Рішення № 106805359, 17.10.2022, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1095/22

Провадження № 2/466/1270/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2022 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Невойта П.С.,

секретаря с/з Семків Х.І.,

справа № 466/1095/22,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м.Львова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Третя львівська нотаріальна контора Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про встановлення факту не проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини та визнання права власності на частину квартири,

у с т а н о в и в:

10.02.2021 адвокат Угриновська Юлія Володимирівна в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 та просить суд:

- встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно не проживав із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час смерті (час відкриття спадщини);

- визначити за ОСОБА_1 право власності на 1/24 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- визначити за ОСОБА_2 право власності на 1/24 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачі є спадкоємцями по смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті відкрилася спадщина.

Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 046464, виданого 05 жовтня 2005 року ВАТ «Концерн-Електрон», на підставі розпорядження № 574 від 07.09.2005р., квартира АДРЕСА_1 на момент смерті ОСОБА_4 належала на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

ОСОБА_4 до моменту смерті проживала за адресою: АДРЕСА_2 .

На момент смерті ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину, Позивач 1, як спадкоємець першої черги за законом, звернулася до Третьої львівської державної нотаріальної контори.

За результатами такого звернення було заведено спадкову справу № 63305799 у Спадковому реєстрі. Однак, державним нотаріусом було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом, з тих мотивів, що необхідно визначити частку померлої ОСОБА_4 та інших співвласників у спільній сумісній власності.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19.11.2019 року у справі №466/7187/19 було визначено за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та померлою ОСОБА_4 по 1/4 ідеальної частки у спільному сумісному майні, а саме: квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .

14 січня 2020 року ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку спадкового майна. Також 14 січня 2020 року Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку спадкового майна видано ОСОБА_2 .

Відповідач - ОСОБА_3 із Заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до Третьої львівської державної нотаріальної контори не звертався, однак був визнаний спадкоємцем на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України. При цьому, Свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно Відповідачу не видавалось.

Однак, реєстрація Відповідача за місцем проживання спадкодавця, в даному випадку не є свідченням прийняття спадщини, в розумінні ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки останній з 1995 року не проживає за вказаною адресою, а отже відсутній факт постійного проживання разом із спадкодавцем. Факт не проживання Відповідача із спадкодавцем як до дня смерті, так і на час відкриття спадщини, підтверджується Актом від 28 вересня 2021 року, складеним комісією ОСББ «Величковського,48» та показаннями свідків.

Державним нотаріусом Третьої львівської державної нотаріальної контори Станкевич В. у своїх відповідях від 17 листопада 2021 року вих. № 3472/02-14 та від 29 листопада 2021 року вих. № 3602/02-14 зазначено, що для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України, є необхідним встановлення факту не проживання спадкоємця разом із спадкодавцем та рекомендовано звернутися до суду за встановленням факту не проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач не скористався правом подання письмового відзиву на позовну заяву.

Третя особа письмових пояснень на позовну заяву не подавала.

Ухвалою від 14.02.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 13.05.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 17.10.2022 суд вирішив проводити заочний розгляд справи.

В судове засідання представник позивача адвокат Угриновська Ю.В. та позивачі не прибули, просили проводити розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують.

Відповідач у судове засідання не прибув повторно, причин неприбуття суду не повідомив, заяв про відкладення судового засідання на адресу суду не надходило, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, та повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення, що повернулося на адресу суду та долучені до матеріалів справи, відзиву на позовну заяву ним подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, представник позивача не заперечувала щодо заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статтей 280-282 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Третя львівська нотаріальна контора Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) письмових пояснень третьої особи на позовну заяву подано не було. У клопотанні від 11.03.2022 просять розглядати справу у відсутності представника нотконтори.

Дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд приходить такого.

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень, викладених у ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд встановив такі обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть, видане 18.01.2012 року, серія НОМЕР_1 , копія якого міститься в матеріалах справи /арк.спр.17/.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина до складу якої увійшла частка в квартирі АДРЕСА_1 .

Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 046464, виданого 05 жовтня 2005 року ВАТ «Концерн-Електрон», на підставі розпорядження № 574 від 07.09.2005р., квартира АДРЕСА_1 на момент смерті ОСОБА_4 належала на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 /арк.спр.16/.

ОСОБА_4 до моменту смерті проживала за адресою: АДРЕСА_2 .

На момент смерті ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, звернулася до Третьої львівської державної нотаріальної контори.

За результатами такого звернення було заведено спадкову справу № 63305799 у Спадковому реєстрі. Однак, державним нотаріусом було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом, з тих мотивів, що необхідно визначити частку померлої ОСОБА_4 та інших співвласників у спільній сумісній власності.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19.11.2019 року у справі № 466/7187/19 було визначено за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та померлою ОСОБА_4 по 1/4 ідеальної частки у спільному сумісному майні, а саме: квартирі за адресою: АДРЕСА_2 /арк.спр.18-22/.

14 січня 2020 року ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку спадкового майна, а 14 січня 2020 року - Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку спадкового майна, видано ОСОБА_2 /арк.спр.26, 27.

Відповідач - ОСОБА_3 із Заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до Третьої львівської державної нотаріальної контори не звертався, однак був визнаний спадкоємцем на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України. При цьому, Свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно ОСОБА_3 не видавалось.

З Акту від 28.09.2021, складеного комісією ОСББ «Величковського,48» вбачається, що ОСОБА_3 з 1995 року не проживає за адресою: АДРЕСА_3 /арк.спр.23-24/.

29 жовтня 2021 року Позивачі звернулися до Третьої львівської державної нотаріальної контори із заявою в якій виклали вищеописані обставини та просили видати свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на спадкове майно, а саме: 1/12 частки квартири АДРЕСА_1 .

Державним нотаріусом Третьої львівської державної нотаріальної контори - Станкевич В.М. листами від 17 листопада 2021 року вих. № 3472/02-14 та від 29 листопада 2021 року вих. № 3602/02-14 повідомила Позивачів, що для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення факту не проживання спадкоємця разом із спадкодавцем та рекомендовано звернутися до суду за встановленням факту не проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 / арк.спр.33-34/

Щодо правових норм, які підлягають застосуванню під час вирішення спору.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Згідно із ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не відмовився від неї в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав разом із спадкодавцем, для прийняття спадщини має подати в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини. А у відповідності до ч.1 ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Частиною 1 статті 29 ЦК України (в редакції чинній на момент відкриття спадщини) - місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1271 ЦК України ящо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Вимогами ст.1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Однак, в силу тотожності понять місця реєстрації (відповідно до змісту Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання») як місця постійного проживання фізичної особи, де особа проживає понад шість місяців на рік постійному проживанню спадкоємця разом із спадкодавцем на дату смерті у змісті ч.3 ст.1268 ЦК України і законодавчим не розмежуванням вказаних категорій особами, що уповноважені на вчинення нотаріальних дій тлумачиться невідповідне фактичним обставинам справи рішення про прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті його матері.

Так, у відповідності до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В силу дії статтей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статтей 1220-1221,1223ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Згідно із статтями 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст.257 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч.1 ст.29 ЦК є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

У відповідності до статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

В пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику у справах про спадкування " від 30.05.2008 № 7 зазначено, що "Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами статті 29, частини другої статті 1221 ЦК . Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця", а у відповідності до п.2 Постанови…, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може бути підтвердженням, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, своєчасності й повноти прийняття спадщини спадкоємцем. Для цього, окремо слід довести факт постійного (спільного й безперервного) проживання спадкоємця зі спадкодавцем станом на день смерті останнього.

Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2020 року (справа № 355/832/17) зроблено наступний правовий висновок: «Державна реєстрація позивача у спірному житловому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті матері за адресою реєстрації, оскільки документально спростована належними та допустимими доказами, якими є зазначені вище довідки органу місцевого самоврядування. При цьому частина третя статі 1168 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що може бути відмінними один від одного. Відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів фактичного проживання позивача разом із спадкодавцем на час його смерті стало наслідком ухвалення обґрунтованого судового рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку із його недоведеністю».

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 травня 2021 року (справа № 937/10434/19-ц) зазначив, що сама по собі реєстрація місця проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини.

Так, позивачами доведено факт, що ОСОБА_3 постійно не проживав за місцем реєстрації з 1995 року, в тому числі станом на день смерті спадкодавця (і продовжує не проживати по сьогоднішній день), тому він не може вважатися таким, що прийняв спадщину, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст.16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, враховуючи те, що позивачі виявили бажання оформити право на спадкове майно, в нотаріальному порядку не має можливості у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; довели факт не проживання ОСОБА_3 на момент смерті ОСОБА_4 , останній спадщини не прийняв, будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно окрім Позивачів, судом не встановлено, а тому вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судові витрати залишити за Позивачами.

Керуючись ст. 3, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-266, 268,208-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , постійно не проживав у квартирі АДРЕСА_1 із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час смерті (час відкриття спадщини) за місцем відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на 1/24 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності на 1/24 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Судові витрати залишити за позивачами.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 17 жовтня 2022 року.

Суддя П. С. Невойт