Рішення № 106809569, 17.10.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2022 р. № 400/2662/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2

до відповідача:Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Артилерійська, 18, офіс 5, м.Миколаїв, 54030, про:визнання протиправним та скасування постанови від 26.10.2020 року № 63391717,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) (далі відповідач), в якому просив суд (з урахуванням уточнених позовних вимог):

визнати протиправними та скасувати:

- постанову головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області Гордашко О.В. від 01.06.2018р. про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №56511691;

- постанову головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області Гордашко О.В. від 01.06.2018р. про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №56511849;

- постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Юдіної І.М. від 26.10.2020 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №63391717;

- постанови головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Юдіною І.М. від 26.10.2020 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №63392048.

Ухвалою від 20.04.2022р. суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскільки з нього як з боржника коштів за виконавчим листом №1423/20464/2012 виданого Центральним районним судом м. Миколаєва 21.06.2016р. та виконавчим написом приватного нотаріусу Бондар Ірини Михайлівни Дніпропетровського міського нотаріального округу №1592 виданого 13.04.2014р. стягнуто не було, у відповідача були відсутні правові підстави для стягнення з позивача виконавчих зборів в розмірах, визначених в оскаржуваних постановах. При цьому оскільки до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору обраховувся як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а внесені Законом №2475-VIII зміни до статті 27 Закону №1404-VІІІ погіршили його становище як боржника, він має право на застосування норм попереднього закону.

04.10.2022р. суд постановив ухвалу, в якій запропонував відповідачу надати до суду в строк до 14.10.2022р. відзив на позовну заяву з одночасним направленням його копії іншим учасникам справи в порядку ст. 79 КАС України та вказав, що суд розгляне справу за наявними матеріалами, після встановленого строку для подання відповідачем відзиву на позов.

Відповідач в строк, встановлений ухвалою суду від 04.10.2022 року відзиву на позовну заяву не надав.

Суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.12.2013р. по справі №1423/20464/2012 (далі Рішення), залишеним без змін Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 21.01.2015р. (далі Ухвала), частково задоволений позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ОТП Факторинг Україна»; заборгованість за кредитним договором №МL-400/034/2008 від 19.03.2008 року, що складається з заборгованості за кредитом в розмірі 118 800 дол. США 70 центів, заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 32 204 дол. США 88 центів, а також пені в розмірі 118 800 дол. США 70 центів, що загалом складає 269 806 дол. США 28 центів та еквівалентно 2 156 561 грн. 60 коп.

В подальшому за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 , Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 25.03.2015р., Рішення та Ухвала суду були скасовані в частині стягнення заборгованості із поручителя ОСОБА_2 .

Окрім того, 13.04.2014р. приватним нотаріусом Бондар Ірини Михайлівни Дніпропетровського міського нотаріального округу №1592 виданий виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна, пропоную задовольнити вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у розмірі: залишок заборгованості за кредитом 118800,70 доларів США; заборгованість по відсоткам за користування кредитом 10745,79 доларів США, що всього становить 129545,89 доларів США, що за курсом НБУ станом на 30.04.2014р. (1 долар США = 11,401581 грн.) становить 1477027,95 грн.; витрати пов`язані із вчинення виконавчого напису 1700,00 грн., а всього 1478727,95 грн.

Постановою Центрального ВДВС у міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 16.04.2018р. про стягнення виконавчого збору, з позивача стягнуто виконавчий збір в рамках виконавчого провадження ВП№54994997 з виконання виконавчого листа №1423/20464/2012 виданого Центральним районним судом м. Миколаєва 21.06.2016р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 19.03.2008р., що складається з заборгованості за кредитним договором у розмірі 118800,70 доларів США; заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом 32204,88 доларів США, а також пені в розмірі 118800,70 доларів США, що загалом складає 269806,28 доларів США, що еквівалентно 2156561,60 грн. та судові витрати 1609,50 грн. В цей же день 16.04.2018р. Постановою Центрального ВДВС у міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 16.04.2018р. виконавчий лист №1423/20464/2012 на підставі п.1 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» було повернуто за заявою стягувача без виконання. 01.06.2018р. головним державним виконавцем Центрального ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області Гордашко О.В. винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №56511691 з виконання Постанови Центрального ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області №54994997 від 16.04.2018р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 215656,16 грн. Постановою Центрального ВДВС у міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 16.04.2018р. про стягнення виконавчого збору, з позивача стягнуто виконавчий збір в рамках виконавчого провадження ВП№55518962 з виконання виконавчого напису приватного нотаріусу Бондар Ірини Михайлівни Дніпропетровського міського нотаріального округу №1592 виданий 13.04.2014р. про звернення стягнення на нерухоме майно житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна, пропоную задовольнити вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у розмірі: залишок заборгованості за кредитом 118800,70 доларів США; заборгованість по відсоткам за користування кредитом 10745,79 доларів США, що всього становить 129545,89 доларів США, що за курсом НБУ станом на 30.04.2014р. (1 долар США = 11,401581 грн.) становить 1477027,95 грн.; витрати пов`язані із вчинення виконавчого напису 1700,00 грн., а всього 1478727,95 грн. Постановою Центрального ВДВС у міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 16.04.2018р. виконавчого напису приватного нотаріусу Бондар Ірини Михайлівни Дніпропетровського міського нотаріального округу №1592 виданий 13.04.2014р. на підставі п.1 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» було повернуто за заявою стягувача без виконання. 01.06.2018р. головним державним виконавцем Центрального ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області Гордашко О.В. винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №56511849 з виконання Постанови Центрального ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області №55518962 від 16.04.2018р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 147872,80 грн.

Постановою Центрального ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) від 08.09.2020р. про стягнення виконавчого збору, з позивача стягнуто виконавчий збір в рамках виконавчого провадження ВП№62949381 з виконання виконавчого листа №1423/20464/2012 виданого Центральним районним судом м. Миколаєва 21.06.2016р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 19.03.2008р., що складається з заборгованості за кредитним договором у розмірі 118800,70 доларів США; заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом 32204,88 доларів США, а також пені в розмірі 118800,70 доларів США, що загалом складає 269806,28 доларів США, що еквівалентно 2156561,60 грн. та судові витрати 1609,50 грн.

Постановою Центрального ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) від 22.10.2020р. виконавчий лист №1423/20464/2012 на підставі п.1 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» було повернуто за заявою стягувача без виконання. 26.10.2020р. головним державним виконавцем Центрального ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Юдіною І.М. винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №63391717 з виконання Постанови Центрального ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) №62949381 від 08.09.2020р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 215817,11 грн.

Постановою Центрального ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) від 08.09.2020р. про стягнення виконавчого збору, з позивача стягнуто виконавчий збір в рамках виконавчого провадження №62949635 з виконання виконавчого напису приватного нотаріусу Бондар Ірини Михайлівни Дніпропетровського міського нотаріального округу №1592 виданий 13.04.2014р. про звернення стягнення на нерухоме майно житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна, пропоную задовольнити вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у розмірі: залишок заборгованості за кредитом 118800,70 доларів США; заборгованість по відсоткам за користування кредитом 10745,79 доларів США, що всього становить 129545,89 доларів США, що за курсом НБУ станом на 30.04.2014р. (1 долар США = 11,401581 грн.) становить 1477027,95 грн.; витрати пов`язані із вчинення виконавчого напису 1700,00 грн., а всього 1478727,95 грн.

Постановою Центрального ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) від 22.10.2020р. виконавчий напис приватного нотаріусу Бондар Ірини Михайлівни Дніпропетровського міського нотаріального округу №1592 виданий 13.04.2014р. на підставі п.1 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» було повернуто за заявою стягувача без виконання. 26.10.2020р. головним державним виконавцем Центрального ВДВС у м. Миколаєві

Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Юдіною І.М. винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №63392048 з виконання Постанови Центрального ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) №62949635 від 08.09.2020р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 147872,79 грн.

Не погоджуючись із вказаними Постановами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючт спір по суті, суд виходить з настпуного.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Абзацом 2 п.2 ч.1 ст. 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

А відповідно до п.2 ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Правові та організаційні основи виконання судових рішень встановлено Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (зі змінами та доповненнями), котрий спрямований на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - Закон №1404).

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст. Закону №1404).

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з даним позовом) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас згідно з частиною другою статті 74 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Аналогічні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15 січня 2020 року у справі №1.380.2019.001073 та від 29 вересня 2020 року у справі №295/6656/14-ц.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону «Про виконавче провадження» виконавець повинен здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом, повинен вживати передбачених даним законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Такі приписи не обмежують його повноважень на здійснення виконавчих дій, але водночас зобов`язують використовувати свої правомочності таким чином, щоб не порушувати права чи законні інтереси, зокрема фізичних осіб, які не є учасниками виконавчого провадження.

З матеріалів виконавчих проваджень вбачається, і суд погоджується в цій частині позову з доводами позивача про те, що усі оскаржувані Постанови винесені щодо стягнення з боржника лише щодо однієї кредитної заборгованості, яка була двічі стягнута з боржника: за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва та за виконавчим написом приватного нотаріусу Бондар Ірини Михайлівни Дніпропетровського міського нотаріального округу. При цьому оскільки стягувач пред`являв двічі вказані документи до виконання, позивачу було нараховано чотири виконавчих збори.

Окрім того, з матеріалів виконавчих проваджень вбачається, що і виконавчий лист №1423/20464/2012 виданий Центральним районним судом м. Миколаєва 21.06.2016р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором і виконавчий напис приватного нотаріусу Бондар Ірини Михайлівни Дніпропетровського міського нотаріального округу №1011 виданий 18.03.2014р. були повернуті за заявою стягувача без виконання. Тобто, державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання, а також державний виконавець не звертав стягнення на нерухоме майно та не погашав будь-яких вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за рахунок коштів отриманих від реалізації майна.

Дії виконавців під час вчинення виконавчих дій окрім ЗУ «Про виконавче провадження», регламентуються також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої

Наказом Мінюсту №512/5 від 02.04.2012р., яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню

Частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VIII визначено обов`язок державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом (ч.2 ст. 27 Закону № 1404-VIII (в редакції до 28 серпня 2018 року).

Пунктом 21 розділу ІІІ Інструкції визначено наступне.

У постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про те, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду, як було в даному випадку.

Крім того, відповідно до статті 13 Закону № 1403-VIII заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством.

Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України. Перегляд механізму визначення винагороди виконавців з метою стимулювання зростання рівня реального виконання судових рішень (як однієї із необхідних умов підвищення ефективності виконавчого провадження) запроваджено Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, схваленою Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015.

Кабінет Міністрів України постановою від 08 вересня 2016 року № 643 затвердив Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок), що визначає механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця.

Відповідно до пункту 2 Порядку (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру державним виконавцям, визначеним у частині першій статті 7 Закону № 1403-VIII, виплачується винагорода у такому розмірі:

- 2 відсотки стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - державному виконавцю, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ;

- 0,5 відсотка стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - керівнику органу державної виконавчої служби та його заступникам, яким безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Згідно з положеннями пункту 4 Порядку фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII, якщо за таким документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Відповідно до пункту 6 Порядку для виплати винагороди державний виконавець, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ, подає заяву, в якій зазначаються: реквізити виконавчого документа; номер виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника; категорія стягнення за виконавчим документом; розмір стягнутого виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, реквізити платіжних доручень; перелік виконавчих дій та строки їх проведення; розрахунок належної до виплати винагороди; відомості про дотримання критеріїв.

Аналіз наведених вище норм Порядку свідчить про те, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Саме таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 11.03.2020р. по справі №2540/3203/18.

Таким чином із аналізу норм Закону №1404-VІІІ у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року, слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення із боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Законом №2475-VIII внесені зміни до статті 27 Закону №1404-VІІІ, які набрали чинності з 28 серпня 2018 року, і виходячи із цих змін виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Отже, із урахуванням редакцій Закону №1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача та знаходження на примусовому виконанні виконавчого документа, база

обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: у період до 28 серпня 2018 року розмір

виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року в справі №1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відтак, приписи статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, чинній після 28 серпня 2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

Внесені Законом №2475-VIII до статті 27 Закону №1404-VІІІ зміни погіршили становище боржника.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14 травня 2020 року в справі №640/685/19, від 29 липня 2020 року в справі №1340/5050/18, від 12 серпня 2020 року в справі №1340/5053/18, від 15 жовтня 2020 року в справі №280/5959/19, від 28 жовтня 2020 року в справі №400/878/20, від 21 січня 2021 року в справі №640/3430/19, від 28 січня 2021 року в справі №420/769/19 та від 20 травня 2021 року в справі №640/32814/20, яку враховує суд під час розгляду цієї справи з огляду на норми частини третьої статті 341 КАС України. Правова позиція Великої Палати Верховного Суду, висловлена у постанові від 11 березня 2020 року в справі №2540/3203/18, стосується правовідносин, що виникли до внесення змін до статті 27 Закону №1404-VІІІ.

Із урахуванням викладеного суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для стягнення з позивача виконавчих зборів в розмірах, визначених в оскаржуваних постановах, що зумовлює їх протиправність та скасування.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладені судом висновки, відповідач не довів правомірності оскаржуваних постанов, що є підставою для задоволення позову.

Судовий збір розподіляється згідно ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Артилерійська, 18, офіс 5, м.Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 35065742) задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати:

постанову головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області Гордашко О.В. від 01.06.2018р. про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №56511691;

постанову головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області Гордашко О.В. від 01.06.2018р. про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №56511849;

постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Юдіної І.М. від 26.10.2020 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №63391717;

постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Юдіної І.М. від 26.10.2020 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №63392048.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Артилерійська, 18, офіс 5, м.Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 35065742) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 2977,20 грн., сплачений квитанцією від 28.06.2022р. за №0.0.2591938588.1.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов