Рішення № 106805063, 07.10.2022, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2022 року

м. Харків

справа № 638/15004/21

провадження № 2/638/2718/22

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Проданової М.О., Федорова О.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - відділ опіки та піклування Департаменту служб у справах дітей,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - відділ опіки та піклування Департаменту служб у справах дітей, про визначення місця проживання дитини,

в с т а н о в и в:

28 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.

Позовна заява мотивована тим, що 24 червня 2006 року між ОСОБА_1 , 1968 року народження, та ОСОБА_2 , 1983 року народження, укладено шлюб, який зареєстровано 24 червня 2006 року у Дзержинському районному у місті Харкові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, про що зроблений актовий запис № 366.

Шлюб між сторонами було розірвано 03 серпня 2021 року відповідно до рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2021 року, яке набрало законної сили.

У шлюбі у подружжя народилось двоє дітей: донька - ОСОБА_3 , 2006 року народження, та син - ОСОБА_4 , 2012 року народження, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 24 листопада 2006 року та Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 07 лютого 2012 року відповідно.

ОСОБА_5 навчається в 9-А класі у комунальному закладі «Харківський навчально-виховний комплекс № 106 Харківської міської ради Харківської області імені ОСОБА_6 » на підставі наказу від 25 червня 2021 року № 24-у.

ОСОБА_7 навчається в 4-А класі у комунальному закладі «Харківський навчально-виховний комплекс № 106 Харківської міської ради Харківської області імені В.О. Кисіля» на підставі наказу від 26 серпня 2021 року № 51-у.

На теперішній час діти, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , мешкають разом із позивачем. Колишня дружина, ОСОБА_2 , мешкає окремо, 07 вересня 2021 року до суду було подано позовну заяву про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

У вересні 2019 року мати разом із дітьми пішла від позивача проживати окремо. При цьому про інтереси дітей вона не враховувала, не піклувалася. Вона оселилась жити у сестри, працювала реалізатором на ринку. Дітей перевела до іншої школи. Зі слів дітей, вони майже не бачились. Діти часто проводили час у бабусі, яка мешкає неподалік.

За цей час старша донька стала гірше навчатись, а молодший інколи навіть не відвідував школи, бо його нікому було відвести. Стосунки матері з дітьми не склались.

Зазначив, що після того як відповідачка з дітьми пішла позивач щомісяця добровільно надавав їй матеріальну допомогу на утримання дітей, привозив їм продукти, подарунки, іграшки, надавав кошти на придбання дитячих речей.

Крім того, вказав на те, що син, ОСОБА_4 , є інвалідом дитинства, періодично йому необхідно проходити медичне обстеження та приймати препарати.

Водночас, відповідачка за час окремого проживання не приділяла належної уваги здоров`ю сина.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що має самостійний стабільний дохід, є приватним підприємцем, власне житло (трикімнатна квартира). Діти займаються в навчальному закладі, розташованому в 20 метрах від будинку. Натомість відповідачка не має власного житла, офіційно непрацевлаштована. Діти мають бажання проживати разом із батьком.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2021 року заяву ОСОБА_1 про виклик свідків задоволено. Викликано у судове засідання свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - відділ опіки та піклування Департаменту служб у справах дітей, про визначення місця проживання дитини. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2022 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Міліруда Є.О. про витребування доказів залишено без задоволення. Клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ломакіна Е.В. про об`єднання в одне провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - відділ опіки та піклування Департаменту служб у справах дітей, про визначення місця проживання дитини залишено без задоволення.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2022 року прийнято відмову від частини позовних вимог щодо визначення місця проживання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - відділ опіки та піклування Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дітей.

Провадження у справі в частині позовних вимог про визначення місця проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрито у зв`язку із відмовою позивача від частини позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

01 вересня 2022 року через канцелярію суду відповідачка ОСОБА_2 подала до суду клопотання про розгляд справи про визначення місця проживання дітей за її відсутності. Водночас, просила судове засідання, призначене на 12 вересня 2022 року 14 годину 00 хвилин, перенести до закінчення воєнного стану. Зазначила, що донька ОСОБА_5 проживає разом із нею. Судове засідання було відкладено до 26 вересня 2022 року, в подальшому до 07 жовтня 2022 року.

У судове засідання, призначене на 07 жовтня 2022 року, ОСОБА_2 не з`явилась, причини неявки не повідомила. Відзиву та будь-яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, зокрема про відкладення судового засідання, до суду не подала.

26 вересня 2022 року через канцелярію суду директором Департаменту служб у справах дітей О.П. Малько по справі № 638/15004/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.

Зазначив, що у провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця: проживання дитини. З позовних вимог вбачається, що батько дітей, ОСОБА_1 , просить визначити місце проживання доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із ним. З огляду на зміст частини третьої статті 160 Сімейного кодексу України, питання щодо визначення місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради не розглядалось, у зв`язку із тим, що ОСОБА_12 вже досягла чотирнадцяти років, та самостійно визначає місце свого проживання.

Вказав, що відповідно до частини п`ятої статті 19 Сімейного кодексу України Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради надає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору між батьками.

Просив розгляд справи провести за відсутності представника органу опіки та піклування. Рішення по справі прийняти з урахуванням наданого висновку.

26 вересня 2022 року через канцелярію суду представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Міліруд Є.О. подав до суду заяву, в якій просив подальший розгляд справи проводити без участі позивача та його представника. Позовні вимоги щодо визначення місця проживання сина ОСОБА_13 , 2012 року народження, підтримує та просить задовольнити. Необхідності виклику у судове засідання свідків у подальшому не вбачає, оскільки представники Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради поспілкувались з цими учасниками та директор Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради надав свій висновок, який влаштовує як позивача так і відповідача.

Відповідно до вимог частини першої - третьої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Суд враховує, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

З метою недопущення надмірної тривалості судового провадження правових підстав для подальшого відкладення розгляду справи суд не вбачає.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, які належним чином повідомлялись про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутності та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Крім того, суд враховує предмет спору та характер спірних правовідносин, що мають особливе значення у контексті захисту прав дітей, та тривалість їх розгляду безпосередньо корелюється із забезпеченням найкращих інтересів дитини, тому дана категорія справ повинна розглядатися у найкоротші строки із дотриманням приписів, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Зважаючи на вищевикладене, розглядаючи справу, суд виходить з найкращих інтересів дитини.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

24 червня 2006 року між ОСОБА_1 , 1968 року народження, та ОСОБА_2 , 1983 року народження, укладено шлюб, який зареєстровано 24 червня 2006 року у Дзержинському районному у місті Харкові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, про що зроблений актовий запис № 366 (а. с. 6).

Шлюб між сторонами було розірвано 03 серпня 2021 року, що підтверджується рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2021 року, яке набрало законної сили (а. с. 7-8).

Сторони у справі мають двоє дітей: донька - ОСОБА_5 , 2006 року народження, та син - ОСОБА_7 , 2012 року народження, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 24 листопада 2006 року та Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 07 лютого 2012 року відповідно (а. с. 9, 10).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в 9-А класі у комунальному закладі «Харківський навчально-виховний комплекс № 106 Харківської міської ради Харківської області імені В.О. Кисіля» на підставі наказу від 25 червня 2021 року № 24-у (а. с. 11).

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається в 4-А класі у комунальному закладі «Харківський навчально-виховний комплекс № 106 Харківської міської ради Харківської області імені В.О. Кисіля» на підставі наказу від 26 серпня 2021 року № 51-у (а. с. 12).

Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (довідка про склад сім`ї) за адресою: АДРЕСА_1 станом на 02 вересня 2021 року зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 13).

Відповідно до акта начальника 10 дільниці КП «Жилкомсервіс» про не проживання особи за місцем реєстрації від 06 вересня 2021 року ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з вересня 2019 року фактично не проживає (а. с. 14).

Відповідно до рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 січня 2022 року ОСОБА_2 визнано такою, що втратила право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_2 .

Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради розглянуто питання щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком, ОСОБА_1 .

Батько дитини - ОСОБА_1 . Мати дитини - ОСОБА_2 .

Розгляд вищевказаного питання проводився органом опіки та піклування на підставі статті 161 Сімейного кодексу України.

Батьки дитини перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2021 року шлюб між батьками розірвано.

Малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований разом із батьками, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та сестрою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою; АДРЕСА_1 . Фактично у квартирі проживає батько із ОСОБА_13 . Згідно з актом обстеження умов проживання для виховання та повноцінного розвитку дитини створені належні умови.

Мати дитини, ОСОБА_2 , разом із донькою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкають окремо. Згідно з рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 січня 2022 року ОСОБА_2 визнано такою, що втратила право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_2 .

Згідно з інформацією КЗ «Харківський навчально-виховний комплекс № 106 Харківської міської ради Харківської області імені В.О. Кисіля, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у закладі.

Згідно з інформацією КНП «Міська дитяча поліклініка № 4» Харківської міської ради, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходиться під наглядом фахівця закладу з народження. Лікаря - педіатра, який надає первинну медичну допомогу, з серпня 2021 року хлопчик відвідує в супроводі батька, який виконував рекомендації лікарів, раніше у супроводі обох батьків.

Згідно з довідкою КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» від 31 серпня 2022 року батько, ОСОБА_1 , на диспансерному обліку не перебуває. Згідно з довідкою КНП «Міський психоневрологічний диспансер № 3» Харківської міської ради від 31 серпня 2022 року ОСОБА_1 впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою до КНП «Міський психоневрологічний диспансер № 3» не звертався, на обліку не перебуває. Батько дитини, ОСОБА_1 , є фізичною особою - підприємцем, має постійний дохід.

Судом встановлено, що на теперішній час син ОСОБА_13 проживає разом із батьком ОСОБА_1 у трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві власності.

Батько має постійну роботу, працює фізичною особою - підприємцем, стабільний дохід, позитивну характеристику, на наркологічному та психіатричному обліку не перебуває, за місцем проживання дитини батьком створені всі необхідні належні житлово-побутові умови для повноцінного розвитку, навчання, тощо. У дитини є окрема кімната, підручники, речі відповідно до віку, іграшки, тощо.

Відповідно до п. 4, п. 5 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до висновку Департаменту служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № 181 від 22 вересня 2022 року, Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради розглянуто питання щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком, ОСОБА_1 . Під час розгляду та вивчення наданих документів встановлено, що в Дзержинському районному суді м. Харкова розглядається цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини. Батько дитини - ОСОБА_1 .. Мати дитини - ОСОБА_2 .. Батьки дитини перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2021 року шлюб між батьками розірвано.

Малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований разом із батьками, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та сестрою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою; АДРЕСА_1 . Фактично у квартирі проживає батько із ОСОБА_13 . Згідно з актом обстеження умов проживання для виховання та повноцінного розвитку дитини створені належні умови.

Мати дитини, ОСОБА_2 , разом із донькою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкають окремо. Згідно з рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 січня 2022 року ОСОБА_2 визнано такою, що втратила право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_2 .

Згідно з інформацією КЗ «Харківський навчально-виховний комплекс № 106 Харківської міської ради Харківської області імені В.О. Кисіля, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у закладі.

Згідно з інформацією КНП «Міська дитяча поліклініка № 4» Харківської міської ради, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходиться під наглядом фахівця закладу з народження. Лікаря - педіатра, який надає первинну медичну допомогу, з серпня 2021 року хлопчик відвідує в супроводі батька, який виконував рекомендації лікарів, раніше у супроводі обох батьків.

Згідно з довідкою КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» від 31 серпня 2022 року батько, ОСОБА_1 , на диспансерному обліку не перебуває. Згідно з довідкою КНП «Міський психоневрологічний диспансер № 3» Харківської міської ради від 31 серпня 2022 року ОСОБА_1 впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою до КНП «Міський психоневрологічний диспансер № 3» не звертався, на обліку не перебуває. Батько дитини, ОСОБА_1 , є фізичною особою - підприємцем. Має постійний дохід. Малолітній ОСОБА_4 надав свої письмові пояснення, в яких зазначив, що проживає разом із батьком та бажає надалі мешкати з ним.

Мати, ОСОБА_2 , надала свої письмові пояснення, в яких зазначила, що син, ОСОБА_7 , разом із батьком наразі мешкає у дідуся дитини по лінії матері. Донька проживає із нею. В цілому мати поважає бажання сина та не заперечує проти проживання із батьком.

Питання щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 , було розглянуто 20 вересня 2022 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради на підставі наявних документів.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 19, 150, 155, 160 СК України, рекомендацією Комісії, в інтересах дитини, Департамент служб, як представник органу опіки та піклування, вважав доцільним визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 (а. с. 130).

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною першою статті 12 цього Закону передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави -учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно п. 14 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, у випадку, коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, про порядок та розмір виплати коштів на утримання дітей, дружини (чоловіка), а також про поділ спільного майна подружжя, або буде встановлено, що такої згоди досягнуто, але вона порушує інтереси дітей чи одного з подружжя, суд вирішує зазначені питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.

Згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно частинами першою-другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до статті 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, надалі також - «Конвенція», держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення статей 3, 9 Конвенції про права дитини, статті 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.

Європейський Суд з прав людини, розглядаючи справу «Хант проти України», вказав, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» Європейський Суд з прав людини надав визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.

При цьому Європейський Суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благонадійним.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом 04 квітня 2018 року у справі № 756/2109/16-ц, від 21 травня 2020 року у справі № 587/2134/17.

Відповідно до частин першої, другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини.

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, насамперед, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Визначаючи місце проживання дитини з батьком судом досліджено обставини справи. Враховано висновок Служби у справах дітей Харківської міської ради щодо визначення місця проживання дитини, яким визначено доцільним визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 . Це питання було розглянуто 20 вересня 2022 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради на підставі наявних документів у присутності матері ОСОБА_2 , яка проти проживання сина разом із батьком не заперечувала та у присутності дитини, який висловив думку про те, що і надалі бажає проживати разом із батьком.

Судом встановлено, що батько дітей має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає разом із сином ОСОБА_13 , має постійний дохід, працює фізичною особою - підприємцем, створив всі належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини, на обліках в КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер», КНП «Міський психоневрологічний диспансер № 3» Харківської міської ради не перебуває. Суд вважає, що проживання малолітнього сина разом із батьком відповідає його інтересам.

При цьому матеріально-побутове забезпечення батьків також ураховується судом, проте не є визначальним, а оцінюється в сукупності з іншими критеріями, зокрема ставленням батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, у тому числі обов`язків щодо виховання дитини, особистою прихильністю дитини до кожного з них, віком дитини, а також з огляду на найкраще забезпечення інтересів дитини.

При визначенні місця проживання ОСОБА_11 разом із батьком суд виходить з найкращих інтересів самої дитини в розумінні ЄСПЛ, зокрема її психологічного стану, ставлення дитини до батьків, стану здоров`я дитини, враховує баланс між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність правових підстав для визначення місця проживання сина разом із батьком ОСОБА_1 .

Разом із тим, суд зауважує, що донька ОСОБА_5 вже досягла 14 років, та самостійно визначає місце свого проживання. Сторони не заперечували та досягли згоди про те, що донька залишилась проживати разом із матір`ю, ухвалою суду прийнято відмову від частини позовних вимог щодо визначення місця проживання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Провадження у справі в частині позовних вимог про визначення місця проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрито у зв`язку із відмовою позивача від частини позовних вимог.

Водночас суд зауважує, що визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого піклуватися про неї, бачитися з нею, спілкуватися, брати участь у її житті, проявляти материнську/батьківську любов.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком, викладеним в постановах Верховного Суду 21 травня 2020 року у справі № 587/2134/17, від 16 листопада 2020 року у справі № 313/310/18, від 6 лютого 2019 року у справі № 127/15879/17-ц, від 14 липня 2020 року у справі № 127/28537/18, від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19, від 14 лютого 2020 року у справі № 574/886/18.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовною заявою ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 908 грн 00 коп., що документально підтверджено квитанцією від 28 вересня 2021 року (а. с. 1).

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, то відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню документально підтверджений судовий збір у розмірі 908 грн 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - відділ опіки та піклування Департаменту служб у справах дітей, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 до судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа - відділ опіки та піклування Департаменту служб у справах дітей, код ЄДРПОУ 26489104, адреса місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 55.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення складено 17 жовтня 2022 року.

Суддя В. М. Яковлева