Рішення № 106809580, 17.10.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2022 р. Справа № 400/13147/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область), вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, про:визнання протиправною та скасування постанови від 13.10.2021 № 306521,ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) (далі також відповідач)в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області № 306521 від 13.10.2021 року про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500,00 грн.

Свій позов обґрунтовує наступним:

Правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними: перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі; перевезення подільного вантажу не допускається взагалі.

Така позиція також підтверджується новою редакцією абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», яка почала діяти з 01.10.2021 року.

У зміненій правовій нормі законодавець відокремив відповідальність за перевищення ваги неподільного вантажу без відповідного дозволу та за перевищення ваги подільного вантажу, на перевезення якого дозвіл не вимагається.

Факт перевезення позивачем вантажу ячмінь відповідно до товарно-транспортної накладної № 456208 мав місце 27.08.2021 року, тобто до початку дії нової редакції абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». При цьому ячмінь, за своїми властивостями є подільним вантажем, тобто може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодженні його властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено.

Отже, чинним законодавством встановлена заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.

За таких умов, оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за відсутність такого дозволу.

Відповідно відсутні правові підстави, щодо застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме за відсутність у нього під час перевезення подільного вантажу дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України. А відтак за переконанням позивача оскаржувана постанова є протиправною та такою що підлягаю скасуванню.

Водночас, позивач відзначив, що за перевищення габаритно- вагових параметрів подільного вантажу, яке допущене 27.08.2021 року перевізник може нести матеріальну відповідальність у вигляді нарахування посадовою особою Укртрансбезпеки плати за проїзд, відповідно до п. 31-1 Порядку № 879.

Окрім того позивач зазначив, що посадовими особами Укртрансбезпеки при здійсненні габаритно-вагового контролю не враховано властивості вантажу ячмінь, перевезення якого здійснювалось автомобілем позивача а саме те, що він є подільним вантажем та може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху.

Проведення зважування у русі, шляхом по осьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил.

Оскільки законодавством не встановлено альтернативних вимог щодо можливості проведення вимірювання (зважування) без застосування такої методики або відповідно до будь-яких інших методик, то враховуючи положення ст. 19 Конституції України щодо обов`язку органу державної влади та його посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, слід дійти до висновку що проведення контрольного вимірювання без застосування такої методики не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

При здійсненні зважування транспортного засобу позивача з сипучим вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, результати вимірювання, зафіксовані відповідачем, не можна вважати правомірними бо вони свідчать про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем.

Крім цього, зважування транспортних засобів повинно здійснюватися із застосуванням вагового обладнання, що відповідає встановленим законодавством вимогам, є справним та дає змогу встановити реальні вагові параметри транспортного засобу.

Крім того, з наявних в матеріалах адміністративної справи документів, неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане при проведені габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами (якої марки, моделі, якими є їх технічні характеристики, порядок використання) проводилось зважування транспортного засобу Позивача , чи можуть ці ваги використовуватися для по осьового зважування у русі і чи враховано при зважуванні сипучий стан вантажу, який відсоток похибки таких ваг, чи атестоване таке обладнання, чи проходило повірку тощо.

За відсутності такої інформації неможливо встановити що зважування здійснювалося у відповідності до встановлених законодавством вимог.

Також матеріали справи не містять інформації, що габаритний контроль автотранспорту позивача було здійснено у спеціально відведеному та належно влаштованому для цього місці.

Також позивач зазначив, що габаритно-ваговий контроль, всупереч чинного законодавства, був проведений лише однією посадовою особою відповідача (як посадовою особою Укртрансбезпеки) та без обов`язкового, в такому випадку, залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору чи власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю тощо.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою від 22.12.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження (головуючий суддя Величко А.В.).

05.05.2022 року було здійснено повторний автоматичний розподіл справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу, головуючим у справі визначено суддю Малих О.В.

Ухвалою від 06.05.2022 року суд прийняв справу до свого провадження.

Відповідачем надав відзив, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, наступне:

Крім того відповідачем надано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 2079/М. Свідоцтво чинне з 29.10.2020 року, видано Державним підприємством «Херсонським науково-виробничим центром стандартизації, метрології та сертифікації» та чинне до 29.10.2021 року. За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ ЕИ 45501:2007 «Ваги автомобільні тензометричні по осьового зважування САВИВ - 20 зав.№0001».

Зазначені документи, підтверджують те, що зважування транспортного засобу проводилось працівниками Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Херсонська область) належною вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані і підстави для сумніву у достовірності результатів зважування відсутні.

Відповідач також зазначає не погоджується з позицією позивача стосовно того, що товарно-транспортна накладна № 456208 від 27.08.2021 року, яка була надана під час рейдової перевірки, «Автомобільним перевізником» зазначено TOB «ССК СЕРВІС», повинна бути документом на підставі якого необхідно встановлювати належного автомобільного перевізника.

Відповідач звернув увагу, шо п. 11.1. Правил № 363 встановлено, що ТТН є документом на вантаж, в якому зазначається найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора.

З огляду на зазначене, в ТТН в графі «автомобільний перевізник» може зазначатись не лише безпосередньо автомобільний перевізник, але й експедитор, у зв`язку з чим. ТТН не є документом, на підставі якого достеменно можливо встановити автомобільного перевізника.

Поряд з цим, зі змісту ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» єдиним документом, на підставі якого можливо достеменно встановити належного автомобільного перевізника є договір про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

З огляду на зазначене, відповідач вважає, що належним автомобільним перевізником під час перевірки 27.08.2021 року був саме відповідач, адже іншого не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами.

Відповідач також наголошує, що ним правомірно складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом та, у подальшому, винесено спірнупостанову про застосування адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу. Постанова є законною та скасуванню не підлягає.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

27.08.2021 року посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Херсонська область), на а/д М-14 «Одеса Мелітополь Новоазовськ», 203 км + 500 м, на підставі направлення на перевірку від 20.08.2021 року № 012510, було проведено ваговий контроль транспортного засобу DAF, д/н НОМЕР_1 та причіп BODEX, д/н НОМЕР_2 .

Під час проведення рейдової перевірки було виявлено надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких міститься в ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення вагових норм на строєну вісь з одиночними шинами від 5% до 10% включно, чим порушено абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

За результатами перевірки було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 300516 від 27.08.2021 року.

28.08.2021 року складено Акт № 0050833 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксовано наступне:

- повна маса транспортного засобу 39,6 тон.

- навантаження на осі: 6,55/9,55/23,5 тон при допустимих нормах: 11/11/22 тон.

У матеріалах справи також наявна товарно-транспортна накладна № 456208 від 27.08.2021 року, згідно з якою перевізником зазначено ТОВ «ССК Сервіс», найменування вантажу ячмінь.

13.10.2021 року відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 306521, якою до позивача застосовано штраф у сумі 8500,00 грн.

Не погоджуючись з постановою про застосування штрафу, відповідач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (зі змінами) затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі Положення).

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

У відповідності до абз. 1 п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 року № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті», реорганізовано територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, зокрема, утворено Відділ державного нагляду (контролю) в Миколаївській області.

Стаття 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає, що Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України; державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі); рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів.

Згідно з пунктом 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі Порядок № 1567), рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.

Відповідно до п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно з п. 20, 21 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

На підставі п. 25 27 Порядку № 1567 передбачено: що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час та місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.

На підставі статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи зазначене висновується, що відповідач наділений повноваженнями стосовно здійснення рейдових перевірок дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом.

Перевіряючи правомірність дій та рішень посадових осіб Укртрансбезпеки, з урахування підстав, за якими позивач пов`язує їх протиправність та скасування, суд виходить з наступного:

Згідно ч. 1 та 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно із статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У розумінні Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (пп. 3 п. 2 Порядку № 879).

За змістом п. 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до п. 20 Порядку № 879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі Правила дорожнього руху), маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою прийняття оскаржуваної постанови є матеріали здійснених посадовими особами Управління Укртрансбезпеки заходів державного контролю на а/д М-14 «Одеса Мелітополь Новоазовськ», 203 км + 500 м, на підставі направлення на перевірку від 20.08.2021 року № 012510.

В ході зважування встановлено перевищення транспортним засобом DAF, д/н НОМЕР_1 та причіп BODEX, д/н НОМЕР_2 нормативних вагових параметрів.

Так, зокрема в Акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0050833 від 28.08.2021 року встановлена нормативно допустима маса: 40,0 тон та фактична 39,6 тон. Осьові навантаження: нормативно допустиме 11/11/22 тон, фактичне 6,55/9,55/23,5 тон.

Так, суд звертає увагу, що загальна маса автомобіля не перевищує фактичну масу понад 40 тони.

Відповідно до статті ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 18 т, строєні осі понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Проаналізувавши зазначені вище норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними: перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі, а перевезення подільного вантажу з перевищенням навантаження на вісі заборонено.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022 року у справі № 400/5308/21.

Наведене свідчить про те, що головною метою такої заборони є збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Внаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.

Так, суд зазначає, що в даному випадку, позивач перевозив вантаж «зерно», яке є подільним вантажем, а отже з урахуванням вищевикладених норм права перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено.

Відтак, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.

Згідно з абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за яким на позивача накладений штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз вказаної норми абз. 14 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за вказаною нормою необхідним є встановлення факту перевезення вантажу без відповідного дозволу.

Оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутність такого дозволу.

Отже перевезення вантажу «зерно» з перевищенням вказаного нормативу забороняється, а видача дозволу на перевезення вантажу, який є подільним, чинним законодавством не передбачена, тому порушення позивачем приписів ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» як підстава для притягнення до відповідальності у вигляді штрафу відповідно до ч. 14 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відсутня, що обумовлює протиправність оскарженої постанови.

При цьому, суд зазначає, що до позивача має бути застосована відповідальність у вигляді нарахування посадовою особою Укртрансбезпеки плати за проїзд, відповідно до п. 31-1 Порядку № 879, що власне і було зроблено відповідачем.

Висновки суду щодо неможливості отримання дозволу на перевезення подільного вантажу, який перевищує габаритно-вагові норми та відсутності підстав для відповідальності перевізника за неотримання такого дозволу відповідають позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 29.01.2020 року у справі № 814/1460/16.

При цьому, суд враховує, що з 01.10.2021 року набрав законної сили Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» яким внесено зміни до абз. 14 16 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та який саме з цієї дати передбачає відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників та застосування адміністративно-господарських штрафів за перевищення габаритно-вагових норм при перевезенні, як неподільного вантажу без відповідного дозволу, так і подільного вантажу, що підтверджує вищевказані висновки суду.

За таких умов, суд вважає, що відсутня потреба у з`ясуванні обґрунтованості інших доводів сторін, оскільки, на підставі встановлених обставин справи та викладених правових норм, в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбачений абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а відтак оскаржувану постанову слід визнати протиправною та скасувати.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті як розпорядника бюджетних коштів.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 39816845) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області № 306521 від 13.10.2021 року про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500,00 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17.10.2022 року.

Суддя О.В. Малих