Ухвала суду № 106811751, 17.10.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про самовідвід судді

17 жовтня 2022 року м. Київ № 320/6908/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., вирішивши заяву про самовідвід від розгляду справи

за позовомОСОБА_1 доМіністерства закордонних справ України, Другого секретаря з консульських питань Посольства України в Грузії Ірини Мархонос, Посольства України в Грузії провизнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, -ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 засобами підсистеми "Електронний суд" звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства закордонних справ України, Другого секретаря з консульських питань Посольства України в Грузії Ірини Мархонос, Посольства України в Грузії (суб`єктний склад учасників справи відповідно до заяви про усунення недоліків від 15.08.2022 року), в якому просить суд:

- визнати неправомірним рішення Посольства України в Грузії про відмову в розгляді заяви ОСОБА_1 про набуття громадянства України за територіальним походженням, виражене у листі від 23.07.2022 року №6135/26-530-53908;

- зобов`язати Посольство України в Грузії прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2022 року адміністративну справу №320/6908/22 за позовом громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України, Другого секретаря з консульських питань Посольства України в Грузії Мархонос Ірини та Посольства України в Грузії про визнання неправомірним рішення та зобов`язання вчинити дії, - передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Згідно з частиною другою статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2022 року визначено суддю Маруліну Л.О. для розгляду справи №320/6908/22.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання ухвали.

Відповідно до даних КП "Діловодство спеціалізованого суду" через засоби "Електронного суду" ОСОБА_1 03.10.2022 року подано заяву про усунення недоліків відповідно до ухвали суду від 26.09.2022 року у справі №320/6908/22.

На електронну пошту Окружного адміністративного суду міста Києва 11.10.2022 року надійшов запит ОСОБА_1 на отримання інформації (вх. №03-14/96391/22 від 12.10.2022 року).

Листом Окружного адміністративного суду міста Києва за вих. № 320/6908/22/12969/22 від 14.10.2022 року ОСОБА_1 повідомлено, що в зв`язку з перебуванням судді Маруліної Л.О. у відпустці з 03.10.2022 року до 12.10.2022 року, заяву про усунення недоліків від 03.10.2022 року відповідно до реєстру вхідної кореспонденції передано судді 13.10.2022 року. З огляду на вищевикладене заявнику повідомлено, що заяву про усунення недоліків буде вирішено в процесуальні строки та повідомлено про ухвалене процесуальне рішення відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно з частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Отже, процесуальний строк вирішення суддею Маруліною Л.О. заяви про усунення недоліків позовної заяви розпочався 13.10.2022 року, та спливає 18.10.2022 року.

Під час здійснення 17.10.2022 року процесуальних дій, передбачених частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, ознайомившись із змістом поданої ОСОБА_1 заяви на усунення недоліків, суддею Маруліною Л.О. встановлено, що у заяві зазначені речення, зокрема, такого змісту (цитата):

«Рекомендуємо судді керуватися висновками щодо застосування норм права викладеними в постанові Верховного Суду України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.04.2022 у справі № 420/12942/21.

Разом з тим, слід зазначити, що судді достовірно відомо про те, що до позовів, поданих в електронному вигляді, у тому числі через підсистему «Електронний суд» не потрібно надання підтвердження направлення копії позову та додатків сторонам, проте такі дії суддями здійснюються для умисного перешкоджання в доступ до правосуддя. На підставі викладеного, вимагаємо припинити дії, спрямовані на перешкоджання доступу до правосуддя та відкрити провадження за позовом ОСОБА_1 .

Разом з тим, у разі продовження перешкод у доступі до правосуддя, ГО ПО «ПРАВЕ ДІЛО» будуть подані скарги на суддю до Вищої ради правосуддя та Ради суддів. У цьому випадку для підготовки скарги просимо надати інформацію про причини, з яких суддею було порушено п`ятиденний термін на прийняття процесуального рішення щодо позову ОСОБА_1 , який надійшов до суду 14.09.2022.».

Розцінивши вказані висловлювання ОСОБА_1 як тиск на суд та втручання у здійснення правосуддя, суддею Маруліною Л.О. 17.10.2022 року подано заяву про самовідвід.

Вирішуючи заяву, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод метою забезпечення незалежності судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом тільки на законній підставі та без будь-якого стороннього впливу.

Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини та громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.

Незалежність суддів гарантується статтями 126, 129 Конституції України, якими встановлено, що судді, здійснюючи правосуддя, є незалежними та керуються верховенством права.

Згідно зі статтею 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, висловленої в рішеннях від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 та від 12 липня 2011 року № 8- рп/2011, конституційну гарантію суддівської незалежності щодо заборони впливу на суддів у будь-який спосіб треба розуміти як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.

Як роз`яснено у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади", втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв`язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення.

Статтею 376 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов`язків або добитися винесення неправосудного рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з частиною першою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Згідно з частинами першою, дванадцятою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Враховуючи висловлювання ОСОБА_1 щодо звернення до Вищої ради правосуддя та Ради суддів України в контексті, викладеному у заяві про усунення недоліків позовної заяви, суддя Маруліна Л.О. розцінює останні як тиск на суд.

Крім того, "рекомендації" ОСОБА_1 , якими запропоновано судді керуватися висновками Верховного Суду України, які, лише на розсуд ОСОБА_1 , є належними до застосування, фактично свідчать про незгоду з судовим рішенням, яким залишено позовну заяву без руху.

Водночас, незгода з судовими рішеннями є підставою для їх апеляційного (касаційного) оскарження, в той час, як в цьому випадку "рекомендації", надані судді Яковенком В.В., розцінюються судом як втручання ОСОБА_1 у здійснення правосуддя та тиску на суд висловлюванням щодо звернення до Вищої ради правосуддя та Ради суддів України до вирішення судом заяви про усунення недоліків відповідним судовим рішенням.

Враховуючи викладене, з метою недопущення сумнівів у позивача щодо неупередженості судді під час розгляду справи (заяви про усунення недоліків позовної заяви), заявляє самовідвід від розгляду справи №320/6908/22 шляхом подання відповідної заяви.

Згідно з нормами частини першої статті 7 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Враховуючи викладене, з метою недопущення сумнівів у позивача щодо неупередженості судді під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про самовідвід.

Керуючи статтями 36, 39, 40, 41, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву судді Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліної Л.О. про самовідвід від розгляду справи №320/6908/22 задовольнити.

2. Відвести суддю Маруліну Л.О. від розгляду справи №320/6908/22.

3. На підставі частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передати справу №320/6908/22 для здійснення автоматичного розподілу для визначення іншого складу суду, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню.

Суддя Л.О. Маруліна