Рішення № 106807347, 18.10.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2022 р. справа № 300/2499/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду адміністративним з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо незарахування до страхового та загального стажу позивача періоду роботи та навчання з 13.07.1988 по 26.01.2010 при призначенні пенсії по інвалідності (ІІІ група); зобов`язання зарахувати до страхового та загального стажу позивача період роботи та навчання з 13.07.1988 по 26.01.2010 при призначенні пенсії по інвалідності (ІІІ група) та зробити відповідний перерахунок ОСОБА_1 призначеної пенсії по інвалідності (ІІІ група) з моменту звернення з заявою про призначення такої пенсії з врахуванням зарахованого періоду роботи та навчання з 13.07.1988 по 26.01.2010 до страхового та загального стажу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно не зарахував при призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 до страхового та загального стажу період роботи та навчання з 13.07.1988 по 26.01.2010 на підставі записів трудової книжки позивача.

За наслідками виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху від 24.06.2022, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 22.07.2022. У відзиві представник відповідача зазначив, що при призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 надав дублікат трудової книжки НОМЕР_1 від 13.07.1995, однак не подав підтверджуючі довідки про стаж роботи за періоди: з 12.09.1995 по 12.12.1995 в Калуській торговій базі (запис містить виправлення іншим чорнилом), з 14.12.1995 по 01.02.1996 в Львівському обласному територіальному відділі Антимонопольного комітету, з 04.03.1996 по 01.10.1998 у Львівському центрі науково-технічної та економічної інформації Української інформаційної корпорації «УКРНТІ», з 07.12.1998 по 31.12.1998 в Івано-Франківському державному центрі науково-технічної та економічної інформації. Так як за вказані періоди роботи не надано підтверджуючих довідок відсутні підстави для зарахування таких періодів до страхового стажу. Окрім того, відповідач вказує, про зарахування при призначенні пенсії по інвалідності стажу роботи за періоди з 13.07.1998 по 15.08.1990, з 01.09.1990 по 26.06.1995, та з 01.01.1999 по 31.03.2021. Представник відповідача вважає позов безпідставним, необґрунтованим та просить в задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 31.03.2021 призначено пенсію по інвалідності (ІІІ група) відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В подальшому позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України з заявою щодо надання йому інформації про обчислений страховий стаж при призначенні пенсії по інвалідності.

За результатом розгляду заяви позивача листом за №5651-5189/С-02/8-0900/21 від 23.07.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надано відповідь та роз`яснено ОСОБА_1 , про його перебування на обліку в органах пенсійного фонду як фізичної особи суб`єкта підприємницької діяльності з 28.12.1998 по 21.04.2010. Відтак, за даними реєстру застрахованих осіб інформація про здійснення ОСОБА_1 адвокатської діяльності за період з 01.07.2000 по 31.12.2003 відсутня. В той же час починаючи з січня 2004 року по січень 2005 року, та з 2008 по 2009 роки наявні відомості про сплату страхових внесків, які в свою чергу зараховані при призначенні пенсії по інвалідності. Інформація про здійснення ОСОБА_1 адвокатської діяльності за період з 01.01.2004 по 21.04.2010 в реєстрі застрахованих осіб відсутня з причин не подання звітів до системи персоніфікованого обліку. Окрім того, повідомлено, що станом на 15.07.2021 страховий стаж становить 11 років 5 місяців 20 днів (а.с.7-9).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо незарахування до страхового та загального стажу позивача період роботи та навчання з 13.07.1988 по 26.01.2010 при призначенні пенсії по інвалідності (ІІІ група), позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до статті 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до статті 11 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2004, передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло до набрання чинності Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення" йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Також, згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), для підтвердження страхового стажу до 01.01.2004 подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а за період роботи починаючи з 01.01.2004 - за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, згідно з пунктом 1.1 якої трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 2.4 вказаної Інструкції передбачено, що записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6. Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

У пункті 2.10. цієї ж Інструкції передбачено, що у розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

Дослідивши записи у трудовій книжці ОСОБА_1 суд з`ясував, що відомості про роботу позивача внесені у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та не містять неточних або неправильних записів, виправлень, закреслень тощо.

Зокрема, відповідно до записів №№1, 2, 3 трудової книжки позивач з 13.07.1988 по 02.07.1990 працював в колгоспі «Ленінським шляхом», в свою чергу записи за №4,5 свідчать, що з 16.02.1991 колгосп «Ленінським шляхом» перейменовано на колгосп «Струтинський», з 14.02.1992 колгосп «Струтинський» перейменовано на спілку селян «Струтинський», №6, 7 зарахований студентом денної форми навчання юридичного факультету Львівського державного університету ім. Івана-Франка з 28.08.1990 по 30.06.1995 (а.с.10, 11).

Як встановлено судом за вказаний період Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області ОСОБА_1 при призначенні пенсії зараховано стаж роботи в колгоспі «Ленінським шляхом» з 13.07.1988 по 31.12.1988 7 днів, з 01.01.1989 по 31.12.1989 5 місяців 7 днів, 13.01.1990 по 31.12.1990 5 місяців 28 днів, за даними довідки про встановлену і вироблену кількість вихододнів за №С59/040-01, та період навчання у Львівському державному університеті ім. Івана-Франка з 01.09.1990 по 26.06.1995 - 4 роки 9 місяців 26 днів, який зарахований відповідно до диплому ЛМ №006095 від 29.06.1995, вказане підтверджено розрахунком стажу роботи (а.с.41).

Відтак, на переконання суду вказані періоди роботи правомірно зараховані до стажу роботи позивача, а позовні вимоги щодо зарахування стажу за вказаний період не підлягають до задоволення.

В той же час, відповідно до записів трудової книжки за №8, 9 позивач працював з 12.09.1995 по 12.12.1995 в Калуській міжрайонній торговій базі, за №10, 11, 12 з 14.12.1995 по 01.02.1996 в Львівському обласному антимонопольному комітеті, за №13, 14, 15, 16 з 04.03.1996 по 01.10.1998 в Львівському центрі науково-технічної та економічної інформації Української інформаційної корпорації «УКРНТІ», за №17, 18 з 07.12.1998 по 01.04.1999 в Івано-Франківському державному центрі науково-технічної та економічної інформації (а.с.11-13).

Як зазначалось судом, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Отже, за наявності відповідних записів про роботу у трудовій книжці трудовий стаж вважається підтвердженим належним чином.

За таких обставин, незарахування відповідачем до трудового стажу позивача періоду трудової діяльності з 12.09.1995 по 12.12.1995 в Калуській міжрайонній торговій базі, з 14.12.1995 по 01.02.1996 в Львівському обласному антимонопольному комітеті, з 04.03.1996 по 01.10.1998 в Львівському центрі науково-технічної та економічної інформації Української інформаційної корпорації «УКРНТІ», з 07.12.1998 по 01.04.1999 в Івано-Франківському державному центрі науково-технічної та економічної інформації, є протиправним.

Щодо незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду зайняття індивідуальною адвокатською діяльністю з 19.04.2002 по 28.01.2010 з тих підстав, що інформація про сплату страхових внесків за цей період в системі персоніфікованого обліку відсутня, суд вказує на таке.

Так, відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою Пенсійного фонду України від 03 червня 1999 року № 4-6 (далі Інструкція № 4-6), вона розроблена відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1994 року N 345 (345-94-п), Закону України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів і визначає порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями (надалі - Підприємства), незалежно від форм власності і господарювання, виду діяльності, галузевої належності, та фізичними особами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також їх облік у Пенсійному фонді України.

Підпунктом 2.1.3. Інструкції № 4-6 встановлено, що платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб`єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов`язаною з одержанням доходу.

Відповідно до підпункту 5.3.1. Інструкції № 4-6 збір з фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, адвокатів, їх помічників, приватних нотаріусів та інших осіб, які не є суб`єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов`язаною з одержанням доходу, нараховується на чистий дохід, що підлягає оподаткуванню, тобто на різницю між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, що пов`язані з одержанням доходу, на підставі витягів з податкових декларацій. При цьому не враховуються суми акцизного збору і податку на додану вартість. Такі витяги, завірені податковою інспекцією, подаються платником до Пенсійного фонду в 15-денний строк після закінчення кварталу. При визначенні чистого доходу фізичної особи - підприємця не враховуються заробітна плата та винагороди, одержані на умовах, зазначених у пункті 2.1.4 цієї Інструкції, тому що нарахування збору на них повинно здійснювати підприємство, що виплачує винагороду, крім випадків, якщо суми винагород виплачені підприємством (фірмою), що є самостійною іноземною юридичною особою.

Також, підпункт 5.3.2. Інструкції № 4-6 визначав, що збір обчислюється і сплачується щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період (квартал) не пізніше як 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого року наступного за звітним. При цьому сплата збору за четвертий квартал календарного року провадиться авансом до 15 грудня із суми очікуваного (оцінного) доходу за цей період.

Окрім цього, за правилами частини першої, пункту «а» частини 2 статті 56, частини 1 статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), який діяв у спірні періоди трудової діяльності позивача, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів за умови сплати страхових внесків.

У заробіток для обчислення пенсій включається всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески, крім виплат одноразового характеру, не обумовлених діючою системою оплати праці (компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога та інші), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає суду підстави для висновку, що з 2002 по 2010 рік на законодавчому рівні було передбачено зарахування для обчислення пенсій заробітку, одержаного громадянами від здійснення адвокатської діяльності у разі сплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України, оскільки такі громадяни підлягали державному соціальному страхуванню, провадили трудову діяльність як самозайняті особи і підлягали реєстрації як платники внесків в органах ПФУ у містах і районах.

Крім того, суд звертає увагу, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій за нормами Закону № 1058 врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/118461.1 (далі - Порядок № 22-1).

У пункті 2.1. розділу II Порядку № 22-1 встановлено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України № 794 від 04 червня 1998 року затверджене Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення № 794), згідно з пунктом 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до пункту 5 Положення № 794, персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Пунктом 6 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови.

Згідно з пунктом 7 Положення № 794, уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

Пунктами 9.1-9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 жовтня 2001 року № 16-6 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2001 року за № 998/6189 (далі - Інструкція № 16-6) визначено поняття організації персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

З аналізу наведених вище норм слідує, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України.

Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 № 2148-VIII, розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 доповнено пунктом 3-1, яким встановлено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно зі статтею 26 цього Закону включаються періоди, зокрема з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

При цьому, до Порядку № 22-1 також були внесені зміни, за змістом яких періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 по 31 грудня 2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 по 31 грудня 2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Згідно пунктом 6 указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва», суб`єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником податків, в тому числі збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Системний аналіз наведених вище положень законодавства дає підстави для висновку, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Разом з тим, органи Пенсійного фонду України наділені компетенцією здійснювати перевірку відомостей про особу, зокрема при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для призначення їй пенсії і реалізація такого обов`язку покликана забезпечити непорушне конституційне право кожного на пенсійне забезпечення.

В свою чергу, законодавчо визначеною умовою для врахування періоду трудової діяльності особи, яка в проміжок часу з 2000 по 2017 рік займалася підприємництвом, для його страхового стажу є сам лише факт сплати ним страхових внесків, незалежно від їх розміру.

Водночас, вказаній законодавчій прерогативі кореспондують вищенаведені норми спеціального Порядку № 22-1, яким керується у своїй діяльності Пенсійний фонд України та його структурні підрозділи.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності суд приходить до висновку, що спірні періоди зайняття адвокатською діяльністю з 19.04.2002 по 28.01.2010 можуть бути зараховані до страхового стажу позивача лише у разі подання доказів сплати страхових внесків до Пенсійного фонду за вказані періоди.

Так, в матеріалах справи наявна трудова книжка, відповідно до запису якої за №19, 20 ОСОБА_1 здійснював індивідуальну адвокатську діяльність з 19.04.2002 по 28.01.2010 (а.с.13).

Судом досліджено поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області розрахунок стажу за вказаний період, та встановлено, що позивачу зараховано страховий стаж з 01.01.2005 по 31.01.2005 1 місяць, з 01.03.2008 по 31.12.2009 3 місяці 20 днів, оскільки за вказані періоди у Формі ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» містились відомості про сплату страхових внесків.

Проте, позивачем ні до пенсійного органу, ні до суду не надано належних доказів про сплату страхових внесків за період з 19.04.2002 по 31.12.2004, з 01.02.2005 по 29.02.2008, з 01.01.2010 по 28.01.2010.

За таких обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області обґрунтовано не зараховано до страхового стажу позивача період адвокатської діяльності з 19.04.2002 по 31.12.2004, з 01.02.2005 по 29.02.2008, з 01.01.2010 по 28.01.2010.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів повну правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли лише часткове підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити частково.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи: з 12.09.1995 по 12.12.1995 в Калуській міжрайонній торговій базі, з 14.12.1995 по 01.02.1996 в Львівському обласному антимонопольному комітеті, з 04.03.1996 по 01.10.1998 в Львівському центрі науково-технічної та економічної інформації Української інформаційної корпорації «УКРНТІ», з 07.12.1998 по 01.04.1999 в Івано-Франківському державному центрі науково-технічної та економічної інформації.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: в Калуській міжрайонній торговій базі 12.09.1995 по 12.12.1995, в Львівському обласному антимонопольному комітеті з 14.12.1995 по 01.02.1996, в Львівському центрі науково-технічної та економічної інформації Української інформаційної корпорації «УКРНТІ» з 04.03.1996 по 01.10.1998, в Івано-Франківському державному центрі науково-технічної та економічної інформації з 07.12.1998 по 01.04.1999.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 31.03.2021 з врахуванням страхового стажу, до якого включити періоди трудової діяльності: з 12.09.1995 по 12.12.1995 в Калуській міжрайонній торговій базі, з 14.12.1995 по 01.02.1996 в Львівському обласному антимонопольному комітеті, з 04.03.1996 по 01.10.1998 в Львівському центрі науково-технічної та економічної інформації Української інформаційної корпорації «УКРНТІ», з 07.12.1998 по 01.04.1999 в Івано-Франківському державному центрі науково-технічної та економічної інформації.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто два) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.