Рішення № 106797742, 14.10.2022, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/728/2021 Справа № 490/1061/20

Центральний районний суд м. Миколаєва

___________

РІШЕННЯ

Іменем України

04 жовтня 2022 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва в складі:

головуючого судді Гуденко О.А.,

за участю секретаря Савенко Є.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», третя особа - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно та припинення права власності,-

ВСТАНОВИВ:

20.02.2020 року ОСОБА_1 - Позивач звернулася до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», третя особа - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування запису про право власності на нерухоме майно.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовував тим, що 02.03.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №11123653000, за умовами якого банк надав кредит в загальній сумі 27000 доларів США, що на день укладення договору еквівалентно 139885 гривням за курсом Національного банку України на день укладання договору. В цей же день між Банком та ОСОБА_4 - Позивач було укладено Договір поруки, за яким вона зобов`язалась відповідати за невиконання ОСОБА_2 зобов`язань перед Банком, що виникли з Кредитного договору за №11123653000 від 02.03.2007 року. 05.03.2007 року для забезпечення виконання грошових зобов`язань за Договором, між Банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено Договір іпотеки, який був посвідчений нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є. та зареєстрований в реєстрі за №464. Згідно договору іпотеки іпотекодавці передали в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належала іпотекодавцям на праві спільної сумісної власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Фондом комунальної власності міської ради м. Миколаєва від 31.05.2006 року. В день укладення Договору іпотеки документи, що посвідчують право власності на квартиру були передані іпотекодержателю. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.11.2011 року у справі №2-217/11 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто на користь Банку 208922 грн. 36 коп. заборгованості за кредитним договором. При поданні вказаного позову до суду та під час розгляду справи, майнові вимоги до ОСОБА_4 . Банком не пред`являлися. 09.01.2020 року ОСОБА_4 звернулась до адвоката з приводу надання правової допомоги у вирішенні питань по Договору та дізналась, що Державним реєстратором Волевич І.В. 02.08.2017 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 36430237, на підставі якого здійснено перереєстрацію права власності на двокімнатну квартиру, загальною площею 45,5 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2 ( на даний час проспект Героїв України), яка перебувала в іпотеці та належала їй на праві спільної сумісної власності. З витягу від 09.01.2020 року за №195762979 стало відомо, що право власності перейшло до ТОВ «Кей-Колект» на підставі Договору іпотеки, договору відступлення права вимоги від 12.12.2011 року за №5207-5208, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В., договору факторингу від 12.12.2011 року за №1, Повідомлень від імені ТОВ «Кей-Колект» за №733763 від 25.12.2013 року, від 15.12.2014 року, від 01.04.2016 року та рекомендованих поштових повідомлень від 15.12.2014 року, від 30.01.2015 року, 27.05.2016 року, що видані поштовим відділенням м. Миколаїв.

Позивачка вважає, що виникнення права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», реєстрація якого відбулась на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 36430237, на підставі якого здійснено перереєстрацію права власності є незаконним, а рішення та запис про право власності повинні бути скасовані, як такі, що суперечать закону та Договору іпотеки, ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 .

Позивач посилається на те, що іншого майна вона не має, використовує спірну квартиру для проживання разом з неповнолітнім сином ОСОБА_5 , який зареєстрований в квартирі. Позивач вважає, що Відповідач не вправі був звертати стягнення на предмет іпотеки без її згоди.

Тому, позивачка просила суд визнати протиправним та скасувати запис про право власності №36430237 від 02.08.2011 року на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».

26.06.2020 року Позивач змінила предмет позову у справі, подавши відповідну заяву, в якій вона вказала, що на підставі ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню та ст. 37 відповідного закону, а тому просила суд визнати протиправною та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 36430237 від 02.08.2017 року, прийняте державним реєстратором Миколаївської обласної філії Комунального підприємства «Центр держаної реєстрації» Миколаївської області Волевич Іриною Вікторівною, припинивши право власності ТОВ «Кей-Колект» на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2020 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.

21.02.2020 року ухвалою суду заяву позивача про забезпечення позову було задоволено, накладено обтяження у вигляді арешту на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_3 , - до набрання судовим рішенням по справі законної сили.

Ухвалою суду від 21.02.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, підготовче судове засдання було призначено на 01.07.2020 року на 11.30 годин.

Ухвалою суду від 01.07.2020 року клопотання представника позивача про витребування доказів було задоволено та витребувано з Миколаївської міської ради належним чином завірені копії реєстраційної справи №1316596748101.

17 черпня 2020 року на виконання вимог ухвали суду надійшли витребувані документи від Департаменту з надання адміністартивних послуг ММР.

Ухвалою суду від 04.11.2020 року клопотання представника позивача про витребування доказів було задоволено та витребувано у відповідача: ТОВ «Кей-Колект» рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення на ім`я року ОСОБА_6 на якому зазначені два штрихових кодових ідентифікатора за номерами 0130003593380 та 5402501480869.

Ухвалою суду від 10.02.2021 року клопотання представника позивача про витребування доказів було задоволено та витребувано у відповідача: ТОВ «Кей-Колект» рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення на ім`я року ОСОБА_6 на якому зазначені два штрихових кодових ідентифікатора за номерами 0130003593380 та 5402501480869 та розрахунковий документ про надання поштових послуг по відправці поштового відправлення за номерами 013003593380.

Протокольноюухвалою суду від 10.02.2021 року було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті на 27.04.2021 року на 09.30 год.

Ухвалою суду від 22.06.2021 року з Відповідача на користь держави стягнуто штраф у розмірі 681 грн. за невиконання ухвали про витребування доказів.

У судове засідання позивач не з`явився, представник позивача надав заяву з клопотанням розглядати справу у їх відсутності, наполягають на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» в судове засідання не з`явився, про місце, дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву не подав. При цьому, подав заяву про перенесення судового засідання.

При цьому судом за клопотанням представника відповідача неодноразово надавася строк додатковий для виконанян вимог ухвали суду.

24.11.2021 року відповідач сплатив відповідно доухвали суду, проте вимоги ухвали про витребування доказів не виконані.

Треті особи без самостійних вимог щодо предмету позову в судове засідання не з`явилися, про місце, даті і час розгляду справи були повідомлений належним чином, письмових пояснень не надали.

У зв`язку з неявкою позивача, відповідача, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності сторін та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, всебічно та повно розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку про відмову у задоволені позовної заяви у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Судом встановлено, що 02.03.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №11123653000, за умовами якого банк надав кредит в загальній сумі 27000 доларів США, що на день укладення договору еквівалентно 139885 гривням за курсом Національного банку України на день укладання договору.

02.03.2007 року між Банком та ОСОБА_4 - Позивач було укладено Договір поруки, за яким вона зобов`язалась відповідати за невиконання ОСОБА_2 зобов`язань перед Банком, що виникли з Кредитного договору за №11123653000 від 02.03.2007 року.

05.03.2007 року для забезпечення виконання грошових зобов`язань за Договором, між Банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено Договір іпотеки, який був посвідчений нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є. та зареєстрований в реєстрі за №464.

Згідно договору іпотеки іпотекодавці передали в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належала іпотекодавцям на праві спільної сумісної власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Фондом комунальної власності міської ради м. Миколаєва від 31.05.2006 року.

Відповідно до Розділу 4 цього Договору іпотеки у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки по застереженню про задоволення вимог іпотекодержателя - відповідно до розділу 5 цього Договору та розділу 5 ЗУ «Про іпотеку», Сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, за яким іпотекодержатель самостійно визначає спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі шляхом переждачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».

За п.5.4 цього Договору у разі застосування передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя як спсобу задволення вимог іпотекодержателя - даний договрі є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

За п.5.3 цього договору іпотеки, на порушення якого посилається позивачка, у разі настання обставин, передбачених у п.4.1 Договру, іпотекодержатель насдсилає рекомендованим листом іпотекодавцям повідомдлення про застсоування застереження про задволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п. 6.8 цього Договору іпотеки - ця іпотека зберігає силу у випадку, коли у встановленому законом порядку відбувається переведення іпотекодавцем боргу за кредитним договором на іншу особу.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.11.2011 року у справі №2-217/11 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку стягнуто на користь Банку 208922 грн. 36 коп. заборгованості за вказаним кредитним договором.

12 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" (цедент) та ТОВ "Кей-Колект" (цесіонарій) укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки, за умовами якого цедент передає, а цесіонарій приймає права вимоги за договорами іпотеки, зокрема, за договором іпотеки, що був укладений за кредитним договором №1123653000 від 05.03.2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 .

Між ПАТ "УкрСиббанк" (клієнт) та ТОВ "Кей-Колект" (фактор) укладено договір факторингу №1 від 12 грудня 2011 року, за умовами якого клієнт зобов`язується передати у власність фактору, а фактор прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. вказаного договору обсяг (сума) прав вимоги станом на дату укладення цього договору визначений у додатку №1 до цього договору.

Згідно п. 1.4 договору одночасно з відступленням прав вимоги до фактора переходять усі права Клієнта за усіма договорами забезпечення.

Права вимоги переходять від клієнта до фактора у дату відступлення, після чого фактор одержує право вимагати від боржників і гарантів виконання усіх зобов`язань за первинними договорами і договорами забезпечення (п. 3.1 договору).

Згідно виписки з додатку №1 до договору факторингу №1 від 12 грудня 2011 року до таких договорів віднесено кредитний договір №1123653000 від 05.03.2007 року укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36430237 від 02.08.2017 року зареєстровано інше речове право, а саме право власності на квартиру АДРЕСА_3 .

02.08.2018 року на підставі рішення державним реєстратором державним реєстратором Миколаївської обласної філії Комунального підприємства «Центр держаної реєстрації» Миколаївської області Волевич Іриною Вікторівною право власності було зареєстровано за ТОВ «Кей-Колект» на двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 . Право власності перейшло до ТОВ «Кей-Колект» на підставі Договору іпотеки, договору відступлення права вимоги від 12.12.2011 року за №5207-5208, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В., договору факторингу від 12.12.2011 року за №1, Повідомлень від імені ТОВ «Кей-Колект» за №733763 від 25.12.2013 року, від 15.12.2014 року, від 01.04.2016 року та рекомендованих поштових повідомлень від 15.12.2014 року, від 30.01.2015 року, 27.05.2016 року, що видані поштовим відділенням м. Миколаїв.

Як вбачається з вищевказаних повідомлень -вони складені у відповідності до вимог Договору іпотеки та надіслані рекомендованими листами на адресу позивача, яка вказана у договорі та отримана 21(27) травня 2016 року за підписом «Кузнецов».

Коії цих повідомлень містять в матеріалах реєстраційної справи Департаменту з надання адіміністративних послуг Миколаївської міської ради , на підставі яких прийнято оспорюване рішення.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55,124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Belletv. France ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст.76-83 ЦПК України- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов"язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як слідує з системного аналізу положеннь статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», 328, 335, 376, 392слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки (частина першау редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Судом встановлено і не оспорюється позивачкою, що умови кредитного договору позичальником не виконані , кредитна заборгованість не погашена та існує по теперішній час. Натомість положеннями іпотечного договору, зокрема пунктом 5.2, передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто останній мав право на визнання за собою права власності на предмет іпотеки у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 4ст. 3 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV(далі - Закон № 898-IV) іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно ч. 1ст. 33 ЗУ «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше непередбачено законом. Частиною 1статті 35 Закону № 898-IVвстановлено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно дост. 36 ЗУ «Про іпотеку»сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону.

Згідно ч. 1ст. 37 Закону № 898-IVіпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності (ч.3ст.37 Закону № 898-IV).

Таким чином, правовою підставою передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким, відповідно дост. 36 ЗУ «Про іпотеку», також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі щодо задоволення вимог іпотекодержателя вказаним способом.

Як вбачаєтьсяз договору іпотеки від 05.03.2007 року за п. 5.1 за рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися за самостійним рішенням іпотекодержателя шляхом передачі останньому права власнгсті на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання і порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Згідно п. 9, 10 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

З оригіналів документів чи відповідно оформлених копій документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 9 цього Порядку, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор, уповноважена особа обов`язково виготовляє електронні копії шляхом сканування таких документів, що долучаються до заяви, зареєстрованої у базі даних заяв.

Частиною першою статті 2 Закону 1952-IVпередбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною першої статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

За змістом ст. 18 вказаного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Пунктом 40 Порядку № 1127 встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону та Порядком.

Відповідно до п. 57 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Згідно п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якимизаконта/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до п. 61 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Пунктом 12 Порядку № 1127 встановлено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи норми законодавства в частині, що стосується реєстрації права власності на предмет іпотеки, вбачається, що звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом передачі іпотекодержателю прав власності на предмет іпотеки відбувається лише за умови надання до державного реєстратора відповідних документів, які, в свою чергу, підлягають перевірці не тільки на наявність, а й на зміст та повноту поданих документів, зокрема, наявність застереження, про яке домовились сторони договору.

Судова практика зазначає, що для перереєстрації права власності на підставі іпотечного застереження іпотекодержатель серед іншого повинен подати державному реєстратору копію вимоги про усунення порушень, докази її направлення та отримання іпотекодавцем, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, врученого та оформленого відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. №270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12.05.2006 р. №211 (постанова Верховного Суду України №21-1458а16 від 11.04.2017 р.).

Позивач остаточно просить визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 36430237 від 02.08.2017 року, прийняте державним реєстратором Миколаївської обласної філії Комунального підприємства «Центр держаної реєстрації» Миколаївської області Волевич Іриною Вікторівною, припинивши право власності ТОВ «Кей-Колект» на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Тобто, як вбачається із позовної заяви, позивач оскаржує саме рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно до частини першої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Тобто державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. Тобто передача іпотекодавцем права власності на предмет іпотеки є умовою звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Якщо у законі і договорі по різному урегульовано питання звернення стягнення на предмет іпотеки, то застосовуються вимоги договору, якщо такі не протирічать закону чи не заборонені законом. У даному випадку однією із умов переходу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю була добровільна передача іпотекодавцем предмета іпотеки.

У наведених вище правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону № 1952-IV та статті 37 Закону № 898-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

У пункті 5.2 Договору іпотеки сторони погодили, що всі повідомлення між сторонами здійснюється у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів. Проте, вказаним пунктом сторони не врегулювали питання щодо фактичного отримання повідомлень. Таким чином слід дійти висновку про те, що сторони дійшли згоди щодо направлення всіх повідомлень, які необхідні будуть при виконанні умов договору іпотеки.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже, якщо іпотекодавець узгодив з іпотекодержателем процедуру надсилання повідомлень, які необхідні будуть при виконанні умов договору іпотеки, він повинен діяти добросовісно, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій.

На початку 2015 року ТОВ "Кей-Колект" направило на адресу реєстрації місця проживання позивачки та місцезнаходження іпотечного майна повідомлення про зміну кредитора та іпотекодержателя та вимоги щодо виконання основного зобов`язання : зазначено про вимогу виконати в повному обсязі свої зобов`язання перед ТОВ «Кей-Колект» у зазначеному розмірі, а в разі невиконання Товариство має намір звернути стягнення на вказану квартиру-предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 05 березня 2007 року в позасудовому порядку.

Зворотні поштові повідомлення з адресою відправника - ТОВ «Кей-Колект» повернулися на адресу останнього з відміткою про отримання їх усіма трьома адресатами - іпотеодателями ( позивачка та треті особи). Отже, навіть якщо ОСОБА_1 особисто цих відправлень не отримала ( а отроимав ОСОБА_7 - інший співвласник квартири), що в свою чергу свідчить про недобросовісність іпотекодавця та порушення прав іпотекодержателя в очікуванні таких дій (стаття 13 ЦК України).

Вказаний висновок узгоджується з висновками, викладеними у Постанові Верховного Суду у справі № 490/3505/17 від 25.05.2019 року.

Статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права.

Так, в п.167 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (Заява № 19336/04) Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» п. 58). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «ОСОБА_12 проти Франції», від 22 вересня 1994 року, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Beyelerv. Italy", "Oneryildizv. Turkey", "Megadat.comS.r.l. v. Moldova", і "Moskalv. Poland"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Lelasv.Croatia", і "ToscutaandOthersv. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків(рішення у справі "Lelasv. ").

А відтак, позивачем не доведено , що державний реєстратор діяв всупереч вимогам закону та не оглянув оригінали вказаних повідомлень з підтвердженням направлення а отримання іпотечного повідомлення - за наявності копій таких повідомлень у електронному вигляді в матеріалах реєстраційної справи, натомість виконанян основного зобов`язання, забезпеченого майновою порукоб позиваач - так і не виконано перед кредитором.

Позовна заява не містить вимоги, доводів та обґрунтування щодо скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права, а саме - права власності на квартиру та іпотеку на квартиру.

А відтак, враховуючи положення ст. 13 ЦПК України, згідно якої, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, позов в частині визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36430237 від 02.08.2017 року, винесеного державним реєстратором Миколаївської обласної філії Комунального підприємства «Центр держаної реєстрації» Миколаївської області Волевич Іриною Вікторівною не підлягає задоволенню.

Крім того, суд враховує, що згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Згідно ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (ч. 4 ст. 51 ЦПК України).

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що у разі пред`явлення позову до неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів або замінювати первісного відповідача належним відповідачем, та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

Відтак, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

У справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності нотаріуса при реалізації ним функцій державного реєстратора, якщо позовні вимоги спрямовані на захист приватного (майнового) права, заснованого на приписах цивільного законодавства, нотаріус має залучатися до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Аналогічний висновок щодо суб`єктного складу учасників справи зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 14-233цс18.

Згідно висновків, викладених у Постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 686/17779/16-ц (провадження № 14-233 цс 18) Великої Палати Верховного Суду , у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності нотаріуса, прийнятих або вчинених ним під час реалізації функцій державного реєстратора, якщо позовні вимоги спрямовані на захист заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства приватного (майнового) права у відносинах з іншими особами, нотаріус має залучатися до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а сама така справа - розглядатися залежно від суб`єктного складу її учасників за правилами ЦПК України чи ГПК України.

Проте, державний реєстратор , який приймав оскаржуване рішення позивачем до участі у справі заявлений не був.

Щодо вимоги позивача про припинення права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», код ЄДРПОУ: 37825968, суд дійшов наступного висновку.

Враховуючи, що заявлені позовні вимоги, про припинення права власності на квартиру є похідними від вимоги про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 , а саме рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності не скасоване, тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що підстави для визнання протиправною та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 36430237 від 02.08.2017 року, прийняте державним реєстратором Миколаївської обласної філії Комунального підприємства «Центр держаної реєстрації» Миколаївської області Волевич Іриною Вікторівною, припинивши право власності ТОВ «Кей-Колект» на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . відсутні, а тому позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України та у зв`язку з відмовою в позові, судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 13, 19, 49, 79-81, 141, 247, 258, 263, ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 36430237 від 02.08.2017 року, прийняте державним реєстратором Миколаївської обласної філії Комунального підприємства «Центр держаної реєстрації» Миколаївської області Волевич Іриною Вікторівною, припинивши право власності ТОВ «Кей-Колект» на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 14.10.2022 року.

Суддя Гуденко О.А.