Рішення № 106811528, 05.10.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2022 року м. Київ № 640/11852/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мамедової Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа - Служба безпеки України, про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач) у якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ЄДРПОУ 42098368) щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.01.2018 з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити пенсію на підставі довідки від 23.02.2022р. №2358 та щодо не проведення виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 100% від сум підвищення пенсії;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ЄДРПОУ 42098368):

- провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ): основний розмір пенсії 80% грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, починаючи з 01 січня 2018 року;

- перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію в розмірі 80% від суми грошового забезпечення на підставі довідки від 23.02.2022р. №2358, з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01 квітня 2019;

- виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 05 березня 2019 року 100% від суми підвищення пенсії, з урахуванням проведених раніше виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року, внаслідок чого ОСОБА_1 зменшено розмір з 80 % сум грошового забезпечення до 70 %.

Крім того, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем відмовлено у проведенні перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01 квітня 2019 року на підставі довідки від 23 лютого 2022 року № 2358 про розмір грошового забезпечення станом на березень 2019 року відповідно до статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, положень постанови Кабінету Міністрів України №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення.

Також, як на підставу для звернення до суду за захистом своїх прав, позивач зазначає на протиправне зменшення пенсійним органом відсотка від суми підвищення пенсії.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, а тому з метою захисту своїх прав та законних інтересів звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що ГУ ПФУ у м. Києві здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до Постанови КМУ від 21 лютого 2018 року № 103 та у відповідності до діючої на момент здійснення перерахунку редакції Закону України № 2262-ХІІ та призначено розмір пенсії, що не перевищує 70 % грошового забезпечення. Крім того, відповідач зазначив, що не вбачає підстав для здійснення перерахунку ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у м. Києві та з 16 червня 1989 року отримує пенсію за вислугу років.

Головним управлінням ПФУ у м. Києві, у відповідності зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі - Постанова № 704) та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі - Постанова № 103), з 01 січня 2018 року було перераховано пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення.

У подальшому, у зв`язку із черговим підвищенням розміру грошового забезпечення військових, ОСОБА_1 звернувся до Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України із заявою про надання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення.

Київським міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки за результатами опрацювання заяви позивача виготовлено та направлено останньому оновлену довідку від 23 лютого 2022 року №2358 про розмір грошового забезпечення станом на березень 2019 року.

У подальшому, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про перерахунок пенсії на підставі оновленої вищезгаданої довідки.

Листом від 28 липня 2022 року № 15968-14578/Ш-02/8-2600/22 заступника начальника ГУ ПФУ в м. Києві Бойко О. відмовлено позивачу у прийнятті та здійсненні перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення. Крім того, у вказаному листі зазначено, що після проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 призначено пенсію, виходячи з 70 % сум грошового забезпечення.

Вказані обставини слугували підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в частині зменшення відповідачем відсотку грошового забезпечення, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

З 16.06.1989 року позивачу, як пенсіонеру Міністерства оборони України призначено пенсію за вислугу років, яка становить 30 років, у розмірі 80 % відповідного грошового забезпечення на час звільнення.

На даний час ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (далі ГУ ПФУ в м. Києві), що підтверджується матеріалами цього провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент призначення пенсії, розмір грошового забезпечення за посадою, яку позивач обіймав у 1989 році перед звільненням зі служби, складав 80 % , що підтверджується Розрахунком по пенсійній справі ФА №97021.

Проте, при обчисленні розміру пенсії під час перерахунку станом на 01.01.2018р., який наявний в матеріалах справи, відповідач застосовував інший розмір відсотків грошового забезпечення, а саме 70 % сум грошового забезпечення (при вислузі 30 років) за посадою, яку позивач обіймав у1989 році перед звільненням зі служби.

У подальшому, представник позивача звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві з заявою про перерахунок пенсії ОСОБА_1

ГУ ПФУ в м. Києві своїм листом-відповіддю від 28.07.2022 року № 15968-14578/Ш-02/8-2600/22 повідомило позивача про те, що у зв`язку зі зміною розміру грошового забезпечення передбаченого Постановою КМУ від 21.02.2018р. № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб», розмір його пенсії обчислений виходячи з 70 відсотків грошового забезпечення, посилаючись на зміни до ст. 13 Закону №2262-XII від 27.03.2014р. № 1166-VII.

Таким чином, відповідачем обмежено розмір пенсії позивача з раніше призначених 80% до 70% грошового забезпечення.

Вважаючи проведений ГУ ПФУ в м. Києві перерахунок пенсії таким, що порушує права позивача, оскільки призвів до її зменшення, останній звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та деяких інших осіб, визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон №2262-XII).

За змістом ст. 11 Закону №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За змістом пункту "а" ч. 1 ст. 13 Закону №2262-XII в редакції, чинній на дату призначення позивачу пенсії визначено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Частиною 2 ст. 13 Закону №2262-XII в редакції чинній на дату призначення позивачу пенсії зазначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

За таких обставин та відповідно до норм ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону №2262-XII в редакції чинній на дату призначення позивачу пенсії, враховуючи обставини вислуги позивача для призначення пенсії, відповідачем з 21.04.2014 р. була призначена позивачу пенсія за вислугу років у розмірі 71 % сум грошового забезпечення.

Пунктом 23 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" №1166-VII від 27.03.2014р. передбачено у частині другій ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" цифри " 80" замінити цифрами " 70".

Разом з тим, ст. 63 Закону №2262-XII не містить застережень щодо зміни відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку, а зміни, внесені Законом №1166-VII від 27.03.2014р. до ст.13 Закону №2262-XII, стосуються саме призначення пенсій, а не їх перерахунку.

А відтак, при перерахунку пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016р. №718 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу", у відповідача відсутні підстави для застосування обмежень, встановлених ч. 2 ст.13 Закону №2262-XII (з урахуванням змін, внесених Законом №1166-VII від 27.03.2014р.), - зменшення відсоткового значення розміру пенсії.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 10.12.2013р. (справи №21-348а13 та №21-420а13), в яких Верховним Судом України зазначено, що при перерахунку пенсії має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 04.02.2019р. по справі №240/5401/18, згідно якого зазначено, що системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Отже, дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 80 % до 70 % від сум грошового забезпечення є протиправними, а належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію в розмірі 80 % від сум грошового забезпечення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.ст. 22, 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"), є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вирішуючи зазначений правовий спір, суд враховує відповідну практику Європейського Суду з прав людини щодо природи спірних правовідносин, зокрема щодо природи права на виплати зі сфери соціального забезпечення (рішення ЄСПЛ від 16.12.1974р. у справі "Міллер проти Австрії" ("Muller. Austria", №№6849/72, у справі "Гайгузус проти Австрії" від 16.09.1996р. ("Gaygusuz v. Austria"), яке по суті є правом власності і може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" (рішення ЄСПЛ у справі "Федоренко проти України" (№25921/02), у справі "Стреч проти Сполучного Королівства" ("Stretch - United Kingdom" №44277/98), і таке право особи розглядається як "законне очікування" зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення ЄСПЛ у справі "Von Maltzan and Others v. Germany" №71916/01, №71917/01 та №10260/02 та рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" ("Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine" №68385/10 та №71378/10), а тому зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення ЄСПЛ у справі "Хонякіна проти Грузії" (Khoniakina v. Georgia), №17767/08, п. 72, від 19.06.2012р.).

Суд також бере до уваги відповідні правові позиції Конституційного Суду України, які є обов`язковими для врахування та підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, зокрема щодо сутності, змісту та обсягу існуючого соціального права позивача на пенсію, викладені зокрема, у рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999р. №8-рп/99, від 20.03.2002р. №5-рп/2002, від 13.05.2015р. №4-рп/2015, від 20.12.2016р. №7-рп/2016, відповідно до яких Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, а необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності окремої категорії громадян, зокрема, співробітників Управління державної охорони України, повинна компенсуватися наявністю підвищених гарантій їх соціальної захищеності. Так, Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015р. у справі №4-рп/2015 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини 3 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зазначив, що аналіз положень Закону вказує на єдиний підхід законодавця до визначення видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються як при призначенні пенсій (стаття 43), так і при перерахунку раніше призначених пенсій (стаття 63), зазначивши, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України. У зв`язку з наведеним, Конституційний Суд України прийшов до висновку, що встановлення різних правил проведення перерахунку розмірів пенсій для осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ не відповідають положенням ст. 1 Протоколу №12 до Конвенції та ст. 24 Конституції України.

При вирішенні зазначеного спору суд також бере до уваги правові позиції, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 березня 2018 року у справі №636/662/17, від 3 липня 2018 року у справі №709/2728/16-а та від 10 липня 2018 року у справі №553/3053/16-а, правові позиції Верховного Суду України, викладені в постановах від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а13 та №21-420а13) та від 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13) та в Постанові Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі №175/1665/17.

Разом з тим, суд зазначає, що право особи на отримання пенсії (у тому числі і за минулий час), як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України та нормами конституційного рівня, а тому обмеження такого права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі. Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Щодо позовних вимог позивача, пов`язаних з здійсненням перерахунку пенсії з 04 квітня 2019 року на підставі оновленої довідки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 3 статті 51 Закону №2262-XII перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Згідно з частиною 4 статті 63 Закону №2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Тобто, підставою для здійснення перерахунку раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», затверджені тарифна сітка розрядів і коефіцієнти посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схема тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту згідно з додатком 2; схема тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Управління державної охорони згідно з додатком 3; схема тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Служби безпеки згідно з додатком 4; схема тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Служби зовнішньої розвідки та інших розвідувальних органів згідно з додатком 5; схема тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту згідно з додатком 6; схема тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації згідно з додатком 7; схема тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби згідно з додатком 8; схема тарифних розрядів за посадами осіб начальницького складу податкової міліції апарату Державної фіскальної служби згідно з додатком 9; схема тарифних розрядів за посадами осіб начальницького складу податкової міліції головних управлінь в областях, м. Києві та органу з обслуговування великих платників податків Державної фіскальної служби згідно з додатком 10; схема тарифних розрядів за посадами осіб начальницького складу податкової міліції державних податкових інспекцій Державної фіскальної служби згідно з додатком 11; схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 15; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.

Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі по тексту - Порядок №45), передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Додаток 2 до Порядку № 45 містить форму довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яка Постановою № 103 викладена в новій редакції, у якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).

У той же час, рішенням від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, Окружний адміністративний суд міста Києва визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.

Таким чином, з 05 березня 2019 року пункти 1, 2 Постанови № 103 втратили чинність, а інші нормативні акти, які б надалі обмежували склад та розмір грошового забезпечення осіб, звільнених з військової служби для обчислення та перерахунку пенсії, відсутні.

Враховуючи викладене вище, позивач як пенсіонер Міністерства оборони України має право на отримання з 01 квітня 2019 року пенсії (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії), виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 і відповідно до вимог статей 43, 63 Закону №2262-ХІІ станом на 05 березня 2019 року.

Таким чином, відмова Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві у здійсненні перерахунку пенсії позивачу відповідно до оновленої довідки та відповідно її виплати з урахуванням попередніх виплат, є протиправною.

Отже, доводи відповідача, викладені у відзиві останнього спростовуються наведеними вище нормами.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині в повному обсязі та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії позивачу відповідно до оновленої довідки та відповідно її виплати з урахуванням попередніх виплат та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 квітня 2019 року відповідно до статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, положень постанови Кабінету Міністрів України №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з розміру 80 % від сум грошового забезпечення, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення згідно довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 23 лютого 2022 року №2358, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог позивача, пов`язаних з здійсненням перерахунку пенсії з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачена йому не більш як за 12 місяців.

24 лютого 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року № 103, якою встановлено порядок проведення перерахунку та виплати пенсії пенсіонерам органів внутрішніх справ.

Більш того, суд зазначає, що 04 вересня 2019 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 14 серпня 2019 року № 804, відповідно до якої виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року.

Так, частиною 3 статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ передбачено, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

Цією нормою не передбачено можливість сплати пенсії частинами в майбутньому та із застереженнями про наявність фінансування, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 та нормами постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 804, а тому, на підставі частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує норму Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, який має вищу юридичну силу, ніж вказані постанови Кабінету Міністрів України.

Щодо набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року № 103 та подальшу виплату перерахованої пенсії у встановлені цією постановою строки й відповідно до порядку, та постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 14 серпня 2019 року № 804, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Станом на день проведення перерахунку пенсії позивачу, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення, відбулися зміни правового регулювання спірних правовідносин шляхом прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, якою було встановлено порядок перерахування та виплати пенсій відповідній категорії пенсіонерів.

Як зазначалося судом вище, відповідно до положень статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 встановлено, що перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) відповідно до пункту 3 цієї постанови проводиться на підставі довідок про розміри грошового забезпечення, поданих Міністерством внутрішніх справ органам Пенсійного фонду України до набрання чинності цією постановою, або довідок, додатково оформлених та поданих відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45.

Також суд вважає за доцільне зазначити, що фактично постанова Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року № 103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій на підставі Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.

Правова позиція суду стосовно кола питань, які врегульовано постановою Кабінету Міністрів України № 103 викладена Верховним Судом в ухвалі від 02 травня 2018 року у справі № 818/1076/18.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року передбачено виплату перерахованих пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 01 січня 2018 року.

Пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 містить положення щодо перерахунку пенсії, призначеної згідно із Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ до 01 березня 2018 року, з урахуванням відповідних виплат, що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

Пунктом 2 визначено, що виплати перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій проводити з 01 січня 2018 року у таких розмірах:

- з 01 січня 2018 року - 50 відсотків;

- з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків;

- з 01 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 визначено, що виплата сум підвищення перерахованої пенсії, які мали бути перераховані та виплачені фактично зменшена (виплата 50 та 75 відсотків) та розстрочена на значний термін (протягом 2018-2020 років), що на думку суду, порушує право позивача на отримання усієї суми підвищеної пенсії, яка повинна була бути розрахована та виплачена відповідачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, та внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 17 липня 1992 року № 393».

При цьому, суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 прямо визначено, що вона прийнята відповідно до частини 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, а постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 14 серпня 2019 року № 804 взагалі не містить посилань на виконання якої норми Закону України вона прийнята.

Як зазначалося судом вище, відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, у разі, якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Таким чином, суд наголошує, що відповідно до зазначених вище норм Кабінет Міністрів України визначає порядок виключно «перерахунку» усіх призначених пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.

Але, частина 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ взагалі не визначає та не передбачає право Кабінету Міністрів України встановлювати порядок «виплати» перерахованих пенсій, як це зазначено в постанові Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103.

Як встановлено вище, загальний порядок виплати пенсій визначений статтею 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.

В свою чергу, частиною 2 статті 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Відповідно до статті 92 Конституції України вбачається, що виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно з частиною 3 статті 113 Конституції України вбачається, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, виходячи з аналізу викладеного вище, суд приходить до висновку, що у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Як вже зазначалось судом вище, норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (а саме: частина 3 статті 52, частина 2 статті 55, частина 4 статті 63) мають вищу юридичну силу, ніж норми постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 та постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 804, які розвивають чи деталізують окремі положення зазначеного Закону, та не повинні суперечити положенням Закону.

Таким чином, положення постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року та постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 804 відносно саме виплати сум перерахованих пенсій до спірних правовідносин, на думку суду, не могли бути застосовані, оскільки відповідно до змісту частини 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ Кабінет Міністрів України не наділений такими повноваженнями.

При цьому, суд звертає увагу, та як вже було зазначено вище, пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визнані нечинними.

Таким чином, у зв`язку із скасуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, відповідно до якого обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано, суд приходить до висновку, що виплата позивачу пенсії у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії підлягає саме з 05 березня 2019 року.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині повністю та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплатити 100 % суми підвищення пенсії ОСОБА_1 , згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року, Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 05 березня 2019 року, з урахуванням проведених раніше виплат.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 992,40 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-78, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368) про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування при здійсненні перерахунку пенсії з 01.01.2018 року ОСОБА_1 обмеження в 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.01.2018 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розміру 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення та здійснити відповідні виплати, з урахуванням проведених виплат.

4. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 згідно довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України про розмір грошового забезпечення від 23 лютого 2022 року № 2358, станом на 05 березня 2019 року.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 квітня 2019 року, відповідно до довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України про розмір грошового забезпечення від 23 лютого 2022 року № 2358, з урахуванням раніше проведених виплат.

6. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року лише 75% суми підвищення пенсії.

7. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити 100 % суми підвищення пенсії ОСОБА_1 , згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року, Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 05 березня 2019 року з урахуванням проведених раніше виплат.

8. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Мамедова