Рішення № 106803958, 18.10.2022, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3344/22

пр.№ 2/464/1234/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.10.2022 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Борачка М. В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про скасування обтяження у вигляді арештів на майно, -

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові, в якому просять зняти арешт, зареєстрований 27.01.2007 за №4412035 та за №4412039 із квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 04.08.2022 відкрито провадження у цивільній справі про скасування обтяження у вигляді арешту на майно, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивачів.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Позивач-1 ОСОБА_1 , спробувавши подарувати свою частку цієї квартири позивачу-2 ОСОБА_2 виявила, що така перебуває під арештом, що є перешкодою для її відчуження.

Подавши до Сихівського відділу ДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про зняття арештів, позивач одержала відмову, оскільки матеріали виконавчого провадження, у рамках якого 27.01.2007 року було внесено запис про арешт квартири боржника, були знищені.

Звернувшись до Галицького районного суду м. Львова із заявами про ознайомлення із матеріалами справ, рішення у яких стали підставою для накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , позивачі дійшли висновку про те, що арешт на цю квартиру було накладено помилково, що й стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Аргументи відповідача.

Відповідач проти позову заперечив та повідомив, що арешт на квартиру АДРЕСА_1 був накладений постановою державного виконавця №2-3120 від 22.01.2003 та №2-2029 від 05.12.2002 у межах виконавчого провадження, матеріали якого було знищено у зв`язку із завершенням терміну зберігання. Відповідач звернув увагу на відсутність законних підстав для зняття арештів із згаданої вище квартири з огляду на те, що неможливо достовірно встановити підставу їх накладення. Відтак відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Судом встановлено, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 04.11.2009 у справі №2-1582 визнано в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по Ѕ ідеальній частині за кожним.

Право спільної часткової власності позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстроване 24.11.2009, що підтверджується відповідними Витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно та актуальною Інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно даних реєстру територіальної громади Сихівського району Львівської області за адресою АДРЕСА_2 станом на 25.11.2021 зареєстровані двоє осіб: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно із Інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна квартира АДРЕСА_1 перебуває під двома арештами, зареєстрованими 27.01.2007 Першою Львівською державною нотаріальною конторою, а саме:

- арештом (архівний запис) реєстровий №4412035, підстава обтяження: повідомлення, 2-3120, 22.01.2003, ВДВС Галицького районного управління юстиції; власник: ОСОБА_3 , дата виникнення: 17.02.2004;

- арештом (архівний запис) реєстровий №4412039, підстава обтяження повідомлення, 2-2029, 05.12.2022, ВДВС Галицького районного управління юстиції, власник: ОСОБА_4 , дата виникнення: 17.02.2004.

З повідомлень ВДВС Галицького РУЮ у м. Львові №1350/7 від 16.02.2004 та №1351/7 від 16.02.2004, які були одержані позивачем-1 від Львівського державного нотаріального архіву, вбачається, що документами, на підставі яких на квартиру у АДРЕСА_2 накладена заборона є виконавчий лист №2-2909 від 05.12.2002 та виконавчий лист №2-3120 від 22.01.2003 відповідно. При цьому, власником згаданої квартири у повідомленні №1350/7 від 16.02.2004 вказано ОСОБА_4 , а у повідомленні 1351/7 від 16.02.2004 ОСОБА_3 .

Відповідно до інформації, наданої на запит позивача-1 Галицьким районним судом м. Львова у листі від 16.12.2021, «згідно із рішенням у справі №2-2029 від 11.02.2002, ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_2 не є учасниками цієї справи, предметом якої було скасування постанови про накладення адміністративного стягнення».

Судом з`ясовано, що рішенням Галицького місцевого суду м. Львова у справі №2-2909 від 16.09.2002 стягнуто із ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь Товариства із обмеженою відповідальністю житлово-експлуатаційного підприємства «Стимул Сихів» 906 грн. 37 коп. заборгованості по квартирній платі. При цьому, предметом даного спору квартира АДРЕСА_1 не була.

Згідно із листом №01-13/472/2021 від 11.11.2021, одержаними позивачем-1 від Галицького районного суду м. Львова, «із «Алфавітного покажчика цивільних справ за 2003 рік» учасниками справи №2-3120 не є ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 , а у архіві Галицького районного суду м. Львова відсутні матеріали справи №2-3120 за 2003 рік».

В Єдиному реєстрі боржників дані позивачів відсутні.

Як вбачається із листа Сихівського ВДВС у місті Львові від 02.11.2021 №48321, матеріали виконавчого провадження, у рамках якого була арештована квартира АДРЕСА_1 , були знищені, а законних підстав для зняття арешту немає.

ОЦІНКА СУДУ.

За змістом поданої позовної заяви та дослідженими доказами, судом встановлено, що подальше продовження дії обтяження (арештів) нерухомого майна позивачів - квартири АДРЕСА_1 , було б грубим порушенням права власності, оскільки достовірно встановити підставу їх накладення неможливо.

У справах, рішення у яких стали підставою для накладення відповідачем арештів на вищезгадану квартиру, позивачі та особа, від якої вони успадкували цю квартиру ОСОБА_3 , процесуального статусу учасників не мали.

При цьому, предмет спору у справі №2-3120, виконавчий лист у якій став підставою для арешту реєстровий №4412035, невідомий у зв`язку із знищенням матеріалів справи, що унеможливлює встановлення судом підстави накладення арешту.

В свою чергу, підставу арешту реєстровий №4412039 достовірно встановити також неможливо, зокрема тому, що підстава його накладення, яка міститься у повідомленні державної виконавчої служби №1350/7 від 16.02.2004 та у Єдиному реєстрі заборон відчуження не збігається: у Єдиному реєстрі зазначено №2-2029, а у повідомленні - №2-2909 (із виправленням).

При цьому предметом спору у справі №2-2029 було скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, з чого випливає, що в межах даної справи стягнення на квартиру АДРЕСА_1 накладатися не могло. У справі №2-2909 предметом спору було стягнення заборгованості по квартирній платі із відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Підставою для задоволення цього рішення слугувала несплата відповідачами квартирної плати за кв. АДРЕСА_3 .

Суд зауважує, що згідно із Інформацією із Єдиного реєстру заборон відчуження про арешт реєстровий №4412039 власником обтяженого нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 зазначений саме ОСОБА_4 .

Однак, така інформація, вочевидь, була внесена до Єдиного реєстру також помилково, оскільки ОСОБА_4 на той момент не був власником квартири АДРЕСА_1 , що випливає зі змісту рішення Сихівського районного суду м. Львова від 04.11.2009 у справі №2-1582, яким визнано право власності позивачів у порядку спадкування на згадану вище квартиру. Як вбачається із цього рішення, «членом ЖБК був ОСОБА_3 (спадкодавець позивачів),який в1992році повністюсплатив пайовийвнесок закв. АДРЕСА_4 ,а відтак,відповідно дост.384ЦК Українинабув правовласності навказане житло».

Проаналізувавши вищевикладені обставини, суд констатує, що усі засоби, за допомогою яких можна достовірно встановити підстави накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , вичерпані. Так, матеріали відповідного виконавчого провадження були знищені у зв`язку із закінченням строку їх зберігання, а наявні в матеріалах справи докази дають підстави для висновку, що арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 було накладено помилково, оскільки позивачі та їх правопопередник учасниками відповідних справ не були, а предмет їх спору або неможливо встановити, або він не стосується згаданої вище квартири. Крім цього, неможливість достовірно встановити підстави арештів, в свою чергу, призводить до неможливості перевірити, чи існують достатні і законні підстави для їх подальшого продовження.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Принцип непорушності права приватної власності, закріплений у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, означає право особи безперешкодно користуватися своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст. 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у ст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано у ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ст. 319 ЦК України власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Одним із способів захисту права власності є гарантована ст. 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Позивач-1 має намір розпорядитися належним їй майном, проте через наявність арешту позбавлена можливості це зробити.

Таким чином, арешт, накладений на нерухоме майно, обмежує право власності позивачів, які не можуть реалізувати одне із гарантованих законом повноважень власника, а саме право розпоряджатися належним їм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких державна виконавча служба може зняти арешт із майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Враховуючи те, що позивачі вжили усі можливі заходи, спрямовані на встановлення підстав накладення обтяжень (арештів) на належне їм на праві власності нерухоме майно, зважаючи на неможливість їх скасування в позасудовому порядку, суд приходить до висновку про необхідність захисту права власності позивачів шляхом зняття оспорюваних арештів.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 317, 319 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі ст. ст. 4, 10, 12, 77- 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про зняття арештів із майна задовольнити.

2.Зняти арешти, зареєстровані 27.01.2007 о 08:44:43 за №4412035 на підставі повідомлення 2-3120, 22.01.2003, ВДВС Галицького районного управління юстиції та 27.01.2007 о 08:46:49 за №4412039 на підставі повідомлення 2-2029, 05.12.2002, ВДВС Галицького районного управління юстиції реєстратором Першою львівською державною нотаріальною конторою із майна квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

3.Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.

4.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач-1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ).

Позивач-2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ).

Відповідач: Сихівський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (79049, м. Львів, пр. Червоної Калини, буд. 109; код ЄДРПОУ 35009295).

Повне судове рішення складено 18 жовтня 2022 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Головуючий Борачок М.В.