Рішення № 106795975, 17.10.2022, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/2/22

Номер провадження № 2/194/202/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2022 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Корягіна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Коркіної Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - АТ КБ «ПриватБанк», про поділ майна подружжя та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - АТ КБ «ПриватБанк», про поділ майна подружжя та визнання права власності. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з відповідачем з 30 липня 2005 року перебували в зареєстрованому шлюбі. 22 вересня 2005 року за спільні кошти вони придбали будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу з боку покупця був підписаний відповідачем. Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2020 року шлюб між ними було розірвано. В добровільному порядку угоди щодо поділу майна між нею та колишнім чоловіком не досягнуто. Просить визнати об`єктом права спільної власності подружжя житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями про АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями про АДРЕСА_1 , судові витрати стягнути з відповідача на її користь.

Позивач в судове засідання не з`явилася, але надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, позовну заяву просить задовольнити, не заперечує проти заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, але надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає, не заперечує проти задоволення позову.

Представник третьої особи АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, але надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, та зазначив що заборгованість за кредитним договором, в забезпечення якого надавалося спірне майно, ОСОБА_2 погашена в повному обсязі.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, проаналізувавши та оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних по справі доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 липня 2005 року, який розірвано рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2020 року, про що свідчить копія рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2020 року по цивільній справі № 194/740/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Рішення набрало законної сили 16 вересня 2020 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 22 вересня 2005 року, укладеного між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_2 , та посвідченим приватним нотаріусом Тернівського міського нотаріального округу Молодих В.В., ОСОБА_2 купив житловий будинок АДРЕСА_1 . На земельній ділянці розміром 618 кв.м. розташовані один житловий будинок )шпали, обкладені цеглою) загальною площею 137,9 кв.м., житловою площею 84,4 кв.м., сіни, погріб, мансарда, гараж, сарай, огорожа.

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно сформованої 03 листопада 2020 року, 1/1 частина житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 137,9 кв.м., житловою площею 84,4 кв.м., та земельна ділянка розміром 618 кв.м., належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . Будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка кадастровий номер 1213500000010650018 перебувають під обтяженням на підставі договору іпотеки, іпотекодержатель ЗАТ КБ «Приватбанк», іпотекодавець ОСОБА_2 .

Відповідно до письмової заяви представника третьої особи АТ КБ «ПриватБанк» від 12 жовтня 2022 року, заборгованість за кредитним договором, в забезпечення якого надавалося спірне майно, позичальником є ОСОБА_2 , погашена в повному обсязі.

У відповідності до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 63 Сімейного Кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 Сімейного Кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 69 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення.

Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

На правовідносини, які склалися між сторонами, поширюються вимоги ст. 368 ЦК України, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 725/1776/18.

В п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК). Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу,

але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне позов задовольнити повністю та визнати житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1170,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60,68,69,70 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 218,372,657 ЦК України, ст. ст. 19, 76, 77, 81, 131, 141, 247, 258, 264, 265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - АТ КБ «ПриватБанк», про поділ майна подружжя та визнання права власності,- задовольнити повністю.

Визнати житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на 1/2 частину: житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір у сумі 1170 (одна тисяча сто сімдесят) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повне судове рішення складено 17 жовтня 2022 року.

Головуючий суддя: В.О. Корягін