Рішення № 106800181, 05.10.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" жовтня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1405/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Арнаутова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68803, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, місто Рені, вул.Вознесенська, буд. 139)

до відповідача: Дочірнього підприємства "Луквест" (68800, Одеська обл., Ренійський р-н, місто Рені, вул. Гагаріна, буд. 10)

про стягнення 701 954,02 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Самбурський О.Б. - самопредставництво

від відповідача: Шаркова Н.Р. згідно ордеру

1. Короткий зміст позовних вимог Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

30.06.2022 Ренійська міська рада Ізмаїльського району Одеської області звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Луквест", в якій просить суд стягнути з відповідача дохід, одержаний від безпідставно набутого майна, у розмірі 701 954,02 грн.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 04.07.2022 відкрито провадження у справі № 916/1405/22 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

11.08.2022 від відповідача до суду надійшло клопотання про продовження процесуального строку на підготовку і подання відзиву на позов, а також відзив на позовну заяву (т.1 а.с.113-195).

Протокольною ухвалою від 17.08.2022 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

29.08.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (т.1 а.с.153-195).

05.09.2022 від відповідача до суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів (т.2 а.с.1-18) та клопотання про витребування з Одеського державного нотаріального архіву належним чином завіреної копії Державного акту про право постійного користування землею від 27.07.1998 серії I-ОД №000157.

У судовому засіданні 12.09.2022 представник позивача зазначив, що ним буде надано копію державного акту на землю, з урахуванням чого за усним клопотанням відповідача, судом залишено без розгляду клопотання про витребування.

Протокольною ухвалою від 12.09.2022 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

21.09.2022 представником відповідача надано суду письмове вступне слово (т.2 а.с.33-35), а також заяву про застосування строку позовної давності (т.2 а.с.36).

23.09.2021 представником позивача подано до суду додаткові пояснення (т.2 а.с.41-42.).

30.09.2022 представник позивача звернувся до суд із запереченнями (т.2 а.с.44-45), згідно яких просив суд відмовити в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності.

03.10.2022 відповідачем подано до суду пояснення щодо строків позовної давності (т.2 а.с.84).

У судовому засіданні 03.10.2022 судом було зазначено про помилкове недолучення до матеріалів справи витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок внаслідок не роздрукування з системи «Електронний суд» та залучено такий документ до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.10.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.10.2022 проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Дочірнє підприємство "Луквест" на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2008 № 1326 є власником нежитлової будівлі, яка розташована по вул. Озерній, 25, у м. Рені Одеської області,

Зазначене нерухоме майно відповідача розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5124110100:02:005:0216, яка належить на праві комунальної власності Ренійській міській територіальній громаді в особі Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Відповідач договір оренди землі з Ренійською міською радою не уклав, речові права на земельну ділянку не зареєстрував, у зв`язку з чим не набув належного права користування земельною ділянкою по вул. Озерна, 25, у м. Рені (кадастровий номер 5124110100:02:005:0216), а тому використовує її без достатніх правових підстав.

Відповідач правомірно володіє лише нежитловою будівлею, яка знаходиться на спірній земельній ділянці, оскільки з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під нерухомим майном.

Виконавчим комітетом Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області був проведений відповідний аналіз надходжень орендної плати за землю до міського бюджету м. Рені, за результатами якого встановлено, що у період з 01.03.2019 року по 31.01.2022 року від ДП «Луквест» (код за ЄДРПОУ 35549473) надходжень з орендної плати за землю до міського бюджету м. Рені не було.

Таким чином, нездійснення ДП "Луквест" оплати за землю у законодавчо встановленому розмірі (по звичайним цінам) за використання земельної ділянки (в період з 01.03.2019 по 31.01.2022), а саме несплата орендної плати, призвела до фактичного безоплатного користування відповідачем земельною ділянкою та, як наслідок, одержання доходів в результаті використання цієї земельної ділянки у розмірі 701954,02 грн.

Твердження відповідача про перехід до нього права постійного користування земельною ділянкою є помилковим, оскільки виникнення права власності на нежитлові будівлі, розміщені на земельній ділянці, що перебувала у постійному користуванні, в осіб, які згідно земельного законодавства не можуть бути суб`єктами права постійного користування, не є підставою для переходу права постійного користування на землю до названих осіб і не зумовлює автоматичного набуття права оренди такої земельної ділянки. Такий висновок наведено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2018 у справі №916/3727/15. При цьому такий висновок Верховного Суду ґрунтується саме на положеннях ст.92 ЗК України.

Рішенням Ренійської міської ради від 24.04.2014 № 752-VІ вирішено припинити право постійного користування АТЗТ "ЮГ" земельною ділянкою для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд площею 1,5952 га по вул. Озерна, 25 у м. Рені, із зазначенням, що АТЗТ "ЮГ" повинно здати у відділ Держземагенства у Ренійському районі державний акт на право постійного користування, виданий 27.07.1998 року (серія І-ОД № 000157) площею 1,5952 га по вул. Озерна, 25 у м. Рені.

Крім того рішенням Ренійської міської ради від 01.06.2022 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП "Луквест" в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: вул. Озерна, 25, м. Рені Ізмаїльського району Одеської області.

03.08.2022 Ренійською міською радою на адресу ДП "Луквест" було надіслано два примірники договору оренди землі від 26.07.2022 № 12 для їх підписання, які останнім повернуті не були.

Наведене вище свідчить про те, що ДП "Луквест" ніколи не вважало себе постійним користувачем спірної земельної ділянки, яка знаходилася у постійному користуванні АТЗТ "ЮГ" на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 27.07.1998 серія І-ОД № 000157, а також знало, що використовує спірну земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Факт сплати відповідачем земельного податку за земельну ділянку площею 1,5952 га з кадастровим номером 5124110100:02:005:0216 у м. Рені по вул. Озерна, 25 не підтверджений належними та допустимими доказами, оскільки на підставі доданих до відзиву на позовну заяву документів неможливо встановити факт сплати земельного податку за використання спірної земельної ділянки.

Перебіг позовної давності по відношенню до позовних вимог Ренійської міської ради з 24.02.2022 зупинився у зв`язку із введенням воєнного стану.

3.2. Доводи Дочірнього підприємства "Луквест".

25.04.2008 між АТЗТ "ЮГ" і ДП "Луквест" було укладено договір купівлі-продажу комплексу нежилих будівель овочесховища, який розташований на земельній ділянці, наданій для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд, яка знаходилася у постійному користуванні продавця АТЗТ "ЮГ" на підставі Державного акту про право постійного користування землею.

Враховуючи положення ст.377 ЦК України, ст.92, 120 ЗК України, до ДП "Луквест" перейшло право постійного користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що були у попереднього землекористувача. Навіть з урахуванням того, що ДП "Луквест" не належить до виняткового переліку осіб, які можуть набувати землю на праві постійного користування.

Оскільки відповідно до норм чинного законодавства право постійного користування земельною ділянкою перейшло до юридичної особи - ДП "Луквест", у відповідності до п.286.2 ст.286 ПКУ обов`язок щодо самостійного обчислення суми плати за землю та подання податкової декларації з плати за землю до державних податкових інспекцій за місцем знаходження земельних ділянок покладається на ДП "Луквест".

ДП "Луквест" кожного року своєчасно подає податкові декларації з плати за землю та своєчасно сплачує земельний податок за земельну ділянку, яка знаходиться у нього в постійному користуванні, а тому вимоги позивача про стягнення з ДП "Луквест" доходів, отриманих ним нібито від безпідставно набутого майна, є необґрунтованими.

Дійсно ДП "Луквест" сплачувало земельний податок за меншу площу земельної ділянки, ніж та, що перейшла у постійне користування. Водночас, це не є підставою для задоволення позову про стягнення доходу, одержаного від безпідставно набутого майна в сумі неотриманої орендної плати.

Посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.06.2018 по справі №916/3727/15, не можуть бути враховані в рамках даної справи, оскільки правовідносини, що були предметом розгляду в даній постанові, виникли на підставі договору, укладеного 21.03.2003. Станом на вказану дату діяла редакція ст.120 ЗК України в іншій редакції, яка виключала можливість автоматичного переходу права на землю.

Щодо посилань позивача на рішення Ренійської міської ради від 24.04.2014 № 752-VІ, яким припинено право постійного користування АТЗТ "ЮГ" земельною ділянкою, відповідач вказує, що дійсно таке право АТЗТ "ЮГ" припинено, натомість у ДП "Луквест" таке право виникло.

На підставі ч.3 ст.267 ЦК України відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

4.1. Щодо укладання договору купівлі-продажу.

25.04.2008 між АТЗТ "Юг" (продавець) і ДП "Луквест" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу (т.1 а.с.118), згідно з яким АТЗТ "Юг" продало, а ДП "Луквест" купило комплекс нежилих будівель овочесховища, який знаходиться за адресою: Одеська область, Ренійський район, місто Рені, вул. Озерна, буд. 25, та складається в цілому з літ. «А» - основна будівля 632,4 кв.м., «А1» - основна будівля - 2696,5 кв.м., «А2» - основна будівля 918,80 кв.м., літ. «Б» - вагова 11.10, №1,2 огорожа, загальною площею будівель 4258,8 кв.м.

Згідно договору земельна ділянка, на якій розташований комплекс будівель, надана для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд, знаходилася у постійному користуванні продавця АТЗТ "ЮГ" на підставі Державного акту про право постійного користування землею, виданого Ренійською міськрадою народних депутатів Ренійського району Одеської області 27.07.1998 (бланк серії І-ОД №000157), зареєстрованого в книзі державних актів на право постійного користування землею за №31.

Договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Ренійського районного нотаріального округу Одеської області Поздєєвим О.В. та зареєстрований в реєстрі за №126.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно підтверджується (т.1 а.с.31-32), що ДП "Луквест" є власником комплексу нежитлових будівель (овочесховища), загальною площею 4 258,50 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Щодо земельної ділянки вказано, що її площа становить 15770 кв.м.

Обставини належності відповідачу на праві власності сторонами не спростовано.

4.2. Щодо обставин використання відповідачем спірної земельної ділянки.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т.1 а.с.24-25) судом встановлено, що 14.09.2015 Відділом Держгеокадастру у Ренійському районі Одеської області зареєстровано земельну ділянку загальною площею 1,5952 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5124110100:02:005:0216, цільове призначення: 11.2. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

У підтвердження використання відповідачем спірної земельної ділянки позивачем надано до суду акт обстеження земельної ділянки № 23 від 11.11.2021 (т.1 а.с.22-23), за текстом якого вказано, що за наслідком проведення обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Рені, вул. Озерна, 25, Ізмаїльський район, Одеська область, кадастровий номер 5124110100:02:005:0216, загальна площа 1,5952 га, встановлено, що остання фактично використовується ДП "Луквест" для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншою промисловості.

Обставини використання земельної ділянки відповідачем не спростовані.

4.3. Щодо розміру плати за землю та факту її сплати ДП "Луквест".

Рішенням Ренійської міської ради №465-VII від 26.06.2018, яке набрало чинності 01.01.2019 (т.1 а.с.38-45), установлено на території Ренійської міської ради розмір орендної плати за землю на 2019 рік згідно з додатком №1. У відповідності до додатку №1 для земель промисловості, які призначені для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, розмір орендної плати для юридичних осіб встановлено на рівні 4 відсотків нормативної грошової оцінки.

Рішенням Ренійської міської ради №688-VII від 26.06.2019 "Про встановлення розмірів орендної плати за землю на 2020 рік на території Ренійської місткої ради Ренійського району Одеської області", яке набрало чинності 01.01.2020 (т.1 а.с.46-53), установлено на території Ренійської міської ради розмір орендної плати за землю на 2020 рік згідно з додатком №1. У відповідності до додатку №1 для земель промисловості, які призначені для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, розмір орендної плати для юридичних осіб встановлено на рівні 4 відсотків нормативної грошової оцінки.

Рішенням Ренійської міської ради №783-VII від 24.12.2019 (т.1 а.с.54) внесено зміни до Рішення Ренійської міської ради №688-VII від 26.06.2019 та встановлено, що орендна плата за землю сплачується відповідно до Положення про сплату орендної плати за землю.

Відповідно до Положення про сплату орендної плати за землю (т.1 а.с.55) податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 Податкового кодексу України. Порядок проведення (розрахунок величини коефіцієнта індексації) та застосування індексації нормативної грошової оцінки земель встановлюється відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України.

Рішенням Ренійської міської ради №847-VII від 03.07.2020 (т.1 а.с.59) внесено зміни до Рішення Ренійської міської ради №688-VII від 26.06.2019, виключено у назві рішення та у додатку №1 слова і цифри "на 2020 рік".

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (т.1 а.с.29), сформованому станом на 10.11.2021, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 5124110100:02:005:0216 визначена на рівні 5 999 580,27 грн.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованому станом на 09.02.2022 (т.1 а.с.85), нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 5124110100:02:005:0216 визначена на рівні 6 600 487,10 грн.

Відомості щодо нормативної грошової оцінки, викладені у витягах, сторонами не заперечувались та не спростовувались.

Звернувшись до суду з відповідним позовом та зазначивши про несплату відповідачем грошових коштів за користування земельною ділянкою, позивач надав до суду довідки щодо сплати орендної плати до бюджету громади (т. 1 а.с.30, 62), в яких зазначено, що за користування земельною ділянкою у період з 01.03.2019 по 31.12.2020 та з 01.01.2021 по 31.01.2022 від ДП "Луквест" надходжень не було.

Відповідач, в свою чергу, спростовуючи доводи позивача, надав до суду у підтвердження оплати земельного податку на землю податкові декларації з плати за землю (т.1 а.с.119-132) та платіжні доручення (т.2 а.с.49-82), які свідчать про сплату відповідачем сум земельного податку у таких розмірах: 2019 рік 38 038,50 грн, 2020 рік 41 842,35 грн, 2021 рік 45 646,20 грн, 2022 рік 4 184,23 грн.

Із змісту наданих відповідачем податкових декларацій з плати за землю, судом встановлено, що розрахунок суми податкового зобов`язання останнім було здійснено, виходячи з площі земельної ділянки 0,4258 га, яка фактично дорівнює площі нежитлових будівель, які розташовані за адресою: м. Рені, вул. Озерна, буд.25, та належать відповідачу на праві приватної власності.

З урахуванням наведеного, а також за відсутності доказів, що підтверджують факт користування відповідачем іншою земельною ділянкою та сплату за таке користування, суд приймає надані відповідачем платіжні доручення та податкові декларації в якості належних та допустимих доказів здійснення платежів за користування спірною земельною ділянкою.

Дослідивши надані відповідачем платіжні доручення, суд встановив, що отримувачем грошових коштів вказано УК у Ренійському районі/м.Рені/, у призначенні платежу міститься наступна інформація: податок на землю (із зазначенням у кожному платіжному дорученні місяця, за який сплачуються кошти).

4.4. Щодо обставин припинення права постійного користування та надання відповідачу в оренду спірної земельної ділянки.

Рішенням Ренійської міської ради від 24.04.2014 № 752-VІ (т.1 а.с.189) вирішено припинити право постійного користування АТЗТ "Юг" земельною ділянкою для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд площею 1,5952 га по вул. Озерна, 25 у м. Рені. Крім того за текстом означеного рішення вказано, що АТЗТ "Юг" повинно здати у відділ Держземагенства у Ренійському районі державний акт на право постійного користування, виданий 27.07.1998 року (серія І-ОД № 000157) площею 1,5952 га по вул. Озерна, 25 у м. Рені.

Цього ж дня рішенням Ренійської міської ради № 755-VІ дозволено ДП "Луквест" розробку проекту землеустрою по передачі земельної ділянки в оренду строком на 49 років для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості площею 1,5952 га по вул. Озерна, 25, в м. Рені, та зобов`язано ДП "Луквест" надати міській раді розроблений проект землеустрою для розгляду та прийняття рішення.

Рішенням Ренійської міської ради від 01.06.2022 № 566-VIII (т.1 а.с.187) вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП "Луквест" в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: вул. Озерна, 25, м. Рені Ізмаїльського району (колишній Ренійський район) Одеської області. Також вказаним рішенням вирішено передати ДП "Луквест" в оренду на 49 років земельну ділянку загальною площею 1,5952 га, кадастровий номер 5124110100:02:005:0216, із цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: вул. Озерна, 25, м. Рені Ізмаїльського району Одеської області.

Доказів укладання договору оренди та реєстрації відповідачем речових прав (права оренди) на спірну земельну ділянку матеріали справи не містять.

5. Позиція суду.

5.1. Щодо правової підстави користування земельною ділянкою та форми оплати за таке користування.

Предметом розгляду цієї справи є вимоги позивача про стягнення недоотриманої орендної плати (безпідставно збережених коштів) за користування відповідачем земельною ділянкою без достатніх правових підстав, за відсутності зареєстрованого речового права на відповідну земельну ділянку.

Заперечення відповідача зводяться до належності йому спірної земельної ділянки на праві постійного користування та необхідності сплати земельного податку. При цьому відповідач також вказує на те, що сплата земельного податку, виходячи з меншої площі земельної ділянки, не є підставою для стягнення грошових коштів з визначених позивачем підстав.

Щодо вказаних тверджень учасників суд зауважує, що правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою є обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Зважаючи на викладене, з урахуванням доводів сторін, суд, перш за все, вважає за необхідне установити наявність правових підстав використання відповідачем земельної ділянки та форми оплати за користування земельною ділянкою.

Як було встановлено судом, відповідачем у 2008 році було набуто право власності на комплекс нежилих будівель, що розташовані на спірній земельній ділянці, яка на праві постійного користування належала АТЗТ "Юг".

Право постійного користування, відповідно до ч.1 ст.92 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент укладання договору купівлі-продажу), це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до положень ч.2 ст.120 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент укладання договору купівлі-продажу) якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

В свою чергу відповідно до положень ч.2 ст.92 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент укладання договору купівлі-продажу) право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації.

Наведені положення Закону у сукупності свідчать про те, що виникнення права власності на нежитлові будівлі, розміщені на земельній ділянці, що перебувала у постійному користуванні, в осіб, які згідно до земельного законодавства не можуть бути суб`єктами права постійного користування, не є підставою для переходу права постійного користування на землю до вказаних осіб.

При цьому, виходячи із змісту постанови Верховного Суду від 12.06.2018 по справі №916/3727/15, суд вважає наведені у ній висновки релевантними для даної справи, а відповідні заперечення відповідача до уваги не приймаються.

Крім того суд також враховує обставину припинення у 2014 році на підставі рішення Ренійської міської ради права постійного користування АТЗТ "Юг".

При цьому, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 Земельного кодексу України як в редакції станом на момент укладання відповідачем договору купівлі-продажу нерухомого майна, так і наразі, та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована.

За таких обстави, оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, то він і не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

5.2. Щодо застосування положень статті 1212 ЦК України та порядку визначення розміру безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, та у переданні відповідного майна тій особі -потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12 гс 21, від 9 листопада 2021 року у справі № 9051680/20, провадження № 12-48 гс 21.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач, як покупець нерухомого майна, яке розташовано на спірній земельній ділянці, не уклавши відповідного договору оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а отже власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У пункті 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

За змістом положень статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Згідно з частиною другою статті 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Згідно наданого позивачем розрахунку (т.1 а.с.64-65) розмір збереженого відповідачем доходу становить 701 954,02 грн.

Водночас суд не погоджується з вказаними твердженнями позивача, оскільки ним не враховано проведених відповідачем за спірний період платежів, у підтвердження чого останнім надано суду платіжні доручення.

Крім того, позивачем при здійсненні розрахунку не враховано, що відповідно до Закону України від 17 березня 2020 року № 533 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», з урахуванням Закону України № 540 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності за період з 01 березня по 31 березня 2020 року.

З урахуванням наведеного, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача недоплаченої суми орендної плати:

- за 2019 рік у сумі 161 947,50 грн (199 986 грн (сума орендної плати за 10 місяців 2019 року) - 38 038,50 грн (сума здійснених відповідачем платежів у 2019 році) = 161 947,50 грн);

- за 2020 рік у сумі 178 142,25 грн (219 984,60 грн (сума орендної плати за 11 місяців 2020 року, за виключенням березня 2020 року) 41 842,35 грн (сума здійснених відповідачем платежів у 2020 році) = 178 142,25 грн);

- за 2021 рік у сумі 194 337 грн (239 983,20 грн (сума орендної плати за 12 місяців 2021 року) 45 646,20 грн (сума здійснених відповідачем платежів у 2021 році) = 194 337 грн;

- за 2022 рік у сумі 17 817,39 грн (22 001,62 грн (орендна плата за січень 2022) 4184,23 грн (сплачена відповідачем сума грошових коштів за січень 2022 року).

Таким чином, розмір суми безпідставно збережених коштів відповідачем становить 552 244,14 грн, з огляду на що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

5.3. Щодо строку позовної давності.

Згідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Враховуючи, що станом на момент введення карантину позовна давність по заявленим в рамках даного спору вимогам, зокрема за березень та квітень 2019, не збігла, звернення позивача до суду відбулося без пропуску позовної давності.

5.4. Щодо судових витрат.

Враховуючи часткове задоволення позову, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Луквест" (68800, Одеська обл., Ренійський р-н, місто Рені, вул. Гагаріна, буд. 10, код ЄДРПОУ 35549473) на користь Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68803, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, місто Рені, вул.Вознесенська, буд. 139, код ЄДРПОУ 35549578) безпідставно збережені кошти у сумі 552 244 /п`ятсот п`ятдесят дві тисячі двісті сорок чотири/ грн 14 коп., судовий збір у сумі 8 283 /вісім тисяч двісті вісімдесят три/ грн 66 грн.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 17 жовтня 2022 р.

Суддя Ю.М. Щавинська