,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами п.1 статті 207 та статті 208 Господарського кодексу України з огляду на те, що при укладанні оспорюваних договорів, з боку ТОВ „Газтрейд ЛТД” був наявний умисел на досягнення мети, суперечної інтересам держави і суспільства, а саме: ухилення від сплати податків. При цьому, ДПІ обґрунтовує свої позовні вимоги наступним: постановою господарського суду м. Києва від 15.06.2007р. у справі № 32\320-А визнано недійсними установчі документи ТОВ „Газтрейд ЛТД”, а саме: статут у новій редакції та свідоцтво платника ПДВ ТОВ „Газтрейд ЛТД”. Під час судового розгляду було встановлено, що з наданих гр-ми Хомичем Ю.І. та Ісько В.В. письмових пояснень, останні підписали у присутності нотаріуса зміни до статуту та інші документи про перереєстрацію ТОВ „Газтрейд ЛТД” з метою отримання винагороди, проте після підписання реєстраційних документів до подальшої діяльності підприємства жодного відношення не мали, ніякого майна, грошових внесків у статутний фонд не вносили, цивільно-правових угод не підписували. Згідно висновків судово-почеркознавчої експертизи від 31.01.2007р. та від 28.02.2007р. договори та інші документи, складені від імені Хомича Ю.І., як директора ТОВ „Газтрейд ЛТД”, підписані не Хомичем Ю.І., а іншою особою. За фактом фіктивного підприємництва –ТОВ „Газтрейд ЛТД” постановою від 17.11.2006р. порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 статті 205 КК України, постановою від 14.05.2007р. порушено кримінальну справу за фактом заволодіння чужими коштами в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем невстановленими слідством особами, які діяли від імені підприємства з ознаками фіктивності ТОВ „Газтрейд ЛТД”. В результаті позапланової перевірки ВАТ „Кагарлицький цукровий завод”, проведеної позивачем, податковою службою було встановлено, що відповідач -1 до складу податкового кредиту віднесло суми ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ „Газтрейд ЛТД” загалом на суму 536782,19 грн. (про що складно відповідний акт від 13.04.2007р. № 96\23-2\1940900). За наслідками перевірки, Кагарлицька ОДПІ виявила порушення з боку ВАТ „Кагарлицький завод” вимог п.п. 7.2.1, п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та визначила відповідачу -1 податкове зобов’язання зі сплати податку на додану вартість загалом на суму 805173 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 23.04.2007р. № 0002922301\0.

Відповідач 1 –Відкрите акціонерне товариство „Кагарлицький цукровий завод” надав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити податковій службі у задоволенні позовних вимог. Присутні у судовому засіданні представники ВАТ „Кагарлицький цукровий завод” наголошували на тому, що договори є реальними, виконані сторонами у повному обсязі, розрахунки проведені, і при його укладанні сторони не мали ніякого протиправного наміру. При цьому, відповідач зауважує на наступному:

- сторона договору –ТОВ „Газтрейд ЛТД”, яка на думку ОДПІ, і мала намір при укладанні оспрюваної угоди, фактично припинила свою діяльність, і відповідно виконання реституції, визначеної статтею 208 Господарського кодексу України не вбачається за можливе.

- посилаючись на вимоги статті 208 Господарського кодексу України, наголошує на пропуску строку застосування адміністративно-господарських санкцій до відповідачів, встановленого статтею 250 ГК України.

- посилання позивача на акт перевірки, за наслідками якого було винесене повідомлення-рішення від 23.04.2007р. № 0002922301\0, не доводить факт наявності умислу при укладанні оспорюваних договорів, оскільки рішення ОДПІ оскаржуються в суді, а постановою господарського суду Київської області у справі № А18\193-07 останні скасовані.

Відповідач 2 –Товариство з обмеженою відповідальністю „Газтрейд ЛТД” відзив на позовну заяву на надіслав, представники у судове засідання не з’являлись, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належно ухвалами та повістками суду.

Згідно відповіді на судовий запит з Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві станом на 15.09.2007р. ТОВ „Газтрейд ЛТД” (ідент. код. 31627730 включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, і відповідно це підприємство не є ліквідованим.

Під час проведення підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі документи та інші матеріали, на яких ґрунтуються їх доводи і заперечення та прийнято рішення про обов’язковість особистої участі у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

9 серпня 2005р. між Відкритим акціонерним товариством „Кагарлицький цукровий завод” (код ЄДПОУ 19409200) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Газтрейд ЛТД” (м. Київ, код ЄДПОУ 31627730) був укладений договір № 20-09-05 на постачання природного газу, згідно умов якого ТОВ „Газтрейд ЛТД” –постачальник продає в 2005р. природній газ, придбаний у ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, а ВАТ „Кагарлицький цукровий завод” зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Згідно умов договору –п.2.1 постачальник передає покупцеві у вересні 2005р. газ в обсязі 1500000 куб.м., ціна за 1000 куб.м. газу становить 421,06 грн., загальна вартість природного газу становить 631584 грн. При цьому, сторони домовились, що у випадку зміни ціни чи порядку розрахунків за газ, нові ціни чи порядок розрахунків є обов’язковими для сторін договору.

26 вересня 2005р. між ВАТ „Кагарлицький цукровий завод” та ТОВ „Газтрейд ЛТД” було укладено додаткову угоду до договору на постачання природного газу № 20-09-05 від 8.08.2005р., згідно якої продавець –ТОВ „Газтрейд ЛТД” здійснює постачання природного газу в адресу покупця у жовтні 2005р. в об’ємі 3100000 куб.м., вартість якого становить 442,10 грн. за 1000 куб.м.

10 листопада 2005р. між ВАТ „Кагарлицький цукровий завод” та ТОВ „Газтрейд ЛТД” було укладено додаткову угоду до договору на постачання природного газу № 20-09-05 від 8.08.2005р., згідно якої продавець –ТОВ „Газтрейд ЛТД” здійснює постачання природного газу в адресу покупця у листопаді 2005р. в об’ємі 2952000 куб.м., вартість якого становить 464,14 грн. за 1000 куб.м.

Факт виконання згаданих договорів обома сторонами підтверджується залученими до матеріалів справи копіями актів прийому передачі природного газу від 30.09.2005р, на суму 777260,11 грн., від 31.10.2005р. на суму 1292404,72 грн., від 30.11.2005р. на суму 1151028,34 грн., копіями актів приймання-передачі природного газу і послуг з його транспортування від 1.10.2005р., від 1.11.2005р., від 1.12.2005р. та копії реєстру обсягів транспортованого ВАТ „Київоблгаз” природного газу промисловим підприємства Київської області згідно укладених договорів на поставку газу з ТОВ „Газтрейд ЛТД” на вересень, жовтень, листопад 2005р. та не заперечується податковою службою.

На виконання згаданого договору, Продавцем товару –ТОВ „Газтрейд ЛТД” були виписані відповідні податкові накладні: № 9-30\3-1 від 30.09.2005р. на суму 770260,11 грн. (в т.ч. 129543,35 грн. ПДВ), № 10-31\18-1 від 31.10.2005р. на суму 1370517,54 грн. ( в т.ч. 228419,58 грн. ПДВ), № 11-30\8-1 від 30.11.2005р. на суму 1072915,61 грн. ( в т.ч. 178819,27 грн. ПДВ).

Оплата за отриманий товар проводилась сторонами у безготівковій формі, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень, виписаних ВАТ „Кагарлицький цукровий завод”, одержувач –ТОВ „Газтрейд ЛТД”, а саме: від 9.09.2005р. № 1039 на суму 208422,72 грн., від 23.09.2005р. № 1106 на суму 250109,64 грн., від 30.09.2005р. № 1158 на суму 299376 грн., від 10.10.2005р. № 1199 на суму 200000 грн., від 12.10.2005р. № 1214 на суму 271627,50 грн., від 18.10.2005р. № 1306 на суму 452268,30 грн., від 25.10.2005р. № 1350 на суму 465973,40 грн., від 11.11.2005р. № 1403 на суму 374015,62 грн., від 15.11.2005р. № 1435 на суму 232000 грн., від 21.11.2005р. № 1512 на суму 85747,38 грн., від 23.11.2005р. № 1526 на суму 50000 грн., від 23.11.2005р. № 1530 на суму 91300 грн., від 30.11.2005р. № 1546 на суму 239832,26 грн., загалом на суму 3220672,82 грн.

Як вбачається з залучених до матеріалів справи копій договору договір № 20-09-05 на постачання природного газу від 9.08.2005р., та додаткових угод від 26.09.2005р. від 10.11.2005р. до договору на постачання природного газу № 20-09-05, останні підписані обома сторонами та скріплені печатками, з боку ТОВ „Газтрейд ЛТД” –директором Хомич Ю.І., з боку ВАТ „Кагарлицький цукровий завод” головою правління Федоряк В.І.

Також до матеріалів справи залучений витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у якій міститься інформація стосовно того, що станом на 16.08.2007р. у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України по Київській області значиться: Товариство з обмеженою відповідальністю „Газтрейд ЛТД” ід.код 31627730, місцезнаходження: м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, буд. 120 корп.1, засновники: Хомич Юрій Іванович, Ісько Вадим Володимирович.

За змістом ст. 207 ГК України недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, або укладена учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією.

Позивач, стверджуючи про наявність в діях відповідача-2 умислу, спрямованого на досягнення мети суперечної інтересам держави, вважає, що підставою для висновку щодо спрямованості діяльності відповідача-2 є постанова господарського суду м. Києва від 15.06.2007р. у справі № 32\320-А, якою визнано недійсними установчі документи ТОВ „Газтрейд ЛТД”, а саме: статут у новій редакції з дати державної перереєстрації, тобто з 24.04.2005р., та свідоцтво платника ПДВ. Як вбачається з рішення суду, згідно нової редакції статуту ТОВ „Газтрейд ЛТД”, затвердженого Рішенням зборів учасників, протокол № 2 від 25.04.2005р., зареєстрованого у Голосіївській райдержадміністрації, власниками –учасниками товариства є громадяни України - Хомич Юрій Іванович, Ісько Вадим Володимирович. Проте, з наданих письмових пояснень г-н Хомич Ю.І. та Ісько В.В., останні підписали зміни до статуту та інші документи про перереєстрацію ТОВ „Газтрейд ЛТД” за винагороду, ніякого відношення до ТОВ Газтрейд ЛТД” не мали, майно, грошові внески у статутний фонд не вносили, цивільно правових угод не укладали та не підписували. ТОВ „Газтрейд ЛТД” за своєю юридичною адресою не знаходиться, порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про підприємства в Україні” (який був чинним на момент державної реєстрації ТОВ „Газтрейд ЛТД”) підприємство набуває прав юридичної особи від дня його державної реєстрації.

Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація підприємств здійснюється відповідно до Закону України "Про підприємництво".

Згідно зі ст. 8 Закону України „Про підприємництво” (який був чинним на момент державної реєстрації ТОВ „Газтрейд ЛТД”) для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи подаються такі документи:

- рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом;

- статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва;

- реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію;

документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом;

- документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Відповідальність за відповідність чинному законодавству установчих документів, що подаються для проведення реєстрації, несе власник (власники) або уповноважені ним органи, які подають документи для реєстрації суб'єкта підприємництва.

Статтею 89 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

В обґрунтування позову ДПІ зроблено посилання на протиправність умислу лише у ТОВ «Газтрейд ЛТД». Враховуючи наведене, встановлення умислу підприємства на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, є предметом дослідження у цій справі. Однак наявність умислу не може бути підтверджена лише постановою суду про визнання недійсними установчих документів ТОВ „Газтрейд ЛТД” та свідоцтва платника ПДВ, оскільки предметом дослідження була саме відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність умислу при укладанні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності.

Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з того, що згідно приписів статей 207, 208 ГК України, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою.

Для даної норми закону характерними є такі ознаки:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем не доведено факту наявності суб’єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Оскільки суб’єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування, судом визнається, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Зокрема, при цьому суд відзначає, що не надано і доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо) осіб, які діяли від імені ТОВ „Газтрейд ЛТД”.

Суду не надано належні докази на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Залучений до матеріалів справи акт перевірки від 13.04.2007р. № 96\23-2\1940900), на підставі якого Кагарлицька ОДПІ визначила відповідачу -1 податкове зобов’язання зі сплати податку на додану вартість загалом на суму 805173 грн. та винесла податкового повідомлення-рішення від 23.04.2007р. № 0002922301\0, сам по собі не свідчить про наявність умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, саме у відповідача-2, оскільки винесенні на підставі цього акта податкові повідомлення-рішення оскаржуються відповідачем - 1 у суді, і відповідно не можуть визнаватись як беззаперечний доказ.

За таких обставин позивачем не доведено, що за результатом виконання спірних договорів у відповідача-2 наявний податковий борг, в зв’язку з чим твердження позивача про завдання державі збитків у вигляді несплачених податків є недоведеним. Суду не надано належних доказів на підтвердження того, що укладаючи угоди, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

При цьому суд також звертає увагу на те, що в пункті 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Отже, твердження позивача про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не мають правового значення для справи. Таке твердження не відповідає вимогам процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування.

Самі по собі досліджувані судом угоди не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства. Як вбачається з матеріалів справи, за оспорюваними договорами ТОВ „Газтрейд ЛТД” поставляв ВАТ „Кагарлицький цукровий завод” природній газ, маючи при цьому відповідну ліцензію.

Проте зважаючи на всі наведені вище фактичні обставини, в т. ч. щодо гр.-на Хомича Ю.І. матеріали справи свідчать, що первинні документи, якими оформлено спірний договір, від імені ТОВ „Газтрейд ЛТД” всупереч положенням законодавства підписано певними фізичними особами без належних на те повноважень (на всіх вищевказаних документах від імені посадових осіб ТОВ „Газтрейд ЛТД” проставлено підписи із зазначенням прізвища та ініціалів гр. Хомич Ю.І, який вказаних документів не підписував та жодних доручень (повноважень) на укладення таких документів не отримував, що було встановлено під час розгляду справи № 32\320-А у господарському суді м. Києва та підтверджується залученим до матеріалів справи протоколом допиту свідка від 11.12.2006р. та висновком судово-почеркознавчої експертизи по кримінальній справі № 70\63-06

З усіх наведених фактичних обставин в їх сукупності вбачається, що фактично спірну угоду укладало не ТОВ „Газтрейд ЛТД”, а невстановлені особи, котрі не маючи легалізованих у належний законний спосіб повноважень на її підписання, використовуючи реквізити та печатку підприємства, фактично вчинили неправомірні дії стосовно іншої сторони –відповідача-1.

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що спірний договір підлягає визнанню недійсним як такий, що укладений ТОВ „Газтрейд ЛТД” (а точніше, особами, що діяли від імені підприємства без належних на те повноважень) з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до ч. 2 ст. 208 ГК України у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав (крім визнання господарського зобов'язання недійсним як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства) кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач 1 –ВАТ „Кагарлицький цукровий завод” (добросовісна сторона спірного договору) отримав природній газ, якій ви користував у власній господарській діяльності. З урахуванням наведеного, а також вимог ч. 2 статті 208 ГК України відповідач -2 повинен повернути відповідачу -1 суму коштів, отриманих в оплату отриманого товару, а відповідач -1 повинен повернути відповідачу -2 вартість отриманого товару в зв’язку із його фактичним використанням. Тобто, сторони спірної угоди повинні повернути одна одній одну й ту ж саму суму грошових коштів. За таких обставин, втрачається будь-який економічний та правовий сенс такого повернення сторін договору у первісний стан. При цьому, з наведених вище підстав, суд вважає, що в даному випадку взагалі не може йтись про повернення в первісний стан саме ТОВ „Газтрейд ЛТД”, оскільки непричетність осіб, що діяли від його імені, до цього підприємства підтверджується матеріалами справи. А тому суд вважає за доцільне не застосовувати двосторонню реституцію, визначену ч. 2 ст. 208 ГК України.

Окрім того, беручи до уваги, що позов заявлено на підставі статей 207 та 208 Господарського кодексу України, суд відзначає наступне.

Згідно з п. 1 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, цей кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до вимог ч. статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, вказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні статей 238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

При цьому суд відзначає, що моментом вчинення порушення, визначеного ст. 207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Як підтверджено матеріалами справи, спірні угоди були укладені відповідачами протягом серпня-листопада 2005р.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки позивач звернувся до суду 31.07.2007р., тобто більш як через півтора року після вчинення відповідачем-2, як стверджує позивач, правопорушення, то за таких обставин суд дійшов висновку про пропущення строків для застосування до відповідачів адміністративної санкції у вигляді конфіскації.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві відсутні достатні докази, що підтверджують або спростовують наявність як об'єктивного так і суб'єктивного складу правопорушення. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, у т.ч. факту навмисного ухилення від сплати податків у відповідача 2.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині визнання недійсним договору № 20-09-05 від 9.08.2005р. на постачання природного газу, з урахуванням угод від 26.09.2005р. та від 10.11.2005р., укладеного між ВАТ „Кагарлицький цукровий завод” та ТОВ „Газтрейд ЛТД”.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним договір № 20-09-05 від 9.08.2005р. на постачання природного газу, з урахуванням угод від 26.09.2005р. та від 10.11.2005р., укладений між ВАТ „Кагарлицький цукровий завод” та ТОВ „Газтрейд ЛТД”.

В решті позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Попікова О. В.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі –4.10.2007р.