Рішення № 106791012, 17.10.2022, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/4718/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.10.2022 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючий суддя Леньо В.В., секретар судового засідання Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовною заявою до Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

Вимоги позову мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер дідо позивача- ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла баба позивача - ОСОБА_4 .

На випадок своєї смерті, баба позивача ОСОБА_4 залишила заповідальне розпорядження на користь позивача ОСОБА_1 .

Після смерті баби позивача ОСОБА_4 , відкрилась спадщина на спадкове майно, в тому числі, на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 .

У відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України, позивачем спадщину за покійною бабою прийнято.

Крім того, у визначений шестимісячний строк, позивачем було подано заяву про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Богаш Н.Я., про що нотаріусом було заведено відповідну спадкову справу за №20/2022 номер у Спадковому реєстрі: 69256067, від 28.04.2022 року.

Спадкодавців, передбачених ст.1241 ЦК України, немає.

У зв`язку з необхідністю отримання cвідоцтва про право на спадщину за заповітом, позивач звернувся до приватного нотаріуса Богаш Н.Я., для подачі документів на оформлення спадщини.

Однак нотаріусом було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом по тій причині, що позивачем не було представлено правовстановлюючого документу на згаданий спадковий будинок, та було роз`яснено про необхідність звернутися з даним питанням до Виноградівського районного суду.

Позивач ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи будучи належним чином повідомленою своєчасно у судове засідання не з`явилася, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, та про те, що заявлені позовні вимоги підтримує повністю та просить суд такі задоволити (а.с.31).

Відповідач-представник Вилоцької селищної ради про день, час та місце розгляду справи будучи належним чином повідомленим своєчасно у судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, та про те, що заявлені позовні вимоги визнає повністю (а.с.33).

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 , про день, час та місце розгляду справи будучи належним чином повідомленою своєчасно, у судове засідання не з`явилася, однак до суду подала письмову заяви про розгляд справи за її відсутності та про визнання заявленого позову (а.с.32).

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку, що позовна заява є підставною та підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлені ті обставини на які посилається позивач у своїй заяві.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У судовому засіданні належними та допустимими доказами встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер дідо позивача- ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла баба позивача- ОСОБА_4 (а.с.5-6).

На випадок своєї смерті, баба позивача ОСОБА_4 залишила заповідальне розпорядження на користь позивача ОСОБА_1 (а.с.16).

Як встановлено ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла до інших осіб спадкоємців.

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом.

У відповідності до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Після смерті баби позивача ОСОБА_4 , відкрилась спадщина на спадкове майно, в тому числі, на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 .

У відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України, позивачем спадщину за покійною бабою прийнято. Крім того, у визначений шестимісячний строк, позивачем було подано заяву про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Богаш Н.Я., про що нотаріусом було заведено відповідну спадкову справу за №20/2022 номер у Спадковому реєстрі: 69256067, від 28.04.2022 року (а.с.20).

Рідна мати позивача - ОСОБА_2 , у визначений ст.1268 ЦК України строк подала відповідну заяву про відмову від прийняття спадщини, копія заяви міститься в матеріалах спадкової справи.

Спадкодавців, передбачених ст.1241 ЦК України, немає.

В даній справі, спадкування здійснюється на основі заповіту.

Відповідно до виготовленого КП Виноградівським РБТІ Технічного паспорту від 24.06.2022 року (а.с.23-27) та Довідки КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» за №414 від 05.07.2022 року (а.с.22), з якої вбачається, що житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , рахується за бабою позивача- ОСОБА_4 , що також підтверджується Випискю з по господарської книги с. Нове Село за №17-1-4/23 від 09.06.2022 року, особовий рахунок № НОМЕР_1 , книга №2 (а.с.21).

Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Верховний суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз`яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Отже, в зв`язку з необхідністю отримання Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, я звернувся до приватного нотаріуса Богаш Н.Я. для подачі документів на оформлення спадщини.

Однак нотаріусом було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом по тій причині, що позивачем не було представлено правовстановлюючого документу на згаданий спадковий будинок, у зв`язку з чим позивач не зміг представити нотаріусу Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як того вимагає Положення про порядок вчинення нотаріальних дій.

Так, дійсно у відповідності до п. п. 4.15, 4.18 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22 лютого 2012 року за № 295/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, Витяг з Реєстру прав власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Тому, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадковий житловий будинок, нотаріусом було роз`яснено про необхідність звернутися з даним питанням до Виноградівського районного суду, що стверджується відмовою нотаріуса від 07.09.2022 року (а.с.19).

Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

В п.3.1 узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року роз`яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 - що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст.10-13 глави ІІІ Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31. 01.1966 року, затвердженої заступником міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, погодженої заступником голови Верховного суду Української РСР 15.01.1966 року (втратила чинність 19.01.1996 року), при відсутності правовстановлюючих документів право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради та висновком інвентар бюро.

Як випливає з цього нормативного акту, запис у по господарській книзі є акт органу влади, що підтверджує право приватної власності.

Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об`єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об`єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року").

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").

Отже, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З урахуванням всього вищевикладеного, суд прийшов до переконання, що існують обставини, які є підставою для задоволення заявленого позову.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 43, 49, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцем АДРЕСА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) право власності в цілому на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (загальною корисною площею 42,7 кв.метрів в тому числі 17,0 кв.метрів житлової площі).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.