Рішення № 106801737, 18.10.2022, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/1257/22

Провадження № 2/242/782/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Гандзюк К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку заочного спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі, яка мотивована тим, що ОСОБА_1 перебувала з відповідачем у трудових відносинах. 22.12.2021року їїбуло звільненоза власнимбажанням,відповідно доп.3ст.38КЗпП Україниз виплатоютримісячного середньогозаробітку. При звільненні відповідач не виплатив їй заробітну плату. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство. Просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 26 640 грн. 11 коп., середній заробіток за затримку розрахунку по день ухвалення рішення та судові витрати по справі.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 29.07.2022 року відкрито провадження по справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву, в якій просить суд слухати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час слухання справи належним чином повідомлений. Згідно ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутність відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, за згодою позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку з наступних підстав.

Відповідно до частини 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основним Законом України статтею43Конституції передбаченоправо кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно дост. 21 Закону України «Про оплату праці»працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідност. 22 цього Законусуб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimateexpectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

З матеріалів справи вбачається, що згідно трудової книжки серії від 01.10.1974 року, ОСОБА_1 03.10.2011 року прийнято на посаду майстра адміністративно-побутового комбіната на ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля», відповідно до наказу № 113 с/к від 03.10.2011 року.

Згідно запису № 20 трудової книжки від 01.10.1974 року, ОСОБА_1 22.12.2021 року звільнено згідно ст. 38 п.3 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником умов колективного договору, з виплатою тримісячного середнього заробітку згідно ст. 44 КЗпП України, відповідно до наказу № 218 с/к від 22.12.2021 року.

Як вбачається з довідки № 141 від 11.07.2022 року, виданої ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля», ОСОБА_1 з 03.10.2011 р. по 22.12.2021 р. працювала на посаді майстра, заборгованість по заробітна платі станом на 11.07.2022 року складається з: жовтень 2019 року допомога з т/н у розмірі 503,75 грн.; квітень 2021 року допомога з т/н у розмірі 793,38 грн.; листопад 2021 року допомога з т/н у розмірі 793,37 грн.; грудень 2021 року вихідна допомога у розмірі 24549,61 грн., загальна сума у розмірі 26640 грн. 11 коп.

Відповідно дост. 47 КЗпП Українироботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, обов`язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов`язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до роз`яснень, які надані Верховним судом України в постанові Пленуму № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі застосування ст. 117 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Суд, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 26 640 грн. 11 коп.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд встановив до наступне.

Згідно довідки № 141 від 11.07.2022 року, виданої ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля», середньоденна заробітна ОСОБА_1 складає 484 грн. 07 коп.

Відповідно до п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29 липня 1993 року № 58, де прямо зазначається, що «днем звільнення вважається останній день роботи».

Тобто, день звільнення ОСОБА_1 це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

Отже, оскільки останнім днем роботи ОСОБА_1 було «22 грудня 2021 року», тому суд вважає необхідно здійснити розрахунок середнього заробітку з наступного дня після її звільнення 23.12.2021 року.

Згідно листів № 1133/0/206-19від29.07.2019року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2020 році», № 3501-06/219від12.08.2020року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2021 році» та № 47-03/520від12.08.2021року Мінсоцполітики України«Про розрахунокнорми тривалостіробочого часув 2022році» кількістьробочихднів позивачаз23.12.2021року(наступнийденьзвільнення)по18.10.2022року, виходячи із зазначеного листа, складає 203 днів, тому сума середнього заробітку за затримку розрахунку складає 98 266 грн. 21 коп. (з розрахунку 484 грн. 07 коп. Х 203 днів).

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи 26 червня 2019 року справу №761/9584/15-ц прийшла до правового висновку щодо зменшення суми відшкодування, визначеного позивачу відповідно дост.117 КЗпП України. Зокрема в постанові зазначено, що відповідно до частини першоїстатті 9 Цивільного кодексу України, його положення застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положенняЦК Українимають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно достатті 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги, що звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно достатті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченогостаттею 117 КЗпП України. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Також в своїй постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбаченастаттею 117 КЗпП Українивідповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, відповідно ст. 117 КЗпП Українимеханізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до пункту 6 частини першоїстатті 3 ЦК Українизагальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Враховуючи вищенаведене,дослідившифактичніобставини справи,зокремарозмірналежної позивачупризвільненні22.12.2021рокувиплативід роботодавцязаборгованостіпозаробітній платі занадтоменшазасуму середньогозаробіткузазатримку розрахункуурозмірі,визначеномусудом,асаме98266грн.21коп.,атакожприймаючи доувагипасивнуповедінку позивачащодозахиступорушеного права,асаменезвернення звідповіднимивимогамипротягом тривалогочасу,судприходитьдо висновкупроочевиднунеспівмірність заявленоїдостягненнясум середньогозаробіткузівстановленим розміромзаборгованості,характеромцієїзаборгованості,діямипозивачата відповідачатавважаєсправедливим,пропорційнимітаким,щовідповідатимеобставинам справи,визначитирозмірвідповідальності відповідачазапростроченняналежних призвільненніпозивачавиплат усумі40000,00грн.Зазначенасумане відображаєдійсногорозмірумайнових втратпозивача,пов`язанихіззатримкоюрозрахунку призвільненні,аєлише орієнтовноюоцінкоютихвтрат,якірозумноможна булобипередбачитиз урахуваннямрозмірузаборгованостіпо заробітнійплаті та періоду затримки розрахунку (з 23.12.2021 р. по 18.10.2022 р.).

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати, пов`язані із сплатою судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою закріплені ставки судового збору, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач ОСОБА_1 у відповідності до положеньп.1 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір»звільнений від сплати судового збору, за вимогою про стягнення заробітної плати, тому відповідно до вимогстатті 141 ЦПК Україниз відповідача належить стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 992 грн. 40 коп.

Враховуючи те, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1ст.5Закону України«Про судовийзбір» не поширюється на вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, тому відповідно до вимогстатті 141 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 38, 40, 116, 117, 232, 237-1, 264, 430 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Селидіввугілля»(місцезнаходження: 85401, Донецька область, м. Селидове, вул. Карла Маркса, б.41, ЄДРПОУ 33426253) про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля»(місцезнаходження: 85401, Донецька область, м.Селидове, вул. Карла Маркса, б.41, ЄДРПОУ 33426253) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 26640 (двадцять шість тисяч шістсот сорок) грн. 11 коп., середній заробітокза часзатримки розрахункупри звільненняу розмірі40000(сороктисяч)грн. 00 коп.

Допустити негайне виконання рішення в межах платежів за один місяць.

Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (місцезнаходження: 85401, Донецька область, м.Селидове, вул..Карла Маркса, б.41, ЄДРПОУ 33426253) на користь держави судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля»(місцезнаходження: 85401, Донецька область, м.Селидове, вул..Карла Маркса, б.41, ЄДРПОУ 33426253) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.М. Владимирська