Ухвала суду № 106799759, 06.10.2022, Господарський суд м. Києва

УХВАЛА

про відмову у заміні сторони

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Сабалдаш О. В., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"

про заміну сторони (стягувача) її правонаступником

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

до Фізичної особи-підприємця Карцелюби Юлії Олегівни

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Альба Україна"

про стягнення 111 161,70 грн.

за участю представників:

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі - ТОВ "ФК "ЄАПБ", заявник) про заміну сторони (стягувача) у наказах Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 по даній справі її правонаступником, на підставі ст. 334 ГПК України.

Заява ТОВ "ФК "ЄАПБ" обґрунтована тим, що право грошової вимоги до боржника - ФОП Карцелюби Ю. О. за наказами Господарського суду міста Києві від 15.10.2015 у даній справі, виданих на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015, про стягнення з ФОП Карцелюби Ю. О. на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованості у сумі 110 821,27 грн. та витрат по сплаті судового збору у сумі 2 216,42 грн., перейшло від первісного кредитора (ПАТ "Універсал Банк") до нового - ТОВ "ФК "ЄАПБ" на підставі договору факторингу № 30/04/21/ФК2 від 30.04.2021. За таких обставин заявник просить замінити сторону виконавчого провадження - стягувача з ПАТ "Універсал Банк" на його правонаступника - ТОВ "ФК "ЄАПБ".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 вказану заяву ТОВ "ФК "ЄАПБ" було призначено до розгляду із повідомленням учасників справи.

У судове засідання представники сторін не з`явились, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви. Представник заявника через канцелярію суду подав клопотання про розгляд заяви без його участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 ГПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Отже, розглянувши заяву про заміну сторони її правонаступником, суд дійшов висновку, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Установлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 у даній справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015, позов ПАТ "Універсал Банк" про стягнення заборгованості у сумі 111 161,70 грн. було задоволено частково, стягнуто з ФОП Карцелюби Ю. О. основну заборгованість у сумі 110 821, 27 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 216, 42 грн., у решті позовних вимог - відмовлено.

15.10.2015 на виконання вищевказаних судових рішень Господарським судом міста Києва були видані відповідні накази.

Заявник, звертаючись до суду з даною заявою, просить замінити стягувача за судовими наказами (ПАТ "Універсал Банк") на його правонаступника - ТОВ "ФК "ЄАПБ" на підставі договору факторингу № 30/04/21/ФК2 від 30.04.2021.

Відповідно до приписів частин першої та другої статті 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

За змістом ст. 52 ГПК України у разі заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу.

Як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 07.04.2022 у справі № 910/8252/21 правонаступництво - це перехід суб`єктивного права від однієї особи до іншої (правонаступника) в порядку похідного правонабуття. Перехід суб`єктивних прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого відбувається через набуття суб`єктивного права та/чи суб`єктивного обов`язку однією особою і, відповідно, їх втрату іншою. Однак при цьому спостерігається зв`язок між набутими суб`єктивними правами і обов`язками та правовідносинами, в яких перебував їх носій-попередник, з іншими особами, в силу чого і було можливе їх існування.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним.

Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов`язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Отже, суд враховує, що для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав правопопередника, тобто підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав у матеріальних правовідносинах. Наявність або відсутність процесуального правонаступництва підлягає встановленню окремо у кожному випадку.

Судом встановлено, що 30.04.2021 між АТ "Універсал Банк" (клієнт) та ТОВ "ФК "ЄАПБ" (фактор) був укладений договір факторингу № 30/04/21/ФК2 (далі - договір факторингу), відповідно до якого фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові право вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, визначених цим договором (п. 2.1).

Згідно з п. 2.3 вказаного договору відступлення права вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за кредитним договорами, договорами поруки та їх перехід від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру прав вимог згідно додатку № 2 до цього договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває всі права вимоги, визначені цим договором та всі права вимоги за договорами поруки. Сторони підписують акт прийому-передачі реєстру прав вимог в день здійснення оплати суми фінансування згідно п. 3.1 цього договору. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру прав вимог - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги боргу та є невід`ємною частиною цього договору.

У день, коли здійснюється перехід від клієнта до фактора прав вимоги боргу до позичальників, клієнт зобов`язаний передати фактору реєстр прав вимог в електронному вигляді за формою, наведеною додатку № 3 до цього договору, на підставі акту прийому-передачі реєстру прав вимог в електронному вигляді (п. 2.4 договору).

Фактор зобов`язаний в день укладення сторонами договору сплатити клієнту суму фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі 4 748 778,42 грн. (п. 3.1 договору).

Також відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з наданого заявником витягу з реєстру прав вимоги за договором факторингу від 30.04.2021, АТ "Універсал Банк" передало, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" - прийняло право вимоги до позичальника - ПрАТ «Альба Україна» за кредитним договором № 408/12 від 23.03.2012.

У той же час, предметом розгляду справи № 910/25826/14, у якій ФОП Карцелюба Ю. О. виступала відповідачем (боржником), було стягнення заборгованості з відповідача, як майнового поручителя за договором застави майнових прав № PR-02/408/12 від 27.05.2014, відповідно до якого ФОП Карцелюба Ю. О. (заставодавець) передала у заставу свої майнові права як кредитора у зобов`язанні, обумовленому договором купівлі-продажу № 271-11 від 03.01.2011.

Таким чином, з наданих заявником доказів встановлено, що АТ "Універсал Банк" передало ТОВ "ФК "ЄАПБ" право вимоги до ПрАТ «Альба Україна» лише за зобов`язанням, встановленим кредитним договором № 408/12 від 23.03.2012, що підтверджується витягом реєстру прав вимог. У частині звернення стягнення на майнові права за договором купівлі-продажу № 271-11 від 03.01.2011, що є предметом договору застави № PR-02/408/12 від 27.05.2014, право вимоги ТОВ "ФК "ЄАПБ" (фактору) не передавалось.

Більше того, пунктом 2.9 договору сторони передбачили, що клієнт зобов`язується відступити фактору належні йому права за договорами застави, проте, таке відступлення здійснюється сторонами на підставі окремо укладеного договору відступлення прав за договорами забезпечення.

Разом з тим, окремо укладеного із АТ "Універсал Банк" договору відступлення прав вимоги до ФОП Карцелюби Ю. О. (майнового поручителя) за договором застави № PR-02/408/12 від 27.05.2014, заявник суду не надав.

А як вже зазначалося, процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

За таких обставин суд вважає, що заявник не довів факту заміни заставодержателя (банку) на його правонаступника за договором застави № PR-02/408/12 від 27.05.2014, а тому у заяві ТОВ "ФК "ЄАПБ" про заміну стягувача за наказом Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 про стягнення заборгованості з майнового поручителя в сумі 110 821,27 грн. слід відмовити.

Також суд відмовляє у заміні сторони виконавчого провадження за наказом Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 про стягнення витрат зі сплати судового збору в сумі 2 216,42 грн., враховуючи наступне.

Так, відповідно до п. 2.10 договору факторингу у зв`язку з відступленням прав вимоги клієнт відступає фактору належні йому усі права за заявленими вимогами або встановленими вимогами до позичальника у тому числі щодо стягнення судового збору. Перехід цих прав відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру прав вимог (п. 2.3 договору).

Проте, як вже було встановлено судом, із реєстру прав вимоги (відступлених АТ "Універсал Банк") вбачається, що право вимоги АТ "Універсал Банк" до позичальника перейшло до фактора (ТОВ "ФК "ЄАПБ") лише за зобов`язаннями, встановленими кредитним договором № 408/12 від 23.03.2012, в частині витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 216, 42 грн. - право вимоги ТОВ "ФК "ЄАПБ" не передавалось.

Крім того, суд зазначає, що таке право і не могло бути передане правонаступнику (фактору), зважаючи на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові по справі № 910/386/17 від 27.03.2019. Так, суд касаційної інстанції у вказаній справі зазначив, що із системного аналізу норм ст. 52 ГПК України, ст. 512, 514 ЦК України слідує, що заміна кредитора чи боржника його правонаступником можлива лише в зобов`язанні. Відповідно до приписів частини першої ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У той же час, сплата суми судового збору у справі не є зобов`язанням у розумінні положень статті 509 ЦК України, тому у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що сума судового збору не є і не могла бути предметом відступлення права вимоги за кредитним договором. У зв`язку з цим Верховний Суд вважав безпідставною передачу кредитором прав його правонаступнику в частині стягнення судового збору. Вказана правова позиція також була викладена у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 № 906/110/16, від 05.04.2018 у справі № 923/607/16 та від 03.07.2019 у справі № 910/9549/15.

За таких обставин у вимозі про заміну стягувача за наказом Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 щодо стягнення судового збору також слід відмовити.

Отже, заява ТОВ "ФК "ЄАПБ" про заміну сторони її правонаступником задоволенню не підлягає у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 52, 234, 334 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" про заміну сторони (стягувача) її правонаступником.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 6 жовтня 2022 року.

Повний текст ухвали складений 17 жовтня 2022 року.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та з цього дня може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк.

Суддя Головіна К. І.