Рішення № 106796969, 09.09.2022, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/765/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

09 вересня 2022 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

у складі:

головуючого судді Ганкіної І.А.,

при секретарі - Шикун Я.С.

представника позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ПрАТ СК «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування витрат у зв`язку із втратою годувальника, -

В с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернулася з позовом до Вінницького районного суду Вінницької області до ПрАТ СК «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування витрат у зв`язку із втратою годувальника, мотивуючи свої вимоги тим, що 28.08.2020 р. близько 15 год. 45 хв. за адресою: Львівська обл., смт. Новий Яричів, відбулось ДТП, в якій відбулось зіткнення двох транспортних засобів: автомобіля марки "FORD FOCUS", р.н. НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_3 , та мотоцикла марки "HARLEY-DAVIDSON", р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок ДТП, пасажир мотоцикла марки "HARLEY-DAVIDSON FLHX", р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинула на місці пригоди. За фактом ДТП відкрито кримінальне провадження та внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140000000681 від 28.08.2020р. по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. В результаті вищевказаного ДТП пасажир мотоцикла ОСОБА_5 , внаслідок наїзду загинула на місці пригоди. Постановою про закриття кримінального провадження від 31 травня 2021 року прокурором Львівської Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону Ярославом Романовичем Демчиним розглянувши матеріали кримінального провадження №62021140010000158 від 25.05.2021р. за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, які виділенні з матеріалів кримінального провадження №12020140000000681 від 28.08.2020р. вирішено закрити у зв`язку з смертю ОСОБА_4 . Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки "HARLEY-DAVIDSON FLHX", р.н. НОМЕР_2 , була застрахована у Відповідача, відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №133938693 (чинного на дату ДТП). 16.09.2020 року представник позивача повідомив відповідача про настання страхового випадку та звернувся, в порядку визначеному Законом №1961-IV, із заявами на виплату страхового відшкодування Серед заявлених Позивачем до відшкодування вимог, містились: - 18 892,00 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди; - 85 014,00 грн. в рахунок відшкодування витрат у зв`язку втратою годувальника. У відповідь на Адвокатський запит Заступником директора Департаменту з врегулювання моторних ризиків ПрАТ «ВУСО» Камєнєв О.О. листом вих №2133520 від 23.09.2021 р. повідомлено, що 23.09.2021 р. ПрАТ «ВУСО» прийняло рішення щодо виплат страхового відшкодування у зв`язку з ДТП, яка мала місце 28.08.2020р. з вини водія забезпеченого транспортного засобу марки "HARLEY-DAVIDSON FLHX - 1HD1KBM13EB670925, р.н. НОМЕР_2 . Таким чином на користь матері загиблого, ОСОБА_2 виплачено моральну шкоду в розмірі 9446,00 грн. (50% від заявленої суми відшкодування). Щодо оплати втрати годувальника - оплата не відбулась. Таким чином, страхове відшкодування, пов`язане з втратою годувальника в розмірі 85 014,00 грн. у строки, встановлені пунктом 36.2 статті 36 Закону №1961-IV, сплачено не було, що стало підставою для звернення позивача в суд за захистом свого порушеного права на страхове відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення. Проте, відповідач у відповідь на адвокатський запит ПрАТ «ВУСО» листом вих №2133520 від 23.09.2021р. повідомлено, що 23.09.2021р. ПрАТ «ВУСО» прийняло рішення щодо виплат страхового відшкодування у зв`язку з ДТП, яка мала місце 28.08.2020р. з вини водія забезпеченого транспортного засобу марки "HARLEY-DAVIDSON FLHX - 1HD1KBM13EB670925, р.н. НОМЕР_2 . Проте не вказано, яку суму виплачує, та чому відмовлено у виплаті страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі на підставах та за обставин вказаних в позовних вимогах та просила їх вимоги задовільнити.

Відповідач ПрАТ СК «ВУСО» свого представника до суду не направив, про час розгляду справи повідомлявся судом належним чином, через електронну пошту, що підтверджується матеріалами справи. Заяв про розгляд справи без участі представника ПрАТ СК «ВУСО» або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву у запропонований судом строк відповідачем не подано.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою суду від 09.09.2022 року прийнято рішення про розгляд справи в порядку заочного розгляду з винесенням заочного рішення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та надавши їм правову оцінку, вважає, що позов підлягає до задоволення зі слідуючих підстав.

28.08.2020 р. близько 15 год. 45 хв. за адресою: Львівська обл., смт. Новий Яричів, відбулось ДТП, в якій відбулось зіткнення двох транспортних засобів: автомобіля марки "FORD FOCUS", р.н. НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_3 , та мотоцикла марки "HARLEY-DAVIDSON", р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок ДТП, пасажир мотоцикла марки "HARLEY-DAVIDSON FLHX", р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинула на місці пригоди. За фактом ДТП відкрито кримінальне провадження та внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140000000681 від 28.08.2020р. по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. В результаті вищевказаного ДТП пасажир мотоцикла ОСОБА_5 , внаслідок наїзду загинула на місці пригоди. Постановою про закриття кримінального провадження від 31 травня 2021 року прокурором Львівської Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону Ярославом Романовичем Демчиним розглянувши матеріали кримінального провадження №62021140010000158 від 25.05.2021р. за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, які виділенні з матеріалів кримінального провадження №12020140000000681 від 28.08.2020р. вирішено закрити у зв`язку з смертю ОСОБА_4 (а.с.31,32).

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки "HARLEY-DAVIDSON FLHX", р.н. НОМЕР_2 , була застрахована у Відповідача, відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №133938693 (чинного на дату ДТП) (а.с.43).

Відповідно до статті 22 Закону №1961-IV: «У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи».

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону №1961-IV, в редакції чинній на дату ДТП: «Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування».

Керуючись вищевказаними положеннями Закону №1961-IV, 16.09.2020 року представник позивача ОСОБА_6 повідомив відповідача про настання страхового випадку та звернувся, в порядку визначеному Законом №1961-IV, із заявами на виплату страхового відшкодування. Серед заявлених позивачем до відшкодування вимог, містились: - 18 892,00 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди; - 85 014,00 грн. в рахунок відшкодування витрат у зв`язку втратою годувальника (а.с.20).

У відповідь на Адвокатський запит Заступником директора Департаменту з врегулювання моторних ризиків ПрАТ «ВУСО» Камєнєв О.О. листом вих №2133520 від 23.09.2021р. повідомлено, що 23.09.2021р. ПрАТ «ВУСО» прийняло рішення щодо виплат страхового відшкодування у зв`язку з ДТП, яка мала місце 28.08.2020р. з вини водія забезпеченого транспортного засобу марки "HARLEY-DAVIDSON FLHX - 1HD1KBM13EB670925, р.н. НОМЕР_2 .(а.с.43/зворіт).

Таким чином на користь матері загиблого, ОСОБА_2 виплачено моральну шкоду в розмірі 9446,00 грн. (50% від заявленої суми відшкодування). Щодо оплати втрати годувальника - оплата не відбулась.

Відповідно до частини 1 статті 1187 Цивільного кодексу України: «Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб». «Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку» (ч. 2 ст. 1187 ЦКУ).

Згідно ч. 5 статті 1187 цього Кодексу особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до роз`яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у пункті 8 його постанові від 01 березня 2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Матеріалами кримінального провадження встановлено, що шкоду потерпілому було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.

"Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завданої здоров`ю особи" (постанови Верховного Суду у справах: №751/8121/17 від 14 січня 2019 року; №500/2095/15-ц від 10 січня 2019 року; №757/59802/16-ц від 05 грудня 2018 року; №126/1439/17 від 01 лютого 2018 року).

Отже, з вищевикладеного випливає, що саме володільці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду завдану ними в розумінні ст. 1166, 1187 ЦКУ, а не пішоходи чи пасажири, які несуть відповідальність виключно у разі завдання ними умисної шкоди.

Відповідач визнав дорожньо-транспортну пригоду, в якій відбулось зіткнення двох транспортних засобів: автомобіля марки "FORD FOCUS", р.н. НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_3 , та мотоцикла марки "HARLEY-DAVIDSON", р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок даного ДТП, пасажир мотоцикла марки "HARLEY-DAVIDSON FLHX", р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинула на місці пригоди- страховим випадком та частково здійснив виплату страхового відшкодування.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 28 серпня 2020 року близько о 15 годині 40 хвилин, керуючи технічно-справним мотоциклом марки «Herley-Davitson FLHX» із реєстраційними номерними знаками АВ9718AA рухаючись автодорогою М-06 сполученням Київ-Чоп по напрямку до м. Львова при проїзді ділянки на 518 км., що поблизу с. Новий Яричів Кам`янка-Бузького району Львівської області, розпочав маневр обгону попутного автомобіля марки «FORD» моделі «Fokus ІІ» із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 перевищив допустиму швидкість руху на вказаній ділянці дороги, рухаючись зі швидкістю 100 км/год., не забезпечив дотримання безпечного інтервалу та безпечної дистанції, чим порушив чинні вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями, а саме: n.12.6 (ґ) - поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47 "Початок населеного пункту іншим транспортним засобам на всіх інших автомобільних дорогах дозволяється рух із швидкістю не більше 90 км/год; п. 13.1. водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу; Порушення водієм мотоцикла ОСОБА_4 вищевказаних вимог п. 12.6 (ґ), п.13.1 Правил дорожнього руху України призвело до того, що під час створення автомобілем марки «FORD» моделі «Fokus ІІ» із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3 перешкоди та небезпеки для його руху, водій ОСОБА_4 втратив керованість та стійкість керованого мотоцикла, що призвело до їх падіння на дорожнє покриття разом із пасажиром ОСОБА_7 . Внаслідок вказаних порушень правил безпеки дорожнього руху пасажир мотоцикла марки «Herley-Davitson FLHX» із реєстраційними номерними знаками НОМЕР_5 ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді тупої поєднаної травми голови та шиї, перелому основи черепа, крововиливу в м`які оболонки мозку, перелому шийного відділу хребта, що за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення має ознаки тяжких тілесних ушкоджень та призвели до смерті останньої. Таким чином, ОСОБА_4 , своїми вищевказаними діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Дані обставини підтверджуються наступними доказами: Даними протоколу огляду місця ДТП, схемою та фото-таблицею до нього від 28.08.2020, із яких вбачається механізм розвитку даної події та зафіксовано, що дорожньо-транспортна пригода відбулась в світлу пору доби на відрізку автодороги сполученням «Київ - Львів» 518 км+84 м. Проїзна частина автодороги для двох напрямків руху мас по одній смузі для руху в кожному напрямку, які розділені переривчастою лінією дорожньої розмітки 1.5. Дорожнє покриття асфальт. рівний, без вибоїн, на момент ДТП сухе покриття та показаннями свідків (а.с.41-42).

Відповідно до пункту 27.1 статті 27 Закону України №1961-IV, страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п. 36.1. статті 36 Закону України №1961-IV Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Пунктом 36.2. статті 36 Закону України №1961-IV передбачається, що Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Проте, відповідач у відповідь на Адвокатський запит ПрАТ «ВУСО» листом вих №2133520 від 23.09.2021р. повідомлено, що 23.09.2021р. ПрАТ «ВУСО» прийняло рішення щодо виплат страхового відшкодування у зв`язку з ДТП, яка мала місце 28.08.2020р. з вини водія забезпеченого транспортного засобу марки "HARLEY-DAVIDSON FLHX - 1HD1KBM13EB670925, р.н. НОМЕР_2 . Проте не вказано, яку суму виплачує, та чому відмовлено у виплаті страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника.

Пунктом 27.2. статті 27 Закону від 01.07.2004 №1961-IV встановлено, що: "Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку".

Згідно ч.1 ст.1200 ЦК України: «У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті". Зі змісту вказаної норми закону слідує те, що дана норма закону чітко встановлює перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди. Зокрема встановлено, що: один з батьків (усиновлювачів) або другий з подружжя чи інший член сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - мають право на відшкодування шкоди по втраті годувальника до досягнення дитини, брата, сестри чи внука померлого чотирнадцяти років. Основними доказами на отримання такого відшкодування є документ, яким встановлено дату народження та родинний зв`язок осіб щодо яких здійснюється догляд, а також документ яким встановлено, що особа, яка здійснює догляд, є безробітною. Отже, з наведеного вище вбачається, що основним доказом наявності права позивача на отримання відшкодування по втраті годувальника є: а) досягнення пенсійного віку, встановленого законом; б) наявність родинних відносин.

Факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_2 та померлою ОСОБА_7 , як між матір`ю та дочкою підтверджується копією свідоцтва про народження померлої та копією свідоцтва про шлюб, за яким підтверджується факт зміни прізвища (а.с. 33-35). Так, підпунктом є) пункту 35.2 статті 35 Закону України від 01.07.2004 №1961-IV передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, до якої додає документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника.

З матеріалів справи вбачається, те що позивачем, на підтвердження своїх позовних вимог, надано страховику усі необхідні документи. Крім цього, діючою правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 березня 2019 року у справі справа №643/207/16-ц (провадження №61-33638св18), передбачено, що підпунктом «є» пункту 35.2 статті 35 Закону не встановлено чіткого переліку документів на підтвердження факту перебування особи на утриманні потерпілого, а тому необхідно дійти висновку, що такими документами можуть бути, в тому числі, надана довідка житлово-експлуатаційної організації з місця проживання (реєстрації) або довідка органу місцевого самоврядування про перебування на утриманні чи про спільне проживання із заявником. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження №61-2386сво19) під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Так, у відповідності до ст.979 ЦК України, - за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України "Про страхування", - Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Таким чином, визначення розміру страхового відшкодування та його виплата повинні здійснюватись в порядку та на умовах визначених в договорі страхування.

Визначаючись щодо заявлених вимог, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. При цьому, преюдиційними фактами, є факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

За ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно положень ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 зазначеного Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами зокрема статей 1187,1188 ЦК України.

Згідно ст. 9 (п.п. 9.1., 9.2.) Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Відповідно до ст. 22 (п. 22.1) Закону в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно зі ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням транспортного засобу. В силу до ст. 29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Відповідно до підпункту 38.1.1 «г» пункту 38.1 ст. 38 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди. Згідно ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. За ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Так, суд враховує правовий висновок Верховного Суду України, який зроблений на засіданні Судової палати у цивільних справах від 29 червня 2016 року в справі №6-192цс16, згідно з яким завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі-ДТП) особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик). Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання, зазвичай, виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).

Крім цього, суд враховує правовий висновок Верховного Суду України, який зроблений на засіданні Судової палати у цивільних справах від 23 березня 2016 року в справі № 6-2598цс15, згідно з яким перехід права вимоги за нормами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями статті 1191 ЦК України, статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Як роз`яснено в п. 26 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК.

Враховуючи, що сума виплаченого позивачем страхового відшкодування у в`язку із втратою годувальника на даний час відповідачем не відшкодована, суд вважає позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають до задоволення, у зазначеному розмірі, а саме - 85 014,00 грн.

Керуючись ст. ст. 979, 1166, 1187 ЦК України, ст. ст. 4,19,76,81,133, 137, 200, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Приватного Акціонерного Товариства «СК «ВУСО» (код ЄДРПОУ - 31650052) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 , страхове відшкодування витрат у зв`язку із втратою годувальника в сумі 85 014,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.А. Ганкіна