Рішення № 106807259, 17.10.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2022 року Справа № 280/2689/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до - Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району

про визнання дій протиправними та зобов`язання провести перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до Управління соціального захисту населення Запорізької міськоїрадипо Комунарському району (далі по тексту відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району щодо виплати ОСОБА_1 , як члену сім`ї загиблого, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у меншому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району нарахувати та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 7849,00 грн (сім тисяч вісімсот сорок дев`ять гривень 00 коп);

- стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу адвоката у сумі 900,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є членом сім`ї загиблого ветерана війни, має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як член сім`ї загиблого учасника бойових дій, розмір якої на момент виникнення спірних правовідносин, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 за № 3-р/2020, має визначатись у відповідності до статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Однак, відповідач протиправно нарахував та виплатив йому вказану допомогу у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України у постанові від 08.04.2021 № 325, а саме: 996 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 02 червня 2022 року відкрито провадження у справі № 280/2689/22 за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

ОСОБА_1 є членом сім`ї загиблого ветерана війни учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 27.05.2015.

30 липня 2021 року позивач звертався до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району зі заявою щодо виплати недоплачених коштів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як члену сім`ї загиблого ветерана війни учасника бойових дій.

За наслідками розгляду такої заяви, відповідач листом № П-518 від 03 серпня 2021 року повідомив позивача про неможливість донарахування та виплати коштів разової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого ветерана - учаснику бойових дій за 2021 рік, у зв`язку з тим, що забезпечення проведення державної соціальної політики та соціального захисту громадян, проведення заходів щодо підвищення реальних доходів населення покладено на Кабінет Міністрів України, згідно Закону України «Про Кабінет Міністрів України». Отже, Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району не має права виплачувати державні допомоги на свій розсуд. Відповідач зазначає, що грошова допомога позивачеві була виплачена в повному обсязі у відповідності із чинним законодавством.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У 2021 році Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району виплатило позивачці щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 996 гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року № 325 «Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Водночас, правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (надалі - Закон № 3551-XII).

При цьому, пільги членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10, статті 10-1 Закону №3551-XII передбачені статтею 15 цього Закону.

Відповідно до частини 5 статті 15 Закону №3551-XII (в редакції « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV), окрім іншого, визначено, що щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) частину 5 статті 15 Закону № 3551-XII викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом № 107-VI, визнані неконституційними.

Протягом 2012 - 2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 12 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати, зокрема, розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України 08 квітня 2021 року прийнято постанову № 325 «Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (надалі - Постанова № 325), якою передбачено, що членам сімей загиблих і дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 996 гривень.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, на час виникнення спірних відносин рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020відновлено дію частини 5 статті 15 Закону № 3551-XIIу редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

За наведених вище обставин відповідачем необґрунтовано здійснено виплату позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік відповідно до приписів постанови № 325.

До таких висновків суд дійшов з огляду на те, що у рішенні від 29 вересня 2020 року, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи № 440/2722/20-а, Верховний Суд дійшов висновку, що з дня прийняття рішення Конституційного Суду України № 3-р/2020, тобто з 27 лютого 2020 року, особа набула право на соціальне забезпечення у порядку, передбаченому редакцією Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до внесення відповідних змін.

Відтак, із урахуванням встановлених обставин та висновків Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи суд доходить висновку, що, виплачуючи позивачу оспорювану допомогу у 2021 році у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 325, відповідач тим самим допустив порушення статті 15 Закону № 3551-XII у редакції Закону України № 367-XIV, яка передбачала виплату дружинам померлих учасників бойових дій допомоги до 5 травня в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку задовольнити в повному обсязі позовну вимогу щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. При цьому, під час такого перерахунку та виплати слід врахувати раніше виплачену суму такої допомоги.

Разом з тим, суд зауважує, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання бездіяльності відповідача протиправною є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки дії суб`єкта владних повноважень це активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли бездіяльність - пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи.

Водночас, фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідачем були вчинені активні дії, а саме: відмовлено у здійсненні перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, про що свідчить лист від 03 серпня 2021 року № П-518, у зв`язку з чим вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача немає.

Також в позовній заяві міститься вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 900 грн 00 коп витрат на правову допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин 1-2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами 3-4 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин 5-7 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з частини 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження обґрунтованості понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 900,00 грн позивач надав до суду наступні копії документів: договір № 97 про надання правничої допомоги від 30.07.2021, розрахунок витрат на правову допомогу від 18.02.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер адвоката, квитанція до прибуткового касового ордеру № 33 від 18.02.2022.

Згідно з розрахунком витрат на правову допомогу адвокатом були виконані наступні роботи (надані послуги): вивчення і аналіз матеріалів 75 грн, складання та направлення відповідачеві заяви про доплату сум щорічної грошової допомоги члену сім`ї загиблого 150 грн, складання позовної заяви із підготуванням додатків до позову 675,00 грн, всього 900,00 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі « Баришевський проти України» (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі « Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі « Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Разом з цим, на думку суду, при наданні адвокатом правничої допомоги позивачу на суму 900,00 грн. не було належним чином враховано витрачений час на вчинення дій та їх обсяг, що пов`язані з розглядом справи.

Такий вид послуги як вивчення і аналіз матеріалів, за яку заявлено 75,00 грн та складання та направлення відповідачеві заяви, за яку заявлено 150,00 грн не є видами правничої допомоги та є надлишковими в розумінні статті 139 КАС України.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 900,00 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 675,00 грн. Суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу саме у сумі 675,00 грн є пропорційним до предмета спору та складності справи.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 675,00 грн.

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 32, код ЄДРПОУ 37573838) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 32, код ЄДРПОУ 37573838) судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 675 (шістсот сімдесят п`ять) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 17 жовтня 2022 року.

Суддя Сацький Р.В.