Ухвала суду № 106797684, 17.10.2022, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 488/1593/22

Провадження № 2-з/488/31/22 р.

УХВАЛА

Іменем України

17.10.2022 року м.Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову,

УСТАНОВИЛА:

13 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Корабельного районного суду м. Миколаєва з цивільним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розпискою у розмірі 41527, 33 грн.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 надав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення вказаного позову, шляхом накладення арешту на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кеплер Груп» (код ЕДРПОУ 44043829, м. Київ, вул. Рибальська, будинок 13, приміщення 4), засновником та кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_2 , а також на карткові рахунки в банках на його ім`я.

Мотивуючи заяву тим, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду та дозволить позивачу задовольнити свої вимоги за рахунок майна товариства у разі невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, судом встановлено наступне.

Згідно з ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. 1, 3-7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Так, суд не може погодитися з твердженням заявника, про те що з наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову по даній справі та заявлений позивачем захід забезпечення позову у виді накладення арешту на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кеплер Груп», є взаємопов`язаний з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Саме по собі припущення заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду та дозволить позивачу задовольнити свої вимоги за рахунок майна товариства у разі невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань, не може бути належним обґрунтуванням поданої заяви і відповідно судом зазначені заявником підстави визнаються необґрунтованими.

Фактично заявником ставиться питання про застосування виду забезпечення позову (накладення арешту на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кеплер Груп»), який є неспівмірним із заявленими позовними вимогами про стягнення боргу, крім того зазначене товариство не є стороною у справі.

Судом встановлено, що предметом спору є стягнення грошових коштів, а спосіб, у який заявник просить забезпечити позов, спрямований на забезпечення вимог, які по справі не заявлені.

При цьому наявність самого по собі позову про стягнення грошових коштів такожі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на карткові рахунки в банках на ім`я відповідача.

Також у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказано, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Тобто, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Так, заява про забезпечення позову є необґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

В ній не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість відчуження майна на користь третіх осіб. На вказані обставини звернув увагу також Верховний Суд у Постанові від 17.10.2018 року по справі № 183/5864/17-ц.

Таким чином, зі змісту заяви про забезпечення позову не вбачається, в чому саме полягає необхідність у забезпеченні позову, належним чином не обґрунтовано необхідність застосування вказаного виду забезпечення позову, а тому суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали негайно надіслати заявнику для відома.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Яна Анатоліївна Чернявська