Рішення № 106799803, 29.09.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.09.2022Справа № 910/6543/22

За позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового

фонду Голосіївського району м. Києва»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія

Нафтокомерц»

про стягнення 482.418,04 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Носкова А.С.

за участю представників сторін

від позивача Бондаренко Н.П., довіреність № 431-171 від 14.01.2020

від відповідача Голубок А.В., ордер серія АА № 1079274 від 29.06.2022

СУТЬ СПОРУ:

26.07.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія - Нафтокомерц» про стягнення 482.418,04 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору про закупівлю № 555 від 22.12.2021, позивачем було сплачено відповідачу 562.704,00 грн та отримано від відповідача заправні талони АЗС БРСМ Нафта. Проте, АЗС БРСМ Нафта відмовилася заправляти паливом автомобілі позивача, а також не приймає та не обслуговує заправні талони отримані від відповідача. У зв`язку з викладеним, позивачем направлялися відповідачу письмову вимогу № 431-745 від 17.05.2022 про виконання умов договору та поставлення товару, яку відповідачем було залишено без відповіді, а 20.05.2022 позивачем направлено відповідачу претензію-вимогу № 431-763 про повернення 371.796,00 грн за непоставлений бензин. Враховуючи викладене та те, що відповідачем не було повернуто кошти, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 482.418,04 грн, з яких 371.796,00 грн становить сума непоставленого товару, 36.262,84 грн пені та 20% штрафу у розмірі 74.359,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 відкрито провадження у справі № 910/6543/22; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

23.09.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

23.09.2022 від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому просить суд проводити розгляд справи № 910/6543/22 у судовому засіданні з повідомленням викликом учасників справи в порядку загального позовного провадження та в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи «EasyCon».

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/6543/22 від 26.08.2022 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія - Нафтокомерц» про розгляд справи № 910/6543/22 в порядку загального позовного провадження відмовлено; в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія - Нафтокомерц» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи «EasyCon» відмовлено; судове засідання призначено на20.09.2022.

07.09.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, зміст якої відповідає змісту поданої позивачем позовної заяви.

Позивач в судовому засіданні 20.09.2022 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 20.09.2022 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

У судовому засіданні 20.09.2022 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 29.09.2022.

22.09.2022 позивачем до суду подано клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору АЗС БРСМ НАФТА (код ЄДРПОУ 31826526), оскільки остання відповідно до наданої довідки відповідача повинна була здійснювати відпуск товару на підставі талонів по адресам розташування АЗС у Голосіївському районі: м. Київ, вул. В.Жуковського, 22; вул. Академіка Заболотного, 33/162, вул. В.Бажка, 38А, але вона відмовилася заправляти паливом автомобілі позивача, не приймає та не обслуговує заправні талони отримані позивачем від відповідача.

Суд розглянувши у судовому засіданні 29.09.2022 подане позивачем клопотання про залучення третьої особи відзначає наступне

За кодом 31826526 у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань значиться юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «БРСМ-Нафта».

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Отже, третя особа без самостійних вимог, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Суд, розглянувши клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відмовляє в його задоволенні, оскільки прийняття рішення з даного господарського спору не може вплинути на права або обов`язки ТОВ «БРСМ-Нафта».

В судовому засіданні 29.09.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Нафтокомерц» (постачальник, відповідач) та Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (покупець, позивач) було укладено договір про закупівлю № 555 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити (передати) покупцю товар код за ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин А-92, А-95, паливо дизельне) зазначений у специфікації, що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною (додаток № 2), а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставку товару не здійснив, у зв`язку з чим позивачем пред`явлено вимогу про стягнення сплачених коштів за непоставлений товар в сумі 371.796,00 грн, а також 36.262,84 грн пені та 74.359,20 грн штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 12.1 договору він набирає чинності з 01.01.2022 та діє до 31.12.2022.

Відповідно до п. 6.1 договору загальна ціна договору становить 1.395.438,00 грн.

Найменування та кількість товару визначена у додатку № 1 (п. 1.2 договору).

Згідно Специфікації (додаток № 1), постачальник мав поставити:

1) бензин А-92 у кількості 12800 л, вартістю 362.496,00 грн;

2) бензин А-95 у кількості 21500 л, вартістю 628.230,00 грн;

3) дизельне паливо у кількості 14600 л, вартістю 404.712,00 грн.

Пунктом 7.1 договору визначено строк (термін) доставки товару - 31.12.2022.

Відповідно до п. 7.2 договору місце поставка (передачі) товару: м. Київ, просп. Голосіївський, 17-Б.

Згідно наданої відповідачем довідки про кількість та фактичне місце розташування (адреса) АЗС у Голосіївському районі м. Києва відпуск товару на підставі талонів здійснюється на АЗС ТМ «БРСМ Нафта» за адресами: м. Київ, вул. Василя Жуковського, 22; вул. Академіка Заболотного, 33/162; вул. Володимира Божка, 38А, а також на АЗС Ultra за адресами: м. Київ, проспект Науки, 5 та вул. Миколи Грінченка, 18Б.

09.02.2022 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою підтверджено часткове виконання договору з постачання товару на суму 77.514,00 грн, та у зв`язку з коливанням (підвищенням) ціни такого товару на ринку, підтвердженого документально, сторони домовилися збільшити ціну товару за одиницю товару не більше як на 10% від ціни визначеної в договорі, не збільшуючи при цьому ціни договору та не погіршуючи якості. Після підписання цієї угоди загальна вартість товару, що підлягає постачанню становить 1.317.924,00 грн, при цьому ціна договору не змінюється та становить 1.395.438,00 грн. У п. 4 додаткової угоди позивач зазначив про відсутність претензій до відповідача щодо строків відвантаження частини товару (визначеного заявкою позивача), кількості та якості товару поставленого на умовах договору.

17.02.2022 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, якою підтверджено часткове виконання договору з постачання товару на суму 157.584,00 грн, та у зв`язку з коливанням (підвищенням) ціни такого товару на ринку, підтвердженого документально, сторони домовилися збільшити ціну товару за одиницю товару не більше як на 10% від ціни визначеної в договорі, не збільшуючи при цьому ціни договору та не погіршуючи якості. Після підписання цієї угоди загальна вартість товару, що підлягає постачанню становить 1.237.854,00 грн, при цьому ціна договору не змінюється та становить 1.395.438,00 грн. У п. 4 додаткової угоди позивач зазначив про відсутність претензій до відповідача щодо строків відвантаження частини товару (визначеного заявкою позивача), кількості та якості товару поставленого на умовах договору.

Відповідно до п. 7.3 договору моментом поставки товару вважається дата підписання покупцем (його уповноваженим представником) видаткової накладної на товар, що поставляється.

Сторони погодили, що товар передається постачальником покупцю протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту одержання та підписання постачальником письмової заявки від покупця (п. 7.4 договору).

З матеріалів справи вбачається, та не заперечується сторонами, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 562.704,00 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними

№ Рн220110/008 від 10.01.2022 на суму 77.514,00 грн,

№ Рн220209/001 від 09.02.2022 на суму 80.070,00 грн,

№ Рн220215/001 від 21.02.2022 на суму 405.120,00 грн.

Отже, відповідачем у відповідності до умов п. 7.3 договору поставлено позивачу товар та з боку позивача претензій щодо отриманого за вказаними видатковими накладними товару не висловлено.

Згідно з п. 7.5 договору термін дії талонів 12 місяців з моменту поставки товару.

Враховуючи те, що видаткові накладні складені 10.01.2022, 09.02.2022 та 21.02.2022 кінцевим терміном дії поставлених відповідачем талонів мали бути 10.01.2023, 09.02.2023 та 21.02.2023 і при поставці талонів з меншим строком їх дії відбулося б порушення положень п. 7.5 договору, а відтак позивач не прийняв би таке виконання від відповідача.

Разом з цим, позивачем до позовної заяви подано талони, які дійсні до 31.03.2022, до 30.11.2022 та до 31.01.2023. Слід відзначити, що позивачем не подано жодного листування з приводу неналежного виконання умов договору щодо передачі позивачу талонів зі строком дії меншим, ніж визначений у п. 7.5 договору.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними засобами доказування, що подані позивачем талони були поставлені відповідачем саме за договором № 555 від 22.12.2021.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 5.1 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочки платежу на 90 банківських днів. Покупець здійснює оплату за поставлений товар на підставі рахунку-фактури, видаткових накладних.

З матеріалів справи вбачається, та не заперечується сторонами, що позивачем здійснено оплату товару на загальну суму 562.704,00 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями

№ 120 від 24.01.2022 на суму 77.514,00 грн;

№ 227 від 09.02.2022 на суму 31.980,00 грн;

№ 229 від 09.02.2022 на суму 15.090,00 грн;

№ 2995 від 10.02.2022 на суму 33.000,00 грн;

№ 3012 від 18.02.2022 на суму 405.120,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що АЗС БРСМ Нафта відмовилася заправляти паливом автомобілі позивача, а також не приймає та не обслуговує заправні талони отримані від відповідача, а отже відповідач порушив свої зобов`язання з поставки товару.

В матеріалах справи наявні лист Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 100-3015 від 26.04.2022 та лист Київської міської військової адміністрації № 001-673 від 10.05.2022 адресовані ТОВ «ТК-Нафтокомерц» з проханням забезпечити відпуск палива з автозаправних станцій за попередньо викупленими талонами відповідно до укладеного договору № 555 від 22.12.2021.

Дані листи не приймаються судом до уваги, оскільки складені не стороною договору.

В матеріалах справи наявна вимога позивача № 431-745 від 17.05.2022, адресована відповідачу, в якій позивач повідомляє про неможливість отримання палива по заправним талонам на вказаних відповідачем АЗС, у зв`язку з чим для забезпечення подальшої роботи комунального підприємства вимагав негайно виконати умови договору та поставити оплачений товар.

Належних доказів надіслання даної вимоги відповідачу позивачем не подано. Подані ж позивачем фіскальні чеки № 0303916546800 та № 0303916546796 від 18.05.2022 не приймаються судом до уваги, оскілки не підтверджують зміст відправлення.

В матеріалах справи наявні претензія-вимога № 431-763 від 20.05.2022, адресована відповідачу, в якій позивач, у зв`язку з неможливістю отримати паливо по заправним талонам, наданими відповідачем, вимагав сплатити (повернути) кошти у розмірі 371.796,00 грн. Дана вимога надіслана відповідачу 23.05.2022 на дві адреси, що підтверджується описами вкладення у цінний лист та накладними Укрпошти за №№ 0303916546982, 0303916284260 від 23.05.2022.

Також у справі наявний лист позивача № 431-829 від 02.06.2022, адресований відповідачу, в якій позивач повідомив про розірвання договору № 555 від 22.12.2021 та повторно вимагав повернути кошти в розмірі 371.796,00 грн. Даний лист надісланий відповідачу 02.06.2022 на дві адреси, що підтверджується описами вкладення у цінний лист та накладними Укрпошти за №№ 0303916543681, 0303916543673 від 02.06.2022.

В матеріалах справи наявний лист позивача № 431-860 від 07.06.2022, адресований АЗС ТМ «БРСМ НАФТА» (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 2), в якому позивач зазначає, що не може отримати паливо по заправним талонам на АЗС БРСМ НАФТА в загальній кількості: 3420 л бензину марки А-92, 5530 л бензину марки А-95 та 2150 л дизельного палива, у зв`язку з чим просив повідомити причин відмови обслуговувати заправні талони отримані позивачем від ТОВ «Торгівельна компанія - Нафтокомерц».

Даний лист надіслано 07.06.2022 АЗС ТМ «БРСМ НАФТА» за адресою: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 2, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною Укрпошти за № 0303916283639.

Проте судом встановлено, що за кодом 31826526 у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громад сикх формувань значиться юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «БРСМ-Нафта», місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Брановицького Ігоря, 3, офіс 33.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Всупереч зазначених норм позивачем не подано жодних належних та допустимих доказів, що відповідачем або визначеними відповідачем у довідці АЗС відмовлено позивачу у видачі пального за талонами, а отже не доведено порушення відповідачем умов договору щодо поставки товару.

З огляду на викладене, суд прийшов висновку про необґрунтованість заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 371.796,00 грн вартості сплаченого товару (талонів), строк отримання пального за якими згідно умов договору не сплив.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 10.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором.

Пунктом 10.2 договору передбачено, що за порушення умов договору постачальник виплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно поставленого товару, за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 10.5 договору окрім передбаченої п. 10.2 цього договору пені, постачальник у разі прострочення поставки товару покупцю строком понад 20 (двадцять) календарних днів, постачальник зобов`язаний додатково сплатити покупцю штраф у розмірі 20% від вартості несвоєчасно поставленого товару.

Матеріали справи свідчать, що в даному випадку не мало місце порушення відповідачем умов договору щодо здійснення поставки товару позивачу, за що умовами договору передбачена відповідальність у вигляді пені та штрафу.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 36.262,84 грн пені та 20% штрафу у розмірі 74.359,20 грн необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Посилання відповідача як на підставу звільнення останнього від відповідальності на наявність форс-мажорної обставини, про яку відповідач повідомив позивача шляхом надіслання засобами електронного зв`язку 26.04.2022 повідомлення від 18.04.2022 разом з листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 11.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо., епідемія, епізоотія, війна тощо).

Згідно з п. 11.2 договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити по це іншу сторону у письмовій формі.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються уповноваженими державними органами, що підтверджують факт настання зазначених обставин (п. 11.3 договору).

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україна» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований Всім кого це стосується, згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором № 555 від 22.12.2021, який б підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань з постачання товару.

Крім цього, повідомлення № 18/04-2 від 18.04.2022 про настання форс-мажорних обставин за договором № 555 від 22.12.2021 надіслано на адреси електронної пошти 081е@ukr.net та zakupivli_golos@ukr.net, тоді як згідно наявних в матеріалах справи документів вбачається, що офіційною електронною адресою позивача є direktsiya_golos@kmda.gov.ua.

Отже, всупереч наведеного вище, відповідачем не надано доказів дотримання порядку повідомлення позивача про виникнення форс-мажору.

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду у справі «Трофимчук проти України» зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 13.10.2022.

СуддяВ.В. Сівакова