Рішення № 106803284, 07.10.2022, Городоцький районний суд Львівської області

441/861/22 2/441/505/2022

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2022 Городоцький районний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді Українець П.Ф.

за участі секретаря Петрик-Ключник М.Є.

представника ОСОБА_1

розглянувши відкрито у залі судового засідання у м. Городок Львівської обл. справу за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до Городоцької міської ради Львівської обл., треті особи Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівська районна військова адміністрація про визнання права власності на житловий будинок, як на майно колгоспного двору, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування та інше,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулись з позовом до Городоцької міської ради Львівської обл. про визнання права спільної часткової власності на майно колгоспного двору - житловий будинок з господарськими та надвірними спорудами на АДРЕСА_1 частини за кожною, про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Городоцької РДА № 721 від 02.12.2002 в частині передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 1.1683 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЛВ № 085773 від 29.12.2002 виданого на ім`я ОСОБА_4 на підставі вищеозначеного розпорядження, що зареєстрований в книзі записів державних актів за № 1103, скасувавши запис про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку та визнання за ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на земельну частку (пай) площею 1.55 ум.кад.га, що на підставі сертифіката про право на земельну частку (пай) ЛВ № 145031 від 23.04.1997, зареєстрованого в книзі записів сертифікатів за № 817, належало останній. Вимоги мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що ОСОБА_5 звернулась до нотаріуса для прийняття спадщини після її смерті, але нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину оскільки означений будинок має статус колгоспного двору, на 15.04.1991 членами колгоспного двору були ОСОБА_4 голова двору, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , що вонине втратили частку в майні цього двору, на даний час мають необхідність у визнанні права власності на вищеозначений житловий будинок, тому змушені звернутись до суду із вказаним позовом. Що нотаріус також відмовила ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищеозначений пай, оскільки державний акт на земельну ділянку виданий після смерті спадкодавця. В інший спосіб, як звернутись з означеним позовом до суду вона оформити спадщину не може, просили позов задовольнити.

В суді представник позивачів адвокат Мартин В.І. позов підтримала з мотивів у ньому наведених, просить визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , право спільної часткової власності на майно колгоспного двору - житловий будинок з господарськими та надвірними спорудами на АДРЕСА_1 частини за кожною, визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Городоцької РДА № 721 від 02.12.2002 в частині передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 1.1683 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЛВ № 085773 від 29.12.2002 виданий на ім`я ОСОБА_4 на підставі вищеозначеного розпорядження, що зареєстрований в книзі записів державних актів за № 1103, скасувавши запис про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку та визнати за ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) площею 1.55 ум.кад.га, що на підставі сертифіката про право на земельну частку (пай) ЛВ № 145031 від 23.04.1997, зареєстрованого в книзі записів сертифікатів за № 817, належало ОСОБА_4 .

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у поясненнях від 22.07.2022 просив про розгляд справи без їх участі, щодо задоволення позовних вимог не заперечує.

Треті особи в судове засідання не з`явились.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право безпосередньо звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.16ЦКУкраїни визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Так, згідно Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.1995р. №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» визначено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні.

У п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 20 від 22.12.1995р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору; розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних; згідно ст. 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Цивільного Кодексу УРСР 1963 року (в редакції, що діяла до 1991 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Згідно ч. 4 ст.3ЗУ "Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїхобтяжень" права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Із копії свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 05.11.1990, довідки Городоцької міської ради Львівської обл. № 217 від 24.06.2022, витягів з погосподарських книг с. В. Калинка за 1986-1995 р.р., копії будинкової книги і технічного паспорта від 21.10.2021 (а.с.15-30) видно, що житловий будинок на АДРЕСА_2 належить колгоспному двору, що на 15.04.1991 головою такого була ОСОБА_4 , членами колгоспного двору були ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Як видно із копій свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 (а.с.11) ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із постанови приватного нотаріуса Городоцького районного нотаріального округу Львівської обл. Мухи М.Т. від 24.05.2022 убачається, що ОСОБА_2 відмовлено в т.ч. у видачі свідоцтва про право на спадщину житловий будинок на АДРЕСА_2 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , оскільки такий належить колгоспному двору і є живі інші члени двору, тому спадщина на такий не може бути відкрита (а.с.14).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що житловий будинок на АДРЕСА_2 належав колгоспному двору, головою якого була ОСОБА_4 , що позивачі є членами колгоспного двору і не втратили частку в майні цього двору, отже слід визнати за ними право спільної часткової власності у майні колгоспного двору на житловий будинок з господарськими та надвірними спорудами на АДРЕСА_1 частини за кожною.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оскільки спадкодавець померла до ІНФОРМАЦІЯ_3 , до правовідносин, що стосуються прийняття спадщини після її смерті, слід застосовувати положення ЦК України в ред. 1963 року.

Так, ст. 524 ЦК України передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України (в ред. 1963 року), прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким з урахуванням вимог ст. 525 зазначеного Кодексу, визнається день смерті спадкодавця.

Згідност. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом 6 місяців з дня її відкриття фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

На підставі положень ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

За вимогами ст.ст.373 ЦК України, ст. 81 ЗК України право власності (право) на земельну ділянку набувається і здійснюється по закону. Громадяни України набувають права на земельні ділянки на підставі договорів, в т.ч. дарування, прийняття спадщини, тощо.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 р. 720/95 паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Згідно п. 2 вищевказаного Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Пункт 24Постанови ПленумуВерховного судуУкраїни «Пропрактику застосуваннясудами земельногозаконодавства прирозгляді цивільнихсправ» від16.04.2004№ 7передбачає,що членколективного сільськогосподарськогопідприємства,включений досписку,що додаєтьсядо державногоакта направо колективноївласності наземлю,набуває правана земельнучастку (пай)з днявидачі цьогоакта.Невнесення дозазначеного вищесписку особи,яка булачленом КСПна часпередачі уколективну власністьземлі,не можепозбавити їїправа наземельну частку.

Вказане також узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №587/2672/19 (провадження №61-14568св20), викладеною в постанові від 05 березня 2021 року .

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №599/1833/15-ц (провадження № 61-4320св18), у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 179/2279/17 (провадження №61-395св19), у постанові від 18 листопада 2020 року у справі №551/1075/17 (провадження № 61-15000св19).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав), згідно положень абзацу першого ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 статті 3 згаданого Закону передбачено, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухоме майно, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За положеннями ст. 126 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно положень ст. 236 ЦК України правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках передбачених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту державної реєстрації.

Таким чином, розпорядження голови Городоцької РДА №721 від 02.12.2002, в частині передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 1,1683 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що видане після її смерті, в цій частині слід визнати недійсним.

Із копії державного акта серії НОМЕР_2 (а.с.31) убачається, що такий виданий 29.12.2002 на ім`я ОСОБА_4 на підставі розпорядження голови Городоцької РДА №721 від 02.12.2002 та зареєстрований в Книзі записів державних актів за № 1103.

Згідно вказаного державного акту видно, що у 2002 році, тобто задовго після смерті ОСОБА_4 , їй передавалась у власність земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,1683 га.

Оскільки на час видачі державного акта серії І-ЛВ №085773 на ім`я ОСОБА_4 , спадкодавець померла, вказане право власності не входить до складу спадщини після її смерті, то державний акт слід визнати недійсними та скасувати запис про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку.

Як убачається із копії сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серія ЛВ № 145031 від 23.04.1997, ОСОБА_4 належало право на земельну частку (пай), без контурного визначення площею 1,55 ум.кад.га на території Керницької сільської ради.

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_4 ще за життя належало право на земельну частку (пай), а отже видача бланку державного акта після її смерті не може слугувати до звуження прав її спадкоємців та відмовою до визнання за ними права на пай в порядку спадкування.

Таким чином, належне на час смерті ОСОБА_4 право на земельну частку (пай) площею 1,55 ум.кад.га, входить до складу спадщини після її смерті.

Із копій свідоцтва про народження (а.с.12) убачається, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_4 .

Отже, оскільки ОСОБА_4 при житті належало право на земельну частку (пай) згідно вищеозначеного сертифікату, саме це право входить до складу спадщини, після її смерті, ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом після смерті спадкодавця, спадщину прийняла, інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно не встановлено, тому є підстави до визнання за позивачкою права на земельну частку (пай) порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 .

Керуючись ст.ст. 4, 10, 133, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право спільної часткової власності у майні колгоспного двору - на житловий будинок з господарськими та надвірними спорудами на АДРЕСА_1 частини за кожною.

Визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Городоцької РДА № 721 від 02.12.2002 в частині передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 1.1683 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЛВ № 085773 від 29.12.2002 виданий на ім`я ОСОБА_4 на підставі вищеозначеного розпорядження та зареєстрований в книзі записів державних актів за № 1103, скасувавши запис про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) площею 1.55 ум.кад.га, що на підставі сертифіката про право на земельну частку (пай) ЛВ № 145031 від 23.04.1997, зареєстрованого в книзі записів сертифікатів за № 817, належало ОСОБА_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Городоцький районний суд Львівської обл. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 17.10.2022.

Суддя П.Ф. Українець